Презентация на тему "Степан Бандера"

Ваша оценка презентации
Оцените презентацию по шкале от 1 до 5 баллов
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5

Рецензии

Добавить свою рецензию

Аннотация к презентации

Презентация для школьников на тему "Степан Бандера" по истории. pptCloud.ru — удобный каталог с возможностью скачать powerpoint презентацию бесплатно.

  • Формат
    pptx (powerpoint)
  • Количество слайдов
    13
  • Слова
    история
  • Конспект
    Отсутствует

Содержание

  • Слайд 1

    Степан Бандера

  • Слайд 2

     

    Зміст  1 Родина 2 Дитячі роки (1909–1927) 3 Юність (1927–1934) 4 В ув'язненні. Вихід із в'язниці (1936–1939) 5 Друга світова війна 6 Останні роки 7 Вбивство 8 Вшанування пам'яті

  • Слайд 3

    Родина

    Батько — АндрійБандера, греко-католицький священик, був у той час парохом в селі СтарийУгринів. Походив ізміста Стрий. Мати — Мирослава Бандера, походила зістароїсвященицькоїродини (буладонькою греко-католицькогосвященика з села СтарийУгринів). Діти — Наталя (1941–1985), Андрій (1945-9 липня 1984), Леся (1947–2011)Внучки — Богдана, Олена. Онук — Степан АндрійовичБандера (1969), народився у Вінніпезі (Канада), має диплом Колумбійськогоуніверситету. Ниніпрацюєжурналістом, як і йогобатько, котрийвидавав у Канадіангломовну газету UkrainianEcho. Збереглася детальна автобіографія Степана Бандери

  • Слайд 4

    Дитячі роки

    Дитинство Степан провів в Старому Угринові, в домі своїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Фронти Першої світової війни чотири рази в1914–1915 і 1917 роках пересувалися через його рідне село. Літом 1917 року жителі Галичини стали свідками проявів національно-революційних зрушень та революції в армії царської Росії. У своїй автобіографії Степан Бандера згадує також про «велику різницю між українськими та московськими військовими частинами». З самого дитинства С. Бандера був свідком відродження і будови української держави. З листопада 1918 р. його батько був послом до парламенту Західньо-Української НародньоїРеспубліки — Української Національної Ради в Станіславі і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. У вересні, або жовтні 1919 року Степан Бандера вступив до української гімназії в Стрию, де вчився до 1927 року. В третьому класі (від 1922 р.) він стає учасником Пласту; у Стрию був у 5-му пластовому курені імені князя Ярослава Осмомисла, а після закінчення гімназії — в 2-му курені старших пластунів «Загін Червона Калина». Весною 1922 р. від туберкульозу горла помирає його мати. Будинок в Старому Угринові, де Бандеранародився і провівперші 10 роківжиття

  • Слайд 5

    Юність

    В середині 1927 року Бандера успішно склав випускні іспити в гімназії і вирішив поступати в Українську господарську академію в Подебрадах (Чехословаччина), проте польська влада відмовила в наданні молодій людині закордонного паспорта, і він був змушений на рік залишитися в Старому Угринові. У 1927–1928 роках Степан Бандера займався культурно-освітньою та господарською діяльністю в рідному селі (працював у читальні «Просвіти», провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове товариство «Луг» і належав до засновників кооперативів). При цьому керував організаційно-вишкільною роботою по лінії підпільної УВО в довколишніх селах. У вересні 1928 року він переїхав до Львова і тут записався на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи, де вчився до 1933 року. Перед дипломним іспитом через політичну діяльність його було арештовано і ув'язнено. Степан Бандера в Пласті (1923 рік)

  • Слайд 6

     

    Був членом українськоготовариствастудентівполітехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював в бюро товаристваСільськийГосподар, щозаймавсярозвиткомагрокультури на західнихукраїнських землях. З товариством «Просвіта» їздив по неділях та святах в поїздки в довколишні села Львівщини з доповідями та на допомогу в організаціїіншихподій. У ділянцімолодіжних і спортивно-руханковихорганізаційбувактивнимпередусім у Пласті, як член 2-го куреня старших пластунів «ЗагінЧервона Калина», в УкраїнськомуСтудентськомуСпортовомуКлубі (УССК), а деякий час теж у товариствах «Сокіл-Батько» і «Луг» у Львові. Займався бігом, плаванням,лещатарством, мандрівництвом. У вільний час залюбкиграв у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не палив і не вживав алкоголю. У 1932–1933 рр. виконувавфункцію заступника крайовогопровідника, а в середині 1933 р. бувпризначенийкрайовимпровідником ОУН і крайового коменданта УВО на ЗУЗ. В липні 1932 р. У 1933 р. брав участь в конференціях в Берліні і в Гданську. ПідкерівництвомБандери ОУН відходитьвідекспропріаційнихакцій і починаєсеріюкаральнихакційпротипредставниківпольськоїокупаційноївлади. У цейперіодОУНівцямибулоздійснено три політичнихвбивства, щоотримализначнийрозголос — шкільного куратора Гадомського, звинувачуваного у нищенні поляками українськогошкільництва та полонізації, працівника ГПУ ОлексіяМайлова як протест проти Голодомору в Україні та вбивствоміністравнутрішніх справ Перацького, за якогопольськавлада провела кривавіакції «пацифікації» (умиротворення) українців. Степан Бандераздійснювавзагальнекерівництво замахами на Майлова і Перацького. 21 жовтня 1928: Генеральна рада «Загону Червона калина» в Академічному домі у Львові. Зліва праворуч сидять: Степан Охримович, Володимир Калинович, Володимир Ерденбергер, Євген Пеленський, Богдан Чехут, Осип Грицак, Роман Ерденбергер, Михайло Поточняк. Стоять: Осип Тюшка, нн, Осип Каратницький, Степан Бандера, Юліан Гошовський, Ярослав Рак,Ярослав Падох, Роман Щуровський

  • Слайд 7

    В ув'язненні. Вихід із в'язниці (1936–1939)

    У червні 1934 року був ув'язнений польською поліцією і перебував під слідством у в'язницях Львова, Кракова йВаршави до кінця 1935 року. З 18 листопада 1935 до 13 січня 1936 проходив Варшавський процес, на якому Бандера, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Бандеру засудили до смертної кари, яку замінено на довічне ув'язнення. Після того він сидів у в'язницях «ŚwiętyKrzyż» («Святий Хрест») коло Кельц, у Вронкахколо Познаня і в Бересті до вересня1939 року. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичним, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися, в'язні вийшли на волю. У першій половині січня 1940 року Бандера прибув до Італії. Був у Римі, де станицею ОУН керував професор Євген Онацький. Там він зустрівся з своїм братомОлександром, який жив у Римі від 1933–1934, студіював і захистив докторат з політично-економічних наук, одружився і працював у нашій місцевій станиці.

  • Слайд 8

    Друга світова війна

    Одразу після виходу на волю, у вересні 1939 року, він очолює революційний провід ОУН та одразу ж веде переговори з військовим керівництвом гітлерівської Німеччини про спільну боротьбу проти російсько-більшовицьких окупантів, які, на той момент, згідно таємного Пакту Молотова-Ріббентропа, окупували західноукраїнські землі. Основною ціллю Бандери при співпраці з німцями було створення незалежної української держави. Використавши протиріччя всередині гітлерівської адміністрації створюється північний український легіон "Нахтігаль", командир Роман Шухевич, та південний "Роланд". Ці військові утворення, за задумом ОУН, повинні були стати основою української армії після проголошення незалежності. З початку війни вони офіційно не входили до складу німецької армії, мали відмінну форму, носили тризуб та йшли в бій під синьо-жовтим прапором. 22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина, порушивши умови Пакту Молотова–Ріббентропа, нападає на Радянський Союз. А вже 30 червня 1941 року, легіон "Нахтігаль", на чолі з Романом Шухевичем, входить до Львова, захоплює стратегічні об'єкти міста, і в той же день відбувається проголошення Акту відновлення Української державності. Голові Національних Зборів Ярославу Стецьку було доручено організувати українські владні структури. 22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина, порушивши умови Пакту Молотова–Ріббентропа, нападає на Радянський Союз. А вже 30 червня 1941 року, легіон "Нахтігаль", на чолі з Романом Шухевичем, входить до Львова, захоплює стратегічні об'єкти міста, і в той же день відбувається проголошення Акту відновлення Української державності. Голові Національних Зборів Ярославу Стецьку було доручено організувати українські владні структури. «З москалями нема спільноїмови» — Степан Бандера

  • Слайд 9

     

    На такі дії українських незалежників німецька влада відповіла, спочатку, ультиматумом негайно скасувати Акт, а коли вони відмовилися виконати умови гітлерівців, проти них був застосований масовий терор. Сотні учасників так званої "Бандерівської диверсії" були арештовані та кинуті у тюрми. Така сама доля спіткала і Степана Бандеру, його заарештували у Кракові. Двох його братів Василя та Олексу було на смерть замордовано у польському концтаборі Auschwitz. Обидва українські легіони "Нахтігаль" та "Роланд", після відмови підкорятися німцям, були розформовані та роззброєні. Але, незважаючи на це, саме вояки цих підрозділів пізніше стануть ядром УПА (Української Повстанської Армії). Через несприятливий хід війни, німці, в грудні 1944 року випускають Степана з під варти та починають переговори про спільні дії проти більшовиків. Основними вимогами Бандери залишалися визнання Німеччиною Акту відновлення Української державності, та можливість створення незалежної української армії. Але дані цілі не були реалізовані, оскільки радянські війська невдовзі захопили Західну Україну, а 7 травня 1945 року гітлерівська Німеччина підписала Акт про капітуляцію. Подальша боротьба за незалежність розгорнулася на теренах Західної та Великої України вже проти радянської окупаційної влади, та активно продовжувалася до 1955 року . Керував антирадянським спротивом Бандера з-за кордону.

  • Слайд 10

    Останні роки

    Напруженими для сім'ї були повоєнні роки, адже радянські спецслужби полювали не лише за провідником національного руху, а й за його дітьми. Наприклад, до 1948 року сім'я шість разів змінюватиме місця проживання: Берлін, Інсбрук, Зеєфельд, Мюнхен, Гільдесгайм, Штарнберг. Зрештою, через необхідність дати доньці хорошу освіту, сім'я у 1954 році остаточно переїжджає до німецького містаМюнхен (Баварія). Батьки намагались приховати від Наталки важливість персони її батька, щоб не наражати дівчинку на небезпеку. Спогади Наталки, доньки Степана Бандери, про той час: Маючитринадцятьроків, я почала читатиукраїнськігазети і читала багато про Степана Бандеру. З бігом часу, на підставірізнихспостережень, постійноїзмінипрізвища, як і через факт, щонавколомого батька завждибулобагато людей, в мене виниклипевніздогади. Коли раз один знайомийпроговорився, то я вжебулапевна, щоБандера — цемійбатько. Саме в Мюнхені Степан Бандерапровівостанні роки життя, проживаючипід паспортом на ім'я ШтефанПопель. За однією з версій, паспорт залишивсяйомувідльвівського шахіста Стефана Попеля, який у 1944 р. покинув Україну, на поч. 1950-х років жив у Парижі, а в 1956 переїхав до США. «Нашим природнимсередовищем стало вжезмагання, змістомнашогожиття — боротьба» — Степан Бандера

  • Слайд 11

     

    Вбивство 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степан Бандера був убитий. Як пізніше встановлять німецькі слідчі, вбивство скоїв агент КГБ українського походження Богдан Сташинський, вистріливши йому в обличчя розчином ціаністого калію. В форматі радянської історичної концепції Бандера розглядається як колаборант, злочинець та зрадник власного народу, а його прихильників прирівнюють до фашистів з якими героїчно боролася радянська держава. Але, з розпадом СРСР та відновленням України як незалежної держави в 1991 році, з'явилася кардинально протилежна радянській, українська точка зору на постать Степана Бандери. Більше того, історія визвольних змагань українського народу у 20-му столітті нерозривно пов'язана саме з його ім'ям. «Розділені кордоном смерті, але з'єднані зв'язком віри, ідеї і любові — живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом І через Бога» — Степан Бандера

  • Слайд 12

     

    Протескладні спори на цю тему тривають в українськомусуспільстві й досі. Особливо загострилися вони після того, як у 2004 роцітодішній президент УкраїниВіктор Ющенко присвоїв Степану Бандерізвання Героя України, яке згодом, у 2010 році, буловідміненеДонецькимокружнимадміністративним судом. Той факт, що в інтерактивномупроекті телеканалу Інтер "ВеликіУкраїнці" С. Бандерапосівпочесне 3-тє місце, після Ярослава Мудрого та Миколи Амосова, говорить про йоговисокий авторитет середукраїнців. Однозначно тількиодне: кожнанезалежнанація має право на своїхгероїв, незважаючи на те, що вони не завжди позитивно сприймаютьсяпредставникамиіншихнацій. «Хочяківеликіжертви — боротьба конечна» — Степан Бандера

  • Слайд 13

    Висновок

    ЗнищенняБандери не вирішиложодногоіззавдань, які ставило перед собою КГБ. 55 роківтому вінзагинувфізично, і відтодіпосівсвоємісце в духовному поліУкраїни, в тому ланцюгу "мертвих, живих і ненароджених".Ось так ми дослідили образ Бандери у історичномуплані. Думаю, щовийдуть не тількиісторичні, а й художні твори, якірозкажуть нам про цюнезвичайнулюдину. Цепитання часу!Учитель. Пам'ятаймо не тількиім'я Степана Бандери, а й іншихвидатнихборців, якіпоклалисвоєжиття на вівтарборотьби за свободу й незалежністьУкраїнськоїдержави. Сьогоднішній день, урок нехай не стане для нас каменемспотикання, а нехай допоможе нам відкрити у собікаміньнаріжний. Слава Україні!Героям слава!

Посмотреть все слайды
Презентация будет доступна через 45 секунд