Содержание
-
Українська культура за литовсько-польської та козацько-польської доби
План Історичні та політичні умови формування і розвитку української культури. Розвиток освіти. Роль братств в розвитку української освіти. Особливості формування української літератури. Розвиток літописання. Образотворче мистецтво та архітектура. Музичне та театральне мистецтво.
-
Спадкоємність культури Київської Русі та творче осмислення нових цінностей західноєвропейського Ренесансу. Історичні та політичні умови формування і розвитку української культури ХІV – першій половині ХVІІ ст. Формування ренесансно-реформаційних ідей в українській культурі. Утвердження гуманістичних ідей в умовах релігійного протистояння. Роль братств в українському загальнокультурному процесі. Розвиток освіти і науки. Система шкільної освіти. Острозька школа – перший навчальний заклад України вищого ступеня. Становлення української літературної мови, ірмолойний спів, партеси. Полемічна література. Суспільно-культурні погляди та літературна діяльність І. Вишенського. Ренесансна архітектура України. Італійський і німецький вплив на архітектуру. Створення загальноукраїнського архітектурного стилю. Особливості містобудування. Оборонна та культова архітектура. Стильові особливості українського живопису. Естетика нових живописних жанрів. Культура українського козацтва.
-
1. Татаро-монгольська навала середини ХІІІ ст. стала причиною затяжного економічного занепаду. У ряді виробництв спостерігалося падіння або забуття складної техніки, спрощувалася реміснича промисловість. На тривалий час було припинено будівництво. Центром духоної культури залишалася православна церква. 2. Україна у Великому князівстві Литовському не розгубила енергію розвою культури. Кревська унія (1385 р.) поклала початок об'єднанню Литви і Польщі, надавши польській і українській шляхті потужні можливості впливу на культуру. У боротьбі між конфесіями розвивалася полемічна література, якісно змінювалася освіта. Позитивним моментом у цьому процесі було входження українських земель у простір західної цивілізації. Значних висот досягли наукові знання в гуманітарних галузях: філософії, історії. Розвивалися світські мотиви в літературі. Архітектура храмів набуває рис готичного стилю, поширеного в міському будівництві Європи. Продовжувався розвиток різних жанрів народного мистецтва: декоративно-прикладного, музичного, театрального.
-
Єлизавета (Галина, Галшка) Василівна Гулевич
Відома як Галшка Гулевичівна) (1575, Затурці — 1642, Луцьк) — одна з засновниць Київьского братства, монастиря і школи при ньому. Одружується вона 1594 р. з Христофором (Криштофом) Потієм, сином брацлавського каштеляна, потім Володимирськогоо єпископа Іпатія Потія. Овдовівши, Галшка сама виховувала доньку Катерину, котру 1615 р. віддала заміж за православного Оршанського хорунжого Миколу Млечка. 1606 р. Галшка одружується вдруге – зі Стефаном Лозкою, представником заможного українського шляхетського роду Київщини, відомого від початку XVI ст. Вони мали сина Михайла. 14 жовтня 1615 р. складає й підписує дарчу (фундуш), а 15 жовтня вносить її при поважних свідках до київських гродських (магістратських) книг, за чим вона набрала юридичної ваги, за яким відписала свою садибу із землями у Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей шляхти і міщан. Цим було покладено початок Київській братській школі. Останні роки її життя пройшли в Луцьку, де вона брала активну участь у діяльності місцевого братства, у церкві якого похована, про що свідчить пам’ятна дошка.
-
Костянтин-Василь Острозький(2 лютого 1526 — † 24 лютого 1608 рр.)
В релігійній сфері Острозький ретельно дбав про українське православ’я. За його часів місто Острог, один з двох титулярних центрів єпархії Східної Волині. Навколо князівської резиденції в Острозі утворився гурток (академія) слов'янських та грецьких учених, публіцистів теологів та богословів, до якого зокрема входили Герасим Смотрицький, Василь Сурозький, Мартин Броневський, Кирило Лукарис (майбутній Олександрійський та Константинопольський патріарх), Дем’ян Наливайко та інші. За сприянням Острозького в Острозі була зібрана велика бібліотека, яка включала в себе грецьку та західноєвропейську богословську літературу, передруки античних творів, словники, космографії, граматики та інше. В 1575 році Острозький запросив Івана Федорова для організації друкарні в князівській резиденції. Завдяки острозькій друкарні світ побачило більше 20 видань, в тому числі перший повний текст Біблії слов'янською мовою 1580 року. Близько 1578 року при академії почала діяти школа, де окрім низки традиційних на той час точних та гуманітарних дисциплін, вперше паралельно викладалися латинська, грецька та церковнослов'янська граматики. Досвід та програма острозької школи були запозичені Львівською, Луцькою та іншими братськими школами. Острозький був також засновником шкіл у Турові в 1575 році, Володимирі-Волинському у 1577 році, Острозі у 1576 році і друкарні в Острозі близько 1577 року. При Богоявленській замковій церкві, що мала статус кафедрального собору і була одним з найзначніших православних храмів того часу, виникла власна іконописна школа.
-
Федорович Іван(1510 — + 5 грудня 1583, Львів)
У 1550-і рр.— диякон церкви МиколиГостунського в МосковськомувКремліще в першійдрукарніанонімновипустив 7 видань у 50-і рр. 1575 р. — перейшов на службу до воєводиКиївського, князя К. Острозького як управитель Дерманськогомонастиря. 1578 — перебрався в Острог, де заснувавдрукарню (спочаткудрукуєновий“Буквар” з рівнобіжними греко-слов'янськими текстами). 1580 — видав“Новийзавіт” і “Псалтир” й окремопокажчик до нього. 1580 — видав першу повнуслов'янськуБіблію за одним ізсписків“ГеннадієвоїБіблії” (т. зв. “ОстрозькаБіблія”) з власноюпіслямовою. Вийшли два наклади, у кожному — своя редакція тексту післямовивидавця. 1581 — вийшлоостаннєвидання І.Ф. — «Хронологія» АндріяРимші.
-
Острозькабіблія1581р Перші книги слов’янського кириличного алфавіту було видано у Кракові 1491р.- «Октоїх» і «Часослов» краківським міщанином Ш.Фіолем. Станок Федоровича
-
Часослов”(Почаїв,1759р.) р.
-
Євангеліє. Волинь, ХVІ ст. РукописнеКаменець-Стромилівськеєвангеліє. 15 ст.
-
Євангеліє. 1491. Жидичин. ПовчанняЄфрема Сирина 1492 р.Волинь
-
Франци́ск (Франті́шек) Луки́ч Скори́на (біл. Францы́ск / Франці́шак Лукі́ч Скары́на) (до 1490, Полоцьк — не пізніше 1551, Прага) — білоруський першодрукар, просвітитель, перекладач, митець-графік, один із засновників кириличного книгодрукування
-
ЗизанійЛаврентій(справжнєпрізвище — Кукіль, у перекладігрец. мовою — Зизаній) (60-і pp. XVI ст., с. Тустань)
Викладав церковнослов’янську й грецьку мови до 1592 — у Львівській, 1592-1596 — Берестейській (Брестській), 1596-1597 — Віленській братських школах. 1597-1600 — був домашнім учителем у родині князя Богдана Соломирецького в його маєтку біля Мінська, 1600-1602 — князя О.Острозького (м. Ярослав Галицький). Протягом 1612-1618 рр. — священик у м. Корці. В 20-х pp. XVII ст. на запрошення архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького приїхав до Києва, брав участь у редагуванні лаврських видань, перекладав з грецької мови на церковнослов’янську, займався проповідницькою діяльністю. Уклав староукраїнською мовою «Катехізис» (вид. 1627), полемічний трактат з критикою засад католицизму й протестантизму. В «Катехізисі» Зизаній маніфестував свої раціоналістичні та гуманістичні погляди, зокрема, пояснення багатьох явищ природними причинами та критику окультних наук, зокрема, астрології; ставив під сумнів догмат про єдиносущність Трійці й обґрунтував тезу про свободу волі людини, здатної "самовластно" робити вибір між добром та злом. Щодо походження душі, то Зизаній-Тустановський висловлює думку про створення душі Богом та її безсмертя і водночас передання її від батьків дітям через природне зачаття. Осмислення суспільно-політ. проблематики зводиться у Зизанія-Тустановського до обстоювання принципу рівності всіх людей перед Богом.
-
Филалет Христофор. Апокрисисалбо отповедь на книжки о Соборе Берестейском. Острог, 1598-1599 ПересопницькеЄвангеліе
-
Бра́тські шко́ли
Навчальні заклади в Україні у 16-18 ст., які організовувалися при братствах – громадських організаціях православних міщан з метою зміцнювати православ’я і чинити опір денаціоналізаційним впливам латинських (єзуїтських) і протестантських шкіл. Першу школу заснувало Успенське братство у Львові 1586 р. За її зразком постало чимало Б.Ш. по різних містах України: в Перемишлі (1592 р.), Галичі, Городку, Рогатині, Стрию, Миколаєві, Комарному, Ярославі, Холмі, Красноставі, Замості (1606 р.), Любліні, Більському, Бересті, Володаві, Пінську, Києві (1615 р.), Стрятині, Вінниці, Немирові, Кам’янці-Подільському, Меджибожі, Луцьку (1620 р.), Володимирі-Волинському, Дубно, Крем’янці, а також в Білорусі. В І-й пол. 17 ст. створені були Б.Ш. й по деяких селах. Найважливішими серед Б.Ш. були Львівська і Київська. Спочатку Б.Ш. мали характер греко-слов’янських із слов’янською мовою викладання, друге місце займала грецька мова (Б.Ш. називали також грецькими). Вивчалася також тодішня руська (українська) мова. Пізніше Б.Ш. наблизилися організацією і навчанням до ієзуїтських шкіл (з латинською головною мовою), зокрема школи, які мали зразком Києво-Могилянську колегію. Програмою навчання більшість Б.Ш. відповідала тодішнім середнім школам: класичні мови, діалектика, риторика, поетика, арифметика, геометрія, астрономія, музика (церковні співи). В деяких Б.Ш. викладали православне богослів’я і знайомили (з полемічною метою) з католицьким богослів’ям. Б.Ш. були доступні для різних прошарків суспільності. Учнів вирізняли (передні місця в класах) не за походженням, а за успіхами (на відміну від ієзуїтських шкіл). В школах була сувора дисципліна (включно до тілесних кар). Сироти й учні з незаможних родин жили в бурсах. До викладачів ставилися вимоги зразкової поведінки й доброї педагогічної підготовки. Б.Ш. багато зробили для поширення релігійної та національної свідомості і розвитку української культури, зокрема друкуванням підручників, особливо для вивчення мов.
-
Навчання в Братських школах
В Братських школах вивчали граматику, риторику, діалектику, геометрію, музику, астрономію, історіюНавчання грамоти ділилося на три етапи: вивчення азбуки, робота з часословом і псалтирем. Кожен завершувався принесенням учнями в школу для вчителя горшків каші. В цей день занять у школі не було, діти повторяли лише "зади", тобто вивчене в минулому. Учитель і школярі приступали до спільної трапези. Оскільки учні в різний час завершували вивчення азбуки, часослова, псалтиря, такі обіди траплялися не так уже й рідко. Закінчивши їжу, учні виносили горня на подвір’я і розбивали його. Етнограф та історик М.Сумцов, котрий досліджував виникнення цього звичаю, писав, що він є відгуком далеких часів, коли східні слов’яни приносили кашу богам землеробства. Горшками після жертвоприношення не користувалися, бо вважали смертних людей недостойними брати до вжитку священний посуд. Під впливом братств виникають також парафіяльні школи при церквах і монастирях. Все це сприяло поширенню освіти серед широких верств населення. Іноземний хроніст Павло Алеппський писав у зв’язку з цим: "У країні козаків усі діти вміють читати, навіть сироти". Чеський педагог Ян Амос Коменський чимало використав з практики Братських шкіл для своєї "Великої дидактики"
-
Львівська братська школа
Перша братська школа в Україні. Заснували її бл. 1585 діячі Львівського братства Ю. Рогатинець, І. Рогатинець, І. Красовський та ін. Статут Л.Б.Ш. (“Порядок шкільний” 1591 р.) — видатна пам’ятка української педагогічної думки. Він передбачав демократичні основи організації школи. До Л.Б.Ш. приймали дітей різних станів зі Львова та інших міст і сіл України. Навчання проводилося тодішньою руською (українською) літературною мовою. Вивчали слов’янську, грецьку, латинську мови (риторика, граматика, піїтика), діалектику, а також арифметику, геометрію, астрономію, філософію, богослів’я, музику. Школа була й осередком розвитку хорового співу та українського шкільного театру. В 1591 р. була надрукована греко-слов’янська граматика “Адельфотес”, складена учнями школи і учителем Арсенієм Еласонським. У різний час ректорами й учителями тут були: С. Зизаній, Л. Зизаній, Ф. Касіянович, І.Борецький, П. Беринда, Г. Дорофеєвич, І. Трофимович-Козловський, С. Косов, В. Ушакевич та ін. Гетьман П. Сагайдачний заповів значні кошти на потреби школи. Л.Б.Ш. мала значний вплив на розвиток освіти не лише на Русі-Україні, а й у Білорусі, Молдові, Волощині та інших країнах. Вона виховала чимало видатних громадських і культурних діячів. З другої половини 17 ст. занепала, припинила існування в кінці 18 ст.
-
Граматика слов'янська ,1619р. Мелетій Смотрицький. Мелетій Смотрицький (світське ім'я — Максим Герасимович; 1577 — 27 грудня 1633) — письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор «Граматики слов'янської».
-
Києво-Могилянська Академія
У вересні 1632 р. Київська братська школа об'єдналася з Лаврською школою і було створено Києво-Братську колеґію. Петро Могила зорієнтував систему освіти на західний манер, приділивши великої уваги вивченню мов, які відкривали для студентів можливість знайомитися з іноземними досягненнями культури і науки. Колеґія стала іменуватися Києво-Могилянською на честь свого благодійника і опікуна. Важливою особливістю колеґії була доступність освіти для всіх станів населення. Згідно з Гадяцьким трактатом, підписаним гетьманом Іваном Виговським у 1658 р., колеґії надавався статус вищої школи. Додаткове підтвердження цього статусу було одержано у царській грамоті, датованій 26 вересня 1701 р. У Києво-Могилянській академії освіту отримувала фактично вся політична, духовна та інтелектуальна еліта України того часу. Авторитет та якість освіти в академії також приводили сюди іноземних студентів: росіян і білорусів, волохів, молдаван, сербів, боснійців, чорногорців, болгар, греків та італійців. Вихованці академії часто продовжували освіту в університетах Європи. Незважаючи на намагання випускників перетворити академію на сучасний університет, за розпорядженням уряду, указом Синоду від 14.08.1817 р. Академію було закрито. А вже у 1819 р. в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія. Цей навчальний заклад мав виключно релігійний, а не загальноосвітній характер, як його попередниця. Незважаючи на це, духовна академія залишила за собою своє міжнародне значення. За часу її існування тут вчилися молдавський поет Алексей Матеєвич (Alexei Mateevici)та Вісаріон Пуіу (Visarion Puiu), в майбутньому - митрополит румунської православної церкви. Після жовтневої революції Київська духовна академія була закрита у 1918 р., а її будівлі передані дніпровській військовій флотилії. За часів СРСР тут розміщувалося Київське вище військово-морське політичне училище (КВВМПУ). З відновленням академії 1992 року набір курсантів припинився. 1996 рік - останній рік випуску курсантів училища. 19 вересня 1991 р. згідно з розпорядженням Голови Верховної Ради України «Про відродження Києво-Могилянської академії» було створено Університет «Києво-Могилянська академія» (УКМА) на історичній території Києво-Могилянської академії.
-
Ки́ївська бра́тська шко́ла — заснована у 1615 році Київським братством за зразком єзуїтьских освітніх закладів. (На деревориті Ковдена 1869 р. зображено Київський Братський монастир, в якому свого часу містилось Київське братство).
-
Українське бароко виникає на рубежі XVI–XVII століть і розвивається протягом двох віків. «Справжній початок бароко,— зазначає Д. Чижевський,— це Мелетій Смотрицький, це проповіді та почасти вірші Кирила ТранквіліонаСтавровецького, а повна перемога бароко — утворення київської школи. Найбільшими культурно-політичними успіхами, які відігравали велику роль в історії українського барокового письменства, були: відновлення православної ієрархії 1620 року та заснування київської школи 1615 року й її реформи, проведені Могилою (1644 р.) та Мазепою (1694 р.). І нові ієрархи, і професори Академії були головними репрезентантами бароко». Бароко в Україні поширюється в усіх жанрах тодішньої літератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо. Розвивається й українська барокова проза: повісті й оповідання як релігійного характеру (Д. Туптало, П. Могила), так і світського («Римська історія»). Поширюється в Україні демонологічна повість і авантюрне оповідання. Чи не найбільш оригінальними творами українського бароко були так звані «віршові іграшки» — твори експериментальні, формотворчі, певною мірою «авангардистські». Поширені були такі форми, як акростих і мезостих (у першому початкові літери кожного рядка утворювали ім’я автора, у другому — потрібні слова складалися з літер, що знаходилися посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов’янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі хреста, яйця, чарки тощо). І. Величковський створює «раки літеральні» — вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо («Анна питамя я мати панна…»), алфавітний вірш, слова якого починаються з літер алфавіту («Аз благ всѣхглубина, // Дѣва єдина…»), вірш-Протей, що створювався за допомогою механічної перестановки слів з місця на місце: Яко ниву рясно плоди украшают, Тако діву красно роди ублажают. Ниву рясно плоди украшаютяко, Діву красно ублажаюттако. Рясно плоди украшают ниву, Красно роди ублажаюттако діву...
-
Літературні жанри
Силабі́чневіршува́ння (грец. syllábe — склад) — система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (часто — 13, рідше — 11) при невпорядкованому вільному розташуванні наголошених та ненаголошених. Силабічне віршування характеризується також парним римуванням, переважно паракситонним, метричною константою, тобто коли наголос припадає на клаузулу та на відповідний склад перед цезурою, котра ділить віршовий рядок на дві рівновеликі частини: Начебто спи́си, // колосся по по́лю, Люди коло́сся // стинають без болю (Лазар Баранович). Панегірик (дав.-гр. πανηγυρικος) — поетичний жанр, найхарактернішою ознакою якого є захоплена похвала та уславлення визначної події чи подвигів видатної людини. У стародавній Греції та Римі панегрики використовувалися в якості надгробної промови, яка прославляла подвиги померлого. З часом став одним з літературних жанрів, прикладом ораторського мистецтва — використання різних словесних форм для возвеличення окремих осіб та подій. Епігра́ма (грец. epigramma — напис) — жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). Наше життя – цезастудженийніс. В ньому козюльки ми всі до одного. Хворийлелекатуди нас заніс. Дзьобомтепервиколупує з нього.
-
Український бароковий театр
Перші зразки драми виголошували прилюдно учні київських Братської (Києво-Могилянська Академія) та Лаврської шкіл (XVI—XVII ст.). Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія.Театрибулипредставленіпересувними вертепами - аматорськими трупами, щовиступали на возах, заробляючи на життя гастролями. Популяризується принесена із Заходу шкільна драма, у творах якої використані мотиви та образи як християнства, так і античності. Поширюються великодні й різдвяні драми, п’єси типу європейських міраклю та мораліте. У XVIII столітті з’являються й чисто світські драматичні твори на сюжети з української та всесвітньої історії («Володимир» Ф. Прокоповича, «Фотій» Г. Щербацького, «Благоутробіє Марка Аврелія» М. Козачинського). З комедійних жанрів драми в українському бароко існували інтермедії («Продав кота в мішку», «Найліпший сон»)
-
Верте́п (старослов'ян. — печера) — народний театр маріонеток, поширений в Україні, в барокову добу (17-18 ст.).
Вертеп у своєму походженні має зв'язок із старовинною західно-європейською містерією. Вертеп, складається з різдвяної драми та механічно прив'язаної до неї сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу «свята», стійка в своїй композиції, друга ж частина змінюється залежно від місцевих умов та від здібності та дотепності вертепника. Число дійових ляльок доходило іноді до сорока. Дивлячись на вертеп, глядачі спочатку пригадували собі погоню Ірода за Христом, а потім від душі сміялися з Цигана, Ляха, Москаля, Жида, Селянина, Діда, Баби, Панотця, а найбільше зі свого улюбленого запорожця з його «жартами». Микола Маркевич, що видрукував текст вертепу в 1860 р., писав у передмові: «Первісне походження вертепу можна віднести, до часів гетьмана Конашевича Сагайдачного, до 1600—1620 рр., коли він почав відновляти Київське братство і Академію». Польсько-український етнограф Еразм Ізопольський подає теж близькі до цього дати — 1591—1639 рр. Під 1666 р. ми знаходимо вже письмову згадку про вертеп у матеріалах львівського ставропігіального братства. Найбільш поширилися вертепні вистави в другій половині XVIII. Особливо в добу занепаду Києво-Могилянської Академії, коли число вертепників поповнювалося вихованцями Академії, що йшли в народ популяризувати українські вистави в формі лялькового театру. Така форма була найзручніша, з огляду на переслідування з боку московського уряду, щоб підтримувати у народу любов і плекання своїх колядок та поширювати правду про історичні події в Україні. Нині вертеп зберігся на свято Різдва, переважно в західних землях України.
-
Українськебароко або Козацькебароко
Назваархітектурного стилю, щобувпоширений в українськихземлях ВійськаЗапорозького у XVII—XVIII ст. Виникунаслідокпоєднаннямісцевихархітектурнихтрадицій та європейськогобароко. Свято-Троїцький собор, Чернігів Софійський Собор Троїцький собор, Новомосковськ
-
Ікона бароко
-
-
"РОЗП'ЯТТЯ" З СІМ'ЄЮ ПРУХНІЦЬКИХ. 1742 "РОЗП'ЯТТЯ" З ГРУПОЮ ДРОГОБИЦЬКИХ МІЩАН. 1754
-
"ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА" З РОДИНОЮ ЯНА СОБЕСЬКОГО Остання чверть XVII ст.
-
"РОЗП'ЯТТЯ" З АНДРІЄМ І ГАННОЮ (СИМКОМ І ЄВОЮ МАТКОВСЬКИМИ). 1720 Покрова з портретом гетьмана Богдана Хмельницького. Перша пол. XVIII ст. З Покровської церкви с. ДешкиКиївскої обл.
-
Культура Запорізького козацтва
Запорозьке козацтво впродовж трьох століть визначало напрями економічного, політичного і культурного розвитку України. Високорозвинена самобутня культура Січі домінувала тут у XVI —XVIII ст. і мала величезний вплив на національну самосвідомість українського народу. Культура Запорозької Січі формувалась у руслі українських генетичних джерел. В її основі містилися глибокі традиції українського народу. Водночас історичні особливості життя Січі позначилися і на її духовній культурі. "Химерний" стиль був породжений непростими, бурхливими соціально-історичними обставинами. Визвольна війна середини XVII ст., постійні військові походи, перебування на межі життя і смерті породили в козацькому середовищі типово бароковий світогляд. Його особливістю було сприйняття світу, людського життя як швидкоплинного і скоро-минущого явища своєрідної гри, сповненої ілюзій, химер і вигадок. Звідси — намагання прожити барвисте та яскраве життя, прагнення до веселощів і радості. Цей стиль був покликаний розбурхати людські почуття, збудити уяву, викликати контрастні емоції. В ньому завжди поряд добро і зло, любов та ненависть, Бог і диявол, життя і смерть, радість і смуток.
-
Самарський Миколаївський Монастир
Самарська пустинь, православний український козачий чоловічий монастир, заснований біля слободи Самарчук (Новоселиця; нині частина м.Новомосковськ Дніпропетровської області) у Орловському Куті на території Самарської паланки Запорізької Січі. Початок заснуванню монастиря був покладений після 1576 р., - король Стефан Баторій дарував козакам старовинне місто Самарь. До появи монастиря на означеній території існувала церква Святого Миколая. Вона й стала після 1576 року основою для будівництва монастирських споруд. Коло церкви були збудовані шпиталі, куди за наказами Коша Запорозького клали поранених козаків. У 1602 р. фортеця з церквою перетворилась на монастир. Від 1775, монастир по знищенні Січі, був приписаний до ставропігійського Києво-Межигірського монастиря, 1787 став знову самостійним, а з 1791 приписний до архієрейського дому. С. М. М. мав дві кам'яні церкви, що з них Миколаївська, побудована 1781, мала особливо шановану ікону Богородиці. При монастирі була школа для хлопчиків. Після перемоги радянської влади монастир закрили. У 30-х роках в ньому відкрили будинок для літніх людей, потім інтернат для розумово відсталих. У 1993 році відроджений спочатку прихід, а потім і монастир.
-
Освіта
Запорозький уряд на чолі з кошовим отаманом постійно виявляв піклування про створення розгалуженої системи освіти. У системі шкільництва на Запоріжжі було три типи шкіл: січові, монастирські та церковно-парафіяльні. У січовій школі навчалися діти, які за певних обставин опинилися на Січі — приходили самі або ж були звідкись вивезені й усиновлені козаками. Січових школярів навчали читанню, співу, письму, а також основ військового мистецтва. Головним учителем січової школи був ієромонах-уставник, котрий не лише навчав азам грамоти, а й був духівником хлопців, опікувався їхнім здоров'ям.Монастирська школа на Січі існувала при Самарсько-Миколаївському монастирі ще із 70-х років XVI ст. На чолі з самарським ієромонахом хлопців навчали грамоти, письма, молитов та Закону Божого.Церковно-парафіяльні школи діяли при всіх січових парафіяльних церквах. їх ще називали школами "вокальної музики та церковного співу". Найвідомішим навчальним закладом такого зразка була школа в слободі Орловщина (на лівому березі р. Орелі). В 1770 р. її було перенесено на Січ. Учні цієї школи вивчали мистецтво партесного співу. Тут готували читачів і співаків для Православної церкви України.В 1754 р. з ініціативи кошового отамана Якима Гнатовича була створена школа, яка впродовж 15 років готувала писарів для військових канцелярій усієї України. Окрім чернецтва та духовенства викладачами у запорозьких школах були випускники та студенти Києво-Могилянської академії.Школи Запорозької Січі продовжували традиції братських шкіл. Навчання в них обов'язково поєднувалося з вихованням. Феномен духовності козацької педагогіки — у поєднанні духовно-інтелектуального та фізичного ідеалу, вірі у вищість справедливості, мужності та мудрості. Діяльність козацьких шкіл становить важливий етап в історії освіти в Україні. Знаменним було те, що навчання тут велося українською мовою. Високого рівня досягла освіта і на Гетьманщині. У 1740 р. діяло 866 початкових шкіл, у яких в обсязі трирічного курсу викладалися основи читання і письма. Ця структура суттєво відрізнялася від освіти на Правобережжі. Тут більшість шкіл контролювали єзуїти, а польська початкова освіта для селян була практично недоступною. Це стало однією з причин незначної ролі, яку відігравало Правобережжя в культурному житті України того історичного періоду.
-
В багатогранному та змістовному художньому житті Запорозької Січі чільне місце належало музиці, співу і танцям. Високого рівня досягла військова музика. Вагоме значення мали духові й ударні інструменти: труби, сурми, литаври, барабани, бубни. Духова музика супроводжувала походи Війська Запорозького, а також різні урочистості. Труби та сурми разом з ударними інструментами використовували як сигнали у походах, боях, а також при зустрічах послів, гостей.Загони запорозьких козаків, що вирушали у похід, повинні були обов'язково мати трубачів або сурмачів. Тулумбаси у Війську Запорозькому використовували переважно для зв'язку. Вони були різноманітними за розмірами (в деякі з них били відразу вісім осіб). В духовній культурі козацької держави високого розвитку досягло хорове мистецтво. Впродовж багатовікового періоду національно-визвольної боротьби український народ поряд з піснями творив думу — героїчну, драматичну і водночас пройняту великим ліризмом поезію, твори виконувалися під акомпанемент бандури (кобзи) або ліри.Думи і народні пісні набули дійового характеру завдяки "кобзарям«. Кобзарство — це своєрідне явище української народної культури, визначне мистецьке досягнення запорозького козацтва. М.Гоголь називав їх охоронцями бойової слави нашої Батьківщини, поетами і літописцями.Особливою популярністю в козацькому середовищі користувалися танці. Найулюбленішим з них був гопак. Його виконували лише чоловіки. Основу танцю становила імпровізація, під час якої танцюристи демонстрували, хто на що здатний. У техніці танцю проста присядка пов'язана з образом хвацького вершника, який, підстрибуючи в сідлі, нестримно мчить на ворога. Аналогічні за характером виконання танцювальні рухи "повзунець", "яструб", "присядка" з розтяжкою внизу. Танці виконувались у супроводі бандури й інструментальних ансамблів.У січовій музичній школі, де навчали "вокальних муз" і "церковного співу", були створені спеціальні групи виконавців — лицедіїв, котрі ставили народні лялькові видовища під назвою "Вертеп".
-
Delineatio generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina (1648)
-
-
Розгром татар на Ігрені 1660 р.
Назва Ігрень походить від татарського «Огринь» - прокляте місце. Після крупної поразки татарського війська. Тут в 1660 р. відбулася кривава битва козацького отамана Івана Сірка з татарами. Орда поверталася в Крим з «ясирем» - полоненими людьми.. Народ Криму цілий тиждень був у траурі. Кров убитих просякла пісок глубиною в цілий аршин (70 см.)»
-
Богородицька фортеця 12 (22) липня 1687 р.
-
-
Артефакти Богородицької фортеці
Кніпель Гарматні ядра 20 жовтня 2009 р. Презентовано книгу «Перлини козацького Присамар’я: містечко Самарь та Богородицька фортеця» Якірець
-
«Утро стрелецкой казни» — картина В. І. Сурикова, страта стрільців після невдалого бунту 1698 года.
-
1–3 – гаплики; 4–12, 14–20, 22, 23, 25 – гудзики до жупанів; 13, 21 – гудзики до киреї; 24, 26–28 – персні
-
-
Усть-Самарський ретраншемент. План 1770 року.
У 1736 році під час російсько-турецької війни за наказом фельдмаршала Бурхарда Христофора Мініха тут побудували Усть-Самарський ретраншемент. Біля фортеці утворилася слобода посполітих людей, що віднесли до Старосамарської сотні Полтавського полку. 1783 року фортецю ліквідували. Поселення же залишилося.
-
План Кодацькоїфортеці 1635 р. з атласу Ф.Гетканта.
-
-
-
-
Тема 4. Українська культура за литовсько-польської та козацько-польської доби . Питання для обговорення на практичному занятті Історичні та політичні умови формування і розвитку української культури. Розвиток освіти. Роль братств в розвитку української освіти. Особливості формування української літератури. Розвиток літописання. Образотворче мистецтво та архітектура. Музичне та театральне мистецтво. Теми рефератів Києво-Могилянська академія - провідний ідеологічний центр української культури. Суспільно-культурні погляди та літературна діяльність І. Вишенського. Естетика та світогляд українського бароко. Культура українського козацтва. Контрольні питання та завдання Яка роль братських шкіл у розвитку культури в Україні? Коли були створені Львівська та Київська братські школи? У чому полягало історичне значення діяльності митрополита П.Могили? Хто був першим книгодрукарем в Україні? Які були негативні і позитивні історичні та політичні умови формування і розвитку української культури періоду Великого Князівства Литовського? В чому полягав сутнісний конфлікт між єзуїтами і православними у розвитку освіти? Роль братств в культуротворчомупроцесі. Роль Києво-Могилянської академії в освітньому просторі Європи і які світоглядні відмінності із європейськими вищими закладами? Чому Реч Посполита так вороже була налаштована щодо української культури? Роль козацтва у становленні освіти. Яке значення мало книгодрукування для поширення освіти, наукових знань, культурного розвитку суспільства? Яке було завдання та значення полемічної літератури в Україні? Наведіть спільні та особливі риси українського та світового бароко. Розкрийте особливості оформлення розписів козацького собору. Проаналізуйте національні особливості стилів живопису в Україні. Назвіть представників українського живопису епохи Бароко. Яку роль відігравав у розвої культури народний вертеп? Основна література Білецький П.О. Нариси з історії українського мистецтва. УкраїнськемистецтводругоїполовиниХVІІ – ХVІІІ ст. Жолтовський П. Художнє життя на Україні ХVІ – ХVІІІ ст.- К., 1983. Запаско Я. Мистецтво книги на Україні ХVІ – ХVІІІ ст.- Львів, 1971. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVІ – ХVІІІ ст. - К., 1969. Історія української літератури в 2-х тт. – К., 1981. – Т.1. Кримський С.Б. Специфікаукраїнського барокко // Культура народов Причерноморья. — 1997. — N1. — С. 48-54. Культурне Відродження в Україні. – Тернопіль, 1993. – С. 16-43, 87-119.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.