Презентация на тему "Венера"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Венера

• 
  Слайд 2
  

  Вене́ра — друга планета Сонячноїсистеми. За розміроммайжетака сама, як Земля. Венера — внутрішня планета, і на земному небосхилі не віддаляєтьсявідСонцядалі 48°. Венера — третій за яскравістюоб'єкт на небі; їїблискпоступаєтьсялишеблискуСонця та Місяця. Належить до планет, відомихлюдствузнайдавнішихчасів.

• 
  Слайд 3
  

  Характеристика Венери Середня відстань від Сонця - 0.723 AU, 108.200.000 км; Орбіта - 0.72 орбіти Землі;  Нахил осі - 178 градусів;  Ухил орбіти - 3.39 градуса;  Середній радіус - 0.95 радіуса Землі;  Середній діаметр - 12104 км;  Маса - 4.87 х 10^24 кг (0.815 маси Землі);  Середня густина - 5250 кг/м^3;  Поверховий тиск - 90 атмосфер;  Середня температура - 453 С;  Найвища точка планети - Maxwell Montes. Венера ділиться на 3 області. Найбільшаїх – Земля Афродіти, розташована у екваторіальнійчастинипланети. Їїплоща за рівнем 6052,2 км становить 41 млн. км2.

• 
  Слайд 4
  

  Період обертання планети і координати її Північного полюса, отримані в результаті спільної обробки бортових радіолокаційних і доплеровских вимірів «Магеллана» і «Венери-15, ?16» для 20 опорних точок поверхні Венери, виявилися наступними: Період обертання Т=243.0183 земної доби. Пряме сходження = 272.57. Відмінювання = 67.14.

• 
  Слайд 5
  

  ОрбітаВенериближча до кола, ніжорбітабудь-якоїіншоїпланетиСонячноїсистеми. ПеріодобертаннянавколоСонця (венеріанськийрік) становить 224,7 земноїдоби. Іноді Венера підходить до Землі на відстань, меншу 40 млн км. Венера обертаєтьсянавколосвоєїосі в зворотномунапрямку до обертаннянавколоСонця, на відмінувідЗемлі та інших планет.

• 
  Слайд 6
  

  Один з вулканів — це велетень, який має понад 240 км в основі і 11 км у висоту. Ядро планети складається з нікелю і заліза, як і в Землі.  Хоч планета схожа із Землею розмірами і будовою, проте умови на її поверхні нагадують справжнє пекло. Венера має щільну атмосферу, яка прикриває поверхню планети. Хмари в основному складаються тут із сірчаної кислоти, що надає Венері жовтувато-білого кольору. Дощі на Венері кислотні. На ній два материки розміром з Африку й Австралію, можливо є і моря. Діючі вулкани дозволяють припустити наявність тих самих процесів над поверхнею, що й на Землі.

• 
  Слайд 7
  

  Поверхня Венери На поверхні температура дорівнює + 460 С Склад атмосфери:СО-97%, N – 2%, О - 0,1%, Н О - 0,05%

• 
  Слайд 8
  

  Дослідженнямивстановлено, щовласногомагнітногобіполярного планетного поля у Венери не виявлено («Правда», 23.1.1976). Але слабкемагнітне поле, пов'язане, ймовірно, знамагніченістюприповерхневихтовщгірськихпорід, є. Вонофіксується в зонійоговзаємодіїзсонячнимвітром - ударною хвилеюпотужністю 10 - 20 км . Напруженістьмагнітного поля поверхніВенериоцінюється в 18 гам, тобто в 2-3 тис. Раз слабкіше, ніж у поля Землі (Почтар, 1978). Такедужеслабкемагнітне поле можелише в невеликійміріпослаблятивплив потужного плазмового потоку сонячноговітру на поверхнюВенери. За данимирадіометрабувзробленийвисновок, щорадіовипромінюванняформується в нижнійатмосферіВенери, а не в іоносфері, як цедопускалосяраніше. Магнітне поле

• 
  Слайд 9

  Назва Венери

  Стародавні астрономи називали Венеру і Фосфорус і Геперус, помилково вважаючи, що це небесне тіло, видиме ввечері та вранці – це два окремих космічних об’єкта. Планету пізніше перейменували в Венеру в честь римської богині любові і краси.