Содержание
-
Розвиток космонавтики
-
Перші ракети представляли собою бамбукові чи бумажні трубки, заповнені твердим порохом. Ці трубки були відкриті лише з одного кінця. Коли порох згорав, продукти його згоряння - розкалені гази - витікали з великою швидкістю через цей отвір. Реактивна сила, створена струєю, заставляла ракету летіти з великою швидкістю. Скоріше всього, спочатку и були своєрідною іграшкою. Пізніше їх сталивикористовувати в якості зброї
-
Потім з'явилися ракети, крім двигаючого працюючого заряду пороха, несли спеціальні феєрверки чи сигнальний склад. Так з'явилися ракети - сигнальні вогні і різні другі. Слідуючим кроком було перетворення ракети вбойовий замість феєрверочного складу вона стала нести на собі бойову головку з фугасним знарядом. На початку нинішнього століття були створені ракети працюючіне на твердому паливі - поросі, а на рідкому.
-
Що стосується типу двигуна, виду палива і різноманітного, інколи дуже складного обладнання, то все це залежить від конкретного призначення ракети. А призначення всякоїракети – доставка якого-небудь корисного вантажу в конкретне місце. Звичайно, поки ще рідко ракета служить для транспортування людей чи вантажних перевезень, хоча і такі приклади вже є. Основні частини любої ракети - це чи інша ємкість для палива і двигуна.
-
Внесок українських учених у розвитоккосмонавтики Кибальчич Микола Іванович 1853 – 1881. Винахідник. Революціонер-народник. Випускник Новгород-Сіверської гімназії. Учився в Інституті Інженерів шляхів сполучення (1871-1873) і Медико-хірургічної академії в Петербурзі (1873). Арештований (1875) за революційну діяльність і 2 роки провів в одиночному ув’язненні. З 1878 р– на нелегальному становищі. Організатор динамітної майстерні, «головний технік» «Народної волі». Розробив конструкцію бомб, якими був смертельно поранений імператор Олександр II (1.03.1881). Засуджений за участь у царевбивстві, Кибальчич був доставлений у жандармське управління, що розміщалося в дворі будинку №2 по Гороховій вулиці. Знаходячись у ув’язненні, розробив перший у Росії ракетний літальний апарат для польоту людини, при цьому запропонував пристрій порохового ракетного двигуна, метод керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, спосіб забезпечення стійкості апарата. Проект виявився похованим у жандармському архіві і побачив світло тільки в 1918 р. Страчений за вироком суду.
-
Кондратюк Юрій Васильович (Олександр Гнатович Шаргей) Один з піонерів розробки основ космонавтики. Механік і винахідник, автор досліджень можливості ракетного польоту у світовий простір, автор оригінальний ідей у рішенні проблем міжпланетних подорожей. Існує версія , що він прожив усе життя під чужим ім'ям. Справжнє його ім'я – Олександр Ігнатійович Шаргей і народився він не в Сибіру, а на Україні, у Полтаві. У 1916 р. Кондратюк-Шаргей був покликаний на військову службу. Після революції 1917 р. його мобілізували в білу армію, де він і служив якийсь час. Ще в 1919 р. розглянув основні питання космонавтики, виклавши їх у творі «Тим, хто буде читати, щоб будувати». Він запропонував використовувати як паливо космічних ракет водневі з'єднання деяких металів і металоїдів, зокрема – бороводород. Пізніше, побоюючись репресій з боку Радянської влади, він змінив свої паспортні дані. Це загадкова людина, сибіряком його називали тільки тому, що саме в центрі Сибіру (у Новосибірську) у 1929 р. вийшов у світ твір за назвою « Завоювання міжпланетних просторів». У ній вивів, незалежно від Ціолковського, формулу польоту ракети. На його роботи звернув увагу професор В.П. Ветчінкін (1888-1950). У червні 1931 р. засуджений, направлений на роботу в проектно-конструкторське бюро. Із середини 1930-х років працював у московських проектно- конструкторських організаціях, зіграв помітну роль у елеваторобудуванні й інших областях техніки.Загинув під Калугою. Реабілітований у 1970 р.
-
КорольовСергій Павлович 30.12.1906 (12.01.1907) – 14.01.1966. Закінчив МВТУ ім. М. Баумана, йогодипломним проектом керував А.Н. Туполев. Член-кореспондент АН СРСР по Відділеннютехнічних наук (механіка) (23.10.1953). Академік АН СРСР по тому ж відділенню (20.06.1958). Видатнийвчений і конструктор, щовнісвизначальнийвнесок у розвиток ракетно-космічноїтехніки. З ранніхроківцікавивсяавіацією, ще в періоднавчання у вузі почав працювати в областіракетобудування. Арештований з безпідставнихобвинуваченнях у тім, щорозробкиракетноїтехнікивелисянібито без достатніхтеоретичних основ, що допустив шкідництво при створенніракети«212»,Військовоюколегією Верховного Суду засуджений до 10 роківтабірнихробіт з поразкою в правах і конфіскацією майна (27.09.38). У 1939 р. направлений у район Магадана на золотікопальні, де йогопомітив (ранішезнайомий) колишній директор авіазаводу № 156 М.А. Усачев ( щовідбував 15 роківтаборівпіслязагибеліВ.Чкалова), скориставшисьособистим авторитетом середув'язнених, Усачев врятувавйоговідзагибелі (на початку 1960-х рр. Усачев працював заступником головного інженера в КБ Корольова). На початку березня 1940 р. його справа зновубула направлена на дослідування, але бувпідготовленийповторнийпомилковийобвинувальнийекспертнийвисновоккомісіїпостановоюОсобливоїнаради НКВД бувприсуджений до 8 роківвиправно-трудовихтаборів (10.07.1940). Клопотаннядепутатів про йогозвільненнязалишені без задоволення. З обвинувальнихвисновківекспертноїкомісіїдовідався про успішнийіспит у квітні 1940 р. ракетопланів, над якимипрацював з 1935 р.
-
Написав лист Сталіну, у якому обґрунтував важливе значення робіт, що проводилися їм, по ракетних літаках і своїй невинності. По клопотанню Туполева, йому дозволили працювати в Особливому технічному бюро НКВД (начальник – А.Н. Туполев), у цьому ж КБ (згодом ЦКБ-29 НКВД працювали сотні інших висококваліфікованих інженерів. Після евакуації в Омськ працював конструктором і заступником начальника цеху авіабудівельного заводу. У 1942 р. переведений у Казань на завод №16 для роботи в спеціальному КБ (яким керував також знаходившийся у ув’язненні В.П. Глушко) над проектом реактивного літака. Один і розроблювачів двигуна для літака Ла-7Р. Ознайомлений з указом про звільнення з ув’язнення (9.8.1944), у 1945 р. спрямований у Німеччину для вивчення досвіду робіт ракет Брауна. Один із творців ракети Р1, з якої почалася післявоєнна історія радянської ракетної техніки. У січні 1955 р. завершив випробування ракети Р5М – стратегічної, здатної нести ядерний заряд. У 1950-і рр. звернувся в головну військову прокуратуру з проханням про перегляд його справи. Забезпечив перший запуск Р7, а потім і досягнення успішного результату вже на четвертому запуску. Його ракета Р7(«сімка») вивела перший ШСЗ і корабель з першим у світі (*пробел*) космонавтом Ю.А. Гагаріним. Розробив нову могутню ракету-носій Н1, літні випробування якої почалися вже без нього, однак незабаром програма створення цієї ракети була припинена. Визнаний гідним безлічі державних нагород і премій. 20 квітня 1956 р. у Кремлі йому була вручена перша Золота Зірок Героя Соціалістичної Праці. Сергій Павлович Корольов - видатний конструктор і вчений, що працював в галузі ракетної і ракетно-космічної техніки. Двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, академік Академії наук СРСР, він є творцем вітчизняної стратегічної ракетної зброї середньої і міжконтинентальної дальності й основоположником практичної космонавтики. Його конструкторські розробки в області ракетної техніки представляють виняткову цінність для розвитку вітчизняного ракетного озброєння, а в області космонавтики мають світове значення.
-
Ніякий вид транспорту не може зрівнятися з ракетним по швидкості, дальностіі висоті польоту. Дійсно, кому ще під силу, крім ракети, перевезти вантаж на відстань 10000 км за пів години, чи доставити його на місяць? Звичайно, подібні задачі по плечу не кожній ракеті. Щоб її швидкість була більшою, політ дальнім та точним, корисний вантаж значний по вазі, ракету приходиться оздоблювати потужними двигунами, точною системою керування, навігаційним обладнанням і різними іншими приладами. В цих випадках проста ракета перетворюється в цілий ракетний поїзд, багатоступінчата ракета, так назвав її вперше К.Є.Ціалковський. Ідея ракетного потягу дуже проста; вона заключається в тому, що опорожнілі паливні баки та двигуни, відділяються від ракети. Зрозуміло, що витрати пального на розгінзменшиної та полегшиної ракети виявляєтьсяменшою, а кінцева швидкість ракети набагато більшою.
-
При взльоті ракетного поїзда спочатку працюють двигуни першого ступеня – задньої ракети, входячої в ланцюг. Ця ракета виносить весь потяг на деяку висоту і відділяється. Потім вмикаються двигуни слідуючої частини - і так далі, поки не залишиться тільки одна, верхня, ступінь. Таким чином, ракетний поїзд ніби поступово " розтає" в польоті. В такому поїзді весь корисний вантаж повинен знаходитись в самому передньому "вагоні".
-
Особливо важливо застосування складеної ракети для штурму космосу. Адже ж щоб вивести на орбіту штучний супутник Землі, ракета повинна досягти першої космічної швидкості, щоб поболати земне тяжіння і вийти в міжпланетний політ.
-
В 1911 році Ціолковський промовив свої слова : " Людство не залишиться вічно на землі,але, в погоні за світлом і простором, спочатку несміливо проходить за межи атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний простір”"
-
З тих пір було зроблено 4600 пусків – це близько 6000 спутників! Запущений у Радянському Союзі перший в історії людства штучний супутник Землі. Він важив 83,6 кг. Прорвавшись крізь земну атмосферу, перша космічна ластівка винесла в космічний простір наукові прилади і радіопередавачі. Вони передали на Землю першу наукову інформацію про космічний простір, оточуючий Землю
-
Приладовий контейнер цієї космічної ракети 14 вересня в 00 годин 02 хвилини 24 секунди торкнувся поверхні Місяця! Вперше за всю історію апарат, створений руками людини, досяг другого небесного тіла і доставив на безжиттєву планету пам'ятник великому подвигу радянського народу – вимпел з зображенням Герба СССР. "Луна-2" з'ясувала, що у місяця немає магнітного поля та поясів радіації.
-
ЮрійГагарін та СергійКорольов
12 квітня 1961 р. відбувся перший політлюдини в космос. Сергій Павлович не мігрозділити з першим космонавтом ЮріємГагаріним по праву належнійому славу і визнання. До останнього дня життяС.П.Корольовасвітовібулоневідомепрізвищецієїлюдини, лишестандартне «Головний конструктор», яке час від часу з’являлось у пресі.ВеликуувагуС.П.Корольовприділявминуломувітчизняної науки. Він надавав великудопомогу в створенні в Калузімеморіального музею К.Е.Ціолковського та будівництві нового музейного комплексу, встановленніпам’ятникаФ.А.Цандеру. З йогоініціативибулоорганізованоспеціальнугрупу, яка займаласьзбиранням і систематизацієюусіхматеріалів про піонеріввітчизняноїракетноїтехніки.
-
-
Дніпропетровськ – столицяракетобудування
З 1960 по 1987 роки Дніпропетровськвважавсязакритиммістом, оскільки на йоготериторіїрозташовувавсяПівденниймашинобудівний завод. Завод і доцього дня залишаєтьсярежимнимпідприємством. У 1951-ому роцізаводчаниотрималиурядовий наказ, якийрекомендувавприступити до виготовлення ракет. Підкерівництвом головного конструктора С.Корольовабула створена ракета Р-1 (SS–1 по класифікації НАТО), а незабаром і Р-2, Р-3 (SS-2, SS-3). Активно використовуючисучаснітехнології, конструктори заводу приступили до проектуваннянових ракет. Так з'явилася ракета 8К63 (SS-4), яка працювала на висококиплячих компонентах палива. В ті роки ракетобудуваннямзаймалися в Дніпропетровську і в Москві. Конструктори Туполев, Янгель, Корольов, Лавочкин та інші внесли величезний вклад до розвиткуракетобудуваннянашоїколишньоївеликоїкраїни. Але найдосконалішоюбойовою ракетою стала ракета 15А18М (SS-18), виготовленафахівцями «Південмашу». У 90-і роки вона булавизнанакращою в світісередміжконтинентальнихбалістичних ракет. Американці дали їйпрізвисько «Сатана», а заводчаниназивають «невидимкою».
-
Людина Всесвіту в місті «Жита» й «Миру»
Музей космонавтики іменіСергія Павловича Корольова в Житомирі - цемісце, де знаходять для себе щосьцікаве дорослі й малі, куди неодмінноприводятьсвоїх гостей житомиряни. Сюдиприходятьдіти, щобпоринути у світкосмічноїказки, не забуваютьсюди дорогу і їх батьки, і люди старших поколінь. Пишаючисьсвоїммузеєм, житомирянивбачаютькосмічнузакономірність у тому, щосаме в їхмісті на початку століття, у 1907 році, народивсямайбутнійзасновникпрактичної космонавтики СергійКорольов. Саме в Житомирі в 1970 роцібуловідкритомеморіальнийбудинок-музей академікаСергія Павловича Корольова. В єдиномупориві, всім миром створювалийого. І музей цей став улюбленимдітищемжитомирян, окрасою й гордістюміста та області. Прийшовши в музей, випочуєтерозповідь про життя і діяльністьзасновникапрактичної космонавтики, талановитоговченого, інженераСергія Павловича Корольова. Це буде розповідь про те, як колись у РадянськомуСоюзізароджувалисьракетобудування і космонавтика, як робилисвій вклад у цю справу науковціУкраїни. А щевипереконаєтесь, щоце не просто музей історіїтехніки, це - музей Людини, щовміє, долаючитруднощі й численніперепони, створювати чудеса техніки, це музей здійсненоїмрії.
-
“Українська космонавтика. Про перспективи та сьогодення”
Перший космонавт УкраїниЛеонідКаденюкздійснивсвійполіт у 1997-му році, у складіспільногоекіпажу на американськомукосмічномукораблі “Columbia”. Зараз пан Каденюкзазначає, що попри всінегаразди космонавтика сьогодні є дуже перспективною галуззю для України:“Україна, як космічна держава підписалацілий ряд міждержавнихугод. Зокрема, ізЄвропейськимкосмічним агентством, зіСполученими Штатами Америки, з Російськимкосмічним центром, з Китаєм, з Бразилією. Зараз дієтакацікавапрограма, як морський старт, вона вжепрацюєкількароків. Вже через рікзапрацюєпрограма, яка підписана з Бразилією, яка передбачаєвикористаннябразильського космодрому “Алькантара”.Астронавт Ярослав Яцківзазначає, щоУкраїна зараз розробляєновукосмічнупрограму, яку реалізовуватимуть з 2007 по 2010 роки. У програмійтиметься, щоУкраїні, як космічнійдержавіпотрібномати космодром, ракетоносії та космічніапарати. Власного космодрому Україна не маєще й до сьогодні і використовуєзокремаросійськітакі як “Байконур”, “Плесецьк”, зазначає Ярослав Яцків:“Космос – це не тільки те, що нас цікавить. Космос для Україницевікно в великий світ, інтеграція у світовийнауковийпростір. Ну, і космос цепрактичнівикористання для майбутньогоУкраїни, телекомунікації, природніресурси, пошукикориснихкопалин, моніторинглісів, земельнихугідь та екологія. Зараз космічнітехнологіїслужатьлюдству”.Експертизазначають, щоуспіхипідкорення космосу Радянським Союзом були б неможливі без українськогоконструкторського бюро “Південне”. Саме на “Південному” розробляликосмічніракети разом ізбойовимиміжконтинентальнимибалістичними ракетами.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.