Презентация на тему "Пластмаси"

Содержание

• 
  Слайд 1
  

  Пластмаси Реакції полімеризації та поліконденсації Будова та властивості полімерів Утворення пластмас Загальна характеристика пластмас Пластичні маси

• 
  Слайд 2
  

  Два способи утворення полімерів Реакція полімеризації - реакція сполучення кількох молекул в одну без зміни елементарного складу вихідних речовин. Реакція поліконденсації - процес синтезу полімерів, який зазвичай супроводжується виділенням низькомолекулярних побічних продуктів (води, спиртів і т. П.) при взаємодії функціональних груп.

• 
  Слайд 3
  

  Реакція полімеризації Властива, як правило, ненасиченим сполукам. Відбувається за радикальним механізмом. () Протікає за рахунок росту ланцюга. Протікає без утворення побічних продуктів. Вихіднуречовину, з якоїодержуютьполімер, називають мономером. Ступінь полімеризації – кількість елементарних ланок у макромолекулі полімеру. Позначається буквою n.  

• 
  Слайд 4
  

  Механізм радикального приєднання І етап: Ініціювання. Ініціювання – утворення вільних радикалів ( R• ) під дією hVабо t. ІІ етап: Наростання ланцюга. Розглянемо на прикладі етену. R• + = R − − • R − − • + =R − − − − • ІІІ етап: Обрив ланцюга. R − • + • −RR − − R («зустріч» двох однакових радикалів) або R − − • + HBrR − − + Br• (рекомбінація вільних радикалів)  

• 
  Слайд 5
  

  Реакція поліконденсації До складу реагуючих молекул повинні входити функціональні групи (−СООН, −ОН та ін.), щоб у результаті утворювався побічний продукт і нове угрупування, яке пов'язує залишки реагуючих між собою молекул. До складу мономерів повинно входити не менше двох функціональних груп.

• 
  Слайд 6
  
• 
  Слайд 7
  

  Властивості полімерів Еластичність – здатність до значних і тривалих оборотних деформацій Здатність у високоеластичному стані набухати перед розчиненням (у відповідних розчинниках) Висока в'язкість розчинів Низька крихкість Пружність, амортизаційна здатність Здатність макромолекул до орієнтації у просторі (утворення анізотропних волокон і плівок) Електроізоляційні та електропровідні Стійкість до тертя, впливу світла, температур і вогню, радіації, різних хімічних речовин тощо.

• 
  Слайд 8
  

  Пластмаси Пластмаса – це матеріал, в якому сполучним компонентом слугує полімер, а інші складові частини - наповнювачі, пластифікатори, стабiлiзатори, барвники, антиоксиданти та інші речовини.

• 
  Слайд 9
  

  Наповнювачi - порошкоподiбнi, волокнистi або слоїстi неорганiчнi або органiчнi матерiали, якi покращюють мiцнiсть, жосткiсть пластмас, тепло- й водостiйкiсть, электроiзоляцiйнi властивостi. Це може бути крейда, тальк, каолiн, кварцевий пiсок, волокна бавовни, азбест, папiр, тканини. Пластмаси Пластифiкатори (пом’якшувачi) - маслоподiбнi органiчнi речовини, якi вводять в пластмаси для покращення iх еластичностi, гнучкостi, морозостiйкостi. Барвники — інтенсивнозабарвленіорганічнісполуки, придатні для фарбуваннярізнихматеріалів. Стабілізатори – інгібітори старіння, які додають з метою падвищення термічної, світлової, хімічної стійкості: антиоксиданти, антиозонанти, антиради, термо- і фотостабілізатори. Піноутворювачі - речовини, що беруть участь в процесі спінювання. Існують натуральні і синтетичні піноутворювачі. Усі ці та інші речовини беруть участь в утворенні пластмас.

• 
  Слайд 10
  

  Пластмаси належать до найважливіших сучасних матеріалів, що застосовують у техніці, сільському господарстві, побуті. Це зумовлено властивостями, що роблять їх використання економічно вигідним і зручним.

• 
  Слайд 11
  

  Залежно від впливу нагрівання пластмаси поділяють на термопласти і реактопласти (термореактивні пластмаси). Термопласти– полімерні матеріали, здатні оборотно переходити при нагріванні у високоеластичний або в'язкотекучий стан. За звичайної температури термопласти знаходяться в твердому стані. При підвищенні температури вони переходять у високоеластичний і далі — у в'язкотекучий стан, що забезпечує можливість формування їх різними методами. Ці переходи оборотні та можуть повторюватися багато разів, що дозволяє, зокрема, переробку побутових і виробничих відходів з термопластів на нові вироби. До термопластів належать: поліетилен, полістирол, полівінілхлорид, поліметилметакрилат, пінополіуретани та ін.

• 
  Слайд 12
  

  Реактопласти (термореактивні пластмаси) – пластмаси, переробка яких у вироби супроводжується необоротною хімічною реакцією, що приводить до утвореннянеплавкого і нерозчинного матеріалу. До реактопластів належать: поліпропілен, фенолформальдегідні смоли, полікарбонати, поліаміди, пінопласти та ін.

• 
  Слайд 13
  

  Поліетилен має високі антикорозійні і діелектричні властивості, добру стійкість до лугів, розчинів солей та сильних кислот. Теплостійкість його становить 110... 120 °С, морозостійкість до мінус 70. Поліетилен застосовують для виготовлення труб, кранів, кабелів, деталей арматури, листів, плівок, пляшок, балонів, плащів та ін.

• 
  Слайд 14
  

  Поліпропілен має вищу міцність і теплостійкість (до 140 °С), ніж поліетилен, проте його морозостійкість нижча (-5...-15 °С). Він є добрим діелектриком. Поліпропілен водостійкий і хімічно стійкий. З нього виготовляють плівки, труби для гарячої води, корпуси насосів, деталі холодильників і автомобілів.

• 
  Слайд 15
  

  Полістирол — пластик, який має високу водостійкість і діелектричні властивості. Він стійкий до дії мінеральних кислот, лугів, спиртів, але руйнується від азотної кислоти. До його недоліків належать горючість, невисока теплостійкість (до 95 °С), крихкість, здатність до розтріскування в експлуатації. З полістиролу виготовляють деталі технічного і побутового призначення, деталі приладів, холодильників, радіоапаратів, плівки, труби.

• 
  Слайд 16
  

  Вініпласти (поліхлорвініл) мають теплостійкість до 60...70 °С, високу механічну міцність, але низьку ударну в'язкість. Цей матеріал має властивість повзучості, набухає у воді. Його застосовують для виготовлення труб, ізоляції електрокабелів, шлангів, плівки, лінолеуму. Для хімічної промисловості з нього виготовляють фільтри, змійовики, крильчатки насосів.

• 
  Слайд 17
  

  Тефло́н— полімер, пластична маса, щовикористовується в різнихгалузях науки, техніки і в побуті. Характеризуєтьсявисокою тепло- і морозостійкістю, залишаєтьсягнучким і еластичним при температурах від —250 до +250°C, щодаєзмогузастосовуватийого як ізоляційнийматеріал в багатьохгалузях. Тефлонмаєдуженизькийповерхневий натяг і адгезію і не змочуєтьсяні водою, ні жирами, анібільшістюорганічнихрозчинників.

• 
  Слайд 18
  

  Органічне скло (поліметилметакрилат, плексиглас) — замінник звичайного силікатного скла. Воно легше за силікатне і до того ж еластичне, має високі діелектричні властивості, масло-, бензо - і водостійке, а також стійке до розведених лугів, кислот, солей, проте розчинне у вуглеводнях, набухає в спиртах і має недостатню термостійкість (до 80 °С). Органічне скло використовують для скління вікон автомобілів і вагонів, в оптичній і годинниковій промисловості, у світлотехніці, для виготовлення прозорих трубок, посуду, підфарників, деталей приладів і апаратів та ін.

• 
  Слайд 19
  

  Капрон — стійкийматеріал до розведенихмінеральних кислот, лугів, доситьміцний на розрив, твердий та еластичний. Плавиться за температури 225 °С, проте за температур, вищихвід 100 °С і нижчихніж 0 °С, йогомеханічнаміцністьзнижується. Капрон застосовують для виготовлення деталей вузлівтертя. Інколи ним замінюютькольорові метали і сплави при виготовленнівкладишівпідшипників, втулок, манжет, зубчастих передач та інших деталей. Капрон використовуютьтакож для виготовленняплівок, волокон, корду, тканин, сіток, канатівтощо.

• 
  Слайд 20
  

  Феноло-формальдегіднісмоли - різновид конденсаційних смол, продукти поліконденсації фенолу C 6 H 5 OH з формальдегідом CH 2 = O. Феноло–формальдегідні пластмаси виготовляють з різними наповнювачами: текстоліт наповнюють бавовняною тканиною, склопластики – скловолокном. Ці матеріали застосовують у ракето- й машинобудувані, будівництві. Відходи деревини, оброблені феноло-формальдегідною смолою, перетворюються на матеріал, придатний для виготовленя меблів.

• 
  Слайд 21
  

  Дякую за увагу!