Презентация на тему "Тема 9. Україна в роки Другої світової війни"

Содержание

• 
  Слайд 1
  

  1 Великая Отечественная война 22 июня 1941 г – 9 мая 1945 г.

• 
  Слайд 2

  Тема 9. Україна в роки Другої світової війни

  2 1. Українське питання в політиці держав Європи напередодні та на початку Другої світової війни. Сучасні оцінки процесу об'єднання українських земель. Україна в дипломатії країн учасниць антигітлерівської коаліції. Проблема визнання кордонів УРСР під час та по закінченні Другої свтової війни

• 
  Слайд 3
  

  3 В політичній історії України роки Другої світової війни, займають особливе місце. В ХХ столітті це вже була друга світова війна. Найбільш кривава і трагічна за всю історію людства. Почавшись 1 вересня 1939 р., вона тривала довгих 6 років. В її вир втяглася 61 держава, де проживало 80% всього людства. Воєнні дії велися на території 40 держав, воювали понад 110 млн. осіб. Загинуло більш ніж 50 млн., із них більше 25 млн. – це людські втрати Радянського Союзу.

• 
  Слайд 4
  

  4 Війна залишила глибокий слід в історичній долі України. Історична доля розпорядилася так, що українцям довелося воювати у складі різних армій по обидва боки лінії фронту, сотням тисяч із них — одночасно проти головних ворогуючих сторін.

• 
  Слайд 5

  Із воюючих країн Україна найбільше постраждала

  5 Матеріальні збитки, завдані їй, становили 285 млрд крб. у довоєнному обчисленні. Без житла залишилося майже 10 млн осіб. На фронтах війни загинуло 3 млн. українців. Ще більшими були жертви мирного населення. Загалом, у роки війни загинув кожний шостий українець. Більше 2 млн осіб було вивезено в Німеччину, 3,5 млн евакуйовано. Війна обійшлася Україні 14-мільйонними демографічними втратами.

• 
  Слайд 6
  

  6 Напередодні Другої світової війни українські землі перебували у складі СРСР, Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії, які, попри різний соціально-політичний устрій, виявляли однакову схильність до дискримінації українства, протидіяли як зростанню національної самосвідомості, так й українській державності. Водночас з наближенням континенту до світової війни українці, здавалося, мало що могли втратити внаслідок можливих змін, до яких вона могла призвести.

• 
  Слайд 7
  

  7 Понісши величезні втрати від сталінщини в підрадянській Україні, а в західних землях – від дедалі більшого гноблення Польщею, Румунією та Угорщиною, українці мали сподіватися, що будь-які, хай навіть детерміновані війною, зміни повинні принести покращення умов їхнього буття.

• 
  Слайд 8
  

  Проте ті, хто так розмірковував, трагічно помилялися. Адже війна докорінно змінила становище українців, їм судилося пережити жахливі випробовування та величезні втрати, страждання й поневіряння долі

  8 Саме роз'єднаність українських земель, що знаходились на перехресті геополітичних інтересів провідних держав—учасниць Другої світової війни, робила Україну досить вразливою для зовнішньої агресії. Водночас українські політичні сили мали надію на певний реванш у боротьбі за свою незалежність. Неупередженний аналіз свідчить, що український народ загалом не міг самостійно вирішувати своє національне питання. Його доля була в руках правителів інших держав.

• 
  Слайд 9
  

  9 На передодні воєнних баталій всі держави, на території яких проживали українці - СРСР, Польща, Румунія, Чехо-Словаччина, намагалися втримати підпорядковані їм українські землі, та, по можливості, приєднати нові. Англія, Франція, частково — США використовували Україну як геополітичний чинник у своїй дипломатичній грі між Німеччиною та СРСР. Гітлерівська Німеччина, яка оголосила боротьбу за життєвий простір претендувала на українські землі як один з важливих чинників реалізації своїх гегемоністських, геополітичних та соціально-економічних інтересів

• 
  Слайд 10

  Перша група – СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина

  10 країни, до складу яких уже входили українські землі і  основною їх метою було втримати ці землі й приєднати нові.  

• 
  Слайд 11

  Друга група – Англія, Франція і частково США

  11 своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. В основі цих інтересів – відволікти Німеччину з її загарбницькими планами від Заходу, спрямувати її агресію на Схід, а саме – проти СРСР.

• 
  Слайд 12

  Третя група – Німеччина,

  12 яка сприймала українські землі як невичерпний постачальник продовольства і сировини та Угорщина, яка домагалася повернення Закарпатської України.

• 
  Слайд 13
  

  13 Показово, що коли західні держави якось маскували свої справжні цілі щодо України, то нацисти з неприхованою відвертістю хизувалися ними. Так, включення України до поля зору дипломатії і політичних акцій німецького уряду почало знаходити прояв практично одразу після приходу фашистів до влади.

• 
  Слайд 14
  

  14 «Метою мого життя є знищення Радянської держави» Адольф Гітлер «Моя боротьба» Гітлер і його оточення досить вдало скористалися тим, що до українського питання напередодні Другої світової війни була прикута увага провідних держав світу.

• 
  Слайд 15

  1933 р. на міжнародній економічній і фінансовій конференції  у Лондоні

  15 німецька делегація на чолі з Гутенбергом відкрито проголошує меморандум з вимогою про передачу гітлерівцям України «для раціональнішого використання цієї родючої території».

• 
  Слайд 16
  

  16 Готуючись до Мюнхенської конференції і під час її проведення у вересні 1938 р. А. Гітлер представив пакет територіальних претензій до Чехо-Словаччини з боку Угорщини, Польщі, Румунії на території, де проживало українське населення. Після окупації частини чехословацької території та утворення автономії Карпато-України, Німеччина вирішила розіграти «українську карту» за прикладом Судетської області, імітуючи підтримку вимог ОУН щодо соборної України.

• 
  Слайд 17
  

  Посол Франції в Німеччині, як свідчать архівні документи, повідомляв з цього приводу в Париж своєму міністру закордонних справ 15 грудня 1938 р.:

  17 «Що стосується України, то, здається, шляхи і засоби ще не розроблені, але мета вже визначена — створити Велику Україну, яка стала б житницею Німеччини. Для цього треба зламати Румунію, переконати Польщу, відняти частину території СРСР. У військових колах вже йдеться про похід... В оточенні Гітлера подейкують про таку операцію, яка б у ширших масштабах повторювала операцію в Судетах: проведення в Польщі, Румунії, СРСР пропаганди за надання незалежності Україні, у відповідний момент дипломатична підтримка та акції з боку місцевих добровольчих загонів. І центром руху стане Закарпатська Україна».

• 
  Слайд 18
  

  18 Так званою турботою про вирішення українського питання були пронизані розмови: 6 січня 1939 р. А.Гітлера з міністром закордонних справ Польщі Ю.Беком, а через кілька тижнів міністра закордонних справ Німеччини Й. Ріббентропом, коли вони наполягали на розгляді питання про Данциг і коридор між Німеччиною та Пруссією. Одночасне акцентування на українській проблематиці підтверджувало, яке значення воно посідало в тогочасній політиці.

• 
  Слайд 19
  

  19 Польський міністр не приховував, що його держава теж претендує на Радянську Україну і на вихід до Чорного моря. Надалі, у зв'язку з незговірливістю і непоступливістю польського керівництва, Гітлер 3 квітня 1939 р. підписує директиву про підготовку нападу на Польщу, а 11 квітня — «План Вайс» - загарбницький план військового розгрому Польщі. Після цього Німеччина 28 квітня розірвала польсько-німецьку декларацію про ненапад.

• 
  Слайд 20
  

  20 Обстоюючи власні далекосяжні, загарбницькі плани, нацистська Німеччина на рубежі 1938 – 1939 рр. демонструє суттєві зміни акцентів у зовнішньополітичному курсі. Вона, як відомо, привела до падіння молодої Карпато-української держави та її уряду в Хусті. Відхід від ідеї створення “Великої України” і взагалі від східної орієнтації демонструвалися Німеччиною вельми красномовно.

• 
  Слайд 21
  

  21 Виступаючи 30 січня 1939 р. у рейхстазі, А. Гітлер заявив, що Німеччина потребує “життєвого простору” на африканському континенті. Тим самим він дав зрозуміти західним державам, що їх зовнішньополітичні розрахунки не лягають у площину прагнень третього рейху. Міжнародні оглядачі наголошували на тому, що ця промова німецького фюрера була холодним душем для західних політиків. Ф.Шуман констатував, що, своїми розмовами про колонії і Африку, А. Гітлер “нічого не сказав про Україну… Українська мрія була похована”.

• 
  Слайд 22
  

  22 Варто з’ясувати, що і як сталося з Карпатською Україною та чому А. Гітлер – цей “поборник права на національне самовизначення” і прихильник створення “Великої України” допустив ліквідацією державності Карпато-України.

• 
  Слайд 23
  

  23 Ці питання легше з’ясувати буде тоді, коли ми визначимо мотиваційні чинники у німецькій геополітичній грі в даний період. З виходом на авансцену (проголошенням автономії) Карпато-України українська карта у руках А. Гітлера стає справжнім козирем, й він майстерно використовує її як засіб тиску та шантажу у відносинах не лише з противниками, але й потенційними союзниками.

• 
  Слайд 24
  

  24 Необхідно наголосити, що з падінням Карпато-України й захопленням її більш міцнішою Угорщиною Берлін досягав трьох важливих для себе тактичних цілей. Так, 1) він ще міцніше прив’язував до антикомуністичного пакту Будапешт; 2) забезпечував нейтралітет Польщі; 3) певною мірою заспокоював СРСР, створюючи передумови для подальшого зближення.

• 
  Слайд 25
  

  25 Тим часом з березня 1939 р. в Москві між СРСР, Англією та Францією тривали безплідні переговори щодо політичних і військових питань, укладення конвенції у разі агресії з боку Німеччини. Негативну роль у них зіграв уряд Польщі, який заявляв, що поляки «не можуть в жодній формі обговорювати питання про використання жодної частини національної території іноземними військами». Тільки наприкінці серпня 1939 р. позиція Варшави дещо змінилася, але було вже запізно.

• 
  Слайд 26
  

  26 Адже і Радянський Союз не збирався поступатися своїми інтересами. Тому сталінське керівництво, не маючи розуміння з Англією і Францією у переговорах, що затягнулися, погодилося піти на зближення з гітлерівською Німеччиною. Але при цьому Кремль висуває власні вимоги: про відмову Гітлера від планів типу «Великої України»; про визнання інтересів СРСР на Балтиці, у Південно-Східній Європі тощо

• 
  Слайд 27
  

  27 Все це вельми наочно й рельєфно виявилося в ході радянсько-німецьких переговорів у серпні 1939 р. в Москві. 21 серпня 1939 р. Гітлер звернувся до Сталіна з посланням. В ньому йшлося, «що криза може вибухнути з дня на день», тому він пропонує прийняти німецького міністра закордонних справ Ріббентропа для складання та підписання пакту про ненапад. Й. Сталін погодився, і 23 серпня 1939 р. були підписані: так званий пакт Молотова - Ріббентропа про ненапад і таємний додатковий до нього протокол.

• 
  Слайд 28

  Підписаний договір між СРСР та Німеччиною був терміном на 10 років.

  28 Таємний протокол, існування якого довгий час заперечував Радянський Союз, окрім всього іншого, містив суттєві положення стосовно українських земель. А саме: «У разі територіально-політичного перевлаштування областей, які входять до Польської Держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нареву, Вісли і Сяну». Іншими словами, відмова рейху від претензій щодо України набула форми розмежування «сфер інтересів».

• 
  Слайд 29
  

  Вершиною цього процесу став Договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною від 28 вересня 1939 р. та декілька таємних додаткових протоколів до нього, підписаних Молотовим і Ріббентропом

  29 У них Німеччина і СРСР зобов'язувались не допускати на своїх територіях польської агітації, інформувати одна одну про доцільність вжиття для цього певних заходів. Можливо, що ця домовленість стала підставою для знищення навесні 1940 р. у Катині та інших місцях десятків тисяч польських офіцерів і представників інтелігенції. З політичної та правової точки зору радянсько-німецькі домовленості в Радянському Союзі були оцінені лише в роки «перебудови» в СРСР.

• 
  Слайд 30
  

  30 Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р. вторгненням гітлерівських військ в Польщу. Незважаючи на опір польських військ, до яких польська влада мобілізувала 150 тис. українців, німецькі дивізії швидко просувалися на схід. До 15 вересня основні сили польської армії були розбиті. Німці захопили Люблін, Володимир-Волинський, Дрогобич, підійшли до Бреста. 27 вересня капітулювала Варшава.

• 
  Слайд 31
  

  31 Англія та Франція, зіткнувшись з небажанням А. Гітлера йти на переговори та побоюючись остаточно втратити авторитет серед народів світу, 3 вересня 1939 р. оголосили війну Німеччині, але допомогу не надали. На Заході почалася ж так звана “дивна війна”, де за відсутності бойових дій французькі та англійські війська сиділи в добре укріплених спорудах біля р. Рейн на лінії “Мажіно” Уряди цих країн очікували зіткнення військ Німеччини і Радянського Союзу.

• 
  Слайд 32

  Возз’єднання західноукраїнських земель з Українською РСР.

  32 Українські землі фактично першими потрапили в пекло Другої світової війни. Спочатку вони стали ареною військового зіткнення Червоної армії з Польщею за землі Західної України і Білорусії у вересні 1939 р. та військового походу 1940 р. до Бессарабії та Північної Буковини. Пізніше Україна стала постачальником людських і матеріальних ресурсів для радянсько-фінляндської війни в 1940 р.

• 
  Слайд 33
  

  33 Не дочекавшись повідомлень про падіння Варшави внаслідок наступу німецьких військ, Й. Сталін віддає наказ розпочати воєнні дії проти Польщі. 17 вересня 1939 р. частини Червоної армії вступили на її територію. Як підкреслювалось у ноті Міністерства закордонних справ Союзу РСР польському уряду, ці дії проводились “з метою надати допомогу українцям перед навислою загрозою”.

• 
  Слайд 34
  

  Для здійснення “визвольного походу” в Західну Україну та Білорусь було створено Український фронт (командувач маршал С.Тимошенко, начальник штабу генерал М.Ватутін).

  34 Попри те, що стратегічна операція по захопленню західних районів України і Білорусії досить ретельно розроблялася військовим керівництвом СРСР та забезпечена значною перевагою в живій силі і техніці, незважаючи на слабкий опір польських військ, втрати радянської сторони у польській кампанії виявились досить високими. Важкі кровопролитні бої тривали протягом 20-21 вересня з польськими військам за міста Гродно, Львів, Вільно, Кобрин, Сарни, Люблін. Радянські втрати склали 795 чол., що загинули, більш ніж 2 тис. поранених та зниклих без вісті.

• 
  Слайд 35
  

  35 В цілому в ході радянсько-польської війни Червона армія просунулась на захід від старих радянських кордонів на відстань від 250 до 350 км. Було зайнято територію 195 тис. кв. км. з населенням майже 13 млн. чол. Після 12-денного маршу Червона армія вийшла на Західний Буг і Сян, де зупинилася. Перемогу відзначили парадами радянських та німецьких військ у Бресті, інших містах колишньої Польщі.

• 
  Слайд 36
  

  28 вересня 1939 р. СРСР і Німеччина уклали договір про дружбу і кордони.

  36 За цим договором до складу Радянського Союзу відійшла більшість території Західної України. Терени від Вісли до Бугу перейшли до Німеччини. Польщі на карті Європи не залишилось. Військові частини обох сторін, які в окремих місцях перейшли обумовлену лінію розмежування, відійшли на обумовлені позиції

• 
  Слайд 37
  

  “Визвольний” похід Червоної армії до Західної України визвав неоднозначну реакцію місцевого населення.

  37 Для ідеологічної обробки тамтешніх мешканців радянське керівництво вміло використало привабливі гасла національного визволення і соціальної справедливості, під якими здійснювався похід. Тому більшість населення підтримало прихід радянських військ на Західну Україну. Вони щиро повірили в звільнення від польського гноблення, вбачали в цьому омріяне віками возз’єднання українських земель.

• 
  Слайд 38
  

  38 На визволених землях у складі Української РСР було утворено 8 нових областей: Львівську, Волинську, Рівненську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську, Ізмаїльську, та Чернівецьку. Після приєднання західноукраїнських земель, населення України збільшилося на 8,8 млн. і складало на 1 червня 1941 р. майже 42 млн. осіб, а територія УРСР розширилася до 565 тис. кв. км

• 
  Слайд 39
  

  39 Однак, за межами України ще залишалися окуповане Угорщиною Закарпаття та так зване “Закерзоння” – Холмщина, Лівобережне Надсяння, Лемківщина і Підляшшя, які ввійшли до складу генерального губернаторства, створеного німцями з частини окупованої ними території Польщі. Приблизно в той же час до складу Радянського Союзу увійшли Латвія, Литва, Естонія, частина Фінляндії.

• 
  Слайд 40
  

  40 Отже, у надзвичайно складній і суперечливій обстановці, що склалась наприкінці 30-х рр. вдалося здійснити споконвічну мрію українського народу про возз’єднання всіх етнічних українських земель в єдиному державному утворенні. Перебравши у воєнний спосіб західноукраїнські землі і надавши вигляд легітимності їхньому вступу до СРСР, радянський режим приступив до активної радянізації.

• 
  Слайд 41

  Радянізація

  41 –це комплекс соціально-економічних,політичних, національно-культурних та репресивно-каральних заходів, спрямованих на інкорпорацію приєднаних територій. Відбулися експропріація маєтків польських землевласників, перерозподіл їхньої землі між українськими селянами; націоналізація промислових підприємств; українізація системи народної освіти, державних установ, судочинства і поліпшення медичного обслуговування, особливо на селі; ліквідація неписьменності та безробіття тощо.

• 
  Слайд 42
  

  З нападом фашистської Німеччини на Польщу Друга світова війна стала фактом. Вона охопила майже всі континенти

  42 Причини її близькі до тих, що призвели і до Першої світової. Зародилася війна в глибинних суперечностях, які існували між державами і випливали з їх політичних і економічних цілей..

• 
  Слайд 43

  ПРИЧИНИ ВІЙНИ

  43 Серед політичних причин - прагнення керівних кіл провідних держав перерозподілити сфери впливу, забезпечити неподільне панування своєї системи. До економічних причин належать прагнення розширити сфери застосування капіталу, отримати дешеві джерела сировини і робочої сили. Всі учасники цієї війни намагалися задовольнити насамперед свої інтереси: якщо фашистські країни мали намір силою завоювати “життєвий простір”, то інші західні держави прагнули втримати раніше захоплене. Однак їх об’єднувала мета знищення СРСР

• 
  Слайд 44
  

  44 Начало войны: 22 июня 1941 года Окончание войны: 9 мая 1945 года Причины війни: Прагнення Німеччини до світового панування боротьба имперіалістичних блоків за ринки збуту, джерела сировини, сфери застосування капіталу Характер війни: Завойовницька з боку провідних західних держав. Для СРСР – справедлива, визвольна Предлог агресії - неминуча загроза нападу з боку СРСР.

• 
  Слайд 45

  Надалі характерДругої світової війни змінюється.

  45 При цьому, політичні цілі фашистського блоку держав залишались незмінним, а методи і способи ведення війни ставали все більш антигуманними і варварськими. Боротьба держав і народів, які протистояли фашистському блоку, набирала антифашистського справедливого, визвольного характеру.

• 
  Слайд 46
  

  46 Цели Германии в войне : Ліквидация СРСР і соціалізму. Завоювання світового панування Ліквідація демократичних держав Західної Європи, ліквідація національної незалежності, підкорення Німеччині Колонизація СРСР. Знищення 140 млн. «зайвих» людей и народів.

• 
  Слайд 47
  

  47 Цели СССР определились в ходе войны. Это: Захист свободи і незалежності країни і соціалістичних ідей. Звільнення поневолених фашизмом народів Європи. Створення демократичних або соціалистичних урядів у сусідніх країнах Ліквидація німецького фашизму, прусського та японского мілітаризму.

• 
  Слайд 48

  Періодизація війни

  48 першийперіод– 1 вересня 1939 р. – 22 червня 1941 р., змістом якого став початок війни, розгром Польщі, возз’єднання західноукраїнських земель з УРСР, їх радянізація; другий період – 22 червня 1941 р. – листопад 1942 р. характеризується таким подіями, як напад на СРСР, окупація України фашистською Німеччиною, встановлення “нового порядку”, зародження і розвиток руху опору на окупованих землях, наступ радянських військ під Сталінградом, який поклав початок перелому в війні; третій період- грудень 1942 р. - жовтень 1944 р., - визволення України від загарбників.

• 
  Слайд 49
  

  49 К июню 1941 года Германией было захвачено 12 стран Европы - Австрия, Чехословакия, Албания, Польша, Дания, Норвегия, Нидерланды, Люксембург, Бельгия, Франция, Югославия и Греция Расстановка сил в начале войны: Немецко-фашистская армия (5,5 млн. чел). Имела структуру: 181 дивизия, в том числе 19 танковых и 14 моторизованных, и 18 бригад, поддерживаемых тремя воздушными флотами. В полосе от Чёрного моря до Припятских болот — группа армий «Юг» (44 немецкие, 13 румынских дивизий, 9 румынских и 4 венгерские бригады) В полосе от Припятских болот до Гольдапа — группа армий «Центр» (50 немецких дивизий и 2 немецкие бригады); В полосе от Гольдапа до Мемеля — группа армий «Север» (29 немецких дивизий). Синий цвет — Германия, союзники, протектораты. Розовый — Англия. Зелёный — СССР. Германия

• 
  Слайд 50
  

  50 2. Военно-стратегические планы Германии: план «Барбаросса» — план ведения военной кампании против СССР Он предусматривалодновременное нанесение ударов по трем главным направлениям: ленинградскому (группа армий «Север»), московскому («Центр») киевскому («Юг»). был разработан в течение лета 1940 г. предусматривал проведение молниеносной (6 — 7 недель) войны. (Блицкриг) Цель плана — выйти на линию Архангельск — Астрахань, захватить европейскую часть СССР.

• 
  Слайд 51
  

  51

• 
  Слайд 52

  Загальний стратегічний задум містився в плані Барбаросса.

  52 Розгром Радянського Союзу планувався в дуже короткі терміни. Дух “бліцкрігу”, тобто “блискавичної війни”, наскрізь пронизав план “Барбаросса”. В ньому наголошувалось: “Німецькі збройні сили повинні розбити Радянську Росію в ході короткочасної компанії ще до того, як буде закінчена війна проти Англії”. Фашистське політичне і військове керівництво вважало, що воєнна компанія проти СРСР займе не більше півтора місяця.

• 
  Слайд 53
  

  53 Стратегія Німеччина полягала у тому, щоб потужними бронетанковими обєднаннями оточити радянські військові формування і при підтримці авіації Знищити їх у «котлах». Наказ про початок наступу через кордон СРСР був підписаний Гітлеромом 17 червня 1941 р.;

• 
  Слайд 54
  

  54 Злочинний задум фашистських загарбників полягав в тому, щоб стерти з землі державу. В додатках до плану “Барбаросса” містилася прискіплива програма пограбування, фізичного знищення та ідеологічного підкорення радянських громадян.

• 
  Слайд 55
  

  Генеральним планом “Ост” також передбачались окупація та розподіл території СРСР

  55 Відносно України планувалось, що вона відійде Німеччині, окрім західних частин України і Бессарабії, які віддавалися Румунії. На руїнах Радянського Союзу німці планували створити могутню колоніальну базу, яка б стала поставником сировини, продовольства і рабської сили.

• 
  Слайд 56
  

  56

• 
  Слайд 57
  

  57 Красная Армия с тяжелыми боями отступала, потеряв только запервые три недели войны: около 850 тыс. человек, 3,5 тыс. самолетов, до половины танков, имевшихся в пограничных округах. К середине июля противнику удалось продвинуться на 300—600км вглубь страны, потеряв при этом лишь 100 тыс. человекубитыми.

• 
  Слайд 58
  

  58

• 
  Слайд 59
  

  59 Потери армии за первые шесть месяцев войны составили 5 млн. человек (это более 9/10 всей предвоенной численности Красной Армии). В 1941 г. в плен было захвачено 3,9 млн. советских солдат и офицеров. Начало войны Немецкие войска заняли: Литву Латвию часть Белоруссии Правобережную Украину вышли на дальние подступы к Ленинграду

• 
  Слайд 60

  Причини поразок Червоної Армії на початковому етапі війни

  60 Раптовість нападу фашистської Німеччини, масовані бомбардування авіації і артилерії, неузгодженість в керуванні військами некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва, незавершеність процесу переозброєння, мобілізаційна неготовність армії, передвоєнні репресії в армії

• 
  Слайд 61
  

  61

• 
  Слайд 62
  

  62 Висока технічна оззброєність німецької армії Богатий бойовий досвід Німеччини, накоплений за 2 роки війни Причини поразок Червоної Армії на початку війни

• 
  Слайд 63
  

  63 1. Введення військового стану 2. Мобілізація усіх військовозобов'язаних 3. Введення понаднормових робіт на підприємствах 4. Відміна вихідних та відпусток 5. Закріплення робочих та службовців за підприємством нга весь період війни Заходи радянської держави щодо організаціі відсічі ворогу

• 
  Слайд 64
  

  64 Створення Державного комітету оборони (Голова ДКО был Й. Сталін.) Обєднував діяльність державнийх, військових установ, партійних, комсомольських, профспілкових організацій. Здійснював державне і господарське управління Були створені: Ставка Верховного головнокомандувания, Військові ради фронтов і армій. На чолі збройних сил - Сталин. 4) Організовано головний штаб партизанського руху. 5) В армії було введено інститут військових комісарів, який відігравав у роки війни величезну роль в укріпленні організованності та дисципліни у військах. Заходи радянської держави щодо організаціі відсічі ворогу

• 
  Слайд 65
  

  65

• 
  Слайд 66
  

  66 24 июня 1941 года создан Совет по эвакуации С июля по ноябрь 1941 года эвакуировано: 1500 крупных предприятий 10 млн. человек

• 
  Слайд 67
  

  67

• 
  Слайд 68
  

  68 Выпуск валовой промышленной продукции Июнь-ноябрь 1941 года декабрь 1941 года март 1942 года Падение Стабилизация Рост 1942 год

• 
  Слайд 69
  

  69 Продвижение немецких войск вглубь территории СССР (к зиме 1941 г.) Оккупирована территория, на которой до войны Проживало населения 40% Добывалось угля Выплавлялось чугуна Производилось сахара 63% 68% 84%

• 
  Слайд 70
  

  70 Всенародная помощь армии в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. 110 млрд. руб. на 10 млн. чел. 5.500 тыс. чел. Собрано денег Собрано обмундирования Сдали кровь для раненных

• 
  Слайд 71
  

  Визволення України від німецьких загарбників та політичні наслідки завершення Другої світової війни

  71 Звільнення України від окупації почалося внаслідок розпочатого в ході Сталінградської битви контрнаступу в грудні 1942 р. Вже 18 грудня 1942 р. звільнено від окупантів перший український населений пункт – с. Півнівку Міловського району Луганської області, а 14 лютого - обласний центр.

• 
  Слайд 72

  Визволення України від німецьких загарбників

  72 6 листопада 1943 р. столицю України м. Київ було визволеновід німецько-фашистських загарбників

• 
  Слайд 73
  

  Визволивши столицю України, радянські війська розпочали загальний наступ з метою визволення Правобережної України.

  73 Від грудня 1943 р. до кінця жовтня 1944р. на величезних просторах від Полісся до Чорного моря, від Дніпра до Карпат розгорнулася найбільші битви Великої Вітчизняної війни. Найскладнішими воєнними операціями 1944 р. в Україні стали Житомирсько-Бердичівська (січень), Корсунь-Шевченківська (25 січня-17 лютого), Кримська (квітень-травень), Львівсько-Сандомирська (липень) Яссо-Кишенівська (серпень), Карпато-Ужгородська (жовтень). Всі вони закінчилися нищівною поразкою фашистських окупантів.

• 
  Слайд 74

  Визволення України від німецьких загарбників

  74 В грудні 1943 р. були звільнені: 14-го –Черкаси, 31-го – Житомир. 8 січня 1944 р. радянські війська звільнили Кіровоград, в лютому: 5-го – Рівне і Луцьк; в березні: 13-го – Херсон, 20-го – Вінницю, 25-го – Хмельницьк, 28-го Миколаїв, 29-го – Чернівці; в квітні: 10-го – Одесу, 13-го – Сімферополь, 15-го – Тернопіль. 9 травня 1944 р. звільнено Севастополь, 27 липня – Львів і Івано-Франківськ. Звільненням 28 жовтня 1944 р. УжгородаУкраїна була остаточно визволена від німецько-фашистських загарбників.

• 
  Слайд 75

  Політичні наслідки війни для України

  75 Перший – у Другій світовій війни для України вперше за багато століть Україна було досягнуто соборності. Другий - відновлення радянської влади в Україні, продовження “радянізації” Західної України. Третій - у Другій світовій війні ОУН-УПА опинилися у становищі, коли вони не мали змоги діяти згідно з власними інтересами.

• 
  Слайд 76
  

  76 Четвертий - Україна стала однією з переможниць у війні. Крім того, тимчасові поступки Й. Сталіна національним прагненням неросійських народів породили сподівання, що після війни – все стане інакше. П’ятий – (але не за важливістю) - наслідок війни: змінилося геополітичне становище України. Новизна становища України в світі полягала в тому, що вона повернулася як суб’єкт (хоч і обмежений в правах) міжнародного права на арену міждержавних відносин.