Содержание
-
Загальна характеристика інтелектуальноїдіяльності та права інтелектуальноївласності
-
План
Поняття інтелектуальної діяльності. Поняття інтелектуальної власності та права інтелектуальної власності. Об’єкти, суб’єкти, та зміст права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності в системі права. Об'єкти авторського права. Суб'єкти авторського права Права авторів творів науки, літератури і мистецтва Поняття суміжних прав. Об'єкти патентного права . Суб'єкти патентного права Оформлення патентних прав Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків Комерційне найменування Торгівельна марка Найменування місця походження товару (географічне позначення) Комерційна таємниця Сорти рослин
-
Поняття інтелектуальної діяльності
-
Цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю визначається як творчість або ж творча діяльність.
-
Суб'єктом творчої діяльності може бути лише людина. Правом охороняється будь-яка інтелектуальна діяльність людини, в тому числі і творча, проте різними методами і засобами. Стаття 54 Конституції України надає кожному громадянину право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
-
Інтелектуальна власність (англ. Intellectualproperty) - у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.
-
У міжнародному праві термін “інтелектуальна власність” вперше згадується у 1967 році, у Конвенції про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
-
Законодавець використовує для позначення результатів творчої діяльності таке збірне поняття, як інтелектуальна власність у ст. 199 Цивільного кодексу України. В узагальненому виді зміст даного поняття розкриває ст. 418 ЦК, що вказує, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним Кодексом та іншими законами.
-
При цьому законодавець вказує на істотні відмінності права інтелектуальної власності та права власності (ст. 419 ЦК), а саме: право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного; перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ; перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.
-
ПІВ
сукупність виключних прав як особистого, так і майнового характеру на результати інтелектуальної (у першу чергу творчої) діяльності, а також на деякі інші прирівняні до них об'єкти, конкретний перелік яких установлюється законодавством відповідної країни з врахуванням прийнятих нею міжнародних зобов'язань.
-
2. Об’єкти, суб’єкти, та зміст права інтелектуальної власності.
Серед об'єктів цивільних прав, тобто тих матеріальних і духовних благ, із приводу яких суб'єкти цивільного права вступають між собою в правовідносини, ст. 177 ЦК називає результати інтелектуальної діяльності, у тому числі виключні права на них.
-
Слід підкреслити, що об'єктом права інтелектуальної власності є не кожен результат творчої діяльності, а лише той, який відповідає вимогам закону.
-
Відповідно до переліку об'єктів, що міститься у ст.420 ЦК, визначаються і види права інтелектуальної власності в Україні:
1) право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) - гл. 36 ЦК; 2) право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права) - гл.37 ЦК; 3) право інтелектуальної власності на наукове відкриття (гл.38 ЦК); 4) право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок (гл.39 ЦК); 5) право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми (гл.40 ЦК); 6) право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію (гл.41 ЦК); 7) право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин (гл.42 ЦК); 8) право інтелектуальної власності на комерційне найменування (гл.43 ЦК); 9) право інтелектуальної власності на торговельну марку (гл.44 ЦК); 10) право інтелектуальної власності на географічне зазначення (гл.45 ЦК); 11) право інтелектуальної власності на комерційну таємницю (гл.46 ЦК).
-
Характеризуючи об’єкти права інтелектуальної власності, не можна залишити без уваги п. VIII ст. 2 Конвенції, якою заснували Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ) від 14 липня 1967 р. У ній указується, що інтелектуальна власність включає права, що відносяться до: літературних, художнім і наукових творів; виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх сферах людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень; захистові проти несумлінної конкуренції; а також всі інші права, що відносяться до інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.
-
Суб'єкти права інтелектуальної власності - це особи, яким можуть належати права володіння, легітимації, користування, розпорядження та захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.
-
Відповідно до ст. 421 ЦК суб'єктів права інтелектуальної власності можна поділити на дві умовні групи:
творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) інші особи, яким належати особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до ЦК, іншого закону чи договору
-
Зміст права інтелектуальної власності становлять майнові та особисті немайнові права (ст. 423,424 ЦК). Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності, а у випадках, передбачених законом можуть належати іншим особам. Такі права не залежать від майнових прав інтелектуальної власності і не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
-
Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, установлені законом. Майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, установлені законом.
-
Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності можливе на підставі різних договорів:
ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності; ліцензійного договору; договору про створення на замовлення і використання об'єкта права інтелектуальної власності; договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності; інших договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
-
3. Право інтелектуальної власності в системі права.
-
Відносини, пов'язані з охороною і використанням об'єктів інтелектуальної власності, включаються у предмет регулювання цивільного права (ст. 11 ЦК). Норми Цивільного Кодексу, і насамперед ті з них, що зосереджені в четвертій книзі Кодексу, разом із правилами, що містяться в спеціальних законах, присвячених охороні виключних прав на окремі результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них об'єкти, утворюють у своїй сукупності особливу підгалузь цивільного права - право інтелектуальної власності.
-
Право інтелектуальної власності - система правових норм про особисті і майнові права на всі ті результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них об'єкти, що визнаються й охороняються законом.
-
З урахуванням спільності ряду об'єктів інтелектуальної власності і сформованої в розглянутій області системи джерел права зазначену підгалузь цивільного права можна підрозділити на чотири відносно самостійних інститути. Незважаючи на тісний взаємозв'язок і наявність цілого ряду загальних моментів, кожний з цих інститутів має властиві лише йому риси, задачі, а іноді і принципи, що знаходять висвітлення в закріплених ними нормах.
-
Інститут авторського права і суміжних прав
Ним регулюються відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), фонограм, виконань, постановок, передач організацій ефірного і кабельного мовлення (суміжні права).
-
Патентне право
Воно регулює майнові, а також зв'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків.
-
Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції (робіт, послуг).
Даний правовий інститут, як і патентне право, має справу з так званою промисловою власністю, тобто з виключними правами, реалізованими в сфері виробництва, торговельного обороту, надання послуг і т.п. Однак забезпечувана ним охорона інтересів власників виключних прав будується на дещо інших принципах, ніж охорона прав патентовласників і винахідників. Наприклад, закон не розглядає засоби індивідуалізації підприємців і їхньої продукції як результати творчої діяльності і не визнає яких-небудь особливих прав за їхніми конкретними творцями.
-
Інститут охорони нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.
Крім традиційних об'єктів, охоронюваних авторським і патентним правом, а також інститутом засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту (фірмові найменування, товарні знаки, найменування місць походження товарів), цивільне право надає охорону селекційним досягненням, топологіям інтегральних мікросхем, інформації, що складає службову і комерційну таємницю, і деяким іншим результатам інтелектуальної діяльності. При цьому окремі об'єкти правової охорони, зокрема наукові відкриття і раціоналізаторські пропозиції, є специфічними для права, оскільки в більшості держав світу вони особливо не виділяються. Інші ж об'єкти, зокрема селекційні досягнення, секрети виробництва, топології інтегральних мікросхем, користуються спеціальною правовою охороною в більшості розвитих країн.
-
Основними цілями системи державної експертизи і реєстрації наукових відкриттівє: а) підтвердження вірогідності наукових положень, заявлених як відкриття; б) встановлення авторського і державного пріоритету; в) моральне і матеріальне стимулювання авторів відкриттів; г) сприяння в вирішенні науково-технічних проблем, пов'язаних з відкриттями; д) державний облік і інформація про відкриття з метою всебічного їхнього використання в науці і народному господарстві.
-
Що ж стосується топологічних схем ІМС (взаємне розташування елементів), розробка яких вимагає значних трудових витрат, дорогого устаткування і творчих зусиль, то вони виявилися практично беззахисними перед копіюванням. Копіювання технологій, здійснюване шляхом мікрофотографування шарів кристала, що знімаються послідовно, і виготовлення по цих фотографіях фотошаблонів, є значно більш швидким і дешевим процесом у порівнянні з первісною розробкою топологічної схеми. У результаті порушник одержує можливість виготовляти і поставляти на ринок більш дешеві кристали, неправомірно одержуючи переваги в конкурентній боротьбі. Неможливість забезпечення ефективної охорони розглянутих об'єктів нормами авторського і патентного права привела до появи в цивільному праві особливих правил про топології інтегральних схем.
-
4. Об'єкти авторського права. Суб'єкти авторського права розвиток сучасного авторського права починається із прийняттям Верховною Радою України 23 грудня 1993 р. Закону України «Про авторське право і суміжні права», який набув чинності з дня опублікування - 23 лютого 1994 р., та з ухваленням 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу України, глава 36 якого присвячена авторському праву.
-
На сьогодні сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку із створенням, використанням та розпорядженням творами науки літератури і мистецтва об’єднані в інститут авторського права. Як суб’єктивне право особи авторське право являє собою можливість особи, яка своєю творчою працею створила твір, використовувати та розпоряджатись майновими правами та здійснювати особисті немайнові права на такий твір.
-
Після того як Верховна Рада України прийняла Постанову „Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року” на всіх друкованих творах став проставлятися знак охорони авторського права, який складається з трьох елементів: латинської літери „С” в колі: ©; імені власника виключних авторських прав; та року першого опублікування твору.
-
Об'єкти авторського права.
Згідно ст. 8 Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 р. авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва, що є результатами творчої діяльності незалежно від призначення і характеристик твору, а також способу його вираження. Крім того, підкреслюється, що законом охороняються як обнародувані твори, так і необнародувані, існуючі в якій-небудь об'єктивній формі.
-
-
Аналогічне значення має і реєстрація. Відповідно до законодавства в Україні (як втім також у інших країнах) реєстрація авторського права не є обов'язковою вимогою. Бо для автора твору охорона виникає з моменту його створення. Державна реєстрація авторського права в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право i суміжні права" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756 “Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір”.
-
Види охоронюваних творів.
Твори розрізняються за об'єктивною формою, способам їхнього відтворення, ступенем самостійності, видом використання і цілим рядом інших підстав.
-
Насамперед заслуговує на увагу питання про розподіл охоронюваних законом творів на твори науки, літератури і мистецтва
творами науки є будь-які твори, основний зміст яких складається у виробленні і систематизації об'єктивних даних про дійсність, включаючи твору наукової літератури. Творами літератури визнаються художні твори, виражені в словесній формі. До творів мистецтва відносяться всі інші твори художньої творчості, включаючи твори архітектури, живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, музики, кіно, театру і т.д.
-
Згідно ст. 1 Закону про авторське право і суміжні права обнародуванням визнається здійснене за згодою автора дія, що уперше робить твір доступним для загального відома шляхом його опублікування, публічного показу, публічного виконання, передачі в ефір або інший спосіб. На відміну від цього опублікуванням вважається випуск у обіг екземплярів твору за згодою автора в кількості, достатній для задоволення розумних потреб публіки виходячи з характеру твору.
-
Окрім того, твори поділяються на оригінальні і похідні.
Оригінальнимє такий твір, всі основні охоронювані елементи якого створені самим автором. У похідному (або залежному)творі запозичені охоронювані елементи чужого твору.
-
Велике практичне значення для режиму використання твору здійснює визнання його службовим. Службовий твір (згідно Закону України „Про авторське право і суміжні права” ст. 1) — твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.
-
Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції
-
Не є об'єктами авторського права Акти органів державної влади та ОМС, а також їх офіційні переклади;
-
Не є об'єктами авторського права Державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені ОДВ;
-
Не є об'єктами авторського права Повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації
-
Не є об'єктами авторського права
не користуються правовою охороною твори, термін охорони яких минув твори народної творчості. До них відносяться твори фольклору — частівки, приказки, анекдоти, танці і т.п., твори народних художніх промислів, народні костюми, традиційна архітектура і т.д.
-
Суб'єкти авторського права
АВТОР ТВОРУ Фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику (презумція авторства)
-
Відповідно до сучасного українського законодавства авторами творів визнаються лише фізичні особи. Юридичні особи можуть здобувати визначені авторські права лише в порядку правонаступництва — на підставі закону або договору.
-
СПІВАВТОРСТВО
Авторське право на твір, створений спільною творчою працею двох і більш осіб, належить співавторам спільно, незалежно від того, чи утворить твір одне нерозривне ціле або складається з частин, кожна з яких має також і самостійне значення СПІВААВТОРСТВО
-
Авторські права спадкоємців діють протягом 70 років після смерті автора, вважаючи з 1 січня року, що випливає за роком смерті
-
Виключення!!!
якщо твір створений у співавторстві, те 70-літній термін обчислюється після смерті останнього зі співавторів; якщо твір уперше випущений у світло після смерті автора, то авторське право діє протягом 70 років після випуску його у світло якщо автор було репресовано і реабілітоване посмертно, те твір охороняється 70 років після реабілітації якщо автор воював або працював під час Великої Вітчизняної війни, то термін охорони збільшується на чотири роки і т.д.
-
5.Права авторів творів науки, літератури і мистецтва
-
У результаті створення твору науки, літератури і мистецтва його автор здобуває ряд суб'єктивних авторських прав як особистого немайнового, так і майнового характеру. Ці права в діючому авторському законодавстві й у доктрині авторського права традиційно іменуються виключними.
-
Одним з головних особистих немайнових прав, що виникають у зв'язку зі створенням твору, є право авторства. Звичайно воно характеризується як юридично забезпечена можливість особи вважатися автором твору і можливість, що звідси випливає, вимагати визнання даного факту від інших осіб.
-
Майнові права автора.
право на відтворення право на повторне додання твору об'єктивної форми, що допускає його сприйняття третіми особами право доступу правом на поширення право на публічну демонстрацію (показ) і на публічне виконання право на публічне сповіщення право на переклад право на переробку твору право авторів на практичну реалізацію відповідних проектів До правомочностей автора прийнятого архітектурного проекту віднесена також можливість участі в реалізації свого проекту при розробці документації на будівництво. Автори творів образотворчого мистецтва мають особливе право проходження. право на винагороду за використання твору
-
7. СУМІЖНІ ПРАВА
-
Порядз охороною прав авторівтворів науки, літератури і мистецтва ЦК передбачаєвизнання І охорону прав виконавців, виробниківфонограм та відеограм
copyright perfomance
-
Першим міжнародно-правовим документом, спрямованим на захистсуміжних прав булаМіжнароднаконвенція про охоронуінтересіввиконавців, виробниківфонограм і організаціймовлення, прийнята у Римі 26 жовтня 1961 року
-
Римська конвенція 26.10.1961
виконавціохороняютьсявіднесанкціонованої ними радіотрансляції і прямоїтрансляціїїхвиконань, відтвореннятакоїфіксаціїтощо. Виробникифонограммають право дозволятиабозаборонятипрямечиопосередкованевикористанняїхфонограм. За випускфонограми з комерційноюметою, для вторинноговикористаннянеобхідносплатитиразовувинагородувиконавцямчивиробникамфонограм.
-
Основнимимайновими правами інтелектуальноївласностіта об'єктівсуміжних прав є право самого виконавця, виробникафонограмиабовідеограми, організаціїмовленняна використанняоб'єктасуміжних прав, а такожвиключне право дозволятиіншимособам на договірнійосновівикористовуватиоб'єктсуміжнихправ, а саме…
-
а) публічнесповіщеннясвоїхпрограм шляхом трансляції і ретрансляції; б) фіксаціюсвоїхпрограм на матеріальномуносії та їхвідтворення; в) публічневиконання і публічнудемонстраціюсвоїхпрограм у місцяхз платним входом. Організаціямовленнятакожмає право заборонятипоширення на територіїУкраїничи з територіїУкраїни сигналу ізсупутника, щонесеїхпрограми, розповсюджуючиморганом, для якогоцей сигнал ізсупутникане призначався.
-
Допускаєтьсявідтворення в домашніхумовах і виключно в особистихціляхтворів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмахі їхпримірниках, без згоди автора (авторів), виконавціві виробниківфонограм (відеограм), але з виплатоюїмвинагороди (у формівідрахуваньвідкупівліобладнання).
-
8. Об'єкти патентного права Суб'єкти патентного права
-
УМОВИ ПАТЕНТОЗДАТНОСТІ: Винахід: 1.Новий; 2. Має винахідницький рівень; 3. Є промислово придатним КОРИСНА МОДЕЛЬ: Нова Промислово придатна Винахід(корисна модель) визнаєтьсяновим, якщовін не є частиноюрівнятехніки. Винахідмаєвинахідницькийрівень, якщо для фахівцявін не є очевидним, тобто не випливає явно ізрівнятехніки. Винахід(корисна модель) визнаєтьсяпромисловопридатним, якщойогоможе бути використано у промисловостіабо в іншійсферідіяльності.
-
-
Авторомвинаходу, корисної моделі або промислового зразка визнається фізична особа, творчою працею якого вони створені. Якщо в створенні об'єкта промислової власності брало участь кілька фізичних осіб, усі вони вважаються його співавторами.
-
Патентовласником є особа, що володіє патентом на об'єкт промислової власності і виняткових прав, що випливають з патенту, на його використання. Ним можуть стати автор розробки, його спадкоємці, роботодавець або інші особи (ст. 8 Закону Про охорону прав на винаходи і корисні моделі та ст. 7 Закону України Про охорону прав на промислові зразки).
-
9. Оформлення патентних прав
а) складання особливої заявки на видачу патенту; б) розгляд даної заявки Установою; в) видача патенту.
-
Патент - охоронний документ, щозасвідчуєпріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель). патент на винахід- різновид патенту, щовидається за результатами кваліфікаційноїекспертизи заявки на винахід; деклараційний патент на винахід- різновид патенту, щовидаєтьсяза результатами формальноїекспертизи заявки на винахід; патент (деклараційний патент) на секретнийвинахід- різновидпатенту, щовидається на винахід, віднесений до державноїтаємниці; деклараційнийпатент на секретнукорисну модель - різновидпатенту, щовидається на корисну модель, віднесену до державноїтаємниці; деклараційний патент на корисну модель - різновид патенту, щовидаєтьсяза результатами формальноїекспертизи заявки на кориснумодель;
-
ПРАВО НА ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ: Має винахідник, якому належитьправо авторства, яке є невід'ємнимособистим правом і охороняєтьсябезстроково. Винахідники, якіспільно створили винахід (корисну модель), маютьоднакові права на одержання патенту, якщоінше не передбаченоугодоюміж ними. Не визнаютьсявинахідникамифізичні особи, які не внесли особистоготворчоговнеску у створеннявинаходу (корисноїмоделі), а надаливинахіднику (винахідникам) тількитехнічну, організаційнучиматеріальнудопомогу при йогостворенні і (або) оформленні заявки.
-
ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ Заявка на винахідповинна стосуватися одного абогрупивинаходів, пов'язанихєдинимвинахідницькимзадумом (вимогаєдиностівинаходу). Заявка на корисну модель повинна стосуватисяоднієїкорисноїмоделі(вимогаєдиностікорисноїмоделі). Заявка складаєтьсяукраїнськоюмовою і повинна містити: заявупро видачу патенту на винахідчидеклараційного патенту на винахід (кориснумодель) описвинаходу (корисноїмоделі); формулу винаходу (корисноїмоделі); креслення(якщо на них є посилання в описі); реферат. 1. Подання заявки до Установи
-
Кінцевірезультатиекспертизи заявки, що не вважаєтьсявідкликаноюабо не відкликана, відображаються в обґрунтованомувисновкуекспертизиза заявкою, щонабираєчинностіпіслязатвердженняйогоУстановою. На підставі такого висновкуУстановаприймаєрішення про видачупатенту або про відмовуу видачіпатенту. Рішення Установи надсилаєтьсязаявнику. Заклад експертизиможевимагативідзаявниканаданнядодатковихматеріалів, якщо без них проведенняекспертизинеможливе, або у разівиникненняобґрунтованихсумнівів у достовірності будь-якихвідомостейчиелементів, щомістяться в матеріалахзаявки. Додатковіматеріалимають бути поданізаявникомпротягомдвохмісяціввіддатиодержання ним повідомленнячивисновку закладу експертизиабокопійматеріалів, щопротиставленізаявці. Строк поданнядодатковихматеріалівпродовжується, але не більшеніж на шістьмісяців, якщо до йогоспливу буде подано відповіднеклопотаннята сплаченозбір за йогоподання. Цей строк, пропущенийз поважних причин, поновлюється, якщопротягом шести місяціввідйогоспливу буде подано відповіднеклопотання та сплаченозбір за йогоподання. Якщозаявник не подастьдодатковіматеріали у встановленийстрок, то заявка вважаєтьсявідкликаною, про щойомунадсилаєтьсяповідомлення.
-
Під час кваліфікаційноїекспертизиперевіряєтьсявідповідністьзаявленоговинаходуумовампатентоздатності Кваліфікаційнаекспертиза проводиться післяодержаннязакладом експертизивідповідної заяви будь-якої особи та документа про сплатузбору за їїпроведення. Заявникможе подати зазначенізаяву та документ протягомтрьохроківвіддатиподання заявки. Інша особа може подати їхпісляпублікаціївідомостей про заявку на винахід, але не пізнішетрьохроківвіддатиподання заявки. При цьому вона не береучастіу вирішенніпитаньщодо заявки. ЇйнадсилаєтьсялишезатвердженийУстановоювисновокекспертизи за заявкою. Строк поданнязазначених заяви та документа продовжується, але не більшеніж на шістьмісяців, якщо до йогоспливу буде подано відповіднеклопотання та сплаченозбір за йогоподання. Цейстрок, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщопротягомдванадцятимісяціввідйогоспливу буде подано відповіднеклопотання та сплаченозбір за йогоподання. Якщозаявник не подастьзазначенізаяву та документ у встановлений строк, то заявка вважаєтьсявідкликаною, про щойомунадсилаєтьсяповідомлення.
-
На підставірішення про видачу патенту здійснюєтьсядержавнареєстрація патенту, для чоговносятьсявідповіднівідомості до Реєстру. Одночасно з державною реєстрацією патенту (деклараційногопатенту) на винахідчидеклараційного патенту на корисну модель Установапублікує у своємуофіційномубюлетенівизначені в установленомупорядку відомості про видачу патенту (деклараційногопатенту). Не пізніше 3 місяціввіддатиопублікуваннявідомостей про видачу патенту Установапублікуєопис до патенту (деклараційногопатенту), щомістить формулу та описвинаходу (корисноїмоделі), а такожкреслення, на яке є посиланняв описівинаходу (корисноїмоделі).
-
9. Права, щовипливають з патенту діютьвіддатипублікаціївідомостей про йоговидачу. Патент надаєйоговласникувиключне право використовувативинахід (кориснумодель) за своїмрозсудом, якщотакевикористанняне порушує прав іншихвласниківпатентів. Патент надаєйоговласникувиключне право заборонятиіншимособам використовувативинахід (корисну модель) без йогодозволу, за виняткомвипадків, коли такевикористання не визнаєтьсязгідноз ЗУ порушеннямправ, щонадаються патентом. Власник патенту можепередавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якійособі, яка стаєйогоправонаступником, а щодо секретного винаходу (корисноїмоделі) - тільки за погодженнямізДержавнимекспертом. Власник патенту має право дати будь-якійособідозвіл(видатиліцензію) на використаннявинаходу (корисноїмоделі) на підставіліцензійного договору, а щодо секретного винаходу(корисноїмоделі) такийдозвілнадаєтьсятільки за погодженнямізДержавнимекспертом. Права, щовипливають з патенту, не зачіпають будь-якііншіособистімайновічинемайнові права винахідника, щорегулюютьсяіншимзаконодавствомУкраїни. Власник патенту повинен сплачувативідповіднізбори за підтриманнячинності патенту і добросовіснокористуватисявиключним правом, щовипливає з патенту.
-
Комерційне (Фірмове) найменування – це найменування суб’єктагосподарської діяльності, яке обов'язково включає форму господарювання і при цьому дає можливість відрізнити одну особу від інших та не вводить в оману одних споживачів щодо здійснюваної ними діяльності. 10. Комерційне (Фірмове) найменування – це найменування суб’єкта господарської діяльності, яке обов'язково включає форму господарювання і при цьому дає можливість відрізнити одну особу від інших та не вводить в оману одних споживачів щодо здійснюваної ними діяльності.
-
Правова охорона комерційних найменувань в Україні
В українському законодавстві замість терміну фірмове найменування вживається поняття «комерційне (фірмове) найменування». Так, п. 2 ст. 90 ЦК України передбачено,що юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне(фірмове) найменування, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.
-
Спеціальне законодавство щодо охорони фірмових найменувань відсутнє в Україні. Захист здійснюється непрямим шляхом. Згідно ст. 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20березня 1883 р., фірмове найменування є об'єктом промислової власності, правова охорона якого в країнах-членах здійснюється відповідно до існуючого в них правовопорядку. Основні НПА, що регулюють питання, пов'язані з наданням правової охорони фірмовому найменуванню в Україні є: Закон України “Про охорону права на промислові зразки” Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” Закон України “Про господарські товариства” Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” Господарський кодекс України Цивільний кодекс України
-
Згідно з п. 3 ст. 90 ЦК України: „Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.”
-
Суб'єкти
Згідно ч. 2 ст. 90 ЦК України юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове)найменування. Фізичні особи-підприємці також мають право на фірмове найменування, при цьому організаційно правовою формою виступає статус суб'єкта підприємницької діяльності, а назвою – прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи-підприємця.
-
Права власника фірмового найменування
Основними правами власника фірмового найменування є: Використання фірмового найменування. Перешкоджання іншим неправомірно використовувати фірмове найменування, в тому числі, забороняти таке використання. Вимога відшкодування збитків або виплати грошової компенсації за порушення прав на фірмове найменування.
-
Реєстрація фірмового найменування Цивільним кодексом України в статті 90 визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" кожна юридична особа повинна мати найменування, яке складається з двох частин – організаційно-правової форма і назва суб'єкту господарювання. Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, категорії, способу утворення, залежності юридичної особи та інші відомості, згідно вимог до найменування окремих організаційно-правових форм суб’єктів господарювання, встановлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України.Найменування юридичної особи повинно вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців разом із даними про юридичну особу. З моменту такого внесення фірмове найменування вважається зареєстрованим.
-
11. ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ
-
Під товарним знаком і знаком обслуговування (далі — товарний знак)розуміється позначення, здатне відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів і послуг (далі — товари) інших юридичних або фізичних осіб (ст. 1 Закону Про охорону прав на знаки для товарів і послуг, 15.12.1993», ст. 492 ЦК).Щоб бути визнаним товарним знаком, позначення повинне відповідати ряду умов: Насамперед товарним знаком визнається умовна позначка, (свого роду символ, що міститься на продукції, що випускається, її упакуванню або супровідній документації, і заміняє собою часом довга і складна назва (найменування) виготовлювача товару.) Далі, необхідною умовою правової охорони товарного знаку є його новизна.Нарешті, позначення може вважатися товарним знаком лише тоді, коли воно у встановленому законом порядку зареєстровано.
-
Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними в ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Суб'єктами права на товарний знак можуть бути будь-які юридичні і фізичні особи, що здійснюють у встановленому порядку підприємницьку діяльність (ст. 493 ЦК).
-
Сутність права на товарний знак складається в можливості його необмеженого господарського використання для позначення вироблених і реалізованих товарів. Використанням товарного знаку вважається насамперед застосування його на товарах, для яких він зареєстрований, і/або на їхньому упакуванні. При наявності поважних причин використанням знака може бути визнане також застосування позначення в рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, при демонстрації експонатів на виставках і т.п.
-
12. Найменування місця походження товару (географічне позначення).
назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, використовуване для позначення товару, особливі властивості якого винятково або головним чином визначаються характерними для даного географічного об'єкта природними умовами або людськими факторами або природними умовами і людськими факторами одночасно.
-
Просте зазначення походження товару
будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що чи прямо опосередковано вказує на географічне місце походження товарові.
-
Кваліфіковане зазначення походження товару
термін, що охоплює (об'єднує) такі терміни: назва місця походження товару; географічне зазначення походження товару. Назва місця походження (далі - НМП) товару - назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походити із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних розумів з характерним для даного географічного місця людським фактором. Географічне зазначення походження (далі - ГЗП) товару – назва географічного місця, яка вживається для позначення товарові, що походити із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних розумів і людського фактора.
-
Нарешті, найменування місця походження товару стає самостійним об'єктом правової охорони лише тоді, коли воно у встановленому порядку зареєстровано в Патентному відомстві. Суб'єктами права на найменування місця походження товару можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи, незалежно від їхнього громадянства і національної приналежності. При цьому, однак, вони повинні знаходитися в тій країні, населеному пункті, місцевості або іншому географічному об'єкті, назва яких використовується для позначення товару.
-
13. Комерційнатаємниця
інформація, що має дійсну або потенційну комерційну цінність у силу її невідомості третім особам, до якої немає вільного доступу на законній підставі і стосовно якої власник інформації вживає заходів до охорони її конфіденційності (п. 1 ст. 505 ЦК).
-
Ознакикомерційноїтаємниці
Фактичнамонополія Універсальність Необмеженістьтермінуїїохорони Не вимагаєобов’язковоговизнанняїїохороноздатності
-
Вимоги
-
Суб’єкти
-
Сутність права на комерційнутаємницю
-
14. Право інтелектуальної власності на сорти рослин та породу тварин
Дані відносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 березня 1993 р., Законом України "Про племінну справу у тваринництві " від 15 грудня 1993 р. Селекційним досягненням у рослинництві визнається сорт, що має один або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин. Селекційним досягненням у тваринництві визнається порода, тобто цілісна численна група тварин загального походження, що створена людиною та має генеалогічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити її від інших тварин цього самого виду, і є кількісно достатньою для розмноження як однієї породи. Автор - особа творчою працею якої створено сорт чи породу.
-
Об'єктом права на сорт є селекційнедосягнення у рослинництві, яке відповідаєумовампатентоспроможності, тобто є: 1) новим (матеріал сорту не буввідомийцивільному обороту на дату видачі патенту); 2) вирізняльним (чітковідрізняєтьсявід будь-якогоіншого сорту, який є загальновідомим); 3) однорідним (результатирозмноженнясорту збігаютьсяз йогоознаками); 4) стабільним (ознаки сорту залишаютьсянезміннимипісляйогорозмноження).
-
Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин
Майновими правами інтелектуальноївласності на сорт рослин, засвідченимипатентом, є: право на використання сорту рослин, придатних для поширення в Україні; виключнеправо дозволятивикористання сорту рослин; виключнеправо перешкоджатинеправомірномувикористанню сорту рослин, у тому числізаборонятитакевикористання; іншімайнові права інтелектуальноївласності, встановлені законом.
-
Немайнові права інтелектуальної власності на сорти рослин
Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» у ст. 37 визначає широке коло особистих немайнових прав на сорти рослин. Наприклад: Автор сорту набуває особисте немайнове право авторства від дати державної реєстрації сорту; Автор має право на одержання свідоцтва про авторство на сорт; Автор сорту має право пропонувати свою назву створеного ним сорту, долучаючи до назви і своє ім’я; Автор має право перешкоджати іншим особам привласнювати назву сорту і спотворювати її авторство; Автор має право вимагати зазначення свого імені під час використання сорту; Автор має право вимагати не розголошувати його імені як автора і не зазначати його в публікаціях. Перелік особистих немайнових прав не є вичерпним.
-
Державна реєстрація сорту рослини
Державнареєстрація сорту рослинздійснюється шляхом внесеннявідповідногозапису до Державного реєструсортіврослин, придатних до поширення в Україні (ч. 1 ст. 33 Закону «Про охорону прав на сортирослин»). Веденняцього Державного реєструпокладено на Державну службу з охорониправ на сортирослин (Держсортслужбу). Державнареєстрація сорту рослинздійснюється на підставірішення, яке приймаєтьсяДержсортслужбою за результатами розгляду заявки на сорт рослин.
-
Майнові права інтелектуальноївласності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їхдержавноїреєстрації, за умовипідтриманнячинностіцих прав відповідно до закону. Законом можуть бути встановленіумовитимчасовоїчинностімайнових прав інтелектуальноївласності на сорт рослин, породу тварин до набрання ними чинності відповідно до частинипершоїцієїстатті. Строк чинностівиключнихмайнових прав інтелектуальноївласності на сорт рослин, породу тваринспливаєчерез тридцятьроків, а щодо дерев та винограду — через тридцятьп'ятьроків, щовідліковуються з 1 січня року, наступного за рокомдержавноїреєстраціїцих прав. Чинністьвиключнихмайнових прав інтелектуальноївласності на сорт рослин, породу тваринможе бути припиненодостроковоабопоновлено. Право на поширення сорту рослин, породи тварин є чинним з дати, наступної за датою йогодержавноїреєстрації, та дієбезстроково за умовипідтриманнячинностіцього права відповідно до закону.
-
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.