Презентация на тему "Сергей Васильковский"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Сергі́йІва́новичВасилькі́вський 1854-1917 живописець, пейзажист.

• 
  Слайд 2
  

  СергійІвановичВасильківськийнародився 7жовтня 1854 року у мальовничомумісті ІзюмХарківськоїГубернії в сім'їписаря. Середовище і оточення, в якомузроставмайбутній художник на Слобожанщині, було особливо благодатним для формуванняйоготворчоїособистості. Йогодід-чумак який походив з козацькогоо роду, привив молодому Сергієвіінтерес до українськоїстаровини, а мати — любов до народнихпісень і фольклору. В 1861 батьки Сергіяпереїхали до Харкова, головного культурного центру Слобожанщини. Першінавички в мистецтвіВасильківський одержав у Харківськійгімназіївідучня Карла Брюллова уПетербурзькійакадеміїмистецтв — ДмитраБезперчого. В роки навчаннямолодиймитецьмавзмогукористуватисябібліотекоюсвого родича, поета ВолодимираАлександрова,в якійбули твори ІванаКотляревського, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, що справили на ньогоглибокевраження.

• 
  Слайд 3
  

  Післяп'ятироківнавчання в гімназії на вимогу батька Васильківський вступив до Харківського ветеринарного училища. Але1873 він року залишив там навчання, через неплатоспроможність і влаштувавсяпрацюватидеякий час канцелярськимслужбовцем при Харківськомуказначействі. У 1876–1885 роках Васильківськийнавчався у пейзажному класі ПетербурзькоїАкадеміїМистецтв у МихайлаКлодта (1832–1902) і ВолодимираОрловського(1842–1914). Успішненавчаннядоповнювалосявраженнямивідвиставок передвижників та поїздок на батьківщину.

• 
  Слайд 4
  

  1879 року за етюдВасильківськогоодержав першу академічнунагороду — малу срібну медаль. У студентські роки вінзазнававнестатків, жив на горищі в Академії, у так званій «казьонці», разом з Порфирієм Мартиновичем, ОпанасомСластьоном, ГеннадіємЛадиженським, Миколою Самокишем, Яном Ціонглінським, згодомвидатними художниками. 1881 року Васильківськийздобув другу малу срібну медаль.

• 
  Слайд 5
  

  У березні 1886 року Васильківськийвиїхав за кордон. Він жив у Франції і подорожував Англією, Іспанією, Італією, ПівденноюАфрикою та Німеччиною, де познайомився з колекціямихудожніхмузеїв. Художник удосконаливмайстерність, користуючисьпорадами В. Орловського та І. Похитонова, які жили в той час у Парижі. Васильківськийбагатопрацював і виставлявсвої твори у Паризькомусалоні. Перебування за кордоном укріпилорішеннямайстраспрямуватисвій талант на розвиток пейзажного жанру в українськомумистецтві. Васильківськиймандрувавпішки Харківщиною і Полтавщиноюспускався Дніпром до Запоріжжя. Художник малювавукраїнські праліси та левади, сільські хати і вулиці в різні пори року, часто з невибагливими жанровими мотивами, щоорганічновписувалися в природу .Уникаючиспрощення, вінпоглиблювавтональнупросторовість і структуру образотворення. В канву сучаснихобразівукраїнськоїземлівпліталисяліричнівідступи, історичніпейзажі на козацьку тематику, які передавали дух минулоїепохи.

• 
  Слайд 6
  

  Високоцінуючитворчунезалежність, Васильківський не зв'язував себе членством у якомусь одному об'єднанні і представляв роботи на виставкирізнихтовариствПетербурга, Харкова, Києва. ВідАкадеміїВасильківськийвідійшов. У 1900 р. організував у Харкові першу персональнувиставку (120 творів). Усвідомлюючисуспільну роль мистецтва, брав участь у різнихакціях — ініціював і очоливоздобленнябудинку Полтавського земства (1901–1906, за участю Миколи Самокиша, М. Ткаченка, М. Беркоса, М. Уварова); разом з Самокишем видав альбом «З українськоїстаровини» (1900, російськоюмовою, перевиданийвиданням «Мистецтво» у 1991 р. українськоюмовою) та «Мотивиукраїнського орнаменту» (1912) В 1912 р. на другійперсональнійвиставці в ХарковіВасильківський представив серіюакварельнихзображеньісторичнихдіячів (27) — Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Василя Кочубея, Петра Могили та інших, при створенніякихкористувавсястаровинними гравюрами і живописними портретами (збереглисяпортретиДорошенка і Мазепи в Національномумузеїобразотворчогомистецтва і Лебединськомухудожньомумузеї). Того ж року експонував 33 роботи на великійвиставціукраїнськогообразотворчогомистецтва в Києві (383 твори, 47 учасників).

• 
  Слайд 7
  

  Починаючи з академічногоперіоду, Васильківськогоприваблювалимотивисутичоккозаків з татарами. Вінвідвідувавбатальнумайстерню, де навчавсяйого приятель М. Самокиш. Переважно, твори художника малиузагальнений характер, в якихбулавідсутнядинамічнадіячипоширений в той час етнографічно-побутовий сюжет, за винятком таких, як «Сутичкакозаків з татарами» (1892, місцезнаходженняневідоме) і «Побачення» (1894, Харківськийхудожній музей). Вони трактувалися романтично і булиспоріднені за настроєм з народнимпісенним фольклором. Перед смертювінзаповів Музею СлобідськоїУкраїнипонад 1340 своїхтворів та значну суму грошей, які, за йогобажанням, малипіти на створення у Харкові великого національногохудожнього музею. Художник Васильківськийзалишивпісля себе гіднийнабуток для українськогомистецтва — майже 3000 робіт, в останнідніжиттяпівторитисячі з них передав Харківськомухудожньому музею (більшістьзагинула в роки Другоїсвітовоївійни); зараз в музеях і приватнихзбіркахнараховуютьблизько 500 йоготворів.

• 
  Слайд 8
  
• 
  Слайд 9
  
• 
  Слайд 10
  
• 
  Слайд 11
  
• 
  Слайд 12