Презентация на тему "ВЧЕННЯ І.П. ПАВЛОВА ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ. ПОНЯТТЯ ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ"

Содержание

• 
  Слайд 1
  

  ВЧЕННЯ І.П. ПАВЛОВА ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ. ПОНЯТТЯ ПРО ВИЩУ НЕРВОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

• 
  Слайд 2
  

  1. Коротка історія розвитку науки про вищу нервову діяльність. 2. Умовні і безумовні рефлекси. 3. Механізм утворення умовного рефлексу. 4. Гальмування умовних рефлексів. 5. Поняття про аналітико-синтетичну діяльність. 6. Закони вищої нервової діяльності, сформульовані І.П.Павловим.

• 
  Слайд 3
  

  1. Коротка історія розвитку науки про вищу нервову діяльність.

• 
  Слайд 4
  

  Виникненню науки про фізіологію нервової діяльності передували ,блискучі ідеї, здогадки та експериментальні дослідження, починаючи мі і античної епохи аж до XIX століття. Люди не завжди пов’язували психічну активність з діяльністю мозку. Деякі дослідники на підставі досягнень у вивченні рефлекторних механізмів діяльності спинного та нижчих відділів головного мозку висловлювали припущення щодо рефлекторного принципу роботи вищих його відділів. Уперше на рефлекторну природу нервової діяльності вказав ще у XVII ст. французький філософ і математик Рене Декарт, а сам термін “рефлекс” у XVIII ст. був запропонований чеським фізіологом Прохазкою.

• 
  Слайд 5
  

  Проте лише І.М. Сєченов (1829-1905), засновник російсь-кої фізіологічної школи, у своїй класичній праці “Рефлекси головного мозку” (1863 р,) проголосив нову еру в історії вивчення функцій мозку. Він обгрунтував рефлекторну природу свідомої та безсвідомої діяльності людини, показав, що в основі психічних явищ лежать фізіологічні процеси, які можу бути вивчені об’єктивними методами. І.М.Сєченов відкрив явища центрального гальмування, сумації в нервовій системі, установив наявність ритмічних біоелектричних процесів у центральній нервовій системі, обґрунтував значення процесів обміну речовин у здійсненні збудження. І.М. Сєченов навів численні докази істинності положення про те що пізнання зовнішнього світу можливе лише за допомогою органі чуття. Він наводив переконливі аргу-менти на користь того, що матеріальні процеси мозкової діяльності є первинними, а психічні — вторинними, що наша свідомість є відображенням реальної дійсності навколишнього світу, а прогрес психіки зумовлений удосконаленням нервової організації мозку, його історич-ним та індивідуальним розвитком. Він писав, що всі акти свідомого та несвідомого життя за своїм походженням є рефлексами.

• 
  Слайд 6
  

  Геніальні ідеї І.М. Сєченова були підтверджені експериментально І.П. Павловим. Він розвинув рефлек-торну теорію і створив вчення п вищу нервову діяльність, відкрив нервовий механізм, який забезпечує складні форми реагування людини і вищих тварин на вплив зовнішньо середовища. Цим механізмом є умовний рефлекс. І.П. Павлов вивчав фізіологічні процеси, які відбуваються в окремих органах або системах органів, у їхньому нерозривному зв’язку з цілим організмом. І.П. Павлов розробив метод умовних рефлексів,який був ефективним при вивченні фізіологічних функцій кори великих півкуль. Цей метод дав можливість дослідити різноманітні акти поведінки людини і тварини, в основі яких лежать фізіологічні процеси, що відбуваються в корі великих півкуль головного мозку. За методом умовних рефлексів І.П. Павлов вивчив функ-цію кори великого мозку і найближчих до неї підкіркових утворень, явища іррадіації і концентрації в корі великого мозку, аналітико-синтетичну діяльність мозку.

• 
  Слайд 7
  

  Метод умовних рефлексів дав змогу І.П. Павлову створи-ти вчення про вищу нервову діяльність. М.І. Красногорсь-кий для вивчення вищої нервової діяльності у дітей виробляв умовні рефлекси на звучання дзвоника. Звук дзвоника був умовним подразником. Крім методу умовних рефлексів, розробленого І.П. Павловим, для вивчення вищої нервової діяльності ди-тини користувалися реєстрацією рухового компонента харчової реакції. Для цього на рівні щитоподібного хряща підкріплявся гумовий балон, заповнений повітрям. При харчовому підкріпленні умовного подразника жувальні рухи дитини вели до зміни піску повітря в балоні, що реєструвалося на спеціальному записуючому апараті. Тепер метод умовних рефлексів при вивченні діяльності великого мозку поєднується з дослідженням електричних явищ, які відбуваються у корі і підкіркових структурах головного мозку. Це метод електроенцефалографїі. Сукупність складних форм діяльності кори великого мозку і найближчих до них підкіркових утворень, яка забезпечує індивідуальні фізіологічні та поведінкові реакції людини на змінні умови навколишнього та внутрішнього середовища, називають вищою нервовою діяльністю.

• 
  Слайд 8
  

  2. Умовні і безумовні рефлекси.

• 
  Слайд 9
  

  Всю рефлекторну діяльність людини і тварини І.П. Павлов поділив на дві категорії: безумовні і умовні рефлекси. Безумовні рефлекси — це природжені реакції організму на подразнення з зовнішнього або внутрішнього сере-довища, вони сформувалися і закріпилися в процесі еволюції і передаються спадково. Безумовні рефлекси відносно постійні, стійкі, незмінні і зберігаються протя- гомжиття. Рефлекси чхання, кліпання, кашлю і т.д. — це прості безумовні рефлекси, а такі безумовні рефлекси як харчовий, оборонний, статевий і т.д. — це складні рефлекси, що називаються інстинктами. Здійснення безумовних рефлексів зв’язане з діяльністю нижчий відділів центральної нервової системи — спин-ногомозку і стовбура головного мозку. Про це свідчить той факт, що при наявності цих відділів безумовні рефлек-сизберігаються у тварин і після видалення кори вликихпівкуль. Кількість безумовних рефлексів відносно невелика. Вони самі по собі не можуть забезпечити прис-тосуванняорганізму до умов життя, які постійно зміню-ються.

• 
  Слайд 10
  

  В житті тварин, і особливо людини, велике значення мають тимчасові зв’язки організму з середовищем — умовні рефлекси. Умовні рефлекси на відміну від безу-мовних, є індивідуальними: в одних організмі певного виду вони можуть бути, а в інших їх може не бути. Це рефлекси набуті.Вони виробляються у тварин чи людини в процесі індивідуального життя і надбудовують-ся на базі безумовних рефлексів. Умовні рефлекси є функцією вищого відділу центральної нервом системи — кори великих півкуль головного мозку. Якщо у тварини видалити кору великих півкуль головного мозку, то зникнуть всі умов рефлекси. Умовні рефлекси виробляються на основі безумовних. Основною умовою утворення умовного рефлексу є поєднання того чи іншого індеферентного (байдужого) подразника з дією подразника, який викликає безумов-ний рефлекс. У лабораторії І.П. Павлова в якості умовних подразників застосовували спалах електричної лампочки, дзвінок, булькання води, подразнення шкіри, смакові, нюхові подразники та ін.

• 
  Слайд 11
  

  Так, звук дзвоника не викликає у собаки слиновиділення. Але якщо звук дзвоника кілька разів поєднати з годівлею тварин, то пізніше один лише звук дзвоника викличе у собаки всю ту складну реакцію, яку раніше викликала їжа: у тварини під час пошуку їжі починає виділятися слина. Виділення слини на їжу, що потрапила в рот, є проявом природженого безумовного рефлексу. Слинови-ділення на звук дзвоника — це набутий умовний рефлекс. Подразники, що викликають, природжені, спадкові реф-кси, називаються безумовними. Подразники, що викли-кають, набуті рефлекси, називаються умовними, або сигналами. Умовні рефлекси можуть вироблятись не тільки на поодинокі зовнішні подразники, але й на комп-лекси їх, на порядкове місце подразника, на припинення його дії тощо.

• 
  Слайд 12
  

  Схема утворення умовних рефлексів: І— безумовний слиновидільний рефлекс; І І — дія стороннього світлового подразни­ка і виникнення вогнища збудження в зо­ровій ділянці кори; III— підкріплення сто­роннього подразника безумовним (в корі виникає одночасно два вогнища збудження); IV— встановлення тимчасового зв’язку між вогнищами збудження в корі і утворення умовного рефлексу (виділення слини при дії світла).

• 
  Слайд 13
  

  Вироблений умовний рефлекс може бути основою для утворсння нового умовного рефлексу — умовного рефлексу другого порядку, а на основі другого може утворитись умовний рефлекс третього порядку і т.д.Можливість вироблення умовних рефлексів утруднюють або повністю виключають сильні сторонні подразники, хвороба та ін.

• 
  Слайд 14
  

  3. Механізм утворення умовного рефлексу.

• 
  Слайд 15
  

  Умовний рефлекс утворюється внаслідок встановлення в корі великих півкуль тимчасового зв’язку між двома вогнищами збудження (рис. 70). При дії умовного подразника у сприймаючій зоні велико-гомочку (зоровій, слуховій тощо) виникає збудження. При підкріпленні умовного подразника безумовним у відповідній зоні великого мозку виникає другий, сильні-шийосередок збудження, який набирає характеру домі-нантногоосередку. Внаслідок притягування збудження в осередку меншої сили в осередок більшої сили відбувається проторення нервового шляху, сумації збудження. Між двома осередками збудження утворюється нерво-вий зв’язок. Після кількох поєднань зв’язок стає настіль-кисильним, що при дії лише одного умовного подразни-казбудження виникає і в другому оссредку. Так за раху-ноквстановлення тимчасового зв’язку спочатку індифе- рентний для організму умовний подразник стає сигна-ломпевної природженої діяльності.

• 
  Слайд 16
  

  Наприклад, коли собака їсть, їжа подразнює смакові реце-птори ротової порожнини. Збудження, що виникає в рецепторах, по доцентрових нервах надходять у слинови-дільний центр у довгастому мозку. Звідси воно йде по від-центрових нервах до слинної залози і викликає секрецію слини. Це безумовний рефлекс. Якщо перед собакою засвітити електричну лампочку, то ніякого слиновидільного рефлексу не буде.Але нервові імпульси, що виникли в зорових рецепторах ока, і прово-дяться в зорову зону кори півкуль головного мозку — і там виникає вогнище збудження. Якщо перед годівлею тварин засвічувати електричну лампочку, то тепер у корі півкуль виникають уже два вогнища збудження: в харчовй і в зо-ровій зоні. При повторному застосуванні подразників, за висловом І.П. Павлова, відбуваються “замикання”. Тепер нервові імпульси рецепторів ока йдуть у зоровий центр кори півкуль, звідти воші ІІ«£ дять по проторованому шляху в харчовий центр кори, потім у слИНдільний центр довгастого мозку і до слинних залоз, збуджуючи їх |«; Замикання тимчасового зв’язку йде не тільки по горизоиїйіГ волокнах (кора-кора). У встановлених тимчасових зв’язках шШ роль належить і шляхам кора-підкірка-кора. При цьому доцєіҐ імпульси від умовного подразника через згір’я і неспецифічну систему (і іпокамп, ретикулярна формація) надходять у відповідну зону кори, тут нони переробляються і по низхідних шляхах досягають підкіркових ут­ворень, звідки імпульси приходять знову в кору, але вже у зону пред­ставництва безумовного рефлексу. Деякі дослідники вважають, що при багатократних поєднаннях умовного подразника з природженою рефлекторною реакцією при по- н і-орних проходженнях нервових імпульсів через синапси в останніх підви­щується збудливість, в результаті чого полегшується вибіркова переда­ми імпульсів певної характеристики на наступні нейрони. На думку цих дослідників, умовний зв’язок грунтується на сумації синаптичних збуд­жень і посиленні власної ритмічної діяльності нейронів під впливом по- м і орних умовних і безумовних подразнень. Під час зміни конфігурації имінокислот у мембранах, які розділяють нейрони, відбувається зами- : кпння тимчасового зв’язку. Таким чином, умовні рефлекси забезпечують більш досконале пристосування організму до мінливих умов життя. Умовнорефлекторне ми ділення слини, шлункового і підшлункового соків на вигляд, запах, час «літання їжі створює умови для перетравлювання їжі ще до того, як інша надійшла в організм. При зміні умов середовища раніше вироблені і умовні рефлекси згасають, утворюються нові умовні рефлекси. При дії умовного сигналу кора великого мозку забезпечує організ­мом! попередню підготовку до реагування на ті подразники зовнішнього [іс родовища, які в подальшому справлятимуть свій вплив. Тому мінні.ність кори великого мозку є сигнальною.

• 
  Слайд 17
  

  Тепер нервові імпульси рецепторів ока йдуть у зоровий центр кори півкуль, звідти вони переходять по прото-рованому шляху в харчовий центр кори, потім у слино- видільний центр довгастого мозку і до слинних залоз, збуджуючи їх роботу. Замикання тимчасового зв’язку йде не тільки по гори-зонтальних волокнах (кора-кора). У встановлених тимчасових зв’язках важлива роль належить і шляхам кора-підкірка-кора. При цьому джоцентровіімпульси від умовного подразника через згір’я і неспецифічну систему (гіпокамп, ретикулярна формація) надходять у відповідну зону кори, тут вони переробляються і по низхідних шляхах досягають підкіркових утворень, звід-ки імпульси приходять знову в кору, але вже у зону представництва безумовного рефлексу.

• 
  Слайд 18
  

  Деякі дослідники вважають, що при багатократних поєд-наннях умовного подразника з природженою рефлек-торною реакцією при повторних проходженнях нервових імпульсів через синапси в останніх підвищується збудли-вість, в результаті чого полегшується вибіркова передача імпульсів певної характеристики на наступні нейрони. На думку цих дослідників, умовний зв’язок грунтується на сумації синаптичних збуджень і посиленні власної ритміч-ної діяльності нейронів під впливом повторних умовних і безумовних подразнень. Під час зміни конфігурації амінокислот у мембранах, які розділяють нейрони, відбувається замикання тимчасового зв’язку. Таким чином, умовні рефлекси забезпечують більш досконале пристосування організму до мінливих умов життя. Умовнорефлекторне виділення слини, шлунко-вого і підшлункового соків на вигляд, запах, час вживання їжі створює умови для перетравлювання їжі ще до того, як вона надійшла в організм. При зміні умов середовища раніше вироблені умовні рефлекси згасають, утворюють-ся нові умовні рефлекси.

• 
  Слайд 19
  

  При дії умовного сигналу кора великого мозку забезпечує організмові попередню підготовку до реагування на ті подразники зовнішнього сере-довища, які в подальшому справлятимуть свій вплив. Тому діяльність кори великого мозку є сигнальною.

• 
  Слайд 20
  

  4. Гальмування умовних рефлексів.

• 
  Слайд 21
  

  Закономірності, за якими відбуваються процеси гальму-ванняв корі великих півкуль, були встановлені методом умовних рефлексів. І.П. Павлов роріізнявдва основних види гальмування в корі великих півкуль: безумовне (зов-нішнє) і умовне (внутрішнє). Безумовне гальмування є вродженим і може бути індукційним і позамежним,В основі індукційного галь-муваннялежить явище негативної індукції: новий сильний осередок збудження в корі сторонньої подразника зумов-люєзниження збудливості в ділянках кори великого моз-ку, які зв’язані із здійсненням умовного рефлексу, і, як наслідок цього, настає гальмування умовного рефлексу. Якщо у собаки виробляється умовний слиновидільний рефлекс на звук дзвоника, то вмикання яскравого світла при звукові дзвоника у цього собаки гальмує раніше вироблений рефлекс слиновиділення. Так, слиновидільні умовний рефлекс на світло електричної лампочки галь-муєтьсярізким звуком (рис. ). Переповнення сечового міхура, хворобливий запальний осередок, сильне емоційне збудження, біль також здатні гальмувати умовні рефлекси.

• 
  Слайд 22
  
• 
  Слайд 23
  

  Позамежне гальмуванняпроявляється при надмірному збільшенні сили або часу дії умовного подразника. При цьому умовний рефлекс різко слабшає або повністю зникає. За своїм значенням це гальмування є охоронним, бо воно зберігає нервові клітини від виснаження та функціональ-ного руйнування, яке може настати внаслідок їх надмірної діяльності. Як індукційне, так і позамежне гальмування властиве не тільки корі великих півкуль головного мозку, а й усім іншим відділам нервової системи. Умовне, або внутрішнє гальмування, на відміну від безу-мсовного, виникає тільки у корі головного мозку повільно і поступово. Воно тимчасове і розвивається за механізмом умовного рефлексу при непідкріпленні умовного подразника безумовним.

• 
  Слайд 24
  

  Розрізняють види умовного гальмування: згасаюче, запіз-нювальне, диференційоване й мовногальмівне.Згасаюче гальмуваннярозвивається лише тоді, коли умовний рефлскс багато разів не підкріплюють безумовним подразником. Згасанням можна пояснити тимчасову втрату трудового навику, навички гри на музичних інст-рументах, поверхневий рівень знань навчального матеріалу, якщо вони не закріплювалися повторенням. Згасання лежить в основі забування. Завдяки згасанню умовних рефлексів організм перестає реагувати на сигна-ли, які втратили своє значення. За рахунок згасаючого гальмування організм звільняється від непотрібних умов- них рефлексів, які втратили сигнальне значення. Запізнювальне гальмуваннярозвивається при збіль-шенні проміжку часу між умовним сигналом і подачею безумовного подразника. При цьому безумовний под-разник у перші хвилини набуває гальмівного характеру. Завдяки цьому умовні рефлекси виникають у певний час. Розвиток запізнювального гальмування лежить в основі виховання у людини витримки та дисципліни. Запізнюва-льне гальмування у дітей вирибляється з великими труд-нощами під впливом виховання і тренування. Тільки з настанням старшого шкільного віку відмічається у дітей витримка, вміння стримувати свої бажання, сила волі. пільного життя. У дітей диференціювальнс г мування досягає свого функціонального удосконалення між 3 і 4 р ми. Швидкість і стійкість диференціювання з віком збільшується, те тонке диференціювання, а також тривале застосування гальмів подразника для дітей завжди становить дуже важке нервове завдц що нерідко може викликати розлад нормального взаємовідношення процесами збудження і гальмування, призвести до неврозу. Умовне гальмо розвивається в клітинах кори головного мозку, я умовний сигнал (наприклад, дзвінок), що поєднується із додатно подразником (наприклад, увімкненням світла), не підкріплювати б мовним подразником. Додатковий подразник при цьому набуває с стійного гальмівного значення; він починає гальмувати вироблення них рефлексів не тільки на дзвінок, а й на інші умовні подразни якими ніколи раніше не поєднувався. Умовне гальмування має ве значення в житті людини. Воно виявляється під час навчання, вихоня, занять спортом, бо різні правила, норми поведінки, закони людсь суспільства є умовними гальмами. Умовні гальма втрачають люд " зловживають алкоголем і наркотиками. Без умовних гальм така л на здатна на різні протиправні вчинки, кримінальні дії, що призводя великих людських трагедій, ув’язнення, руйнації життя. Збудження та гальмування в корі великого мозку — дві сто одного нервового процесу, що забезпечує найскладніший взаємозв1 між організмом і навколишнім середовищем.

• 
  Слайд 25
  

  Диференційоване гальмуваннядозволяє розрізняти близькі між мі н по, схожі подразники (наприклад, від-тінки кольору, різну частоту звуку). Воно виникає в корі півкуль головного мозку при дії непідкріплюючгосигна-лу, близького до умовного. Якщо у собаки виробити умовний рефлекс на звук певного тону, то і сусідні з ним тони спочатку викликають ту ж саму реакцію. Ця перша фаза диференціювального гальмування є наслідком іррадіації збудження, вона може бути прикладом синте-тичної діяльності кори півкуль головного мозку. Проте при багаторазовому повторенні дослідів, в ході яких лише певний тон підкріплювати безумовним подразни-ком, тварина поступово менше реагуватиме на непідк-ріплювані близькі тони і нарешті, зовсім перестане реа-гувати на них. Це результат розрізнення, або диференці-ювання, подразників. Розрізнення близьких за характе-ром сигналів уточнює діяльність організму, сприяє тон-кому розрізненню предметів І ЯВИЩ навколишньої природи і суспільного життя. Швидксть і стійкість дифернціювання з віком збільшується.

• 
  Слайд 26
  

  5. Поняття про аналітико-синтетичну діяльність.

• 
  Слайд 27
  

  Імпульси, які надходять в кору великого мозку, аналізу-ються, різняються, синтезуються, з’єднуються. Здатність кори розділяти, вичленувати і розрізняти окремі подраз-нення, диференціювати їх і є виявленням аналітичної діяльності кори великого мозку. Якщо початковий аналіз подразнень починається вже в рецепторах, то вищі форми аналізу відбуваються в корі великого мозку. З аналітичною діяльністю кори великого мозку тісно пов’язана її синтетична діяльність, яка виявляється в об’єднанні, узагальненні збудженя, що виникло в різних її ділянках під дією різних подразників. Прикладом синте-тичноїдіяльності кори великого мозку може бути утворення тимчасового зв’язку, який лежить в основі вироблення будь-якого умовного рефлексу. Аналіз і синтез нерозривно пов’язані між собою, і в корі відбувається складна аналітико-синтетична діяльність.

• 
  Слайд 28
  

  6. Закони вищої нервової діяльності, сформульовані І.П. Павловим І

• 
  Слайд 29
  

  І.П.Павловим були сформульовані закони вищої нервової діяльності: 0 Для формування умовного рефлексу необхідне утворення у ЦНС тимчасових зв’язків між нейронами, що сприймають умовний подразник, та нейронами, що входять до складу дуги безумовного рефлексу. ° Умовний подразник здатний викликати випереджальне збудження, яке дає змогу організмові заздалегідь підготуватися до відповідної поведінкової реакції. 0 Тимчасові нервові зв’язки зберігають своє значення доти, доки вони відповідають реальним умовам дійсності. За порушення такої відповідальності умовно-рефлекторна реакція згасає, і умовний подразник втрачає сигнальне значення. ° Вища нервова діяльність являє собою сукупність складних аналітико-синтетичних процесів.

• 
  Слайд 30
  

  Важливо знати, що... о Чим менша за віком дитина, тим довше зберігаються вироблені у неї умовні рефлекси. о Людина — не тільки біологічна, але й соціальна істота, і її виховання має бути спрямоване на вироблення здатності у певних обставинах усвідомлювати свої інстинкти і вміти керувати ними. Цікаво знати, що: о На сучасному етапі розвитку біології вищу нервову діяльні розглядають як функціональну систему, яка під дією подразника вибірково об’єднує різнорідні центральні та периферичні нервові утворення для отримання корисного пристосувального результату.

• 
  Слайд 31
  

  Література Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастнаяфизиология Ростов-на-Дону: “Ворошиловградскаяправда”, 1975,-—С. 45-59. Ермолаев Ю.А. Возрастнаяфизиология: Учеб. пособ. Для студ. пед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.— С. 162-192. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С.65-71. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами гігієи. –К.: Курс лекцій, 2004. – С.339-350. ПрисяжнюкМ.С. Людина та її здоров’я: Навч. посібник,- Фенікс, 1998,—С. 44-49. Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: І їй посібник,— К.: УСМП, 2001.— С.212-215. Хрипкова А.Г. Возрастнаяфизиология.— М.: Просвсіцен 1978.— С.78-91.

• 
  Слайд 32
  

  Дякую за увагу!