Содержание
-
Технологія соціальної роботи
Лимар В.П.
-
Тема . Технології соціальної профілактики та адаптації
План 1. Сутність соціальної профілактики. Технології профілактики. 2. Сутність соціальної адаптації, дезадаптації та переадаптації. 3. Технології адаптації
-
Рекомендована література
1. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. / За ред. А.Й. Капської. - К.: Центр навч. літ., 2004. - С. 70-91. 2. Соціальна робота: Короткий енцикл. слов. - Соціальна робота. - Кн. 4. - К.: ДЦССМ, 2002. - С. 140-144,372. 3. Тюптя Л.Т., Іванова /Соціальна робота (теоріяі практика): Навч. Посіб.- К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. - С. 212- 219. 4. Шахрай В.М., Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с.
-
глосарій
Інтервенція – насильницьке , примусовевтручання в подію, явище Об'єкт - тіхтопотребуєдопомогинезалежновідїї характеру та специфіки Суб”єкт- усі ті, хто надає таку допомогу Дисгармонія - невідповідність, неузгодженість, порушеннячогось Компетенція- здатністьуспішнодіяти на основі практичного досвіду, умінь та знань при вирішенніпоставленихпрофесійнихзавдань. Рекреактивнадіяльність- як різновид активного відпочинку Благодійництвообровільнабезкорисливапожертвафізичних та юридичнихосіб у поданнінабувачамматеріальної, фінансової, організаційної та іншоїблагодійноїдопомоги; специфічними формами благодійництває меценатство, спонсорство іволонтерськадіяльність; Меценатствоматеріальнадопомогамистецтвуінауці особою –від римлянина Гая Цільния Мецената (Мекената),якийбувпокровитилеммистецтва при імператорі Августе.
-
Акомодація - повнепідпорядкуваннявимогамсередовища без їх критичного аналізу), конформізм-вимушенепідпорядкуваннявимогамсередовища асиміляції- свідомогойдобровільногоприйняття норм та цінностейсередовища на основіособистісноїсолідарностіз ними адекватність - відповідність, достовірність
-
Соціальнапрофілактика -
цетехнологіясоціальноїроботи, що становить комплекс взаємопов´язанихзаходів,спрямованих на попередженнясоціальних проблем, соціальноїдисгармонії, соціальнихнаслідківтиску на особистістьскладних умов життя, негативних умов соціалізації.
-
Соціальна профілактика
-
Соціальнапрофілактиказдійснюється на різнихрівняхсоціальноїроботи і соціальноїсистемисуспільства.
Мікрорівень - Напрямки: Соціальна робота з дітьмиімолоддюпередбачає формуванняпро-соціальноїповедінки, попередженнявідхилень у поведінці, формування здорового способу життя, формування і розвиткужиттєвоїкомпетентності, розвиткусоціальноїкультури, розвитку і підтримкисоціальнихталантів, сприяннясамореалізації і самоактуалізації.
-
-
Формиіметодироботи:
просвітницькікурси, інформаційнівидання, тренінгиісемінари, телевізійніпередачі, фестивалі, конкурситощо.
-
-
2. Соціальна робота з дітьми і молоддюгрупризику
Мета -попередженнясоціальних і психологічнихнаслідківпротиправнихвчинків, саморуйнівноїповедінки, негативноїсоціалізації та адаптації. Форми і методироботи: створенняреабілітаційногосередовища, формуванняцінностей, орієнтацій, норм, еталонів, корекціяпсихологічного стану шляхом проведеннягруповоїтренінговоїсоціальноїроботи, просвітницької, інформаційної, залучення до волонтерськоїдопомоги.
-
-
3. Соціальна робота з малозабезпеченимисім´ями і громадянами, самотніми, непрацездатними
Мета - попередженнянегативнихсоціально-психологічнихнаслідківбідності, соціальноїізоляції, інвалідності та іншихсоціальних проблем. Форми і методироботи: своєчасневиявленнягромадянгрупризику, формування банку даних, наданняпенсій, пільг, допомог, проведеннясоціально-психологічноїпідтримки(консультації, тренінги, групивзаємодопомоги), соціально-педагогічна робота (організаціядозвілля і рекреаційноїдіяльності, клубноїроботи, соціально-культурноїдіяльностітощо).
-
-
Мезорівень - Напрямки:
1. Нормативно-правовідокументи, якірегулюютьправовіосновисоціальногозахистуокремихкатегорійгромадян. 2. Соціальніпрограми, спрямовані на поліпшеннясоціальногозабезпеченнябідних, малозабезпеченихгромадян. 3. Заклади, соціальніслужбидля соціальноїроботи з клієнтамигрупиризику. 4. Працевлаштування, центризайнятості для безробітних. 5. Просвітницькасоціальнаробота в мікросоціумі. 6. Посередницькасоціальна робота в общині.
-
-
Макрорівень : Напрямки:
1. Законодавство, яке регулюєправовіосновисоціальногозахистунаселення. 2. Державніпрограмиіпроектизпопередженнянегативнихявищ у дитячомуімолодіжномусередовищах. 3. Державніпрограмиіпроектиізсоціальноїпідтримкиокремихкатегорійгромадян. 4. Благодійництво, меценатство. Залежновід того, на якомуетапірозвиткупроблеми та їївпливу на ту чиіншусоціальнугрупувживаютьсяпрофілактичні заходи, виділяютьтаківидипрофілактики: первинна- діяльність, спрямована на попередженнявиникненняпроблеми; вторинна - діяльність, спрямована на попередженнязагостренняпроблеми та їїнаслідківсередосіб, яківідчули на собіїївплив; третинна- робота, яка проводиться з особами, якіпостраждаливідпроблеми, іспрямована на попередженняїїрецидивів.
-
-
-
Профілактикабудь-якоїсоціальноїпроблемимає бути спрямована як на соціальнесередовище, в якій вона виникає, так і на особистість, яка відцієїпроблемистраждає.
На основіаналізусоціальнихіособистіснихфакторівпроблемивизначаютьсязавданнясоціальноїпрофілактики: - дослідити причини іфакторипроблемичи негативного соціальногоявища; - встановитиресурси, якієнеобхідними для подоланняпроблемичивиявититі, щоіснують; - подолатинегативнийвпливсередовища; - розширитиможливостідля задоволення потреб, подолання проблем, повноцінноїжиттєдіяльності (підвищитисоціальніресурси); - подолатиособистісніфактори, якісприяютьвиникненнючизагостренню проблем чизаважаютьїївирішенню; - підвищитиособистісніресурси, здатністьособистості адекватно реагувати на проблеми, подолатиїхізадовольнити потреби; - організувативзаємодіюсуб'єктіву подоланніпроблеми, організуватидіяльність, спрямовану на попередженняіподолання проблем.
-
-
Структура соціальноїпрофілактики:
1. Постановка ідослідженняпроблеми; плануваннядіяльності, організаційнаі методична підготовка; ( 2. Вплив на особистість (профілактичнаінтервенція): - підвищенняресурсівособистості, - корекціянегативнихособистіснихякостей; - розвитокякостей, якіпідвищуютьадаптивніможливостіособистості, - формування адекватного ставлення до проблеми. 3. Вплив на проблемнесередовище: - попередження негативного впливусередовища шляхом попередження негативного впливуоб'єктивнихфакторів, - попередження негативного впливуіншихосіб, - підвищенняможливостейзадоволення потреб. 4. Моніторингпроблеми, аналізефективностіпрофілактичнихдій.
-
Структура соціальноїпрофілактики
-
Методипрофілактичноїроботи
1. Дослідження, діагностика, прогноз розвиткупроблеми: - дослідження, дослідження стану їїрозвиткупроблеми, дослідженнячинників, яківизначають проблему; аналізефективностіреалізаціїпрофілактичнихпрограм.
-
Дослідження, діагностика, прогноз
-
2. Попередженнянегативноїдіїоб'єктивнихфакторів:
вплив на об'єктивні причини такі як природні, матеріальні , економічні вплив на чинникипроблеми, яківключаютьподолання, нейтралізацію, попередження, компенсаціянаслідків. 3. Попередження негативного впливусоціальногооточення: - попередженнярозповсюдженнянегативнихцінностей, - попередженнянегативнихвзірцівповедінки, - захиствідшкідливоїдіїінших людей.
-
4. Підвищенняресурсівсередовища: створеннячипідвищенняможливостей для подоланняпроблемиіфакторів, якіїїстворюють, пошук альтернативного проблемі способу життя, повноцінногозадоволення потреб індивідів. 5. Формування адекватного уявлення про проблему іставлення до неї: - формуваннясвідомогоставлення людей до проблеми та її причин через донесеннязнань, поглядів, переконань, установок тощо.
-
6. Виявленняікорекціяособистіснихякостей, якізнижуютьадаптивніможливостілюдини: попередження негативного розвитку, нейтралізація корекціяпроявунегативнихознакособистості. 7. Розвитокякостей, якіпідвищуютьадаптивніможливостілюдини: - розвитокякостей, необхідних для подоланняпроблеми. 8. Організація та координаціяпрофілактичноїроботи
-
Методипрофілактичноїінтервенції
Профілактичнаінтервенція - цілеспрямованийвплив на цільовугрупупрофілактикиз метою зміниїїставлення до проблемиіподоланнясуб'єктивнихфакторів, властивихїїпредставникам, їхуявлень, поглядів, переконань, мотивів, інтересів, звичок, стереотипівповедінки, цінніснихорієнтацій, якіпризводять до проблеми. Профілактичнаінтервенція як правило, здійснюється шляхом інформуванняпредставниківцільовоїгрупиізалученняїх до певнихвидівдіяльності.
-
Профілактичнаінтервенціядастьможливістьдопомогилюдинізмінити свою поведінкустосовнопроблеми - навчитися не створюватичиуникатиїї. Для визначеннязмістуіметодівпрофілактичноїінтервенціїнеобхіднопроаналізуватиособливостіцільовоїгрупипрофілактики. При цьомуслідвраховуватиособливостіконкретнихосібчигруп, на якіспрямовуєтьсяпрофілактика в момент профілактичноїінтервенції.
-
Основніметодипрофілактичноїінтервенції:
- лекція, - бесіда, - дискусія, - дискусіятеатралізована, - диспут, кіно-, відеолекторій, рольовагра, тренінг, соціальна реклама. Сутністьсоціальноїдіагностики, соціальноїекспертизиісоціальноїпрофілактики- виявитиіпопередитивиникненняірозповсюдженнянегативнихсоціальнихпроцесівіявищ, - створитисприятливіумови для реалізаціїтехнологійсоціальноїроботи, -спрямованих на допомогуособистості.
-
Теми для дискусії
1. Сутністьсоціальноїдіагностики в соціальнійроботі. Етапиіосновніпринциписоціальноїдіагностики. 2. Особливостідіагностичнихметодів в соціальнійроботі: соціологічних, педагогічних, психологічних. 3. Специфікасоціальноїекспертизи: методичніпідходиівимоги до проведенняекспертногооцінювання; етичний характер соціальноїекспертизистосовноокремоїособистостічицільовоїгрупиклієнтів; соціальнаекспертизасоціальнихпроектів. 4. Особливостізастосуваннясоціальноїпрофілактики в соціальнійроботі: мета, завдання, напрямки соціальноїпрофілактики, сферипризначення. 5. Особливостіпроведеннясоціальноїпрофілактики на макро-, мезо- імікрорівняхсоціальноїструктурисуспільства. 6. Сутністьструктуриіметодівпрофілактичноїроботи.
-
Адаптація займає істотне місце в змісті соціальної роботи.
Під соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових для неї соціальних умов життєдіяльності шляхом активного їх засвоєння Соцільна адаптація вид взаємодії особистості чи соціальної групи з соціальним середовищем. Соцільна адаптація - це інтегративний показник стану індивіда, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції, а саме: -адекватне сприйняття оточуючої дійсності і власного організму; - адекватна система ставлення і спілкування з оточуючими; -змінність (адаптивність) поведінки відповідно до рольових очікувань інших.
-
Соціальна адаптація
-
Соціальна адаптація є одним із основних механізмів соціалізації, одним із шляхів більш повної соціалізації.
Змістом соціальної адаптації є - зближення цілей і ціннісних орієнтацій групи і індивіда, який входить в неї, - засвоєння ним норм, традицій, групової культури, - входження в рольову структуру групи.
-
-
Порушеннямадаптаціївважаютьасоціальнуповедінку, маргінальність, алкоголізм, наркоманію.
Адаптаціяможездійснюватись у формі акомодаціїтобтоповногопідпорядкуваннявимогамсередовища без їх критичного аналізу, конформізму - вимушеногопідпорядкуваннявимогамсередовища та асиміляціїтобтосвідомогойдобровільногоприйняття норм та цінностейсередовища на основіособистісноїсолідарностіз ними. Адаптаціяпов'язаназприйняттяміндивідомрізнихсоціальних ролей, адекватнимвідображенням себе ісвоїхсоціальнихзв'язків
-
Соціальнаадаптація — це
взаємозумовленийпроцеспристосуванняіндивіда до соціальногосередовищаіпристосуваннясуспільствадо потреб особистості через їхзадоволення. Відповідністьміжрівнемсоціальних потреб ірівнемїхзадоволеннявизначаєрівеньсоціальноїадаптації.
-
Процес пристосування
-
Виділяютьтакікомпонентисоціальноїадаптації:.
-
Соціально-побутоваадаптація-
пристосуванняіндивіда до нових умов життя, побуту, щопередбачаєполіпшенняйого становища, психологічногосамопочуття, узгодженістьізнамірами, інтересами, уподобаннями. Особливо цестосуєтьсяосіб, якіпроходятьреабілітацію у спеціалізованих закладах, відірванівідсім'їізвичайного способу життя.
-
-
Економічнаадаптаціяздійснюється
зазвичай в новихсоціально-економічнихумовахжиттяістосуєтьсявсіхцільовихгрупнаселення. У такому випадку держава законодавчорегулюєїїмеханізми на різнихрівняхсоціальногозахистунаселення через наданняпільг, субсидій, допомогтощо. У більшвузькомурозумінніслова соціальнаадаптаціяздійснюється в умовахбезробіття шляхом працевлаштування, перекваліфікаціїчипідвищеннякваліфікації, а такожнаданнядопомогизбезробіття, соціально-психологічноїпідтримкиідопомоги. Економічнаадаптаціязалежитьвідзадоволенняфізіологічних потреб людей таких як якіснехарчування, одягтощо.
-
Комунікативнаадаптаціязумовлює
пристосуванняіндивіда до новихвзаємозв'язківівзаємостосунків, розвитоксоціальнихнавичокіумінь, соціальноїкомпетенції. Особливо цестосуєтьсяпозитивноїадаптаціїосібзадиктивноюповедінкою, клієнтів, якізазналипосттравматичногостресу, пережили екзистенційніпроблемитощо. Комунікативнаадаптаціявиявляєтьсяефективноютільки в умовахвключенняіндивідавнормальнесоціальнесередовищезізбереженнямвласноїіндивідуальності та унікальності. Соціальнаадаптаціянеобхіднапри введеннілюдини в різнісферисуспільнихвзаємовідносин, розширеннічисельностіконтактів, формуваннідиференційованоїповедінкивідповідно до її потреб іособливостейпсихічного стану.
-
Регулятивнаадаптація
пов'язаназжиттєвими циклами людини, переходом від одного віку до іншого, перебігомрізнихжиттєвихподійізмін, щопотребуютьформуванняновихякостей характеру, рис особистості та вимог до суспільства, яке маєзабезпечуватигіднеіснуваннягромадян. Особливо важливоюсоціальнаадаптаціявиявляється для статево-рольовихвзаємовідносинівзаємостосунків на різнихвіковихстадіяхжиттялюдини. Регулятивнаадаптаціяпов'язанаіззадоволенням потреб у безпеційповазі.
-
Самореалізація -
рівеньзадоволеннядуховних потреб особистості, реалізаціїтворчогопотенціалу. Соціальнаадаптаціядо новоїжиттєвоїситуаціїчи умов життяздійснюється через - активізаціюсильнихсторінособистості, - самореалізацію в трудовійдіяльностічитворчості, розширення кругозору ісвітогляду, подоланняекзистенціальних проблем
-
Управлінська (організаційна) адаптація
Без управління неможливо створити сприятливі умови (на роботі, в побуті) для адаптації, впливати на неї, забезпечуючи діяльність, що відповідає інтересам суспільства і особистості. Управління може здійснюватися не лише в руслі впливу соціальних інститутів на особистість, а й у руслі самоуправління. Останнє вимагає вимогливого, самокритичного ставлення людини до самої себе, до своїх думок і вчинків.
-
Педагогічна адаптація. Це пристосування до системи освіти, навчання і виховання, які формують систему ціннісних орієнтирів індивіда. Психологічна адаптація. У психології адаптацію розглядають як процес пристосування органів чуття до особливостей діючих на них стимулів і запобігання надмірному навантаженню на рецептори. У 1936 р. канадський фізіолог Г.Сельє ввів поняття "стрес" і "адаптаційний синдром". Стрес - це стан психологічної напруженості в процесі життєдіяльності у складних умовах як повсякденного життя, так і за особливих обставин. Адаптаційний синдром - це сукупність реакцій організму людини у відповідь на несприятливий вплив.
-
Стрес - невід'ємний супутник життя
Він може не тільки знизити, а й підвищити стійкість організму до шкідливих хвроботворних факторів. Нормальна життєдіяльність людини немислима без певного ступеня фізичного і нервово-психічного напруження. Людині властивий певний оптимальний тонус напруги. Кожна людина повинна вивчити себе і знайти той рівень напруги, за якої вона відчуває себе найбільш "комфортно", незалежно від того, яке заняття вона собі вибрала. Професійна адаптація - це пристосування індивіда до нового виду професійної діяльності, нового соціального оточення, умов праці і особливостей конкретної спеціальності.
-
Отже,
Соціальнареабілітація— комплекс заходів, спрямованих на відновленнялюдини в правах, соціальномустатусі, здоров'ї, дієздатності. Цей процеснацілений не тільки на відновленняздатностілюдини до життєдіяльності в соціальномусередовищі, алеі самого соціальногосередовища, щозазналонегативнихзмінвнаслідоксоціальних причин.
-
Принциписоціальноїреабілітації:
етапність, диференційованість, комплексність, наступність, послідовність, безперервність у вжиттіреабілітаційнихзаходів, безкоштовність для найбільшнужденних (інвалідів, пенсіонерів, біженців та ін.).
-
У межах соціально-реабілітаційноїдіяльності
виділяютьрізнівиди: медико-соціальний, професійно-трудовий, соціально-психологічний, соціально-рольовий, соціально-побутовий, соціально-правовий. У практичнійсоціальнійроботіреабілітаційнадопомоганадаєтьсярізнимкатегоріямнаселення. Залежновідцьоговизначаютьсяінайважливіші напрямки реабілітаційноїдіяльності. До таких напрямківзараховують: соціальнуреабілітаціюінвалідівідітейзобмеженимифізичнимиможливостями; людей похилоговіку; військовослужбовців, які брали участь у війнахівійськовихконфліктах; реабілітаціюосіб, щовідбулипокарання в місцяхпозбавленняволі та ін.
-
Стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації особистості до суспільства і його вимог
Для нього визначальним є досвід ранніх дитячих переживань, неусвідомлюваних рішень, що приймаються відповідно до суб'єктивної схеми сприйняття ситуацій, і свідомий вибір поведінки, зроблений відповідно до цілей, прагнень, потреб, системи цінностей особистості. Стратегії соціальної адаптації індивідуальні і неповторні для кожної особистості, але можна виділити деякі ознаки і риси, що є загальними, характерними для ряду стратегій адаптації.
-
А. Лазурський виділяє три рівні взаємин "індивід - середовище":
на першому рівні особистість повністю залежна від середовища. Оточення, зовнішні умови "придушують" людину, тому пристосування є недостатнім. на другому рівні пристосування здійснюється з користю для себе і суспільства. третій рівень - творче ставлення до середовища, індивіди вміють на лише вдало пристосуватися до середовища, а й впливати на нього, змінюючи і перетворюючи оточуюче середовище відповідно до свої власних потреб та захоплень.
-
Характеристики стадій адаптації
Початкова стадія, коли індивід, який адаптується, лише вловлює правила поведінки, але система цінностей соціуму ним ще не визнається. Стадія терпимості, коли і соціальне середовище, і індивід визнають рівноцінність еталонів поведінки у ставленні один до одного. Стадія пристосування, "акомодації", - пов'язана із взаємними поступками: індивід визнає і приймає систему цінностей середовища, але й представники цього середовища визнають деякі його цінності. Стадія повної адаптації, "асиміляції", коли індивід відмовляється від попередніх зразків та цінностей і повністю приймає нові.
-
Науковці стверджують, що адаптаційні процеси виявляються у трьох формах, які характеризуються різним співвідношенням стихійних і свідомих механізмів пристосування:
стихійне-переважно стихійне протікання адаптаційних процесів виявляється в незадоволеності людиною умовами її самореалізації без достатнього усвідомлення шляхів виходу з існуючого стану. У цьому випадку завершенням адаптаційних процесів є відмова (повна або часткова) від суспільно-корисної діяльності, переміщення центру активності особистості у сферу дозвілля чи самореалізація людини в альтернативних групах, що не входять в соціальну структуру суспільства. У сучасних умовах ці процеси знаходять своє вираження у переорієнтації людини на саму себе: найрізноманітніші оздоровчі системи, нетрадиційні способи психологічної і фізіологічної самореалізації та ін.;
-
Стихійно-свідоме- характеризується приблизно рівним співвідношенням стихійних і свідомих елементів, що виявляється в конструванні ідеальних моделей уявлюваної діяльності без реального їх втілення. Результат цієї форми адаптації особистості - створення різних соціальних утопій і їх пропаганда; Свідоме- переважання свідомих елементів, що відображається у формуванні життєвих планів особистості, цілеспрямованій життєдіяльності. Ця форма адаптації найбільшою мірою сприяє справжній самореалізації особистості і її перетворенню в суб'єкт суспільного розвитку.
-
Адаптаційний потенціал - ступінь прихованих можливостей суб'єкта оптимально включатися внові чи змінені умови оточуючого соціального середовища
Він пов'язаний з адаптивною підготовкою - накопиченням людиною досвіду діяльності з пристосування до соціальних умов. Зовнішні труднощі, хвороба, стан затяжної екстремальності, голод тощо знижують адаптаційний потенціал індивіда, і при зустрічі з ситуацією, що загрожує його життєвим цілям, може виникнути дезадаптація. Різні форми асоціальної активності - наркоманія, алкоголізм, психічна напруженість - наслідок невдалої соціальної адаптації чи дезадаптації. Саме з людьми, соціально дезадаптованими чи для яких є характерним переважання неадекватної активності, найчастіше всього доводиться взаємодіяти соціальному працівникові.
-
Дезадаптивна поведінка є двох типів.
Поведінку агресивного типу у найпростішій формі можна представити як атаку на перешкоду чи бар'єр. Але при усвідомленні можливої чи реальної небезпеки агресія може бути спрямована на випадковий об'єкт, на сторонніх людей, не пов'язаних з її причинами. Вона виражається в грубості, різких спалахах гніву з незначного приводу або і зовсім без видимих причин, в незадоволенні всім, що відбувається, особливо вимогами, які висуваються перед агресивною особистістю. Втеча від ситуації - заглиблення людини в свої переживання, спрямування всієї її енергії на генерацію власних негативних станів, самокопания, самозвинувачення і т.ін. У неї розвиваються тривожно-депресивні симптоми. Людина починає бачити в самій собі джерело всіх бід, відчуває повну безвихідь, тому що вплинути на середовище і ситуацію вважає себе нездатною. Такі люди замкнуті, заглиблені в світ важких роздумів.
-
Для визначення ситуації норми адаптації використовується термін "стійка адаптація" (синонім - норма, здоров'я).
При зміні звичних умов життя з'являються чинники, що вносять дезорганізацію в психічну діяльність. У цьому випадку повинен включитися механізм переадаптації. Під переадаптацією розуміється процес переходу із стану стійкої адаптації у звичних умовах у стан відносно стійкої адаптації в нових них (змінених) умовах існування або результат цього процесу, що є успішним для особистості.
-
Процес переадаптації проходить декілька стадій.
Підготовча стадія має місце в тому випадку, коли людина знає про зміни чи передбачає їх з певним ступенем ймовірності. У цій ситуації вона накопичує певну інформацію про середовище, в якому їй потрібно буде жити і діяти, створюючи, таким чином, інформаційне поле, яке стане одним із джерел формування адаптаційних механізмів. Стадія стартової психічної напруги - пусковий момент в дії механізму переадаптації. Стан людини при цьому можна порівняти з переживаннями перед спортивними змаганнями, виходом на сцену тощо, коли відбувається мобілізація психічних і особистісних ресурсів. Стадія психічних і особистісних реакцій входу (первинна дезадаптація) - стадія, на котрій особистість починає відчувати на собі вплив психогенних факторів змінених умов існування.
-
Стан дезадаптації можна розглядати з двох сторін
По-перше, як відносно короткочасний ситуативний стан, що є наслідком впливу нових, незвичних подразників зміненого середовища і який сигналізує про порушення рівноваги між психічною діяльністю і вимогами середовища, а також спрямовує до переадаптації. У цьому випадку дезадаптація - необхідний компонент адаптаційного процесу. По-друге, дезадаптація може бути достатньо складним і тривалим психічним станом, що викликаний функціонуванням психіки на межі її регуляторних та компенсуючих можливостей чи в позамежовому режимі, який відображається в неадекватних реагуванні й поведінці особистості. Тому ситуація входу може мати два ймовірних продовження: вихід на переадаптацію, коли пристосування людини до нових умов закінчується етапами психічної напруги чи гострої психічної реакції виходу, чи вихід на дезадаптацію.
-
Технології адаптації - технології, що забезпечують відтворення процесів включення особистості в групи, колективи, в нові умови соціального середовища, діяльності, відносин. Адаптаційні технології характеризуються узгодженням бажаного суб'єктом з його можливостями і реальністю соціального середовища, тенденціями їх розвитку. Адаптаційний процес відображує: предмет адаптації; час (необхідний і реальний) адаптації; показники адаптації; ефективність адаптації; особливості взаємодії (бажані та реальні) учасників адаптаційної технології; середовище адаптації; умови адаптації; специфіку й рівень управління технологією адаптації.
-
Основні процедури технології адаптації:
1) визначення цілей спільної діяльності суб'єктів даної технології. Операції: діагностика інтересів і потреб суб'єктів; вияв та аналіз ступеня співпадіння і відмінностей; прогноз сумісності дій; часовий інтервал; ступінь стійкості; вплив наслідків спільних дій на інтереси та потреби суб'єктів; 2) розробка програми спільних дій. Операції: характер соціальних дій; нормативи (тенденції) зближення соціальних характеристик; напрями, показники зміни середовища спільної діяльності; визначення обсягу затрат суб'єктів; 3) організація адаптаційного процесу. Операції: самоорганізація і управління; діагностика процесу; аналіз ефективності процесу адаптації; корекція. Система методів соціальної адаптації включає в себе такі методи, що застосовуються при реалізації інших функціональних процедур технологій соціальної роботи. У ході адаптації може бути використаний універсальний метод інформаційно-консультативної бесіди, метод підтримки і стимулювання нвих навичок, моделей поведінки, що використовуються в соціальній профілактиці. Застосовуються також адаптаційні тренінги, персональний соціальний патронаж та ін.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.