Презентация на тему "Генні хвороби.Діагностика спадкових захворювань"

Презентация: Генні хвороби.Діагностика спадкових захворювань
Включить эффекты
1 из 147
Ваша оценка презентации
Оцените презентацию по шкале от 1 до 5 баллов
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
0.0
0 оценок

Комментарии

Нет комментариев для данной презентации

Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.


Добавить свой комментарий

Аннотация к презентации

Посмотреть и скачать бесплатно презентацию по теме "Генні хвороби.Діагностика спадкових захворювань", состоящую из 147 слайдов. Размер файла 21.05 Мб. Каталог презентаций, школьных уроков, студентов, а также для детей и их родителей.

  • Формат
    pptx (powerpoint)
  • Количество слайдов
    147
  • Слова
    другое
  • Конспект
    Отсутствует

Содержание

  • Презентация: Генні хвороби.Діагностика спадкових захворювань
    Слайд 1

    Генні хвороби.Діагностика спадкових захворювань

    Слайд-лекція Кафедра медичної біології ХНМУ – 2010 Автор: проф., д. мед. н. В.В.М’ясоєдов

  • Слайд 2

    Питання лекції:

    Генні (молекулярні) хвороби Діагностика, лікування і профілактика спадкових захворювань

  • Слайд 3

    1. Генні (молекулярні) хвороби

  • Слайд 4

    Мутації – причини спадкових захворювань

    Етіологічними факторами спадкових захворювань є мутації: геномні(зміна числа хромосом) хромосомні (зміна структури хромосом) генні(молекулярні)

  • Слайд 5

    Генні мутації

    Генні мутації пов’язані з: випадінням (делеції) додаванням (інсерції) перестановкою нуклеотидів у гені (інверсії або заміни)

  • Слайд 6

    6

  • Слайд 7

    Генні хвороби— різноманітні за клінічними проявами захворювання, зумовлені генними мутаціями Характерним є менделевське успадкування Відхилення від менделевсько-морганівських правил можуть бути пов’язаними із фенотиповими ефектами генів (летальність, стерильність)

  • Слайд 8

    Загальна частота генних хвороб у популяції складає 1-2% Умовно, частоту генних захворювань вважають високою, якщо вона зустрічається зчастотою 1випадок на 10.000 новонароджених середньою - 1 на10.000 - 40.000 новонароджених і далі - низькою

  • Слайд 9

    Одна й та ж генна хвороба може зумовлюватися різними мутаціями Наприклад, у гені муковісцидозу описано біля 200 мутацій, що викликають хворобу Понад 30 патологічних мутацій відомо для гена фенілкетонурії

  • Слайд 10

    Мутації, що викликають спадкові захворювання, можуть змінювати структурні транспортні й ембріональні білки ферменти Мутантний алель Зміни в структурі РНК тРНК рРНК іРНК Змінений білок транспортний структурний фермент ембріональний Змінав метаболізмі Клітина Організм

  • Слайд 11

    Первинні ефекти мутантних алелів

    Первинні ефекти мутантних алелів можуть проявлятися в 4 варіантах: відсутність синтезу поліпептидного ланцюга (білка) синтез аномального за первинною структурою поліпептидного ланцюга (білка) кількісно недостатній синтез поліпептидного ланцюга (білка) кількісно надлишковий синтез поліпептидного ланцюга (білка)

  • Слайд 12

    Час прояву спадкового захворювання

    Час прояву спадкового захворювання залежить від ролі продуктів порушених генів: хвороби, викликані порушеннями транскрипційних факторів, проявляються внутрішньоутробно при патології ферментів – на 1-ому році життя при патології рецепторів – від 1 року до пубертантного періоду при патології модуляторів білкових функцій – у ранньому дорослому періоді до 50 років

  • Слайд 13

    Фенотипові ефекти патологічних мутацій

    ВКЛЮЧАЮТЬ летальністьна ранніх стадіях розвитку зародка, до імплантації. Це проявляється у вигляді зачаття, що не відбулося (імплантації), у фертильних жінок при нормальному статевому житті

  • Слайд 14

    Якщо розвиток ембріона не зупинився на ранніх стадіях, то фенотипові ефекти можуть формуватися у вигляді 3 варіантів: дизморфогенез(уроджені вади розвитку), порушений обмін речовин, змішані ефекти (дизморфогенез і аномальний обмін речовин)

  • Слайд 15

    Генокопії

    Мутації різних генів можуть призводити до подібних фенотипових ефектів, подібної клінічної картини Генокопія – це подібність фенотипових проявів мутацій різних генів

  • Слайд 16

    Мутантний Мутантний ген 1 ген 2 Патологічний = Патологічний фенотипфенотип Генокопії Білок Ген 1 Ген 2

  • Слайд 17

    Класификація генних хвороб

    Класифікація генних хвороб може бути генетичною, клінічною, патогенетичною У залежності від функції первинних продуктів відповідних генів генні хвороби поділяються на спадкові порушення ферментних систем (ферментопатії або ензимопатії) дефекти білків крові (гемоглобінопатії) дефекти структурних білків (колагенові хвороби) генні хвороби із нез’ясованим первинним біохімічним дефектом

  • Слайд 18

    У відповідності до генетичного принципу класифікаціїгенні хвороби можна поділити на групи згідно із типами успадкування: аутосомно-домінантні аутосомно-рецесивні Х-зчеплені домінантні Х-зчеплені рецесивні Y-зчеплені (голандричні) мітохондріальні. Така класифікація допомагає визначити вид медико-генетичної допомоги

  • Слайд 19

    Клінічний принцип класифікаціївизначається залученістю до патологічного процесу різних систем і органів: Розрізняють спадкові хвороби нервові нервово-м’язові шкірні очні опорно-рухового апарату ендокринні крові серцево-судинної системи психічні сечостатевої системи та ін.

  • Слайд 20

    Патогенетична класифікаціяподіляє спадкові хвороби на 3 групи в залежності від основного патогенетичного ланцюга: спадкові хвороби обміну речовин уроджені вади розвитку (моногенної природи) комбіновані стани

  • Слайд 21

    спадкові хвороби обміну речовинподіляють за типами обміну: порушення вуглеводного амінокислотного обміну обміну вітамінів, ліпідів, металів та ін. До спадкових захворювань обміну речовин належать ферментопатії (ензимопатії) В основі ферментопатій полягають: зміни активності фермента зниження інтенсивності його синтезу (у гетерозигот 50% активність фермента порівняно з нормальним станом)

  • Слайд 22

    Гемоглобінопатії

    Група захворювань, що викликаються первинним дефектом пептидних ланцюгів гемоглобіну і пов’язаними з цим порушенням його властивостей і функцій (метгемоглобінопатії, еритроцитози, серпоподібно-клітинна анемія, таласемія та ін.)

  • Слайд 23

    Колагенові хвороби

    Хвороби порушення обміну сполучної тканини В основі - генетичні дефекти біосинтезу й руйнації колагену – компонента сполучної тканини (хвороба Елерса-Данло, хвороба Марфана)

  • Слайд 24

    Синдром Елерса-Данло: розтяжність шкіри рубці на лобі

  • Слайд 25

    25

  • Слайд 26

    26

  • Слайд 27

    Спадкові хвороби обміну амінокислот

    Найчисленніша група спадкових захворювань обміну речовин Майже всі успадковуються за аутосомно-рецесивним типом Причина захворювань — недостатність фермента, відповідального за синтез амінокислот Хвороби супроводжуються блювотоюі зневодненням організму, летаргічним станом або збудженнямі судомами У дорослішому віці проявляється пригнічення розумового і фізичного розвитку

  • Слайд 28

    Фенілкетонурія (ФКУ)

    Уперше описана О. Фелінгом у 1934 р. У хворих порушено перетворення амінокислоти фенілаланіну в тирозинчерез різке зниження активності фермента фенілаланінгідроксилази Внаслідок вміст фенілаланіну в крові і сечі хворих значно зростає Далі фенілаланін перетворюється в феніл-ПВК, яка є нейротропною отрутою і порушує формування мієлінової оболонки навколо аксонів центральної нервової системи

  • Слайд 29

    Біохімічні «блоки» при спадкових порушеннях обміну амінокислот: 1) ФКУ; 2) альбінізмі; 3) алкаптонурії; 4) уродженій недостатності тироксину

  • Слайд 30

    ФКУ зустрічається у світі з частотою 1 на 1000 новонароджених. Однак за цим показником є значні відміни між популяціями: 1:2600 у Турції 1:4500 в Ірландії 1: 30000 у Швеції 1:119000 в Японії Частота гетерозиготного носійства у більшості європейських популяцій становить 1:100 Локус (фенілгідроксилази) розташований у довгому плечі 12-ї хромосоми. Можливою є молекулярно-генетична діагностика і виявлення гетерозиготного носійства. Хвороба успадковується за аутосомно-рецесивним типом

  • Слайд 31

    Відомо декілька форм фенілкетонурії (різняються за тяжкістю) Це пов’язано з наявністю 4-х алелів гена і їхніми комбінаціями Дитина з фенілкетонурією народжується здоровою, але в перші ж тижні у зв’язку із надходженням фенілаланіну до організму із молоком матері розвивається підвищена збудливістьі судомний синдром, схильність до дерматитів, сеча і пот хворих мають характерний «мишачий» запах, але головними симптомами ФКУ є судомні напади й олігофренія

  • Слайд 32

    Більшість хворих — блондини із світлою шкірою і блакитними очима (недостатній синтез меланіну) Діагностика ФКУ: клінічні дані, біохімічний аналіз сечі (на феніл-ПВК), крові (на фенілаланін) Для цього декілька крапель крові на фільтровальному папері піддають хроматографії і визначають вміст фенілаланіну Іноді застосовують пробу Фелінга — до 2,5 мл свіжої сечі дитини додають 10 крапель 5% розчину трьоххлористого заліза та оцтової кислоти. Поява синьо-зеленого забарвлення вказує на наявність захворювання Лікування ФКУ добре розроблено і полягає у призначенні хворому дієти (овочі, фрукти, варення, мед) і спеціально оброблених гідролізатів білків із низьким вмістом фенілаланіну (лофелак, кетоніл, мінафен та ін.). Маркировка продукції

  • Слайд 33
  • Слайд 34

    На даний час розроблено методи допологової діагностики Рання діагностика і профілактичне лікування запобігає розвитку хвороби

  • Слайд 35

    Альбінізм (очно-шкірний)

    Захворювання описано у 1959 р., зумовлено відсутністю синтеза фермента тирозинази У хворих знебарвлення шкіри, волосся, очей, незалежно від раси і віку шкіра хворих рожево-червона, абсолютно не піддається засмазі. Має схильність до злоякісних новоутворень волосся біле або жовтувате райдужка сіро-блакитного кольору, але може бути й рожеватою через віддзеркалення світла від очного дна сильний острах світла, зір знижений і не покращується із віком. Альбінізм зустрічається з частотою 1 на 39.000, успадковується за аутосомно-рецесивним типом Ген локалізований на довгому плечі 11-ї хромосоми

  • Слайд 36

    Биохимические «блоки» при наследственних нарушениях обмена аминокислот: 1) ФКУ; 2) альбинизме; 3) алкаптонурії; 4) врожденной Біохімічні «блоки» при спадкових порушеннях обміну амінокислот: 1) ФКУ; 2) альбінізмі; 3) алкаптонурії; 4) уродженій недостатності тироксину

  • Слайд 37
  • Слайд 38

    38

  • Слайд 39

    Райдужка при альбінізмі

  • Слайд 40

    Алкаптонурія

    Перше описане генне захворювання (1909 р., А. Гаррод) Уроджене порушення обміну фенілаланіну і тирозину (недостатність гомогентизат-1,2-діоксигенази), що характеризується екскрецією гомогентизинової кислоти із сечею Клінічно зазвичай проявляється остеоартритами При зберіганні сечі або додаванні луги сеча темніє (наслідок утворення продуктів полімеризації гомогентизинової кислоти) Охроноз (наприклад, блакитне забарвлення вух) і артрити Лікування симптоматичне

  • Слайд 41

    41

  • Слайд 42

    42

  • Слайд 43

    Биохимические «блоки» при наследственних нарушениях обмена аминокислот: 1) ФКУ; 2) альбинизме; 3) алкаптонурії; 4) врожденной Біохімічні «блоки» при спадкових порушеннях обміну амінокислот: 1) ФКУ; 2) альбінізмі; 3) алкаптонурії; 4) уродженій недостатності тироксину

  • Слайд 44

    Аміноацидурії

    Аміноацидурії - виведення підвищеної кількості амінокислот із сечею або наявність у сечі продуктів їхнього обміну, які в нормі не містяться в ній (наприклад, кетонові тіла) Розвивається переважно внаслідок спадкових порушень транспорту амінокислот через епітелій ниркових канальців Сумарна частота різних урій (включаючи ФКУ) сягає (за деякими, скоріше заниженими, оцінками) 1:200 новонароджених

  • Слайд 45

    Симптомами захворювань є: діарея затримка розумового розвитку епілепсія атаксія ураження печінки блювота задишка

  • Слайд 46

    Лікування проводять індивідуально (залежно від конкретного дефекта) дієта із зниженим вмістом білка прийом великої кількості води підлужування сечі для запобігання утворенню каменів

  • Слайд 47

    спадкові захворювання, пов’язані з порушенням обміну вуглеводів

    Вуглеводи входять до складу низки біологічно-активних речовин — гормонів, ферментів, мукополісахаридів, що виконують енергетичну і структурну функції Внаслідок порушення вуглеводного обміну розвивається глікогенова хвороба (глікогенози – 7 типів), галактоземія та ін.

  • Слайд 48

    Глікогенова хвороба (глікогенози)

    Пов’язана із порушенням синтезу й розпаду глікогену — тваринного крохмалю Глікоген – депо глюкози в організмі При порушенні процесів синтезу й утилізації глікогену у людини розвиваються різні типи глікогенозів До них належать хвороба Гірке, хвороба Помпе та ін.

  • Слайд 49

    Глікогеноз (I тип — хвороба Гірке) Перетворення глікогену в глюкозу не відбувається, позаяк відсутній фермент глюко-6-фосфатаза, який регулює рівень глюкози в крові Внаслідок у хворого розвивається гіпоглікемія У печінці, нирках і слизовій кишечника накопичується глікоген Хвороба успадковується за аутосомно-рецесивним типом Відразу ж після народження головними симптомами хвороби є гіпоглікемічні судоми і гепатомегалія (збільшення печінки) З 1-го року життя відзначається затримка росту Характерним є вигляд хворого: велика голова, «лялькове обличчя", коротка шія, живіт, що випинає. Крім того, відзначаються носові кровотечі, затримка фізичного і статевого розвитку, м’язова гіпотонія. Інтелект при цьому нормальний. У крові підвищується рівень сечової кислоти, тому з віком може розвинутися подагра Як лікування застосовується дієтотерапія: частий прийом їжі, підвищений вміст вуглеводів і обмеження жирів у дієті

  • Слайд 50

    50

  • Слайд 51

    51

  • Слайд 52

    Галактоземія

    Відбувається накопичення у крові хворого галактози, що призводить до ураження багатьох органів: печінки, нервової системи, очей та ін. Симптоми хвороби з’являються у новонароджених після прийому молока, оскільки галактоза — складова частина молочного цукру лактози При гідролізі лактози утворюються глюкоза і галактоза Остання необхідна для мієлінізації нервових волокон При надлишку галактози в організмі вона в нормі перетворюється на глюкозу за допомогою фермента галактозо-1-фосфат-уридил-трансферази При зниженні активності цього фермента відбувається накопичення галактозо-1-фосфату, токсичного для печінки, мозку, кришталика ока

  • Слайд 53

    Хвороба проявляється з перших днів життя розладами травлення, інтоксикацією (проносом, блювотою, зневодненням) У хворих збільшується печінка, розвивається печінкова недостатність і жовтяниця Виявляється катаракта (помутніння кришталика ока), розумова відсталість У дітей, що померли на першому році життя, при розтині виявляють цироз печінки Найточнішими методами діагностики галактоземії є визначення активності фермента галактозо-1-фосфат-уридилтрансферази в еритроцитах, а також галактози в крові і сечі, де рівні її збільшено При виключенні з їжі молока (джерела галактози) і ранньому призначенні дієти хворі діти можуть нормально розвиватися Тип успадкування галактоземії — аутосомно-рецесивний. Ген локалізований на короткому плечі 9-ї хромосоми. Хвороба зустрічається з частотою 1 на 16.000 новонароджених

  • Слайд 54

    54

  • Слайд 55

    спадкові захворювання, пов’язані з порушенням ліпідного обміну

    спадкові хвороби обміну ліпідів (ліпідози) поділяються на два основних типи: внутрішньоклітинні, за яких відбувається накопичення ліпідів у клітинах різних тканин хвороби з порушенням метаболізму ліпопротеїнів, що містяться в крові

  • Слайд 56

    До числа ретельно вивчених спадкових захворювань ліпідного обміна першого типу належать: хвороба Гоше хвороба Німана-Піка амавротична ідіотія (хвороба Тея-Сакса)

  • Слайд 57

    Хвороба Гошехарактеризується накопиченням цереброзидів у клітинах нервової і РЕС, зумовленим дефіцитом фермента глюкоцереброзидази Це призводить до накопичення у клітинах РЕС глюкоцереброзиду У клітинах мозку, печінки, лімфатичних вузлах виявляються великі клітини Гоше Накопичення цереброзиду у клітинах нервової системи призводить до їхньої руйнації Розрізняють дитячу і ювенільну формихвороби Дитяча проявляється у перші місяці життя затримкою розумового і фізичного розвитку, збільшенням живота, печінки і селезінки, затрудненням ковтання, спазмом гортані. Можлива дихальна недостатність, інфільтрація (ущільнення легень клітинами Гоше) і судоми. Смерть настає на першому році життя Найчастіше зустрічається ювенільна форма хвороби Гоше. Уражає дітей різного віку, має хронічний характер.Проявляється, як правило, на першому році життя. Виникає пігментація шкіри (коричневі плями), остеопороз (зниження щільності кісток), переломи, деформація кісток. У тканинах мозку, печінки, селезінки, кісткового мозку міститься велика кількість глюкоцереброзидів. У лейкоцитах, клітинах печінки і селезінки знижена активність глюкозидази. Тип успадкування аутосомно-рецесивний. Ген локалізований на довгому плечі 1-ї хромосоми.

  • Слайд 58

    Хвороба Німана-Піказумовлена зниженням активності фермента сфінгомієлінази Відбувається накопичення сфінгомієліну в клітинах печінки, селезінки, мозку, ретикуло-ендотеліальної системи Внаслідок дегенерації нервових клітин порушується діяльність нервової системи Виділяють декілька форм захворювання, що розрізняються клінічно (час початку, перебіг і тяжкість неврологічних проявів). Однак є й спільні для усіх форм симптоми Хвороба частіше проявляється у ранньому віці У дитини збільшуються лімфатичні вузли, розміри живота, печінки і селезінки; відзначаються блювота, відмова від їжі, м’язова слабкість, зниження слуху й зору. У 20-30% дітей на сітківці ока виявляється пляма вишньового кольору (симптом "вишневої кісточки"). Ураження нервової системи призводить до відставання нервово-психічного розвитку, глухоті, сліпоті. Різко знижується сталість до інфекційних захворювань. Діти гинуть у ранньому віці Успадкування хвороби — аутосомно-рецесивне. Ген сфінгомієлінази картований на хромосомі 11 Діагностика хвороби Німана-Піка основана на виявленні у плазмі крові і спинномозковій рідині підвищеного вмісту сфінгомієліну. У периферичній крові виявляються великі зернисті пінисті клітини Піка. Лікування симптоматичне

  • Слайд 59

    59

  • Слайд 60

    Амавротична ідіотія (хвороба Тея-Сакса) також належить до захворювань, пов’язаних із порушенням ліпідного обміну Для неї характерно відкладення у клітинах мозку, печінки, селезінки та інших органах ліпіда гангліозиду Причина - зниження активності фермента гексозамінідази А в організмі. Відбувається руйнування аксонів нервових клітин Хвороба проявляється у перші місяці життя. Дитина стає млявою, малорухомою, байдужою до оточуючих. Затримка психічного розвитку призводить до зниження інтелекту до ступеня ідіотії. Відзначається м’язова гіпотонія, судоми, характерний симптом «вишневої кісточки» на сітківці ока До кінця першого року життя настає сліпота — атрофія зорових нервів. Пізніше розвивається повна нерухомість. Смерть настає у 3-4 роки Тип успадкування хвороби — аутосомно-рецесивний. Ген локалізований на довгому плечі 15-ї хромосоми

  • Слайд 61

    2. Діагностика спадкових захворювань. Пренатальна діагностика

  • Слайд 62

    Діагностика спадкових захворювань у різний час ґрунтувалася на:

    Клінічному аналізі Параклінічних лабораторних і інструментальних методах Специфічних методах лабораторної генетичної діагностики

  • Слайд 63

    Клінічна картина спадкових захворювань

    Синдром Дауна Синдром Патау Альбінізм Ретинобластома

  • Слайд 64

    Класифікація методів діагностики (1)

    За часом проведення Пренатальна(дородова), у тому числі преімплантаційна Постнатальна(післяродова)

  • Слайд 65

    Класифікація методів діагностики (2)

    За методами Цитогенетичні (мікроскопічне дослідження хромосом) Молекулярно-генетичні (вивчення послідовності нуклеотидів у ДНК) Біохімічні(визначення біохімічних порушень) Клінічні(визначення специфічних зовнішніх проявів захворювань)

  • Слайд 66

    Переваги сучасних методів діагностики

    Своєчасність і точність (доклінічна, пренатальна, преімплантаційна діагностика) Мала кількість матеріалу для аналізу Можливість пересилання зразків до спеціалізованих установ

  • Слайд 67

    Пренатальна (дородова) діагностика

    Це комплексна галузь медицини, яка використовує ультразвукові дослідження (УЗД) оперативну техніку лабораторні методи досліджень у дородовій діагностиці патологічних станів (у тому числі спадкових)

  • Слайд 68

    Показання до проведення пренатальної діагностики (1)

    Наявність у родині точно встановленого спадкового захворювання Вік майбутньої матері від 35 років, батька – від 40 років

  • Слайд 69

    Показання до проведення пренатальної діагностики (2)

    Гетерозиготність обох батьків за аутосомно-рецесивним захворюванням Наявність хромосомних перебудов (особливо транслокацій) у одного з батьків Робота на шкідливих виробництвах, проживання у місцевостях із підвищеним радіаційним фоном в анамнезі вагітної

  • Слайд 70

    Методипренатальної діагностики Інвазійні Неінвазійні Передбачають безпосередній контакт із плодом Немає безпосереднього контакту із плодом

  • Слайд 71

    Інвазійні методи пренатальної діагностики

    Застосовуються з 8-го по 22-й тиждень вагітності ґрунтуються на отриманні клітин і тканин плода Аналіз клітин плода дозволяє діагностувати усі хромосомні хвороби і не менше 300 генних хвороб Дозволяють запобігти 4/5 випадків народження дітей із спадковими хворобами і уродженими вадами розвитку

  • Слайд 72

    Інвазійні методи діагностики

    Амніоцентез (прокол плідного міхура для отримання навколоплідної рідини) Біопсія хоріона і плаценти Кордоцентез(взяття крові з пуповини) Фетоскопія (введення зонду й огляд плода) Біопсія шкіри або печінки плода

  • Слайд 73

    Неінвазійні методи діагностики

    Ультразвукове дослідження Радіографія Визначення альфа-фетопротеїну

  • Слайд 74

    Визначення альфа-фетопротеїну (АФП)

    АФП – білок, що виробляється клітинами печінки плода Визначення проводиться на 15-16-му тижні вагітності у сироватці крові вагітної Концентрація АФП суттєво підвищуєтьсяпри спинномозковій килі, уродженому нефрозі, дефектах нервової трубки і черевної стінки; знижується у жінок, які виношують плід із хромосомними аномаліями (синдром Дауна, Едвардса та ін.)

  • Слайд 75

    Ультразвукова діагностика

    Використовується для виявлення уроджених вад розвитку ґрунтується на здатності УЗ хвилі відбиватися від поверхні двох середовищ із різною щільністю Оптимальні терміни – 17-23 тижні вагітності

  • Слайд 76

    На поверхню живота вагітної жінки встановлюється спеціальний датчик (трансдюсер), що випускає звукові хвилі високої частоти. При досягненні тканин плода ці хвилі відбиваються і уловлюються датчиком знову. Комп’ютерна обробка цих хвиль формує зображення на моніторі. Зображення називається сонограмою. Іноді використовують датчик, який вводиться у піхву жінці (частіше - на ранніх термінах вагітності).

  • Слайд 77

    УЗД плода (24 тижні)

  • Слайд 78

    За допомогою УЗД можна визначити

  • Слайд 79

    Біопсія хоріона і плаценти

    Більш ранні, ніж УЗД, терміни проведення – 7-11 тижнів Ворсинки хоріона беруть особливим шприцем за допомогою гнучкого катетера через шійку матки Ворсинки досліджують цитологічними, біохімічними, молекулярно-генетичними методами

  • Слайд 80

    Дозволяє діагностувати хромосомні і генні хвороби Результати протягом 3-4 днів після взяття матеріалу

  • Слайд 81

    Ускладнення Відносно висока частота спонтанних абортів (викиднів) – 2,5 – 3% Можливі поперечні уроджені ампутації кінцівок (рекомендовано проводити біопсію хоріона не раніше 8-го тижня, плацентобіопсії – не раніше 12-го тижня)

  • Слайд 82

    Амніоцентез

    Прокол міхура під контролем УЗД для взяття 8-10 мл навколоплідної рідини із злушеними клітинами амніону і плода Найпоширеніший і доступний метод, більш інформативний, ніж ХБО Проводиться на 15-18 тижні Незначний ризик ускладнень (0,2%)

  • Слайд 83

    Дозволяє діагностувати багато хромосомних хвороб хвороби, зчеплені зі статтю хвороби обміну речовин (хвороба Тея-Сакса, мукополісахаридози, глікогенози, ФКУ та ін.)

  • Слайд 84

    Амніоцентез також дозволяє проводити

  • Слайд 85

    Кордоцентез

    Забір зразків крові (лейкоцитів) із пуповинних судин плода для цитогенетичних, молекулярно-генетичних і біохімічних аналізів

  • Слайд 86

    Кров більше придатна для досліджень, ніж клітини амніотичної рідини, позаяк лімфоцити швидше культивуються Проводиться під контролем УЗД на 18-22 тижні вагітності Дозволяє діагностувати хромосомні хвороби, ензимопатії та ін.

  • Слайд 87

    Фетоскопія

    Пряме розглядання плода через фетоскоп – тонкий еластичний волоконно-оптичний зонд під контролем УЗД Зонд вводиться у порожнину амніона через черевну порожнину

  • Слайд 88

    Проводиться на 18-23 тижні Використовується рідко, лише при особливих показаннях Ускладнення – викидні в 7-8% випадків фетоскопії

  • Слайд 89

    Преімплантаційна діагностика – діагностика на ранніх стадіях зародкового пухирця

    Виділення ембріонуперед імплантацією лаважем матки або виділення яйцеклітиніз наступним екстракорпоральним заплідненням і розвитком зиготи до стадії бластоцисти Визначення хромосомних і геномних мутацій у бластомерахабо полярних (редукційних) тільцяхяйцеклітини, що дозріває, після запліднення

  • Слайд 90

    Виділення клітини з ембріону людинина стадії 12 клітин Під час аналізу виділеної клітини ембріон знаходиться у станіглибокої заморозки або в умовах,що забезпечують нормаль-ну життєдіяльність Після дослідженняембріон повертаютьдо матки Преімплантаційна діагностика

  • Слайд 91

    Неінвазійні методи діагностики, пов’язані з отриманням клітин плода

    Імунофлюоресцентні або магнітні методи для проточного сортування дозволяють отримати клітини плода з крові матері Для виділення еритроцитів застосовуються мічені моноклональні антитіла до білків їхніх мембран

  • Слайд 92

    Подальше дослідження клітинного матеріалу плода

    Молекулярно-генетичні дослідження Клітиннийматеріал Біохімічні дослідження Цитогенетичні дослідження

  • Слайд 93

    ЦИТОГЕНЕТИКА– це наука, що вивчає структуру і функції хромосом

    Термін введено в 1903 році Сеттоном

  • Слайд 94

    Цитогенетичні дослідження

    Застосування – дослідження каріотипу, діагностика геномних і хромосомних мутацій при дослідженні ядер соматических, що діляться, статевих або інтерфазних клітин Сутність методу – мікроскопічний аналіз хромосом (найчастіше за усе світлова мікроскопія)

  • Слайд 95
  • Слайд 96

    Методизабарвлення хромосом Прості Диференційні Флюо-ресцентні за Гімзою – рівномірне забарвлення по усій овжині визначення числових аномалій каріотипу структурних аномалій Температурно- сольові впливи на фіксовані хромосоми G-забарвлення Q-забарвлення

  • Слайд 97

    Хромосоми досліджуються:

    У метафазі У прометафазі

  • Слайд 98

    Цитогенетичні методи

    Метафазна пластинка при простому забарвленні

  • Слайд 99

    Цитогенетичні знахідки

    Метафазна пластинка з радіаційно індукованими хромосомними абераціями Метафазна пластинка з хімічно індукованими абераціями

  • Слайд 100

    Цитогенетичні методи

    Метафазна пластинка після диференційного забарвлення

  • Слайд 101

    А) Б) Каріотипи при простому (А) і диференційному забарвленні (Б)

  • Слайд 102

    G-смугова прометафазна каріограма мітотичних хромосом лімфоцита нормальної жінки

  • Слайд 103

    Диференційне забарвлення хромосом

    Х-хромосома Хромосома 2

  • Слайд 104

    Диференційне забарвлення сестринських хроматид

  • Слайд 105

    Цитогенетичні знахідки

    А) Б) Хроматидні аберації (А) і сестринські хроматидні обміни (Б) при захворюваннях із хромосомною нестабільністю

  • Слайд 106

    Молекулярно-цитогенетині методи

    Метод FISH – флуоресцентної in situ гібридизації Етапи: 1. Готується мічений зонд (однониткова ДНК) 2. На мікроскопічному препараті ДНК денатурується 3. До препарату вносять зонд, який приєднується до хромосоми 4. Люмінесцентна мікроскопія виявляє зонди

  • Слайд 107

    FISH

    Локалізація гена м’язової глікогенфосфорилази в 11-ій хромосомі людини

  • Слайд 108

    Застосування FISH

    Встановлення локалізації генів Хромосомні аберації Анеуплоїдії та ін.

  • Слайд 109

    Показання до цитогенетичних досліджень

    Клінічна симптоматика хромосомної хвороби Наявність у дитини множинних уроджених вад розвитку Багаторазові спонтанні аборти, мертвонародження або уроджені вади розвитку у дітей Порушення репродуктивної функції нез’ясованого генеза у жінок і чоловіків Затрика розумового розвитку дитини Пренатальна діагностика Лейкози

  • Слайд 110

    Біохімічні дослідження

    Застосовуються для: - діагностики спадкових хвороб - діагностики гетерозиготних станів у дорослих (хвороба Коновалова-Вільсона, недостатність альфа1-антитрипсину, недостатність глюкозо-6–фосфатдегідрогенази)

  • Слайд 111

    Показання до застосування біохімічних досліджень у новонароджених

    Судоми Блювота Кома Жовтяниця Гіпотонія м’язів Специфічний запах сечі і пота Ацидоз Порушення кислотно-основного стану Зупинка росту

  • Слайд 112

    Молекулярно-генетичні дослідження

    Основна мета– виявлення варіацій у структурі досліджуваної ділянки ДНК (алеля, гена, регіону хромосоми) навіть до розшифровки первинної послідовності ДНК В основі методів– «маніпуляції» із ДНК і РНК

  • Слайд 113

    Проект «Геном людини»

    Реєстраціяхвороби як спадкової Локалізація гена в хромосомі Виділення гена Визначення дефекта гена Визначенняпервинного продукта Визначенняпатогенети- чноголікування Діагностика на основі генетичногоаналізу Генотерапія Діагностика (ДНК-специфічна) Діагностика біохімічна

  • Слайд 114

    Основні етапи молекулярно-генетичних досліджень

    Отриманнязразків ДНК (або РНК) геномноїабо фрагмента Рестрикція (розрізання) ДНК на фрагменти Розділення (електрофорез) фрагментів ДНК Візуалізаціяі ідентифікація фрагментів ДНК Ампліфікаціяфрагментів за допомогою ПЛР Ферменти – рестриктази Результат – набірфрагментів різноїдовжини Саутерн-блотгібридизація

  • Слайд 115

    ПЛР – полімеразна ланцюгова реакція

  • Слайд 116

    ПЛР – перший етап

  • Слайд 117

    ПЛР (2)

  • Слайд 118

    ПЛР – Аналіз результатів

  • Слайд 119

    Саутерн-блот гібридизація

  • Слайд 120

    ДНК-чипи

    Мікрочипи – скляні пластинки із ячейками, заповненими поліакриламідним гелем, у яких знаходяться відрізки ДНК Мікрочип експонують із ДНК людини, яка обстежується Позитивна реакція у вигляді квадрата, що світиться Процес може бути автоматизованим

  • Слайд 121

    Лікування спадкових захворювань

  • Слайд 122

    До нещодавна такі хвороби вважалися невиліковними Зараз є ефективні методи лікування деяких хвороб Неможливість виліковування пов’язана або із неповними знаннями патогенезу, або із труднощами ранньої діагностики

  • Слайд 123

    Євфеніка і євгеніка

    У 20-і роки ХХ сторіччя М. Кольцовзапропонував концепцію євфеніки – виявлення позитивних властивостей людини за рахунок впливу чинників оточуючого середовища (харчування, виховання, лікування)

  • Слайд 124

    Нормокопіювання

    Нормокопіювання – це нормалізація фенотипу при патологічному генотипі Такий підхід реалізується при лікування багатьох спадкових хвороб обміну речовин

  • Слайд 125

    Корекція обміну може проводитися

    На рівні субстрата біохімічної реакції – компонента їжі, що піддається метаболізму за допомогою генетично детермінованого фермента (дієтичне обмеження, дієтичне додавання, посилення виведення токсичних метаболітів і т.п.)

  • Слайд 126

    На рівні продукта гена шляхом заміщення або додавання недостатньої біологічно активної речовини (гормони роста, інсулін, антигемофільний глобулін і т.п.) На рівні фермента шляхом додавання кофактора, модифікації ферментативної активності, восповнення фермента.

  • Слайд 127

    Застосування комбінованих методів лікування при спадкових хворобах дозволяє

    Повністю позбавитися клінічної картини у 12% випадків Суттєво покращити стан у 57% випадків

  • Слайд 128

    Арсенал методівлікуванняспадкових захворювань Замісна терапія Загальнозміцнююча терапія Оперативне лікування Дієтотерапія Введення в організм відсутніхабо недостатніхречовин Вітамінотерапія Індукториметаболізму Оперативнелікуванняі пластичніоперації (вовчапаща, заяча губа, багатопалість, синдактилія) (при ФКУ, галактоземії, глікогенозах та ін.)

  • Слайд 129

    Лікування хромосомних синдромів і захворювань із спадковою схильністю - симптоматичне

    Корекція розумової відсталості Крекция уповільненого росту Корекция недорозвитку гонад Корекция специфічногно зовнішнього виду

  • Слайд 130

    Генотерапія – сучасний метод лікування спадкових хвороб

    Генетична (генна) терапія заснована на можливості використання функціональних генів у якості лікарських речовин Генотерапія – це сукупність біомедичних технологій, заснованих на введенні хворому генетичних конструкцій («молекулярне протезування»)

  • Слайд 131

    Перше застосування генотерапії

    1990 р. (США) для лікування двох дівчаток із тяжким імунодефіцитом, зумовленим дефіцитом аденозиндезамінази (АДА) Ген АДА за допомогою віруса ввели до Т-лімфоцитів пацієнтів

  • Слайд 132

    Способи введення генів до організму

    Ex vivo– ген зазвичай вводиться до клітини крові пацієнта поза його організмом, із наступним поверненням змінених клітин до організму In situ – локальна генотерапія, наприклад введення до трахеї і бронхів при муковісцидозі або в масу пухлини In vivo – системне введення у кров (не реалізовано) In utero – введення генів до ембріону або плода людини (не реалізовано)

  • Слайд 133

    Вектори – способи доставки генів у організм

    Вірусні вектори (успішно перетинають захисні бар’єри організма від проникнення чужої ДНК) Невірусні (макромолекулярні) вектори

  • Слайд 134

    Лікувальні ефекти генотерапії досягаються:

    Корегуванням або заміною дефектного гена Експресією введеного терапевтичного гена Пригніченням функції «хворого» або надактивного гена (антисенс-терапія) введенням антисенсорної ДНК або РНК

  • Слайд 135

    Профілактика спадкових захворювань. Медико-генетичне консультування

  • Слайд 136

    До 1970-х років первинна профілактика спадкових захворювань полягала у відмові від народження дітей

  • Слайд 137

    Види профілактики спадкових захворювань

    Первинна – виключення зачаття плодом із спадковою патологією Вторинна – елімінація (видалення) ембріонів і плодів із патологією Третинна– створення умов для розвитку і функціонування організма, які не дозволяють розвиватися патологічному фенотипу (нормокопіювання)

  • Слайд 138

    Сучасні підходи до профілактики спадкових захворювань

    1. Охорона оточуючого середовища для запобігання новим мутаціям 2. Медико-генетичне консультування для визначення тактики дітонародження і виношування вагітності 3. Пренатальна та преімплантаційна діагностика спадкових захворювань

  • Слайд 139

    4. Доклінічна діагностика спадкових хвороб із наступними заходами із нормокопіювання 5. Організація і проведення санітарно-просвітницької роботи із пропаганди медико-генетичних знань

  • Слайд 140

    Медико-генетичне консультування (МГК)

    Це постійний елемент у профілактиці спадкових захворювань Головна задача– визначення прогнозу народження хворих дітей у родині і консультування з питань подальшого планування сім’ї Основная мета- попередження народження хворої дитини

  • Слайд 141

    Основні задачі МГК (1)

    Установлення точного діагнозу спадкової патології Пренатальна діагностика уроджених і спадкових захворювань Визначення типу успадкування захворювання

  • Слайд 142

    Основні задачі МГК (2)

    Оцінка величини ризику народження хворої дитини і надання допомоги в прийнятті рішення Пропаганда медико-генетичних знань серед лікарів і населення

  • Слайд 143

    Медико-генетичну допомогу в Україні надають:

    Міські медико-генетичні кабінети Міжрайонні медико-генетичні кабінети Обласні медико-генетичні центри НДІ спадкової патології і медичної генетики Центри охорони материнства і дитинства

  • Слайд 144

    Етапи медико-генетичної консультації

    Діагноз Прогноз Висновок Порада Методи Генетичні Клінічні Цитогенетичні Біохімічні Молекулярно- генетичні Величина ризику народження хворої дитини Врач-генетик надає: висновок про наявну хворобу оцінку ймовірності виникнення хвороби в майбутньому рекомендації Рішення про подальше плануваннясім’ї приймаєтьсялишеподружжям!

  • Слайд 145

    Скринінг (виявлення) захворювань новонароджених

    Зразки крові у кожної дитини відбираються в перші 7 днів життя У багатьох країнах проводяться скринінгові програми із виявлення гіпотиреоїдизму і фенілкетонурії

  • Слайд 146

    « Нам знадобляться лікарі настільки обізнані в молекулярній анатомії і фізіології хромосом і генів, наскільки кардіохірург знає роботу серця і структуру судинного дерева» П. Берг (1981) « Наші лікарі повинні як абетку знати закони спадковості. Впровадження у життя наукової істини про закони спадковстідопоможе позбавити людство від багатьох скорбот та горя» І. П. Павлов (1935)

  • Слайд 147

    Дякую за увагу!

Посмотреть все слайды

Сообщить об ошибке