Презентация на тему "Шарль Пьер Бодлер" 10 класс

Содержание

• 
  Слайд 1

  Шарль П'єр Бодлер

  Розмаїтого Дмитра, 10-А клас

• 
  Слайд 2
  

  Шарль П'єр Бодле́р, фр. Charles Pierre Baudelaire (* 9 квітня 1821, Париж — † 31 серпня 1867, Париж) — французькийпоет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури 19 століття.

• 
  Слайд 3

  Біографія

  Народився 9 квітня 1821 в Парижі. Його батько, Франсуа Бодлер, походив з селян, який в епоху Наполеона став сенатором. В рік народження сина йому виповнилося 62 роки, а дружині було всього 27 років. Франсуа Бодлер був художником, і з раннього дитинства прививав сину любов до мистецтва, водив його по музеях і галереях, знайомив зі своїми друзями-художниками.

• 
  Слайд 4
  

  Але в шестирічному віці хлопець втратив батька. Через рік матір Шарля вийшла заміж за генерала Опіка; стосунки з вітчимом у хлопця не склалися. Заміжжя матері справило важкий вплив на характер Шарля, який в підлітковому віці в піку вітчиму і матері часто вчиняв поступки, які шокували суспільство. Його вітчим — офіцер французької армії Жак Опік (1789–1857), згодом зробив блискучу військову (генерал), дипломатичну (посол у Мадриді) і політичну (сенатор) кар'єри. В 1832 сім'я переїхала в Ліон. 1833 року Бодлер вступив до ліонського Королівського коледжу і мешкав у пансіоні.

• 
  Слайд 5
  

  Післяповерненнясім'ї в Париж в 1836 Бодлерпродовживосвіту в ЛіцеїЛюдовіка Великого; вінзнову жив у пансіоні, суворий режим якоговітчимвважавнеобхідним для вихованнянепокірногопасинка. В 1837 Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність» (Incompatibilite). В 1839 йоговиключилизЛіцею, алевже в серпнівінздавіспити на бакалавра.

• 
  Слайд 6
  

  1839–1841 — слухавлекціїз права в Сорбонні. Зближаєтьсязпаризькою богемою. В 1841 батьки відправилийого в морськуподорож до Атланти, щобврятуватийоговідцьогосередовища. Але у вересніБодлерперериваєплаванняікількамісяцівживе на о. Маврикій. В 1842 — повертається в Париж. Післядосягнення повноліття Бодлеруспадковуєбатьківські 75 тис. франків.

• 
  Слайд 7
  

  У 1843 він став працювати в літературних журналах, передусім як автор оглядівірецензій про культурнежиття Парижа. ЗнайомитьсязголовнимиписьменникамиіпоетамиФранції: Оноре де Бальзаком, Жераром де Нервалем, ТеофілемГотьє, Сент-Бевом, Віктором Гюго і П'єром Дюпоном. Богемнийспосібжиття іпристрасть до колекціонуванняживописувтягуютьйого у величезнівитрати. За два роки вінрозтративтретинууспадкованих грошей. У 1844 за рішеннямсімейної ради над Бодлеромвстановлюєтьсяопіка. Вінгостропереживаєприниження.

• 
  Слайд 8
  

  В 1845 робитьспробусамогубства. Наприкінці 1845 року остаточно пориваєзвітчимом. Того ж року відбувсяйоголітературний дебют: у журналі «Художник» (Artiste) публікується сонет «Дамікреолці» (A une dame creole), складенийще в періодйогоперебування на Маврикії. Тоді ж вінзаявляє про себе як про тонкого цінителяживопису, написавши есе про художній салон 1845 року. («Салон 1845 року», Le salon de 1845); зцього часу Бодлер став одним зголовнихлітературнихіхудожніхкритиківсвого часу.

• 
  Слайд 9
  

  У 1846 — виходитьброшура «Салон 1846 року» (Le salon de 1846). Бодлервступає в «Товаристволітераторів». А в 1847 — публікує в «Бюлетені», якийвидає «Товариство» свою першу поему в прозі «Фанфарло» (La Fanfarlo). Значнорозширює коло своїхзнайомств: крімпоетівіписьменників до ньоговходять художники (Делакруа, Курбе, Дом'є, Мане), відомий фотограф НадарімайбутнійвидавецьйогопоетичнихзбірниківПуле-Малассі.

  • Ежен Делакруа
  • Едуар Мане
  • Надар
  • Фанфарло
• 
  Слайд 10
  

  Під час Лютневоїреволюції 1848 бореться на барикадахпротикоролівськихвійськ. В 1851 — в дні державного перевороту Наполеона ІІІ (грудень 1851) бере участь у вуличних боях.

  У 1850-их роках активно пропагує у Франціїтворчість Едгара По (переклади, дослідження).

  Едгар По

• 
  Слайд 11
  

  25 червня 1857 Пуле-МалассівипускаєпоетичнузбіркуБодлера «Квіти зла» (FleursduMal), яка викликалагучний скандал. За рішеннямвлади тираж було арештовано.21 серпня 1857 — «за образу суспільноїморалі» Бодлерзасуджений трибуналом департаменту Сена до штрафу 300 франківі до заборони шести найбільш «аморальних» поезій.

• 
  Слайд 12
  

  У 1860 булоопублікованозбірку коротких художньо-філософськихесе «Штучний рай» (Paradis artificiels). У ційзбірціБодлердосліджує проблему впливу на людинузбуджуючихзасобів: вина, гашишу й опіуму. Вихваляючи вино, вінзасуджуєвикористаннянаркотичнихречовин. На його думку, художник відприродиобдарованийпоетичноюуявоюі не має потреби в штучному створенніобразів.

• 
  Слайд 13
  

  • У 1861 роцівийшло друге видання «Квітів Зла», останнє при життіпоета, до складу якого включено тридцятьп'ятьновихвіршів. Спробаздійснититретєвидання «Квітів зла» наштовхується на відмовуголовнихвидавничихбудинківЛеві, Гарн'єіЕтцеля.
  • НезабаромБодлервисуває свою кандидатуру у Французькуакадемію, алепотімзнімаєїї, вважаючисвійвчинокнегіднимпоета.
• 
  Слайд 14
  

  НезабаромБодлервисуває свою кандидатуру у Французькуакадемію, алепотімзнімаєїї, вважаючисвійвчинокнегіднимпоета.

  У 1864 журнал «Фігаро» (Figaro) опублікувавшість поем у прозіпід заголовком «Паризькийсплін» (Spleen de Paris). У квітні 1864 Бодлер, рятуючисьвідкредиторів, поїхав до Брюсселю, де сподівавсязаробити на життяпроводячилекціїналітературно-художні теми, однакйоголекції не малиуспіху у бельгійськоїаудиторії.

  Французька академія

• 
  Слайд 15
  

  У 1865 у Бодлераз'явилисясимптомипаралічумови, як наслідокважкоїстадіїсифілісу. В 1866 післясерцевого нападу мативідвозитьБодлера в Париж в лікарнюлікаряДюваля. 31 серпня 1867 післядовгоїагоніїБодлер помер на руках матері. Похований 2 вересня на цвинтаріМонпарнасс у Парижі. В останню путь йогопроводжалалише невелика групадрузів (П.Верлен, Т. де Банвільіін.).

• 
  Слайд 16
  

  У 1868 роцівидавничийбудинок Леві, який придбав у Пуле-Малассі права на публікаціютворівБодлера, випустилотретєвидання «Квітів Зла», доповненеостаннімивіршамиБодлера та збірник статей про мистецтво «Естетичнірідкості» (Curioosite esthetiques).

• 
  Слайд 17
  

  У 1869 вийшлизбіркилітературнихесе «Романтичнемистецтво» (Art romantique) та «Маленькіпоеми в прозі» (Petits poemes en prose), — експериментальна книга, яка містила як переклади на прозаїчнумовувіршованихтекстів, так іоригінальніпоеми в прозі. Пізнішебуло видано виконаніБодлеромперекладитворівЕдгара По.

• 
  Слайд 18
  

  В «Естетичнихрідкостях» і «Романтичному мистецтві» представленітеоретичні погляди Бодлера. Досліджуючитворчістьблизькихйому за духом художниківіписьменників, у першу чергу Ежена Делакруа іЕдгара По, вінформулюєсвоєрозуміння романтизму як «мистецтвасучасності», тобто «найактуальнішоговираження прекрасного», щохарактеризується «глибиною, духовністюіпрагненням до нескінченного» (intimite, spiritualite, aspiration vers infini); романтизм — не у виборісюжетів, не в правдоподібності, а в особливій «манерівідчувати» (maniere de sentir).

• 
  Слайд 19
  

  31 травня 1949 — «Квіти Зла» Бодлерабулореабілітовано: Карна палата Касаційного суду скасовуєвирок трибуналу департаменту Сена від 21 серпня 1857.

• 
  Слайд 20

  Твори

  • Salon de 1845 (1845)
  • Salon de 1846 (1846)
  • La Fanfarlo (1847), новела
  • Du vin et du haschisch (1851)
  • Fusées (1851), щоденник («Щоденник-моє оголене серце» казав Шарль Бодлер)
  • L'Art romantique (1852)
  • Morale du joujou (1853, перевидання в 1869)
  • Exposition universelle — 1855 — Beaux-arts (1855)
  • Les Fleurs du mal (1857)
  • Les Paradis artificiels — I: Le Poème du haschich (1858)
  • Salon de 1859. Lettres à M. le Directeur de la revue française (1859)
  • Les Paradis artificiels (1860)
• 
  Слайд 21
  

  • La Chevelure (1861)
  • Réflexions sur quelques-uns de mes contemporains (1861)
  • Richard Wagner et Tannhäuser à Paris (1861)
  • Petits poèmes en prose ou Le Spleen de Paris (1862), poème en prose
  • Le Peintre de la vie moderne (1863)
  • L'œuvre et la vie d'Eugène Delacroix (1863)
  • Mon cœur mis à nu (1864), щоденник
  • Curiosités esthétiques (1868)
  • L'Art romantique (1869)
  • Journaux intimes (1851–1862)
  • Oeuvres completes, v. 1-2, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, Paris.
  • Correspondance, v. 1-2, Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, Paris.