Содержание
-
Хрестові походи
7-В ДукаЕвгенія
-
Ситуація на БлизькомуСході
Свята Земля важлива для Християнства тому, що вона є місцемнародження Ісуса Христа, йогодіяльності, розп'яття, смерті та Воскресіння; християнивважаютьйого Мессією або Спасителем. Наприкінці 4-го сторіччяімператор Костянтин Великий засновує Візантійськуімперію і Свята Земля стаєпереважно християнською. Мусульмани з'явилися на СвятійЗемлі післязавоювання арабами Сирії в 7 ст.. Армії мусульман все більшепосилювалитиск на Візантійськуімперію. Щеоднієюобставиною, щовплинула на відношення Заходу сталася в 1009 р., коли халіф фатимідів аль -Хакімбі-АмАрАлах наказав зруйнувати Храм Гробу Господнього. В 1039 р. йогонаступникпісляотриманнявеликоїсуми дозволив візантійцямвідбудуватиїї. . Паломників впускали до СвятоїЗемлі до і післявідбудування храму, але інодіїхзахоплювали і деякихсвящеників вбивали. Мусульманськізавойовники з часом зрозуміли, що Єрусалим багатієвід золота паломників; післяцьогофактипереслідуванняприпинилися. Однак, репутаціяСельджуків сильно постраждала і в Європіпоширювалися ненависть до них.
-
Ситуація в ЗахіднійЄвропі
ВитокиХрестовихпоходівсягаютьподійраннього Середньовіччя в ЗахіднійЄвропі і в погіршенні становища Візантійськоїімперії на сході, щоспричинилоновухвилю візантійсько-сельджукськихвійн. Падіння ІмперіїКарлонгів в кінці 9-го ст. і стабілізуваннякордонів в Європі післяхристиянізації вікінгів , мадярів і слов'ян сприялипоявівеликоїкількостіозброєнихвоїнів, які вбивали одне одного і тероризувалимісцевенаселення. Церкванамагаласястримуватинасильство, інколицевдавалося, але тренованівоїнивсеодношукаливихід для своєїагресії. В 1063 р. ОлександрII (папа) благословив християн на відвоювання Іспанії, а такожгарантувавтимхтозагине відпущеннявсіхгріхів. Проханнямивізантійськихімператорів, якимзагрожували сельджуки, почали цікавитися. Прохання приходило відімператора МихайлаVII ПапіРимському ГригоріюVII в 1074 р і в 1095 р. відімператора ОлексійI Комнін ПапіРимському Урбану II . Ще 1074 року — папа ГригорійVII виступивіззакликомрозпочати на сходівійнупротисельджуків. Віннавітьзбиравсяособистоочолитивійсько й вирушити з ним за море, однак, втягнувшись у виснажливу боротьбу за інвеституру з імператором СвященноїРимськоїімперії ГенріхомIV, не встигздійснитисвоїграндіозніплани. Средньвовічна картина: Петро Пустинникведелицарів, солдат і жінок на Єрусалимпід час першогохрестового походу 1095 року — на Клермонськомусоборі Римський Папа Урбан ІІ закликав воїнів-християнздійснюватипохід у Святу Землю, щобвідвоювати Гроб Господній і захиститипаломників та звільнити Палестину.
-
Селяни-паломники
Перший ешелонхрестоносцівсклалиселяни й біднігородяни. ЗакликПапизнайшов у них доситьгарячийвідгук. З вигуками «Deus vuet» (латиною «Господня воля») тисячіхрестоносціввирушили у тривалийпохід на Схід. Найпершими рушили на Єрусалимюрми погано озброєнихпростолюдинівпідкерівництвом Петра Ам'єнського (на прізвиськоПустельник) та Вальтера Незаможного (Вальтер Голяк). Зазнавши на шляху втрат, 1096 року вони дістались Константинополя і загинули в першому ж бою підАнатолією.
-
Перший хрестовийпохід
Вперше до походу на Церковному соборі у Клермоні 1095 року закликав Папа Римський Урбан II. Весною 1096 року, не дочекавшисьлицарів, у похід рушили загони селян Франції, Німеччини і Італії. Вони були погано озброєні та недосвічені у військовійсправі. У першому ж бою під столицею Нікейського султанату їхнюарміюзнищили турки. Тількидесятачастинаврятуваласявтечею. Весною 1097 року в столиціВізантіїзосередилися загони лицарів-хрестоносців. Головну роль в ПершомуХрестовомупоходігралифеодалиПівденноїФранції — граф Раймонд Тулузький, граф Роберт Фландрський, синнормандського герцога Вільгельма (завойовникаАнглії) Роберт, єпископАдемар. У походітакож брали участь граф ГотфрідБульйонський — герцог НижньоїЛотарингії, йогобратиБолдуін і Євстафій, граф Гуго Вермандуаський — синфранцузького короля ГенріхаI і граф БоемундТарентський. ГотфрідБульйонський, французькийлицар, голова першогохрестового походу і засновник Єрусалимськогокоролівства. Лицаріпід проводом досвіченогонорманаБоемундаТарентськогозібралисявосени 1097 року та наступного року захопили Нікею, Едессу, а пізніше Кілікію і Єрусалим (1099). Вони заснували Єрусалимськекоролівство, а також Антіохійське князівство, Едесське і Триполійське графства. Крім того, тут булиорганізованічернечо-лицарськіордени іоанітів, тамплієрів іТевтонський орден.
-
Другийхрестовийпохід
Використовуючиідеїсвященноївійнипротиневірних («джихаду»), мосульський емір Імад ад-ДінЗенгі у 1137 р. розгромиввійська графства Тріполі і почав загрожуватизахопленнямприкордонних держав королівства, зокремаЕдесського графства. Йоготодішній правитель — Жослен І де Куртене (1118–1131) не мавдостатньовійськ, щобзахиститисвоїземлі та місто. Провівширозвідку, у 1144 р. Зенгірозпочав облогу Едесси. Облога містатривала 28 днів і Едесса булазахоплена 25 грудня 1144 року Антіохійський князь Раймунд де Пуатьє (1099–1149) не лишевідмовивсядопомогти у бідісвоємусусідові, але підрізними приводами затримував загони, якійшли на допомогуЖослену. Успіх джихаду становив загрозуіснуваннюусіх держав хрестоносців. Післясмертісвого батька Зенгі Махмуд Нур ад-Дін (Нуреддін) (1146–1179) об'єднавворогуючихсирійськихемірів на боротьбупротихрестоносців, такожвикористовуючи гасла джихаду.
-
Третійхрестовийпохід
В 1187 р. султан Саладин (Салах ад Дин) розбивхрестоносців і захопив Єрусалим. Відбиватисвятемісто у третьомупоходівирушилизісвоїмивійськами король Франції ФіліпII Август, король Німеччини ФрідріхI Барбаросса і король Англії РічардI Левине Серце. У березні 1190 року війська ФрідріхаI Барбаросса переправилися в Азію, рушили на південний-схід і, післястрашнихвтрат, пробилися через усю Малу Азію, але несподіванопісля переходу через Тавр імператор потонув у річці Салефе. Частинайоговійськарозійшлася, багатозагинули, інших герцог ШвабіїФрідріхVI привів в Антіохію, а потім до Акри. У січні 1191 р. він помер відморовоївиразки. Навесніприбулифранцузький король ФіліпII Август, англійський король (РічардI Левине Серце) і герцог Леопольд Австрійський. По дорозі РічардI Левине Серце перемігімператора Кіпру, ІсакаКомніна, якийзмушенийбувздатися. Його заточили в сірійський замок, де трималимайже до самоїсмерті, а Кіпр потрапивпідвладухрестоносців. Облога Акрийшла погано внаслідокрозбратуміжфранцузьким і англійським королями, а такожміж Гі де Лузіньяном і маркграфом Конрадом Монферратським, який заявив по смертідружиниГіпретензії на єрусалимську корону й одружився на ІзабелліЄрусалимській, сестрі й спадкоємниціпомерлої Сибілли. Тільки 12 липня 1191 року Акра здаласяпіслямайжедворічної облоги. Конрад і ГіпримирилисявжепісляузяттяАкри; перший буввизнанийспадкоємцемГі й одержав Тір, Бейрут і Сідон. Незабаромпісляцьоговідплив на батьківщину ФіліпII ізчастиноюфранцузькихлицарів, але Гуго Бургундський, ГенріхШампанський і багатоіншихзнатниххрестоносцівзалишилися в Сирії. Післявзяття Акри хрестоносці діялив'яло й не наважилисярішуче напасти на Єрусалим, хоча й робилислабкіспроби. Нарешті, у вересні 1192 р., булоукладенеперемир'яіз Саладином: Єрусалимзалишився у владі мусульман, християнамбуло дозволено відвідуватисвятемісто. ПісляцьогоРічардвідплив у Європу . Обставиною, щотрохиполегшилаположенняхрестоносців, була смерть Саладина в березні 1193 р., розділйоговолодіньміжйогочисленнимисинами стало джереломміжусобицьсеред мусульман. Незабаромвисунувся брат Саладина, Аль-Малік, якийзавоювавЄгипет, південнуСирію, Месопотамію й прийняв титул султана. Післяневдачітретьогохрестового походу у Святу Землю став збиратисяімператор ГенріхVI, щоприйнявхрест у травні 1195 року, але він помер у вересні 1197 року. Деякі загони хрестоносців, щовідправилисяраніше, все-таки прибули в Акру. Трохиранішеімператоравмер ГенріхШампанський, якийбуводружений на вдові Конрада Монферратского і тому носив єрусалимську корону. Королем обранийбувтепер АморіII (брат Гі де Лузиньяна), щоодружився на вдовіГенріха. Тим часом воєннідії в Сиріїйшлиневдало, значначастинахрестоносцівповернулася на батьківщину. В цей час німецьке госпітальне братство св. Марії, заснованепід час 3- гохрестового походу, булоперетворено в тевтонський духовно-лицарський орден. Саладин та Річард підписалимирну угоду щодорозділуСвятоїЗемлівключно з Єрусалимом. Хрестоносцізаснували Друге Королівство зі столицею в Аккрі (зараз Акко). Протефактичноєдинимуспіхом походу булозавоювання Кіпру, якийзгодомбувпроданий тамплієрам.
-
Четвертийхрестовийпохід
Четвертийхрестовийпохід буворганізований не протитурків-мусульман, а протиправославної Візантійськоїімперії. Результатом четвертого походу (1202-1204) були узурпаціявладиімператора у Константинополі та заснування Латинськоїімперії. На початку XIII ст. стало зрозумілим, щовирішальнезначення для доліСвятоїЗемлімаєЄгипет, султан якогопостійнозагрожувавволодіннямхрестоносців. Папа ІнокентійIII почав готуватися до нового хрестового походу, однак до Єгиптухрестоносці так і не дійшли. Щобпотрапити в Єгипет, керівники походу звернулися до Венеції, яка мала найкращий флот, ізпроханнямпереправитиїхнівійська. Дож ЕнрікоДандоло — голова Венеціанськоїреспубліки — погодився перевезти хрестоносців за велику суму — 85 тис. марок сріблом. У червні 1202 p., коли кораблібуливжеготові, на островіЛідозібраласятількитретинахрестоносців. Керівники походу змоглизібратилишечастинунеобхідноїсуми. Тоді Дож запропонуваввідкласти плату за умови, щохрестоносцідопоможутьйомузнищити торгового суперника — місто Задар на східномуузбережжі Адріатичного моря. Незважаючи на заборонупапивоюватипротихристиян, керівники походу згодилися. У листопаді 1202 р. вони захопили і пограбували Задар. ІнокентійIII відлучивВенецію і хрестоносціввід церкви, але, бажаючизнищитиєгиптян, пообіцявзнятивідлучення, якщопохідвідбудеться. Проте дож Венеціїнамовивхрестоносців на похідпротище одного свогосуперника — християнського Константинополя. Приводом до війни стало бажаннясинаімператора ІсаакаII Ангела відібрати у дядька Олексія престол, якийвінзахопив, осліпивши брата. Імператорськийсинпообіцяв за цещедрувинагороду, вкрайнеобхіднухрестоносцям, — 200 тис. марок сріблом. Влітку 1203 р. хрестоносцірозпочали облогу Константинополя. Невдовзі вони захопилимісто і повернули престол ІсаакуII. Далі належало розрахуватися з «визволителями», але в імператорськійскарбниці не знайшлосятакоїкількості грошей. Коли їх почали силою стягувати з населення, вибухнулоповстання, у результатіякогоновимімператором проголосили ворога хрестоносців ОлексіяДуку. Вінспробувавзахиститимістовід «визволителів». Хрестоносці почали новий штурм Константинополя, 13 квітня взяли місто і по-варварськийогопограбували, вбивши тисячімешканців. Після перемоги хрестоносціподілилиміж собою земліімперії. Латиняни (так називалихрестоносціввізантійці) заснували на руїнахімперіїсвоїволодіння, щоїх на ЗаходіназивалиЛатинськоюРоманією, а історикизгодом назвали Латинськоюімперією. Про продовження походу, ясна річ, вже не йшлося.
-
Підсумки і значенняхрестовихпоходів
Хрестові походи як військові експедиції з метою визволення Святої Землі зазнали краху. Вони спричинили значні людські втрати як серед населення країн Сходу, так і серед самих учасників. Під час походів було знищено багато пам'яток культури, бібліотек, палаців. У результаті Четвертого Хрестового походу було зруйновано Константинополь — центр східної християнської культури. Хрестові походи спричинилися до погіршення відносин між Європою і країнами Сходу, християнським та ісламським світами. Проте епоха хрестових походів для Європи не минула безслідно. Значно пожвавилася торгівля на Середземному морі. Особливо помітну перевагу отримали італійські міста-держави — Венеція, Генуя, Піза, до яких перейшла першість у торгівлі з країнами Сходу. Візантія, як торговельний суперник італійських міст-держав, після Четвертого Хрестового походу перестала ним бути. Хрестові походи сприяли ознайомленню європейців з новими рільницькими рослинами і започаткуванню їх вирощування в Європі. Саме тоді потрапили в Європу рис, гречка, лимони, абрикоси, кавуни. Хрестоносці познайомилися з виробництвом цукру, шовкових тканин і скляних дзеркал, запозичили зі Сходу голубину пошту і вітряки. Знайомство зі Сходом вплинуло і на побут європейців. Лицарі засвоїли східні манери, придворну ввічливість, почали стежити за своїм тілом та обличчям. Саме відтоді на Заході призвичаїлися мити руки перед їжею, приймати ванни і митись у гарячих лазнях. У лицарських замках з'явилася нова захоплююча гра—шахи. В Західній Європі посилився потяг до вишуканих страв, солодких вин, прянощів. У моду ввійшли гарний одяг, предмети східного побуту, ковдри, рідкісні речі, коштовна зброя. Щоб купувати все це, потрібні були кошти, і феодали почали частіше вимагати від залежних селян платити їм податки грішми, а не давати продуктами, як раніше. Відтак у Європі пожвавилася торгівля, руйнувалося старе натуральне господарство.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.