Презентация на тему "Морально-этические ценности украинского народа"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Морально-етичні цінності українського народу

• 
  Слайд 2
  

  «…Старих шануйте, як отця, а молодих – як братів… У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться… Недужого одвідайте, і чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте… А коли добре щось умієте – того не забувайте, а чого не вмієте –то того учітесь…» Володимир Мономах “Повчання дітям”

• 
  Слайд 3
  

  Кожен народ упродовж багатьох віків свого існування здобуває неабиякий досвід. В основі цього досвіду завжди лежить те, що варто цінувати найбільше.

• 
  Слайд 4
  

  Неповторний та самобутній етикет має і український народ. До числа найпоширеніших, найвідоміших моральних уявлень українців належать повага до старших, любов до рідної землі, гостинність, працелюбність

• 
  Слайд 5
  

  Для українців цінністю споконвіку була рідна земля, Батьківщина. Вона для нас – матінка, годувальниця. Шанувати її треба так само, як і рідну неньку: “ Матір не купити, не заслужити ”.

• 
  Слайд 6
  

  Земля позначалася святістю й недоторканістю, її не дозволялося ображати, сварити, проклинати чи то навіть бити лозиною, товкти ногою. Казали: «Не бий землі — не дасть хліба». Відповідно й хліб шанувався як святиня: якщо в часі обіду кусник хлібчика випав з рук, його належало підняти й поцілувати

• 
  Слайд 7
  

  Передусім шанувалося почуття любові до батьків. Ця етична вимога, що відповідала Божій заповіді «Шануй вітця твого і матір твою», втілювалося в народних прислів'ях та приказках: «Хто мамку зневажає, того Бог карає»; «Хто не слухає неньку, послухає біду»; «За мамині сльози — Бог долю зморози»; «За маму і тата — тяжка розплата».

• 
  Слайд 8
  

  Моральним обов'язком дітей була допомога батькам по господарству, догляд за ними у разі хвороби, немічності, вияв повсякчасної уваги, шани й турботи. «Якби я ся вирік тата-мами,— говорили в Карпатах, — то мене би ся Бог вирік».

• 
  Слайд 9
  

  До найбільших цінностей нашого народу споконвіку належить і мова. Цю моральну норму втілює прислів`я: “Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається ”.

• 
  Слайд 10
  

  Українці називали свою мову калиновою, солов`їною, барвінковою. Колискова Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти,- Гей. Яка ж прекрасна Ти! І. Багряний

• 
  Слайд 11
  

  Чи не найбільшою чеснотою українці завжди вважали працелюбність. Цю рису прагнули змалку прищепити дітям. За ставленням до праці оцінювали моральні якості людини.

• 
  Слайд 12
  

  Ледарство, недбальство, нехлюйство всіма засуджувалися. Найшанованіший герой в українців – трудар. Натомість неробство завжди в Україні засуджували: “На язик гарячий, до роботи ледачий”. Одним з найурочистіших свят у наших предків було свято врожаю – Обжинки, що за гучністю не поступалося весіллю.

• 
  Слайд 13
  

  Нашому народові з діда-прадіда були властиві шанобливе ставлення до інших та доброзичливість. Привітати знайомого, сусіда, подорожнього, розпитати про здоров`я та родинні справи – неписаний моральний закон, що не втратив своєї сили і до сьогодні.

• 
  Слайд 14
  

  Тут люд осілий. Тут шанують труд. І рух дають і кругові, і кросну. Кують залізо із місцевих руд І мають славу дуже розголосну. Л. Костенко

• 
  Слайд 15
  

  Дітей змалку привчали вітатися із старшими під час зустрічі, навіть якщо людина незнайома. Цей звичай і досі живе в українських селах та містечках.

• 
  Слайд 16
  

  Виявом доброзичливості є етикетна відповідь на привітання: “Дай, Боже, здоров`я”. У багатьох місцевостях України для вітання з тими, хто в цей час працює, послуговуються висловом “Боже, помагай!”. І нині вживаними є словесні формули вітання-побажання: “З неділею святою будьте здорові!”, “Зі святом будьте здорові!”.

• 
  Слайд 17
  

  Збереглося цікаве спостереження видатного українського вченого – мовознавця Олександра Потебні про вживання пошанного Ви в родинних стосунках. Учений зауважував, що українці зверталися на Ви навіть до старших братів і сестер, якщо вікова різниця сягала десяти років.

• 
  Слайд 18
  

  Виявом доброзичливого ставлення до інших людей є славнозвісна українська гостинність. В Україні кажуть: “ Клади перед людьми хліб на столі, будеш у людей на чолі ”.

• 
  Слайд 19
  

  В усіх українських землях здавна поширений звичай запросити гостя до хати, пригостити або обдарити чимось. Гостеві в Україні пропонують найзручніше місце, пригощають найкращими наїдками. “Любого гостя весною частують медком, а восени молочком”, - свідчить українське прислів`я.

• 
  Слайд 20
  

  Однією з найважливіших вимог народної моралі була діяльна любов до людей, що перш за все мала виявлятися у наданні допомоги ближньому. Головним моральним обов'язком була, передусім, поміч тій людині, яку спіткало нещастя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям надавали притулок, годували їх, дарували одяг, відбудовували хату.

• 
  Слайд 21
  

  Надзвичайною зворушливістю в людських стосунках відзначалася турбота про вдову. Не залишали без допомоги і вдівця — до нього приходили доглянути за дітьми, зварити їм їсти. Особливо піклувалися про сиріт: носили їм гостинці, призначали «завітців» (опікунів); велика моральна відповідальність за їх виховання лягала на хресних батьків.

• 
  Слайд 22
  

  Морально-етичні засади українських культурних традицій завжди втримували український народ на щаблі високої духовності й надавали йому снаги в найважчих випробуваннях фізичного, духовного і морального ґатунку. Морально-етичні норми пов'язувались з естетичними уподобаннями, бо мораль була невіддільною від краси душевної й краси в побуті.

• 
  Слайд 23
  

  Використана література: Стельмахович М. Т. Народна педагогіка. –К.: Рад.школа, 1977. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори.-К.: Рад.школа, 1983.

• 
  Слайд 24
  

  Проект підготувала учениця 9-Б класу ЗОШ № 58 м. Запоріжжя Богданова Ксенія. Вчитель: Зелена Наталя Миколаївна спеціаліст вищої категорії.