Содержание
-
І возвеличимо на дивоІ розум наш, і наш язик...Т. Шевченко
-
Творчість Т.Г.Шевченка періоду заслання
«Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. » Т.Г.Шевченко
-
Творчість Тараса Шевченка другого періодузаслання (1851 — 1857 pp.) широко розкриваєйогобагатогранний образ як художника-реаліста і демократа. Якщопротягом 1847 — 1850 pp. він в основному виконувавзавдання художника Аральськоїекспедиції, то в другийперіодзаслання, незважаючи на заборону, Шевченко завдякидопомозідрузівмавбільшуможливістьвіддатисьсвоїмтворчимпрагненням. В творахцьогоперіодувиявилисьширокімистецькіінтересиШевченка, виразнасоціальнаспрямованість та високапрофесіональнамайстерність. В них дісталидальшийрозвитокпрогресивнітрадиціїукраїнського й російськогореалістичногомистецтва.
-
Загальнахарактеристика поезій Т. Шевченкаперіодупіслязаслання
Періодзасланняпідірвавфізичнездоров'япоета, проте не зламавйого духу. Щебільшеболіломитцевіуярмлене становище України. Слабкийфізично, вінщебільшезміцнився духом, створивши у цейперіодщегостріші, щепрекрасніші твори, яківикривалинесправедливість і кривду царату. Гніві обуренняпоета, можливо, втомавідпостійної і повсякчасноїнеправдивиливаються в різкі, але виваженістрофи. Вже не в змозітриматипочуття в собі, Кобзарвиливаєїх на папір. Твори цьогоперіодунастількиемоційні, настількипалкі, щожоденчитач не може не перейнятисяїхнастроєм.
-
Цикл «В казематі»
Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовахув'язнення і допитів у Петербурзі, відзначаєтьсяглибокимідейнимзмістом і високоюхудожньоюмайстерністю. Вінвідкриває один з найтяжчихперіодів у житті і творчостіШевченка, періодарешту й заслання (1847 — 57). Чекаючи в тюрмівироку, поет боліє не за себе, за свою долю, йогохвилює доля «окраденої» й замученоїмосковськимпануваннямУкраїни. З потрясаючою силою виявленалюбов до Українизокрема в поезіях «Меніоднаково», «В неволі тяжко» та «Чи ми щезійдемосязнову», щозавершується словами: Свою Українулюбіть.Любітьїї… во врем'ялюте,В остатню, тяжкую мінутуЗа неї Господа моліть!
-
Поет почав свою творчість на засланніпоезією «Думимої, думимої» (1847), щовідкриваєтьсятими самими словами, що й заспів до «Кобзаря» (1840). Цим Шевченко підкресливнезмінністьсвоєїідейно-поетичноїпрограми та нерозривністьсвогозв'язку з ріднимкраєм і народом.
-
Шевченкова лірикачасівзасланнямає широкий тематично-жанровийдіапазон. У нійдедалізбільшується і багатствофоніки, і кількістьоригінальнихтропів, і емоційнабагатогранністьліричнихреакційпоета. Тематичноможнавиділититакігрупивіршівцьогоперіоду: автобіографічна, пейзажна, побутова, політична, філософськалірика.
-
Ліричні твори автобіографічного характеру
До ліричнихтворівавтобіографічного характеру, у яких Шевченко змалювавсвоївласніпочуття, настрої й переживання, належать вірші «Менітринадцятийминало», «А. О. Козачковському», «І виріс я на чужині», «Хіба самому написать», «І золотої й дорогої», «Лічу в неволідні і ночі» та інші. Але й у пейзажнійліриці поет, описуючикраєвидимісцевостей, де відбувавзаслання, часто висловлюєособистінастрої, думки і спогади («Сонце заходить, гори чорніють», «І небо невмите, і заспаніхвилі» та інші) Автобіографічнімотивитрапляються і в таких поезіяхгромадсько-політичногозвучання, як «Сон» («Гори моївисокії») та «Якбиви знали, паничі»
-
Побутовалірикачасівзаслання
Багатствоммотивіввідзначаєтьсяпобутовалірикачасівзаслання. Тут звучать мотивидівочихпісень і бадьорихюнацькихжартів, материнства і жіночогобезталання (так званоїжінкилірикаШевченка), шуканнядолі й нарікання на неї, смутку, розлуки й самотності. Поет часто вдається до жанру народноїпісні й пісенноїобразності, але побутово-соціальний аспект зображення у багатьохвипадкахпереростає в політичніузагальнення. Поетичний стиль цихтворіввідзначаєтьсяпростотоювислову, конкретною образністю й метафоричністю. Зображуваний у них світперсоніфікований (вітершепоче, доля блукає, думисплять, лихо сміється). Процесопрацювання фольклорного матеріалувдосконалюється, збагачуєтьсяновими формами й методами. Фолькльорнімотиви й образинабирають у Шевченкаознакновоїмистецькоїякості. ДеяківіршіШевченкаще за йогожиттяперейшли в народно-пісенний репертуар і стали житисамостійнимжиттям, підлягаючи законам фольклорнихтворів.
-
На засланні Шевченко написав і декількалірично-епічних поем, щовідзначаютьсяновими формами зображенняподій і свідчать про творчийрозвитокпоета.
-
Героїняпоеми «Княжна» — цеукраїнськаБеатрічеЧенчі, трагічна жертва кровомісногозлочину батька. Образ дочки, збезчещеноїріднимбатьком, траплявсявже в творахШеллі, Стендаля, Дюма-батька і Словацького, але й у Шевченковійпоемі «Відьма», першу редакціюякої поет написав ще перед арештомпідназвою «Осика». Новийобраз кріпачки-месниці Шевченко дав у поемі «Марина» (1848). Героїняпоеми, ставши жертвою панськоїсваволі, помстилася за зневагу. У невеликійпоемі «Якбитобідовелося» (1849) поет звеличуємужністьхлопця-кріпака, якийвступився за честь дівчини і вбив пана-ґвалтівника. Образ скривдженогокріпака, якийстаєнародниммесником, Шевченко вивів у поемі «Варнак» (1848). Деякідослідникипов'язуютьцей образ з особою УстимаКармалюка. Поема написана у своєріднійформісповіді героя, у нійвідчуваєтьсядеякийвпливбайронізму. Морально-етичніпроблеми Шевченко порушив також у поемах «Іржавець» (1847), «Чернець» (1847), «Москалева криниця» (1847 і 1857), «Титарівна» (1848), «Сотник» (1849) і «Петрусь» (1850). У цихтворахісторичнірефлексіїпоетаперегукуються з йогосуб'єктивними настроями політичногозасланця. Та найбільшетурбувало і мучило Шевченкастражданняуярмленогорідного народу.
-
Повісті, щоїх Шевченко написав на засланніросійськоюмовою (до нас дійшло 9), не дорівнюютьсвоєюмистецькоюякістюйогопоетичнимтворам і за життяпоета не друкувалися. Вони пов'язані з традиціями сатирично-викривальноїпрози М. Гоголя, але в них значнемісцепосідаютьпозасюжетніелементи (екскурси в минуле, вставніепізоди, авторськірефлексії, спогади, коментарі). Щедревикористання в їхмовіукраїнізмівнадаєцимтворамукраїнськогонаціонального колориту. Мемуарно-публіцистичнийхарактер має і щоденник («Журнал») Шевченка, у якому день за днем майжепротягом року зафіксованіосновніподії в життіпоета, йоговраження, спостереження, роздуми, наміри і спогади. ЩоденникШевченкамаєвеликезначення для вивченнябіографії і творчостіпоета. Вінтакождужецінний для характеристики революційних, суспільно-політичних, філософських та естетичнихпоглядівпоета-мислителя і свідчить про йогоширокуерудицію.
-
ДесятирічнезасланнявимучилоШевченкафізично, але не зломилойого морально. Самеу засланні Т. Шевченко пише той відомий нам вислів, який став головною характеристикою йоготворчості й усьогойогожиття. У цьомувислові — усянезламність Кобзаря, усяйогогідність, віра у справедливість: О думимої! О славо злая!За тебе марно я в чужому краюКараюсь, мучуся… але не каюсь!
-
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.