Содержание
-
Тема«Ринокпраці,йогорегулювання. Соціально-трудовівідносинизайнятості»
1.Поняття та основніскладові ринку праці. 2. Кон'юнктура та особливості ринку праці. 3. Інфраструктура ринку праці. 4. Сегментація та гнучкість ринку праці. 5.Соціально-економічна суть, форми і видизайнятості. 6. Безробіття як соціально-економічнеявище. 7. Показникизайнятості та безробіттянаселенняідинамікаїх в Україні. 8. Державнерегулювання та державнаполітика у сферізайнятості в Україні.
-
1.Поняття та основніскладові ринку праці.
Ринокпраціє одним зосновнихінайскладнішихелементівринковоїекономіки, а також одним зосновоположнихпредметівдослідженняекономікипраці. Він становить систему організаціїнайманоїпраці на основіринковихзаконів, яка включаєроботодавців, щопред'являють попит на працю, найманихпрацівників, щоформуютьнацьому ринку пропозиціюпраці, а такожмеханізмийінститутиузгодженняінтересівпрацівників та роботодавців. Через ринокпрацінайважливішийнаціональний ресурс — людськийкапітал — розподіляється за регіонамикраїни, галузямиі видами виробництва, професіямиіпідприємствами. Через ринокпрацімільйонипрацівниківзнаходятьпідходящу для себе роботу, а сотнітисячпідприємцівзнаходятьпотрібнихпрацівників. На ринку праці (зпевнимдержавнимрегулюванням) визначаєтьсярівеньзаробітної плати, яка єфінансовою основою добробутубільшостінаселення.
-
Ринокпраці — це система суспільнихвідносин, пов'язанихз наймом іпропозицієюпраці, тобтозкупівлеюіпродажемпослугпраці; цетакожекономічнийпростір — сфера працевлаштування, в якійвзаємодіютьпокупцііпродавціпраці; цемеханізм, щозабезпечуєузгодженняціниі умов праціміжроботодавцямиінайманимипрацівниками та регулюєїї попит та пропозицію.
-
Ринокпраці не вичерпуєтьсявідносинами по працевлаштуваннюбезробітних та заповненнювакансій, а охоплює всю сферу найманоїпраці. Обєктомполітики ринку працієшироке коло трудовихвідносині все економічноактивненаселення. Сюдивідносять: проблеми оплати і умов праці, обсягуйінтенсивностівиконуваної роботи, стабілізаціяігарантіїзайнятості, трудовоїмотивації, підготовкиіперепідготовкиробочоїсили.
-
Головнимискладовимичастинами ринку праці є: - сукупнапропозиція, щовключає все економічноактивненаселення, - сукупний попит, щовизначаєтьсязагальною потребою економіки у найманійробочійсилі
-
-
РИНОК ПРАЦІ Моделі ринку праці Функції ринку праці суто конкурентний ринок; монополії одного покупця (монопсонії); модель двосторонньої монополії; модель з урахуванням дій профспілок. регулююча виробництво товарів і послуг; розподільча – встановлює необхідні відтворювальні пропорції, забезпечує збалансованість економіки; стимулююча – мотивує до зниження витрат виробництва та підвищення продуктивності праці; інформаційна – інформує про стан справ в галузях економіки; контролююча – визначає суспільну потребу певних товарів (послуг) та витрат праці на них. Функції та моделі ринку праці
-
Монопсонічний ринок праці — ринокіз монополією одного покупця характеризується такими рисами: працівники, що зайняті певним видом праці, сконцентровані на одному підприємстві (підрозділі); даний вид праці в силу географічних або інших факторів не має альтернатив, отже працівник не може знайти інше місце роботи за своєю спеціальністю й кваліфікацією; заробітну плату також диктує підприємство (господар), але ставка заробітної плати безпосередньо залежить від кількості найманих працівників. Якщо монополію на ринку праці держить невелике число підприємств, то у цьому випадку має місце олігопсонія.
-
Модель ринку праці з участю на ньому профспілок полягає в тому, що профспілки, відстоюючи інтереси працівників, переслідують ціль збільшення попиту на труд і підвищення заробітної плати. Профспілки мають змогу збільшити попит на і труд наступними способами: збільшення попиту на продукти і послуги за допомогою реклами “товарів з профспілковою етикеткою”; вимог до уряду збільшення фінансування виробництва, впливу на підвищення продуктивності праці, зменшення використання дитячої праці, необов’язкового виходу на пенсію працівників, які досягли пенсійного віку, тощо. Модель двосторонньої монополіїхарактернадля умов монопсонічного ринку, на якому діють потужні профспілки. Коли фірма-монополіст прагне до встановлення ставки заробітної плати на одному рівні, а галузева профспілка домагається на іншому рівні, то в кінцевому підсумку ставка заробітної плати зупиниться на узгодженому рівноважному рівні, і рівень зайнятості наблизиться до умов конкурентного ринку праці.
-
Японська модель. Для неї є характерна система трудових відносин, що ґрунтуються на принципі “довічногонайму”, згідно з якою гарантується зайнятість постійного працівника на підприємстві до досягнення ним віку 55-60 років. Заробітки й розміри соціальних виплат їм прямо залежать від кількості років, що відпрацьовані на даному підприємстві. Працівники послідовно підвищують кваліфікацію у відповідних службах фірми і переміщуються на нові робочі місця строго за планом. Така політика сприяє вихованню у працівників фірми творчого відношення до виконання своїх обов’язків, підвищенню їх відповідальності за якість роботи, формує турботу про престиж фірми.
-
Шведська модель характеризується активною політикою держави у галузі зайнятості, в результаті чого рівень безробіття в цій країні мінімальний. Головна спрямованість політики на ринку праці – попередження безробіття, а не сприяння тим, хто вже не має роботи.
-
Модель США. Ринок праці в цій країні характеризується децентралізацією законодавства про зайнятість та допомогу безробітним, яке приймається кожним штатом окремо. На підприємствах діє вимогливе відношення до працівників, які можуть бути звільнені за необхідністю скорочення обсягів виробництва, термін робочого часу окремого працівника при цьому не змінюється. Працівників не попереджують про майбутнє звільнення завчасно, а інформують про факт звільнення. Колективними угодами охоплена тільки чверть усіх працівників. Мало приділяється уваги внутріфірмовій підготовці персоналу, за винятком підготовки специфічних для фірми працівників. Така політика фірм веде до високої географічної та професійної мобільності працівників і до більш високого ніж у Японії й Швеції рівня безробіття.
-
найголовнішіпроблемисучасного ринку праці, а саме: -нелегальна працягромадянУкраїни поза межами країни- за статистикою легальноїеміграціїгромадянУкраїни, легально за кордоном живутьіпрацюють 1,14мільйона українців. Проте, за неофіційнимиданими, кількістьукраїнців, якіживутьіпрацюютьза кордоном, становить приблизно 5-7 мільйонівосіб.Українаопинилася на десятому місці за кількістюемігрантів, яківиїхали до найбільшекономічнорозвиненихкраїн. Про цеповідомляєбританськевиданняThe Guardian. На першомумісці за кількістюемігрантівперебуває Китай (468 тис. осібемігрувало у 2009-му). - низькийрівеньсередньоїзаробітної плати — середня зарплата в Україні становить близько 370 доларів. Згіднозновимзвітом ООН по величинісередньоїзаробітної плати працівників в 72 країнахсвітусереднязаробітна плата працівників становить 1480 доларів США.
-
На ситуаціюна ринку працівпливає: загальнасоціально-економічнаситуація вкраїніірегіоні, якіснийпоказниклюдськогокапіталу, становище у сферінаданнясоціальнихпослуг, національно-культурніособливості, соціопсихологічнічинники таін. В докризовийперіод (2004-2008 рр.) 22,3 млн. осібу віцівід 15 до 70 років становили основнуробочу силу країни, з них 20,5 млн. – особи працездатноговіку. До листопада 2008 р. такожспостерігалося: скороченнябезробіття, зростаннячисельностіпрацюючих в приватному секторіекономіки, зберігалисянегативнітенденціїщодочисельностіпрацюючих на державнихпідприємствахзодночаснимзниженнямсередньорічнихтемпівїхвивільнення В 2009-2010 р.р. ситуаціязмінилася: відбулосязначнескорочення «офісних працівників», лишебанківськихслужбовцівскоротили 70-80 %; у будівельнійсферізвільнилиблизько 170000 осіб; своєрідна проблема виникла в медичнійсферівзв’язкуз так званою епідемією «свинячогогрипу», коли попит на данупрофесію в2009 роцізріс, а в 2010 році, при спробі провести певніреформи в медицині, запит намедичнихпрацівниківрізкозменшився в містах, в селах – при величезнійпотребі втаких спеціалістах, при обіцянці молодим спеціалістамп’ятитисяч гривен виплати попершомумісцюроботи, медичнихпрацівників все рівно не вистачає. Потреба упрограмістахбільшестосуєтьсяіноземнихкомпаній, де працює велика кількістьукраїнськихспеціалістів; середня зарплата в них у 2009 р. склала 8,5 тис. грн., тому освітнізакладиповинні максимум увагиприділитипідготовціспеціалістів-програмістів
-
На ринку праці в АПК спостерігаєтьсясистемний дисбаланс, супроводжуванийдефіцитомфахівцівнеобхідноїкваліфікації, і, в той же час, наявністювеликоїкількостіпретендентів, щомаютькваліфікаціюнезатребувануроботодавцем. Аграрний сектор скоротивкількістьробочихмісцьз 2,8 до 0,6 млн. або в 3,5 рази за останнєдесятиліттяз 2000 по 2011 роки, згіднозофіційною статистикою.
-
2.Кон'юнктура та особливості ринку праці
Кон'юнктура ринку праці -цеспіввідношенняпопитуіпропозиції на ньому. Вона обумовленабагатьмачинниками, середякихосновними є: - загальний стан економіки; - галузева структура народного господарства; - рівеньнауково-технічногорозвиткукраїни; - рівеньжиттянаселення; - загальнамірарозвиткуринковихвідносин (багатоукладністьекономіки, розвиненістьринківжитла, послуг, ціннихпаперівтощо); - стан соціальної та виробничоїінфраструктури
-
Залежновідспіввідношенняпопиту та пропозиціїрозрізняють три типикон'юнктури ринку праці: 1) трудодефіцитна — якщо попит перевищуєпропозицію. Цебулохарактерним для нашоїкраїни в останнідесятиріччярадянськоївлади; 2) трудонадлишкова — якщопропозиціяперевищує попит, що характерно для сучасноїукраїнської (і не лишеукраїнської) економіки; 3) рівноважна, коли попит відповідаєпропозиції, що в принципієтеоретичнимідеалом, до якого треба прямувати, алеякогонеможливодосягти.
-
-
Ринку праціпритаманніважливіособливості, щовпливають на йогофункціонуванняінаметодологіюйогодослідження. 1. На звичайному ринку купівля товару означаєперехід права власності на ньоговідпродавця до покупця. Купівляпраціроботодавцемозначає, щовіннабуває права певний час використовуватипрацювільноїлюдиниістаєвласникомрезультатівпраці, оскількиостанняпроявляєтьсялише в результатах. 2. На ринку матеріальноїпродукціїконтактиміжпродавцямиіпокупцямикороткіізнеособлені. Угоди ж, щоукладаються на ринку праці, означають початок тривалихвзаємовідносинроботодавцяінайманогопрацівника.
-
3. Своєрідністьвідносин, щовиникають на ринку праці, викликаєнеобхідністьчіткоїідетальноїрегламентаціїрізнихаспектівдіяльностійогоагентів. Тому цейринокдуженасиченийрізноманітнимиінституціональними структурами особливого роду. До них передусім належать: • система трудового законодавства, щорегламентуєумови найму, використання, оплати праці, звільненняпрацівників; • державна служба зайнятості; • профспілкирізногорівня як представникиінтересівнайманихпрацівниківіспілкироботодавцівяквиразникиїхніхінтересів; • державніпрограми в галузіпраційзайнятості та ін.
-
4. На ринку праціважливішими, ніж на інших ринках, є не грошовіаспекти угоди. До них передусім належать змістіумовипраці, гарантіїзайнятості, перспективипрофесійногорозвиткуіслужбовогопросування, мікроклімат в колективі, територіальнемісцезнаходженняпідприємства та ін. Дуже часто на ринку праці не грошовіаспекти угоди стаютьважливішими. Якщо е можливістьвибору, сучаснийпрацівник все частішевідмовляєтьсявіднецікавої, безперспективної, а тимбільшешкідливоїроботи, навіть за умовиїївищої оплати. 5. Угоди, щоукладаються на ринку праці, відрізняютьсявідугод на інших ринках величезноюрізноманітністю. Коженпрацівникпо-своємуунікальний, якщонавітьформальніознакиякостіробочоїсили (професія, спеціальність, кваліфікація, стаж тощо) однакові, на відмінувідіншихтоварів, вироблених за одним стандартом. Кожнеробочемісцетежякоюсьміроювідрізняєтьсявідіншихімаєособливівимоги до працівників. Більше того, найчастішеунікальністьробочогомісцяі особливо працівникарозпізнається не в момент укладання угоди, а вжепізніше, в процесіпраці. Тому угоду на ринку праціслідрозглядатишвидше не як короткий акт, а як тривалийпроцес.
-
Інфраструктура ринку праці
Інфраструктура ринку праці включаєдержавніінедержавнізакладипрацевлаштуваннясприяннязайнятості, кадровіслужбипідприємствіфірм, громадськіорганізаціїіфонди, нормативно-правовесередовище, щозабезпечуютьвзаємодіюміж попитом іпропозицієюпраці.
-
В інфраструктурі ринку праціможнавиділититакіелементи: комплекс регулювання та гарантуваннязайнятості: законитанормативніакти, щогарантуютьгромадянські права у сферітрудовоїзайнятості (див. додаток 1 в кінціпідручника); комплекс регулюваннязаробітної плати (закони ,угоди, договори, арбітражтощо); комплекс регулюваннякомпенсацій у зв'язкуізвтратоюабопереміноюроботи, а також при перепідготовці (закони та нормативніакти, щорегулюютькомпенсації при звільненнізроботи, допомогу по безробіттю, допомогу на утриманцівбезробітного, підйомні при переїзді на новемісцероботи, стипендію при перенавчаннітощо);
-
пенсійна система, оскільки вона маєзначнийвплив на економічнуактивністьпрацівниківпередпенсійноговіку, накількістьекономічно активного населення за рахунокпрацездатних людей пенсійноговіку, якіможутьабозайматисянайманоюпрацею, абоні, залежновідрозмірупенсіїтощо; комплекс регулювання умов праці(закони та нормативніакти, щорегулюютьвикористанняпрацірізнихкатегорійпрацівниківвзагалі (наприклад, неповнолітніх, вагітнихжінок, інвалідів), ізокрема у несприятливих для здоров'яумовах; службизайнятості та працевлаштування. Сюдипередусімналежитьдержавна служба зайнятості, а такожчисленнінедержавніпосередникиміжроботодавцями та працівниками на ринку праці (біржіпраці, агенції по добору персоналу, агенції по працевлаштуванню, організації, щонадаютьпослугизпрофорієнтації, консалтингу персоналу, лізингу персоналу тощо); система професійноїпідготовки та перенавчання; об'єднанняпрацівників як виразникиїхніхінтересів(передусімпрофспілки); об'єднанняроботодавців як виразникиїхніхінтересів; кадровіслужбипідприємствіфірм, громадськіорганізаціїіфондисприяннязайнятості.
-
Сегментація та гнучкість ринку праці
Сегментація ринку праці — цеподілробочихмісцьіпрацівників за об'єднуючимиознаками на відносностійкіізамкнутісектори, якіобмежуютьмобільністьробочоїсилисвоїми кордонами. Дослідженнясегментованості ринку праці привело до виникненнятеоріїдвоїстості ринку праці, згіднозякоювінподіляється на двічастини: первиннийівторинний. Первиннийринокпраці — це та йогочастина, яка об'єднує "престижні" роботи, щохарактеризуютьсястабільністюзайнятостійнадійністю становища працівника, високимрівнем оплати праці, можливістюпрофесійногозростання, використаннямпрогресивнихтехнологій, щовимагаєвисокоїкваліфікаціїіздатності до навчаннявідпрацівників. Вториннийринокпраці— це та йогочастина, яка об'єднує "непрестижні" роботиіхарактеризується прямо протилежними рисами: високаплинністькадрівінестабільназайнятість, негарантованаіневисока оплата праці, безперспективністьслужбового становища, примітивнітрудомісткітехнологіїтощо.
-
Гнучкість ринку праціпередбачаєможливістьпристосуванняйогосуб'єктів до мінливих умов, демократизаціюірозмаїття форм зайнятості, широкий спектр умов найму, організаціїпраці, заробітної плати і т. ін. Гнучкийринокпраці— цеінститутнаданнябудь-яких форм реалізаціїтрудовоїактивності, щопередбачаєвихід за межістандартноїтривалостіробочого часу іцілорічноїзайнятості, укладаннятимчасовихтрудовихконтрактів та іншіформиурізноманітненнятрудовихугод.
-
Гнучкість ринку праціхарактеризується такими елементами: - високатериторіальна та професійнамобільністьпрацівників; - гнучкістьвитратроботодавців на робочу силу, в тому числімобільністьрівня та структуризаробітної плати відповідно до економічноїситуації; - гнучкість в управлінні персоналом на підприємствах (при найманні, ротації, звільненні, встановленнітривалостіробочого часу); - демократизаціяірозмаїття форм зайнятості, включаючинестандартніформи (самозайнятість, робота за викликами, домашнєробочемісце, неповнийробочий день і т. ін.); - високорозвинена система професійноїпідготовки та перепідготовки, зокремаосвітидорослих.
-
Зайнятість населення
Зайнятість – це надзвичайно важливе економічне і соціальне явище. Економічна функція зайнятості реалізується через участь населення у суспільно-корисній праці, створенні валового національного продукту; соціальна функція – через задоволення найвищої потреби людини в самоактуалізації та самореалізації – сенсу її життя. Оскільки завдяки зайнятості людина отримує доход, варто виділити ще одну основну функцію – дохідну.
-
Види зайнятості: робота (служба) на підприємствах певної спеціалізації (підприємство, армія, навчання, домогосподарство та ін.); зайнятість за галузевою належністю (сільське господарство, промисловість, невиробнича сфера та ін.); за характером виконуваних функцій: робітники, службовці, підприємці, фермери та ін.); за видами власності; за територіальними ознаками; за особливостями зайнятості (наймані працівники, власники); за віком та статтю.
-
Форм зайнятості: -Повна зайнятість – працівник повністю задіяний на протязі робочого періоду (дня, тижня, року) є основою ефективного використання трудового потенціалу суспільства, свідченням соціального захисту населення в трудовій сфері. Оскільки за повної зайнятості попит та пропозиція робочої сили на ринку праці збалансовані, інтереси працівників та суспільства максимально враховані, цю форму зайнятості ще називають ефективною. Як правило, повна зайнятість забезпечує доход працівникові в нормальних для даного регіону розмірах.
-
Неповна зайнятість – це стан, коли працівник задіяний на роботі лише частину робочого періоду з неповною оплатою. Як правило, це постійні працівники з чітко визначеною періодичністю; сюди не належать сезонні та тимчасові працівники, робота яких відзначається сезонністю чи періодичністю. Неповна зайнятість може бути явною чи прихованою. Прихована зайнятість часто пов’язана зі скороченням обсягів виробництва. Розрізняють ще добровільну та вимушену неповну зайнятість: в залежності від того, чи такий вибір працівник зробив самостійно (наприклад, навчання), чи ситуація сформована зовнішніми факторами (наприклад, реконструкція ферми)
-
З точки зору трудового законодавства ще виділяють такі форми зайнятості: первинна зайнятість – на основному місці роботи; вторинна зайнятість – робота за сумісництвом; постійна зайнятість – стабільне місце роботи; сезонна зайнятість пов’язана зі специфікою виробництва, є поширеною в сільському господарстві (в рослинництві); тимчасова зайнятість – робота носить епізодичний характер.
-
Безробіття та його види
безробіттяце соціально-економічне явище, коли здатна до праці частина населення не може реалізувати свої бажання та здібності. Безробітніу визначенні МОП – це особи у віці 15-70 років, зареєстровані і незареєстровані в державній службі зайнятості, які задовольняють таким 3-м умоваи: 1) не мають роботи (прибуткового заняття); 2) шукають роботу чи намагаються організувати власну справу; 3) готові приступити до роботи протягом 2-х тижнів.
-
Показникизайнятості та безробіттянаселення
Оцінка зайнятості здійснюється через систему абсолютних та відносних показників: загальна чисельність зайнятих, осіб (в цілому по народному господарству та за окремими групами (за статтю, віком, освітою, професією, місцем проживання); рівень зайнятості всього населення – відношення загальної чисельності зайнятих в цілому по народному господарству до чисельності всього населення країни, у відсотках; рівень зайнятості економічно активного населення – відношення числа зайнятих до числа економічно активних, у відсотках; рівень економічної активності населення – відношення числа економічно активного населення до загальної чисельності населення у віці 15-70 років, у відсотках.
-
У нашій країні безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (Закон України “Про зайнятість”). Підходящою робота вважається, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає.
-
Не можуть бути визнані безробітними громадяни: а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені внаслідок змін в організації виробництва і праці; б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки; в) які відмовились від 2 пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.
-
Безробіття становить макроекономічну проблему, оскільки чинники, які на нього впливають, є передусім економiчнi, а саме: структурні зрушення в економiцi; зниження темпів економічного розвитку, що спричинюються до зменшення кiлькостi робочих місць; недостатній сукупний попит; iнфляцiя, яка виявляється в скороченні капітальних вкладів, а також у зниженні реальних доходів населення, спiввiдношення цін на фактори виробництва, яке веде до переважання працеощадних технологій; сезонні коливання виробництва, які викликають зміни в попиті на робочу силу; НТП, наслідки якого посилюють безробіття через комплексний вплив, котрий виявляється в ускладненні виробництва, що неминуче спричинюється до спецiалiзацiї, а отже, збільшення структурних диспропорцій між попитом i пропонуванням робочої сили. зміни в демографічній структурі населення.
-
види безробіття
Фрикційне – це тимчасове та короткотермінове безробіття, що обумовлене переходом особи з одного місця роботи на інше чи пошуком первинного місця працевлаштування. Оскільки звільнення та працевлаштування відбувається постійно, розміри даного виду безробіття значною мірою залежать від швидкості інформаційних потоків щодо вакансій, активності пошуку роботи (безробітним) та працівника (роботодавцем).
-
Структурне безробіття викликається зміною попиту в даній сфері господарської діяльності в зв’язку з реструктуризацією. Через зміни в структурі виробництва попит на деякі професії зменшується (або взагалі зникає), а на інші зростає. Прикладом може бути скорочення виробництва тваринницької продукції на підприємствах окремих регіонів. В зайнятих раніше в цій сфері виникає потреба змінювати роботу, а то й місце проживання. Структурне безробіття є однорідним із фрикційним, проте його наслідки дещо інші, оскільки вимагає перепідготовки претендентів на нове місце роботи
-
Циклічне безробіттяспричинюється періодичними спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, частину працівників звільняють і вони поповнюють ряди безробітних. Масштаби і тривалість циклічного безробіття залежать від глибини та часу кризи, розмаху її амплітуди. Зайнятість зростає за умови піднесення виробництва, за його спаду – знижується. Цей вид безробіття особливо зачіпає молодь, жінок, пенсіонерів. Інституційне безробіттяє, як це не парадоксально, наслідком заходів держави із захисту соціально незахищених громадян. Йдеться про рівень мінімальної заробітної плати, систему оподаткування, гарантовані виплати безробітним. Працівник відмовиться від пропонованої роботи, якщо заробіток не набагато перевищує компенсаційні виплати по безробіттю і т.ін.
-
Рівень безробіття – це відношення кількості офіційно зареєстрованих повністю безробітних до кількості працездатного населення. де Рб – рівень безробіття, Кб – кількість безробітних, Кп – кількість працездатного населення
-
Природний рівень безробіття– це рівень наявності безробітних, при якому ефективно зростає виробництво, зберігається економічна стабільність та є незначним рівень інфляції. До природного безробіття відносять інституційне та фрикційне безробіття і в якійсь мірі відносять структурне безробіття. Якщо кількість шукаючих роботу перевищує наявні вакансії, виходить, що ринок робочої сили не є збалансованим; при цьому спостерігається дефіцит сукупного попиту і циклічне безробіття.
-
Принципи та мета, основнінапрямидержавноїполітики у сферізайнятостінаселення
1. Державнаполітиказайнятостінаселеннябазується на принципах: 1) пріоритетностізабезпеченняповної, продуктивної та вільнообраноїзайнятості в процесіреалізаціїактивноїсоціально-економічноїполітикидержави; 2) відповідальностідержави за формування та реалізаціюполітики у сферізайнятостінаселення; 3) забезпеченнярівнихможливостейнаселення у реалізаціїконституційного права на працю; 4) сприянняефективномувикористанню трудового потенціалу та забезпеченнясоціальногозахистунаселеннявідбезробіття.
-
Метою державноїполітики у сферізайнятостінаселення є: 1) забезпеченнярівнихможливостей особам у реалізаціїїх права на працю; 2) сприянняпідвищеннюпрофесійногорівняпрацездатногонаселеннявідповідно до суспільних потреб; 3) сприяннязайнятостінаселення, у тому числі в сільськіймісцевості та на депресивнихтериторіях; 4) забезпеченняекономікикваліфікованими кадрами; 5) збалансуванняпопиту на робочу силу (створенняналежноїкількостіробочихмісць) та їїпропонування (створення умов для професійногорозвитку, гідних умов для праці); 6) пріоритетністьзабезпеченняповної та продуктивноївільнообраноїзайнятості; 7) забезпеченнясоціальногозахистуосіб у разінастаннябезробіття; 8) посиленнясоціального та правового захистугромадянУкраїни, якіпрацюють за кордоном, у тому числі шляхом активізаціїміжнародногоспівробітництва, укладенняміжнароднихдоговорів, щостосуютьсяпитаньзахисту прав трудовихмігрантів.
-
Основниминапрямамидержавноїполітики у сферізайнятостінаселення є: 1) створення умов для розвиткуекономіки та сприянняствореннюновихробочихмісць; 2) задоволенняпопитупріоритетнихгалузейекономіки у висококваліфікованихпрацівниках; 3) посиленнямотивації до легальноїіпродуктивноїпраці; 4) активізаціяпідприємницькоїініціативи та самостійноїзайнятостінаселення; 5) удосконаленнясистемипрофесійногонавчаннязурахуваннямінтересівособистості, потреб економіки та ринку праці;
-
6) сприянняпідприємствам, установам та організаціямнезалежновідформивласності, виду діяльності та господарювання у професійномурозвиткупрацівників; 7) збалансуванняпопитуіпропонуваннящодообсягу та рівнякваліфікаціїробочоїсили на ринку праці шляхом системного прогнозування потреб економіки; 8) сприяннязайнятостігромадян; 9) забезпеченняствореннярівнихможливостей для реалізаціїсуб'єктамигосподарюванняінфраструктурнихпроектів та цільовихпрограм, щофінансуються за рахунокдержавнихкоштів; 10) координація та контроль діяльностісуб'єктівгосподарювання, якінадаютьпослугизпосередництва у працевлаштуванні;
-
11) поверненнябезробітних до продуктивноїзайнятості; 12) міжнароднеспівробітництво у сферізабезпеченнясоціальногозахистугромадянУкраїни, якіпрацюють за кордоном; 13) взаємодіяорганіввиконавчоївлади, органівмісцевогосамоврядування, роботодавців та професійнихспілокз метою забезпеченняповної та продуктивноївільнообраноїзайнятості, зокремаздійсненнязаходівщодосприяннязайнятостінаселення; 14) забезпеченняефективного та цільовоговикористаннякоштів, спрямованих на реалізаціюдержавноїполітики у сферізайнятостінаселення; 15) здійсненнязаходів, щосприяютьзайнятостігромадян, якінедостатньоконкурентоспроможні на ринку праці;
-
16) заохоченняроботодавців, якізберігаютьдіючі та створюютьновіробочімісцянасамперед для громадян, якінедостатньоконкурентоспроможні на ринку праці (частина перша статті 14 цього Закону); 17) забезпеченняспівпраці центрального органу виконавчоївлади, щореалізуєдержавнуполітику у сферізайнятостінаселення та трудовоїміграції, суб'єктівгосподарювання, якінадаютьпослугизпосередництва у працевлаштуванні, іншихпосередниківзпрацевлаштування та установсоціальної, професійноїітрудовоїреабілітаціїінвалідів, центрівсоціальних служб для молоді; 18) захиствнутрішнього ринку праці шляхом регулюваннязалучення до роботиіноземнихпрацівників.
-
Державні гарантії зайнятості населення в Україні: добровільність праці і вибору виду діяльності; захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи; безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних потреб; виплати вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи; безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах; виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку.
-
Крім того Законом України “Про зайнятість населення” передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема: жінкам, які мають дітей віком до 6 років; одиноким матерям з дітьми до 14 років; молоді, яка закінчила освіту; особам передпенсійного віку; особам звільненим після відбуття покарання.
-
Пільги і компенсації вивільненим працівникам надаються за таких умов: працівнику вивільненому з підприємства зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більш як на 3 місяці з урахуванням виплати вихідної допомоги. виплата місячної вихідної допомоги і середнього заробітку, що зберігається проводиться за попереднім місцем роботи. зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі не перевищувала 3-х місяців.
-
Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці: надання статусу безробітного, якщо протягом 7 днів йому не було запропоновано підходящої роботи; право на отримання допомоги у розмірі: 100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів; 75% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 90 календарних днів; 50% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче мінімальної заробітної плати; збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи; право на достроковий вихід на пенсію за 1,5 роки.
-
Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам зареєстрованим на загальних підставах: допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом 2 років; для осіб передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам – 53 років) – до 720 календарних днів; громадянам, які вперше шукають роботу – не більше 180 календарних днів.
-
Розміри допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах: не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів; не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати – у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше, або після тривалої (більше 6 місяців) перерви.
-
Матеріальна допомога по безробіттю надається таким чином: 1. Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75% мінімальної заробітної плати, за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім’ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. 2. Кожному із членів сім’ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадян, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, надається одноразова грошова допомога у розмірі 50% встановленої законодавством мінімальної заробітної плати
-
Основні завдання державної служби зайнятості в Україні: аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці; консультування громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою – облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються в питаннях працевлаштування; допомога громадянам у підборі підходящої роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників; організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, які лишилися без роботи; надання послуг відносно працевлаштування і профорієнтації незайнятого населення; реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної; участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.
-
-
-
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.