Презентация на тему "Нептун"

Включить эффекты
1 из 17
Смотреть похожие
Ваша оценка презентации
Оцените презентацию по шкале от 1 до 5 баллов
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
5.0
1 оценка

Рецензии

Добавить свою рецензию

Аннотация к презентации

Презентация для школьников на тему "Нептун" по астрономии. pptCloud.ru — удобный каталог с возможностью скачать powerpoint презентацию бесплатно.

Содержание

  • Нептун
    Слайд 1

    Нептун

    Виконала Самчук Марина

  • Слайд 2

    Непту́н — восьма за віддаленістю від Сонця, четверта за розміром і третя за масою планета Сонячної системи, що належить до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета Галлея. Маса Нептуна у 17,2 рази, а діаметр екватора у 3,9 рази більший за Землю. Планета названа на честь римського бога морів. Його астрономічний символ — стилізована версія тризубця Нептуна.

  • Слайд 3

    Історія відкриття

    Нептун буввідкритий 23 вересня 1846 року, і став першою планетою, яка булавідкритазавдякиматематичнимрозрахункам, а не шляхом регулярнихспостережень. Припущення про наявністьпланетибулипов'язані з непередбаченимизмінами в орбіті Урану, гравітаційнісилиякої могли призвести до появицихвідхилень. Згодом Нептун бувзнайдений у межах розрахованогорозташування. Незабаромбуввідкритий і йогосупутник Тритон, протеінші 12 супутників, яківідомі зараз, буливідкритітільки у XX столітті. Повз Нептун пролітавтільки один космічнийапарат — «Вояджер-2», якийпролетівпоблизупланети 25 серпня 1989 року.

  • Слайд 4

    Параметри планети

    Нептун рухається навколо Сонця еліптичною, близькою до кругової орбітою (ексцентриситет 0,009); його середня відстань від Сонця у 30 разів більша, ніж у Землі, і становить приблизно 4497 млн км. Це значить, що світло від Сонця доходить до Нептуна трохи більше 4 годин. Тривалість «нептуніанського року», тобто час одного повного оберту навколо Сонця — 164,8 земних років. Екваторіальний діаметр планети 49 500 км, що майже вчетверо перевищує діаметр Землі, до того ж власне обертання настільки швидке, що доба на Нептуні триває всього 16 годин. Хоча середня густина Нептуна (1,66 г/см³) майже втроє менша земної, його маса (через великі розміри планети) в 17,23 рази більша, ніж у Землі. Нептун виглядає на небі як зірка 7,8 зоряної величини; при сильному збільшенні він має вигляд зеленуватого диска, позбавленого будь-яких деталей. Нептун має магнітне поле, напруженість якого на полюсах приблизно вдвічі більша, ніж на Землі. Ефективна температура поверхні планети становить близько 38 К. У центрі ядра Нептуна температура досягає 7000 К за тиску 7-8 мегабар.

  • Слайд 5

    Хімічний склад, фізичніумови і будова

    Будова Нептуна: 1. Верхня атмосфера і шар хмар. 2. Атмосфера (водень, гелій, метан) 3. Мантія (водяний, аміачний, метановий лід) 4. Кам'яне ядро Нептун має хімічний склад, мабуть, подібний до Урану: різноманітні «льоди» або затверділі гази, які містять близько 15% водню і невелику кількість гелію. Як і Уран, і на відміну від Юпітера із Сатурном, Нептун, можливо, не має чіткого внутрішнього розшарування. Але найбільш вірогідно, що у нього є невелике тверде ядро (рівне по масі Землі). Атмосфера Нептуна — це, здебільшого, водень і гелій з невеликою домішкою метану: синій колір Нептуна є результатом поглинання цим газом червоного світла в атмосфері, як на Урані. В атмосфері Нептуна було виявлено явища, схожі з земними полярними сяйвами.

  • Слайд 6

    Атмосфера

    Хмари на Нептуні Атмосфера Нептуна складається з водню (приблизно 67%), гелію (31%) і метану (2%). Крім цих основних компонентів, вона містить також незначні домішки речовин, що є результатом фотолізу метану: ацетилен C2H2, діацетиленC4H2, етилен C2H4 і етан C2H6, а також чадний газ CO і молекулярний азот N2. Основний шар хмар розташовано на рівні тиску близько 3 атмосфер, він складається із замерзлого сірководню H2S, можливо, із невеликою домішкою аміаку NH3. Температура в цій області становить близько 100 К (-173 °C). Вище основного шару, у холодній прозорій атмосфері конденсуються рідкісні білі хмари із замерзлого метану CH4. Ці хмари підіймаються на висоту 50-150 км і відкидають тіні на основний хмарний покрив, як це видно на знімках Вояджера-2. Нижче першого шару хмар, на рівні тиску близько 20 атмосфер і температури близько 200 К (-70 °C), розташовано другий шар хмар з гідросульфіду амонію NH4SH. Ще глибше розташовано хмари з водяного льоду

  • Слайд 7

    Магнітосфера

    Магнітне поле Нептуна, як і поле Урану, орієнтованенезвичайно і, мабуть, створюєтьсятечієюпровідноїречовини (можливо, води), розташованої в середніх шарах планети, вище ядра. Магнітнавісьнахилена на 47 градусів до осіобертання, до того ж, вісьсиметріїмагнітного поля Нептуна не проходить через центр планети, а відхиленавідньогобільшніж на піврадіуса, щонагадуєвластивостімагнітного поля навколо Урану. Відповідно, і напруженість поля на поверхні в різнихїїмісцяхзмінюєтьсявідтретини до потроєногозначенняземної. Навіть в якійсьоднійточціповерхні поле такожмінливе, як і положення та інтенсивністьджерела в надрахпланети. Завдякивипадку, при підльоті до Нептуну, «Вояджер» рухавсямайже точно в напрямкупівденногомагнітного полюса планети, що дало можливістьученимздійснити низку унікальнихдосліджень, багаторезультатівякихдосі не позбавленотаємничості і незрозумілості. В атмосферібуловиявленоявища, подібні до земнихполярнихсяйв та зробленоприпущення про будівлю Нептуна. Досліджуючимагнітніявища, «Вояджеру» вдалося точно встановитиперіодобертання Нептуна навколосвоєїосі — 16 годин 7 хвилин.

  • Слайд 8

    Формування та міграція

    Для формування крижаних гігантів — Нептуна і Урана — виявилося важко створити точну модель. Сучасні моделі вважають, що щільність матерії у зовнішніх регіонах Сонячної системи була занадто низькою для формування таких великих тіл традиційно прийнятим методом аккреции матерії на ядро. Щоб пояснити еволюцію Урана і Нептуна, було висунуто безліч гіпотез. Одна з них вважає, що обидва крижаних гіганта не сформувалися методом аккреции, а з'явилися через нестабільності всередині початкового протопланетного диска, і пізніше їх атмосфери були " здуті " випромінюванням масивної зірки класу O або B. Інша концепція полягає в тому, що Уран і Нептун сформувалися близько до Сонця, де щільність матерії була вищою, і згодом перемістилися на поточні орбіти. Гіпотеза переміщення Нептуна користується популярністю, тому що дозволяє пояснити поточні резонанси в поясі Койпера, особливо, резонанс 2:5. Коли Нептун рухався назовні, він стикався з об'єктами прото-поясаКойпера, створюючи нові резонанси і хаотично змінюючи існуючі орбіти. Вважається, що об'єкти розсіяного диска опинилися в поточному становищі через взаємодії з резонансами, створюваними міграцією Нептуна.

  • Слайд 9

    Симуляціязовнішніх планет і пояса Койпера: а) До того як Юпітер і Сатурн вступили в резонанс 2:1; б) Розсіянняоб'єктів пояса Койпера в Сонячнійсистеміпіслязміниорбіти Нептуна; c) Післявикидання тел пояса КойпераЮпітером.

    Запропонована в 2004 році комп'ютерна модель АлессандроМорбіделлі з обсерваторії Лазурного берега в Ніцці припустила, що переміщення Нептуна до поясу Койпера могло бути ініційовано формуванням резонансу 1:2 на орбітах Юпітера й Сатурна, який послужив, свого роду, гравітаційним зусиллям, яке штовхнуло Уран і Нептун на більш високі орбіти й змусило їх поміняти місце розташування. Виштовхування об'єктів з поясу Койпера в результаті цієї міграції може також пояснити " пізнє важке бомбардування ", що відбулося через 600 мільйонів років після формування Сонячної системи, і поява у Юпітера троянських астероїдів.

  • Слайд 10

    Кільця Нептуна

    Нептун такожмаєкільця — два широких і два вузьких. Їхбуловідкритопід час затемнення Нептуном однієї з зірок 1981 року. Спостереження з Землі дозволили побачититількислабкі дуги замістьповнихкілець, але фотографії «Вояджера-2» в серпні 1989-го року показали їхповністю. Одне з кілець має складну викривлену структуру. Подібно Урановим і Юпітеровим, кільця Нептуна дуже темні і будова їх невідома. Але це не перешкоджало дати їм назви: зовнішнє — Адамс (яке містить три дуги, що виділяються, які чомусь охрестили Свободою, Рівністю і Братерством), потім — безіменне кільце, що збігається з орбітою супутника Нептуна Галатеї, слідом — Левер'є (чиї зовнішні розширення названі Ласель і Араго), і, нарешті, слабке, але широке кільце Галле. Як видно, назви кілець увіковічнили тих, хто брав участь у відкритті Нептуна.

  • Слайд 11

    Клімат

    Погода на Нептуніхарактеризуєтьсянадзвичайнодинамічною системою штормів, з вітрами, щодосягаютьмайженадзвуковихшвидкостей (близько 600 м/с). У ходівідстеженнярухупостійниххмарбулозафіксованозмінушвидкостівітрувід 20 м/с у східномунапрямку до 325 м/с на західному. У верхньомухмарномушарішвидкостівітріврізнятьсявід 400 м/с вздовжекватора до 250 м/с на полюсах. Більшістьвітрів на Нептунідмуть у напрямку, зворотномуобертаннюпланетинавколосвоєїосі. Загальна схема вітрівпоказує, що на високих широтах напрямвітрівзбігається з напрямкомобертанняпланети, а на низьких широтах протилежнойому. Відмінності в напрямкуповітрянихпотоків, як вважають, наслідок «скін-ефекту», а не будь-якихглибиннихатмосфернихпроцесів. Вміст в атмосфері метану, етану та ацетилену в областіекватораперевищує в десятки та сотніразіввмістцихсполук в областіполюсів. Цеспостереженняможевважатисясвідченням на користьіснуванняапвелінга на екваторі Нептуна і йогозниженняближче до полюсів. В 2007 роцібуловідмічено, щоверхня тропосфера південного полюса Нептуна була на 10 °C тепліше, ніжіншачастина Нептуна, де температура в середньому становить −200 °C. Такарізниця в температурідостатня, щоб метан, який в інших областях верхнійчастиніатмосфери Нептуна розташований в замороженомувигляді, просочувався в космос на південномуполюсі. Ця «гаряча точка» — наслідокосьовогонахилу Нептуна, південний полюс якоговжечвертьнептуніанского року, тобтоприблизно 40 земнихроків, звернений до Сонця.

  • Слайд 12

    Через сезонні зміни хмарні смуги в південній півкулі Нептуна, як спостерігалося, збільшилися в розмірі та альбедо. Ця тенденція була помічена ще 1980 року, і, як очікується, триватиме до 2020 з наступом на Нептуні нового сезону. Сезони змінюються кожні 40 років.

    Велика темна пляма (вгорі), Скутер (білатрикутнахмаркапосередині), і Мала темна пляма (внизу). У міру того, як Нептун буде повільнопросуватися по орбіті до протилежноїсторониСонця, південний полюс поступовопіде в тінь, і Нептун підставитьСонцюпівнічний полюс. Таким чином, вивільнення метану в космос переміститься з південного полюса на північний.

  • Слайд 13

    Шторми

    В 1989 році Велика темна пляма, стійкий шторм-антициклон розмірами 13 000 × 6600 км, був відкритий апаратом НАСА «Вояджер-2». Цей атмосферний шторм нагадував Велику червону пляму Юпітера, однак 2 листопада 1994 року космічний телескоп «Габбл» не виявив його на колишньому місці. Замість нього нове схоже утворення було виявлено в північній півкулі планети. Скутер — це інший шторм, виявлений південніше Великої темної плями. Його назва — наслідок того, що ще за кілька місяців до зближення «Вояджера-2» з Нептуном було ясно, що ця групка хмар переміщалася набагато швидше Великої темної плями. Такі зображення дозволили виявити ще більш швидкі, ніж «скутер», групи хмар. Мала темна пляма, другий за інтенсивністю шторм, що спостерігався під час зближення «Вояджера-2» з планетою 1989 року, розташована ще південніше. Спочатку вона здавалася повністю темною, але при зближенні яскравий центр Малої темної плями став видніше, що можна помітити на більшості чітких фотографій з високою роздільністю. Велика темна пляма, фото з ​​"Вояджера-2". «Темні плями» Нептуна, як вважають, народжуються в тропосфері на більш низьких висотах, ніж більш яскраві й помітні хмари[20]. Таким чином, вони здаються своєрідними дірами у верхньому хмарному шарі. Оскільки ці шторми носять стійкий характер та можуть існувати протягом декількох місяців, вони, як вважається, мають вихорну структуру[21]. Часто зв'язуються з темними плямами більш яскраві, постійні хмари метану, які формуються в тропопаузі[22]. Сталість супутніх хмар показує, що деякі колишні «темні плями» можуть продовжити своє існування як циклон, навіть при тому, що вони втрачають темне забарвлення. Темні плями можуть розсіятися, якщо вони рухаються занадто близько до екватора або через якийсь інший невідомий поки що механізм.

  • Слайд 14

    Супутники Нептуна

    Нептун має 14 супутників: 1 великий, 3 середніх і 10 маленьких. Інформацію про деякі з них наведено у таблиці.

  • Слайд 15

    Тритон

    Тритон відкрито Вільямом Ласселем (о. Мальта, 1846). Він має 14 зоряну величину і є найбільшим серед супутників Нептуна. Відстань від Нептуна 394700 км, сидеричний період обертання 5 діб 21 год. 3 хв., діаметр близько 2707 км, що на 769 км менше діаметра Місяця, хоча маса його у 3,5 рази менша. Це єдиний супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання самої планети навколо своєї осі. Є версії, що Тритон — захоплена колись Нептуном самостійна планета.

  • Слайд 16

    Нереїда

    Третій за розмірами супутник Нептуна. Середня відстань від Нептуна 6,2 млн км, діаметр — близько 340 км. Нереїда — найвіддаленіший супутник Нептуна (серед відомих). Вона робить один оберт навколо планети за 360 днів. Орбіта Нереїди дуже витягнута, її ексцентриситет становить 0,75. Найбільша відстань від супутника до планети перевищує найменшу в сім разів. Нереїду було відкрито 1949 року ДжерардомКойпером (США).

  • Слайд 17

    Дякую за увагу!

Посмотреть все слайды

Предложить улучшение Сообщить об ошибке

Похожие презентации

Сатурн
11 класс 29
Планета Уран
8-11 класс 40
Уран
7 класс 38
Нептун
10-11 класс 9
Нептун
11 класс 21
Солнце
10-11 класс 15
Нептун
10-11 класс 10
Нептун
10-11 класс 11
Сатурн
10-11 класс 26
Нептун
5-11 класс 6
Сатурн
11 класс 13