Презентация на тему "Б. Л. Пастернак" 4 класс

Содержание

• 
  Слайд 1

  Пастернак Борис Леонідович

  Виконала учениця 4-Б курсу Слободяник Єлизавета

• 
  Слайд 2
  

  Борис Леонідович Пастернак народився 10 лютого 1890 р. у Москві. ЦебулоостаннєдесятиріччяXIX ст., яке тихо вмирало у тьмяномусвітліліхтарів. Усітодімріяли про майбутнє. У будинкуйого батька, ЛеонідаЙосиповича Пастернака, відомого художника-графіка, часто бували М. Врубель, О.Скрябін, Рахманінов, Л. Толстой.

• 
  Слайд 3
  

  Борис зростав в атмосферімистецтва. Матизмалку почала вчитийогомузики. Він любив тодімузикупонад усе, а в ній - О.Скрябіна. Показуючийомусвоїпершімузичні твори, хлопецьдужехвилювався, але О.Скрябіннесподівано похвалив їх. За порадою композитора юнак, якийнавчавсятоді на юридичномуфакультеті, перевівся на історико-філологічний факультет Московськогоуніверситету. Згодомпродовживнавчання в німецькомумісті Марбург, де вивчавфілософію Г. Гегеля та І.Канта.

• 
  Слайд 4
  

   В особіБ.Пастернакапоєднувалисяфілософ, поет і музикант. Йомупритаманнефілософськебаченнясвіту, але водночасвінвідчувавйого як тонкий лірик, щопрагневічноїгармонії, і самецимвідрізнявсявідіншихпоетівXX ст. Хочаспершу Б. Пастернак підтримувавзв'язок з футуристами та символістами, згодомвінзнайшоввласний шлях у мистецтві.     Щев ранніхзбірках ("Близнюк у хмарах" - 1913, "Понадбар'єрами" - 1916) визначилисяголовнірисиестетикиБ.Пастернака: розумінняпоезії як вираженняжиттятворчоїособистості; усвідомленнязагальноїєдностісвіту, де не можнавідокремитилюдинувідприроди, поезії, життя; незалежністьмитця - основа розвиткумистецтва; призначенняпоета і йогопоезії - не просто відтворитижиття, а передатисвоєвраженнявіднього.

• 
  Слайд 5
  

   Вінзавждизаймавпозиціюнезалежногопоета. Протецебуло не тількиджереломнатхнення, а й причиною для боліснихроздумів. Йогодовго мучило те, щовін не мігприйнятидовколишнюдійсність, начебто стояв остороньвідісторії. Але влітку 1930 р. тривогавщухла. Поет відчувновийприпливтворчих сил, новенародження. Тому не випадково у 1930 - 1931 pp. він написав збірку "Друге народження", з приводу якої й досісперечаютьсядослідники. Однівважають, що Б. Пастернак пристосувався до соціалістичного ладу, почав служитирадянськомуурядові, інші - щовінпотрапивпідвпливЗінаїди Нейгауз, дружинийоготоваришаГенріха Нейгауза, відомогомузиканта, яка на той час захоплюваласясоціалізмом, брала участь у першотравневих і жовтневихдемонстраціях, їїпозиція, певнаріч, не могла не вплинути на закоханого у неї Б. Пастернака.

• 
  Слайд 6
  

  У 1930 р. Б. Пастернак написав вірш "Смерть поета", присвячений В. Маяковському. Ще у 900-х роках вони товаришували, обидва належали до групифутуристів, але малирізні погляди з питаньестетики. В. Маяковськийбувтодізахопленийідеєюреволюції, він уважав, щопоезіямаєнаблизитиреволюційнеперетвореннясвіту, служити широким масам трудящих. На відмінувіднього, Б. Пастернак не визнававніякоїмасовості у мистецтві й прагнув до утвердженняіндивідуальності в поезії та житті. На його думку, поезія мала служитипробудженнюдуховності, а не руйнівноїреволюційноїенергії. Згодом велика віра В. Маяковського в соціалізмспричинилайоготрагедію, витокиякої Б. Пастернак зрозумів одним із перших.     Сталінпостійнонамагавсязробити з Б.Пастернака "придворного" поета, надтопіслясмерті В. Маяковського. І той деякий час вірив, щоСталінаможнапросвітити, вплинути на ньогопоетичним словом. Протезгодомвінзрозумів свою помилку.

• 
  Слайд 7
  

   У 1939 р. на Б. Пастернака завели справу в НКВС. Приводом для цього стала його дружба із В. Мейєрхольдом - режисером Камерного театру, у якому ставили не пролетарськіп'єси, а класичнівистави, щопробуджували в глядачівпочуття прекрасного і вільнемислення. В. Мейєрхольдазаарештували і звинуватили у зв'язках з іноземнимирозвідками. Певнаріч, то бувлишевигаданийпривід. НамаганняБ.Пастернакаврятуватийоговиявилисямарними. Яким чином самому письменникувдалосяуникнутиарешту, невідомо. Може, Сталінсподівався, щоБ.Пастернакнарештіпогодитьсяписати "правильні" вірші. А покицього не трапилося, його просто не друкували. Єдине, чим Б. Пастернак зароблявтоді на життя, булипереклади (з Й.-В. Гете, Т. Шевченка, Г. Гейне, В. Шекспіра, А. Міцкевича, Ф. Петрарки).

• 
  Слайд 8
  

  Восени 1945 р. Б. Пастернак почав працювати над романом, про якиймріяв усе життя. Уже загинув В. Мейєрхольд, помер М. Булгаков, булирозстріляніукраїнськінеокласики. Письменникусвідомлював, щовінможе стати наступною жертвою, і готувався до смерті.     Роман "Доктор Живаго" він писав як духовнийзаповітнащадкам. Жодного рядка з роману не булонадруковано в ті роки, а критика писала, щоБ.Пастернаквідірвавсявідсоціалістичногобудівництва, протиставив себе народові. Письменника не чіпали, але сиділа у в'язниціблизькайомулюдина - Ольга Івінська, що стала прототипом Лари у романі "Доктор Живаго". Він писав тодіРенатіШвейцер: "її посадили через мене. Щобдомогтисясвідченьпроти мене. Тількиїїмужності я зобов'язанийтим, що мене не арештували і я маю змогуписати".

• 
  Слайд 9
  

  Б. Пастернак разом зісвоїм романом пережили страшнісорокові роки. Розправа над поетомвідбуласянабагатопізніше, коли до владиприйшов М. Хрущов. Незважаючи на "відлигу", на свіжийвітерсвободи, щоначебтоз'явився, хідісторії не змінився, зновупочалисяпереслідуванняінтелігенції. Одним із перших вони торкнулисяБ.Пастернака, за ним цькувалиО.Солженіцина і О.Твардовського, І.Синявського і Ю.Даніеля, Й.Бродського і О.Галича.     Завдякищасливомувипадку роман "Доктор Живаго" пережив сталінські й хрущовськічаси. Збереглайого Ольга Івінська. Вона передала роман в італійськевидавництвоФільтрінеллі, де він і бувнадрукований 1957 р. У 1958р. Б.Пастернак за досягнення в галузікласичноїпоезії й прозибувудостоєнийНобелівськоїпремії.

• 
  Слайд 10
  

   Б.ПастернакавиключилизіСпілкиписьменників. З ним булонебезпечнозустрічатися, його дача в Передєлкінобулапіднаглядом. Письменниквідчувавзагрозуновихарештів, тому у телеграмі до ШведськоїакадеміївідмовивсявідНобелівськоїпремії. Це не буловиявомдуховноїслабкості. Б. Пастернак знав, що хвороба легенів не залишаєйомуніякихнадій, і він не боявсясмерті. Але думав про живих, про своїхрідних і близькихдрузів - про О.Івінську, про синаЄвгена, про Всеволода і Тамару Іванових, що жили поруч. Протевідмовавідпреміїнічого не змінила, обшуків і арештів не можнабулоспинити, та письменникцьоговже не побачив. 30 травня 1960 р. він помер.