Презентация на тему "Лютнева революція в Росії і її відлуння в Україні"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Лютнева революція в Росії і її відлуння в Україні

• 
  Слайд 2
  

  Лютне́ва револю́ція 1917 ро́ку в Росії — революційні події лютого-березня 1917 року, що завершились падінням монархії у Російській імперії. Арешт переодягнених городових. Петроград. Лютий 1917 року

• 
  Слайд 3
  

  Передумови : Участь Росії у Першій світовій війні 1914—1918 років поглибила соціально-економічні і політичні суперечності в країні. З початку 1917 року незадоволення війною та економічні труднощі викликали масовий страйковий рух, особливо у великих промислових центрах. Страйк на Путиловському заводі в Петрограді, що розпочався 17 лютого 1917 року, став передвісником масових революційних виступів.

• 
  Слайд 4
  

  Початок революції 27 лютого (10 березня) до загальногострайкупетроградськихробітниківприєдналисьсолдатиВолинського, Преображенського та Литовськогогвардійськихполків. Петроград опинився в руках повсталих. Відновлення порядку в столиці та встановленнязв'язку з урядовимиустановами і особами — такізавдання поставив перед собою ТимчасовийкомітетДержавноїДуми (голова — М. Родзянко), створенийвранці. Того ж дня ввечерівідкрилось перше засіданняПетроградської Ради робітничихдепутатів, яка обрала головою лідераменшовицькоїфракціїДержавноїДуми Н. Чхеїдзе. Рада делегувала до Тимчасовогокомітетусвоїхпредставників — Н. Чхеїдзе і О. Керенського.

• 
  Слайд 5
  

  Маніфестація на Великій Васильєвскій вулиці (нині Червоноармійська) березень 1917р. Київ

• 
  Слайд 6
  

  В ніч на 28 лютого Тимчасовий комітет у зверненні до народів Росії заявив, що він бере на себе організацію нової влади і до утворення Тимчасового уряду державне управління здійснюватимуть комісари із членів Думи.Більшістю голосів 2 березня 1917 року Петроградська Рада доручила формування уряду Думському комітету.

• 
  Слайд 7
  

  23-е лютогоУ той день страйкувало близько 90 тисяч працівниць і робітників. Бойовий настрій вилилося у демонстрації, мітинги, сутички з поліцією. ДемонстраціяробітницьПутиловського заводу (36 тисячнайманихпрацівників) у перший день Лютневоїреволюції

• 
  Слайд 8
  

  Березень 1917 року. Маніфестація на розі Хрещатика і нинішнього бульвару Шевченка .В ці дні в Києві постала Центральна Рада

• 
  Слайд 9
  

  Іншим органом влади став Тимчасовий комітет, сформований за посередництва депутатів тодішньої Державної думи (парламенту царських часів). Комітет мав створити Тимчасовий уряд, і сюди увійшли більш помірковані буржуазні партії - конституційні демократи, соціалісти-демократи, прогресисти, трудовики тощо.

• 
  Слайд 10
  

  Голова Тимчасового комітету Державної Думи М. Родзянко

• 
  Слайд 11
  

  3—5 (16—18) березня на території України практично були ліквідовані органи царської адміністрації, виконавча влада перейшла до призначених Тимчасовим урядом губернських та повітових комісарів. Як і в Росії, в Україні почали формуватися Ради об'єднаних організацій, а також Ради робітничих і солдатських депутатів. Віче на Софійській площі в Києві 19 березня 1917 року

• 
  Слайд 12
  

  МайжеодразупісляЛютневоїреволюціїпитання про самовизначенняУкраїниопинилося в епіцентріполітичноїборотьби.Протиріччяміжрізнимиполітичними силами суспільства, і зумовилопояву в Україніще одного альтернативного центру влади — Центральної Ради — громадсько-політичногооб´єднання, щоутворилося 4 березня 1917 року. У надзвичайно короткий час Центральна Рада переросла у впливовийпредставницький орган народноївлади. Швидкому зростанню авторитету, популярності та впливовості цього органу влади сприяло те, що він обстоював близькі та зрозумілі народу ідеї національно-територіальної автономії та популярні ідеї соціалізму.

• 
  Слайд 13
  

  Педагогічний музей імені цісаревича Олексія 1909–1911 роки, де працювала Українська Центральна Рада. Фотографія 1911 року

• 
  Слайд 14
  

  За весь час існуванняУЦРїїголовоюбувМ. Грушевський

• 
  Слайд 15
  

  Отже, безпосередніми наслідками Лютневої революції 1917 р. для України були посилення політичної боротьби; вихід на політичну арену широких народних мас; перетворення армії на впливовий фактор внутрішнього життя; зростання ролі політичних партій; зміщення суспільних настроїв вліво; паралельна поява конкуруючих владних структур Тимчасового уряду і Рад, у діяльності яких домінував соціальний акцент, та Центральної Ради, у роботі якої надавалася перевага вирішенню питань національного розвитку.