Презентация на тему "Санітарно-гігієнічні вимоги до кормів і годівлі тварин"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Санітарно-гігієнічні вимоги до кормів і годівлі тварин

• 
  Слайд 2

  План

  Санітарно-гігієнічне значення нормованої і повноцінної годівлі тварин. Профілактика хвороб, пов’язаних із неповноцінністю кормів. Підготовка до годування. Санітарно-гігієнічні вимоги до кормоцехів, кормокухонь, обладнання та інвентарю. Визначення якості кормів.

• 
  Слайд 3

  Санітарно-гігієнічне значення нормованої та повноцінної годівлі тварин

  Через неповноцінну годівлю та низьку якість кормів – захворювання травного каналу серед усіх хвороб становить до 60 %. Шкідливі як недогодівля тварин, так і їх перегодівля. При недогодівлі виникає дистрофія, затримується ріст і розвиток молодняка, знижується їх відтворна здатність і стійкість проти інфекційних та інших хвороб. Надмірна годівля – також може викликати ожиріння, зниження продуктивності, погіршити стан здоров'я.

• 
  Слайд 4
  
• 
  Слайд 5
  

  При нормованій годівлі слід враховувати не лише загальну поживність раціону, а й повноцінність за наявністю у ньому всіх поживних речовин – білків, жирів, вуглеводів, мінеральних сполук, вітамінів. Необхідно дотримуватись при годівлі чіткого розпорядку й кратності годівлі, чергування годівлі та водонапування. При введенні у раціони нових видів кормів потрібна поступова, а не різка їх зміна.

• 
  Слайд 6

  Профілактика захворювань, пов’язаних із неповноцінністю кормів

  Білки складають важливу частину клітин і тканин організму тварин. Практично всі ферменти, гормони, імунні тіла складаються з білків. Обмін речовин, продуктивність, імунітет, реактивність організму забезпечуються білковими речовинами.

• 
  Слайд 7
  

  У разі недостатнього надходження в організм протеїну або незадовільної його якості порушується загальний обмін речовин, що призводить до виснаження тварин, сповільнюється більшість процесів пов'язаних з фізіологічною регенерацією, сперматогенезом, фагоцитоз, утворення антитіл. Враціонахвагітних тварин спричиняє недорозвиток (гіпотрофію) приплоду і зниження його життєздатності. При надлишку протеїну в раціоні та при дефіциті вуглеводів (зелені корми, коренебульбоплоди) це може призвести до тяжкого захворювання високопродуктивних молочних корів – ацетонемії.

• 
  Слайд 8

  Вуглеводи

  У якісному відношенні вуглеводи є найважливішою частиною продуктів живлення тварин. Близько 2/3 енергії, яку потребує організм становить енергія, що утворюється в результаті розчеплення вуглеводів. Всі вуглеводи поділяють на: сиру клітковину (целюлозу) і безазотисті екстрактивні речовини (цукри, крохмал, інсулін, органічні кислоти, глікозиди). Найбільше значення мають цукри і крохмаль. Цукри: глюкоза, фруктоза, мальтоза, сахароза. Крохмал міститься в зернах, плодах, бульбах (клубень). Вуглеводи – складаються із вуглецю та води.

• 
  Слайд 9

  Жири

  Жири – складні органічні сполуки, які складаються із трьохатомного спирту, гліцерину і високомолекулярних жирних кислот (насичених і ненасичених). Жир буває: твердий, рідкий і тістоподібний. В звичайних раціонах міститься достатня кількість жирів, а при необхідності додають: олію, м'ясо-кісткове борошно, сою, соняшниковий шрот та ін. Жири мають високу калорійність. Жир входить, як структурний матеріал, у склад протоплазми. З жирами в організм потрапляють жиророзчинні вітаміни (А, Д, Е, К). При тривалому дефіциті жирів розвиваються дерматози, порушується проникність капілярів тощо.

• 
  Слайд 10

  Мінеральні речовини

  Вони не мають енергетичної цінності, але приймають участь у всіх процесах обміну речовин, впливають на процес травлення, росту, розвитку. Мінеральні речовини поділяють на мaкроелементи (К, Nа, Са, Мg, Сl, Р, S), мікроелементи (Сu, Zn, Mn, Со, Ni, Sе), ультрамікроелементи (Сd, Рb, Аu, Аg, As). В кормах враховують наявність Са, К, Мg, Сl, Fе, Сu, J. При недостачі Са розвиваєтьсярахіт; К, Nа, Са, Мg – порушується осмотичний тиск крові. Коровам необхідний NaСl – кладуть сіль-лизунець у годівниці. Обережно NaСl дають птиці і свиням.

• 
  Слайд 11
  

  З фізичнихвластивостейнайбільшезначеннямає t корму ( норма 8–15°С). Холодні, заморожені корми можутьпризвести до різкогопереохолодженняорганізму, розладів травного каналу; гарячі корми можуть стати причиною опіківслизовихоболонок, стоматитів, запаленняшлунка. Механічнідомішки: пісок, земля, металевічасточки, склотощо – знижуютьякістькормівабороблятьїхнепридатними до згодовування, особливо жуйним і коням (тимпанія, коліки, перикардити). Державним стандартом допускаєтьсявмістмеханічнихдомішокґрунтовогопоходження у зернових кормах – не більше як 0,2, а в борошнистих – 0,8 %.

• 
  Слайд 12

  До токсичних речовин корму відносять:

  пестициди (внаслідок інтенсивної технології вирощування, не правильного внесення добрив); солі важких металів (геохімічні провінції); нітрати і нітрити (не правильне внесення добрив; не правильне приготування кормів); синільна кислота (суданка, сорго). Отруєння тварин також можливе шротами, різними рослинами (фотодинамічні комплекси – гречка, просо, конюшина, люцерна – в період цвітіння і плодоутворення нагромаджують пігмент, який викликає захворювання тварин на фагопіризм).

• 
  Слайд 13
  

  Часто тварини отруюються картоплею, картоплинням. Отруєння спричиняє глікозид – алкалоїд соланін. У пророслих бульбах на світлі накопичується 0,08–0,5, а в паростках – до 4,76% соланіну. У свиней виникає отруєння після згодовування варених буряків через 5–12 годин після їх охолодження. В Україні відомо близько 300 видів отруйних і шкідливих рослин.

• 
  Слайд 14
  

  Отруйність рослин визначається вмістом у них певних речовин: Алкалоїди – азотовмісні органічні сполуки, переважно рослинного походження. Алкалоїди мають сильний вплив на нервову систему, чим і небезпечні для тварин. Флавони – жовті рослинні пігменти, зміцнюють капілярну стінку та діють гіпотензивно. Сапоніни – клітинна отрута, викликають гемоліз крові. Глікозиди-алкалоїди – сапонін, який міститься у картоплі. Найбільш чутливі до отруєнь – коні, свині, птиця. До пестицидів відносяться: інсектициди, акарициди, гербіциди, фунгіциди, бактеріоциди тощо. Це хімічні речовини, які застосовують у сільському господарстві. Фотодинамічні комплекси – це комплекси, які містяться у гречці, просі, конюшині, люцерні.

• 
  Слайд 15

  Отруйні рослини за дією на організм ділять на такі групи:

  - рослини, що переважно діють на центральну нервову систему (цикута, блекота, дурман та ін.); - рослини, що збуджують ЦНС й негативно впливають на серце, нирки, ШК канал (полин, жовтець, хвощ тощо); - рослини, які спричинюють розлад органів травлення (пролісок, молочай, паслін, звіробій, берізка); - рослини, що порушують функцію травлення і дихання (сухоребрик, красоля, гірчиця, жовтушник тощо); - рослини, що діють на серце (конвалія, горицвіт, вороняче око, наперстянка та ін.); - рослини; що уражують печінку (жовтозілля, люпин, геліотроп тощо).

• 
  Слайд 16

  Санітарно-гігієнічні вимоги до підстилки та гною

  Призначення підстилки – перешкоджає віддачі тепла підлозі, поглинає вологу та створює сухе, м'яке ложе. Підстилка повинна мати сталу теплопровідність, високу теплоємність, волого проникність, гігроскопічність та газопоглинаючі властивості. Не повинна чіплятися до шерстяного покрову, містити шкідливі та отруйні речовини, не бути враженою плісенню та не створювати пилу.

• 
  Слайд 17

  У якості підстилки використовують:

  дерев'яна стружка торф тирса листя лісовий мох очерет, осока

• 
  Слайд 18

  Отруєння можуть протікати:

  - гостро; - підгостро; - хронічно. Шляхи потрапляння отрут у організм тварин: 1. аерогенним; 3. аліментарним. Корма забруднюються отруйними речовинами: 1. у процесі вегетації рослин; 2. заготовки; 3. зберігання; 4. транспортування.

• 
  Слайд 19
  

  Для попередження отруєнь тварин проводяться відповідні заходи: - знищення отруйних рослин на пасовищах меліорацією; - засівання пасовищ рослинами; - обробка ґрунту; - дослідження пасовищної ділянки перед вигоном тварин. Профілактика отруєнь: 1. Не допускати контакту тварин з отрутохімікатами. 2. При обробці отрутохімікатами ділянок, які граничать із пасовищами, попереджати ветперсонал та інших працівників. 3. Не допускати потрапляння отрут у водоймища.

• 
  Слайд 20
  

  Контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі зору зооветеринарних працівників.

  При заготівлі основу увагу звертають на своєчасність збирання сіна та соломи в найкоротші строки – сіно скошують у фазі бутонізації та на початку цвітіння, а злакових трав – при виході їх у трубку і на початку колосіння. Тривалість заготівлі не повинна перевищувати 10–12 днів.

• 
  Слайд 21
  

  При незадовільних умовах заготівлі та неправильному зберіганні корми часто уражуються грибами, бактеріями й пошкоджуються шкідниками.

  Мікози – це захворювання, що виникають внаслідок згодовування тваринам кормів, уражених грибами, які продовжують свою життєдіяльність в організмі й спричинюють його захворювання. Відомо близько 250 видів мікроскопічних грибів, які продукують близько 100 токсичних метаболітів. Мікотоксикози– захворювання, що виникають внаслідок дії токсинів, що виділяють гриби. Завдають шкоди такі гриби: іржасті, плісеневі, фузаріум, гриб ріжків, стахіботріс, дендрохіум та ін. З кормами можуть поширюватись збудники інфекційних хвороб (сибірка, ящур, лістеріоз, чума свиней та ін.).

• 
  Слайд 22

  Гнойове господарство

  – це система заходів раціонального нагромадження, своєчасного і повного видалення, належного складання, зберігання із наступним після дозрівання, внесенням гною на поля для удобрення. Гноєсховища влаштовують біля ферми не ближче як за 50-100 м від тваринницьких приміщень і 200 м від житлового масиву.

• 
  Слайд 23

  Способи видалення гною:

  1. Механічний спосіб (скребкові ціпкові транспортери та шлангові транспортери, бульдозери); 2. Гідравлічний спосіб (застосовують в самотічних системах видалення гною безперервної та періодичної дії). Гній зберігається у гноєсховищах – це споруда де зберігають і готують органічні добрива.

• 
  Слайд 24

  Гноєсховища поділяють:

  - наземні– бетонний майданчик з бортами, висотою від 1,5 м і вище; - напівзаглиблені– котлован і наземні борти 1 м і вище; - відкриті– обладнані у вигляді майданчиків, з бетонним дном і бортами. Зберігається гній вологістю 60–65%; - заглиблені– глибина 2,5 м, служать для зберіганні рідкої та твердої фракції гною; - закриті– будують в зонах, де холодні зими, вони з'єднані з тваринницьким приміщенням. Вивозять 1 раз в рік.

• 
  Слайд 25

  Способи зберігання гною:

  -Аеробний (гарячий) – гній складають пухко, шарами 2–2,5 м, протягом 4–7 діб, відбувається бродіння за допомогою анаеробних м/о при Т 60–70°С за якої більшість м/о гине. Після 7 діб гній ущільнюють, припиняючи доступ повітря, процес бродіння закінчується. Цей спосіб вважають кращим з санітарної точки зору. - Анаеробний (холодний) – гній вкладають щільно і зволожують. Процес бродіння відбувається за допомогою анаеробних м/о при t 25–30°С - Компостування – найбільш перспективний спосіб, з гноєм, торфом, деревом, стічні води, осад.

• 
  Слайд 26

  Знезараження гною:

  Методи: Хімічний – розчин формальдегіду; Фізичний – тепло, тиск, температура Біологічний (у відстійниках, накопичувачах, біологічних ставках, полях фільтрації).

• 
  Слайд 27
  
• 
  Слайд 28
  
• 
  Слайд 29