Презентация на тему "Фашизм і нацизм"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Фашизм і нацизм.

  У чому всі помилялися

• 
  Слайд 2
  

  Звісно, жодна нормальна людина не можевідчуватисимпатії до фашизму зйого культом дуче чикаудильйо, загонами чорносорочечниківі касторкою для інакодумців. Але водночасоголошуватиГолокостпородженням «звірячоїфашистськоїідеології» навряд чи справедливо.

• 
  Слайд 3
  

  Українцям добре знайомаситуація, коли історичніподії 70—50-річної давностістають приводом для грандіознихбаталій у суспільствійполітикумі. При цьому в хіднеодміннойдуть слова «фашист» і «фашистський». Мало хтоздогадується, щовзагалі-тоїхнекоректнозастосовуватинавіть до самого Адольфа Гітлера.

• 
  Слайд 4
  

  Лишезрідкаокреміісторики та політологизауважують, що фашизм і нацизм — аж ніяк не тотожніпоняття. Але докладнозупинятися на ційслизькійтемі у нас не люблять. Кому хочетьсяз’ясовуватирізницюміждвома видами негідників? На жаль, досвідпоказує, щотермінологічнаплутанинанезміннопороджуєспотворенесприйняттяісторії. Навіть коли йдеться про такіодіозніявища, як фашизм чи нацизм.

• 
  Слайд 5
  

  У мемуарах одного ветерана війни описано цікавийепізод, якийвідбувався в Німеччиніузимку 1945-го. Радянськийофіцеробізвавлітньогоцивільногонімця «старим фашистом», добрячейогоздивувавши: «Німець запитав: — WarumFaschisten? Faschisten — Italien. Mussolini. — Фашисти — в Італії?! А тут хто?! — Hitler. NSDAP. Nazis. — Ти ба, — сказав гвардіїкапітан. — Виявляється, різницяє. Нічого. ПовісимоМуссоліні, повісимойГітлера».

• 
  Слайд 6
  

  Справді, функціонери НСДАП та есесівськізарізякинавіть не підозрювали, що в СРСР їхвважають фашистами. Натомістьрадянські люди не здогадувалися, що фашизм і нацизм — різні, хочібагато в чомусхожірухи. VS

• 
  Слайд 7
  

  Спільнірисидвохідеологійназватиневажко: тотальненеприйняттядемократичнихцінностей, прагнення до жорсткоїоднопартійноїдиктатури, культ вождя, ненависть до марксистівілібералів, беззастережний примат національнихінтересів над індивідуальними та класовими. Є, втім, іістотнівідмінності.

• 
  Слайд 8
  

  Емблемою фашизму, щозародився в ІталіїпісляПершоїсвітовоївійни, не випадково стала давньоримськафасція — в’язка лозин, символ єднання та міцності. Фашистивисунулипривабливу тезу про «єдністьнації» — на противагукласовійборотьбііпартійнимрозбратам, породжуваним «гнилою» демократичною системою. Ідеологи фашизму вважали, щопарламентськудемократіюмаєзмінитит.зв. корпоративна держава на основіпрофесійнихгруп (корпорацій), щовиконуютьпевніфункції. Разом корпораціїстановлятьєдинийнаціональнийорганізм, івиходитьповнаідилія...

• 
  Слайд 9
  

  Окремимкласаміпартіям фашизм протиставляв, говорячисучасноюмовою, політичнунацію. І нас не маєдивувати той факт, що в 1920-ті роки середсоратниківБенітоМуссолінітраплялисяетнічнієвреї — наприкладсенаториЛурія, АнконаіМеєр, голова ДержбанкуТепліцчиГвідо Юнг, член Великоїфашистської ради, міністрфінансівіактивнийрозробник «корпоративних» ідей. Те ж самеможнасказатиі про фашистськірежими в ІспаніїіПортугалії, до речі, вони благополучно пережили війну, закінченняякоїнібитоознаменувалосяперемогою над фашизмом.

• 
  Слайд 10
  

  А ось у випадкуз нацистами ситуаціяпринциповоінша. Тут на передній план виходитьтурбота про «чистоту нації», нетерпимість до інородців, печернийбіологізмізобмірюваннямчерепів, вираховуваннямвідсоткаарійськоїкровітощо. Саме для нацизму характерна ідея про «неповноцінніраси» і «расу панів», нібитопокликануправити Землею. Фашистибулизначноменшамбітними, ніжнацисти, котрібудувалиграндіозніпланизрадикальноїперебудовивсьогосвіту.

• 
  Слайд 11
  

  Звідсивипливаєщеоднезнаковавідмінністьміж фашизмом і нацизмом — ставлення до релігії. Якщо у фашистських державах церковніінституціїнабули великого авторитету та впливу, то нацистивідверто церкви не шанували. Для них релігіябула конкурентом у боротьбі за душіспівгромадян. Американськийісторик Алан Кассельсще в 70-х роках ХХ століттявисунуворигінальнутеоріющодопоширенняфашистської та нацистськоїідеологій у державах Європи. На його думку, фашизм бувхарактернийнасамперед для порівняновідсталихкраїн, якірозраховувализдопомогоюжорсткоїдиктатури та централізованоїекономікидомогтисяприскоренихтемпіврозвитку. Нацизм же, навпаки, слідрозглядати як негативнуреакцію на промисловий переворот іурбанізацію, котрі породили «змішання племен» ірозмиваннянаціональнихособливостей. Тому нацистськіідеїнабулинайбільшоїпідтримки в передовихіндустріальнихкраїнах на кшталтНімеччини.

• 
  Слайд 12
  

  Хибнобуло б вважати, щофашисти та нацисти, яківиступалиєдиним фронтом у періодДругоїсвітової, булиодвічними союзниками. Дужепоказовимє приклад Австрії. На початку 1930-х при владі тут був канцлер ЕнгельбертДольфус, запеклий фашист, якиймріяв про корпоративну державу, розпустив парламент, ліквідувавосновнігромадянськісвободи та уклав союз ізМуссоліні. При цьомунайлютішими ворогами Дольфусабулимісцевінацисти, прибічникиприєднанняАвстрії до Третього рейху. Улітку 1934-го австрійськінаці вчинили спробу путчу, захопивширезиденцію канцлера-фашиста і смертельно поранивши його самого. До речі, цібурхливіподіїледь не спровокуваливійськовийконфліктміжНімеччиною та Італією.

• 
  Слайд 13
  

  Одним ізнайбільшихзлочинів ХХ століття, безперечно, євлаштованийгітлерівським режимом геноцид. І одіозністьпоняття «фашизм» для нас пов’язананасампередізтрагедієюГолокосту. Але, хоч як парадоксально, фашистибули до неїпричетнідужевіддалено.

• 
  Слайд 14
  

  Протягом 15 роківпісля приходу Муссоліні до влади в італійськійфашистськійдержаві не булонаціональноїдискримінації. Антисемітськізакони дуче ухваливлише 1938-го, підвпливомновонабутого союзника-фюрера. Однакбрати участь в «остаточному вирішеннієврейськогопитання» Муссоліні категорично відмовлявсяі не видававГітлеруіталійськихєвреїв. Вони залишалися в безпеці аж до осені 1943 року, коли Італіякапітулювалаінімці, котрізайнялипівнічкраїни, відкрилилікіталійським жертвам Голокосту.

• 
  Слайд 15
  

  Щекількапромовистихфактів. ЗайнятоїіталійськоюокупацієюАлбаніїГолокост не зачепивзовсім. У Хорватії 1941-го кількатисячєвреїв утекли зрайонів, підконтрольнихнімцяміусташам, в італійськуокупаційну зону. Через рікнімецькекерівництвозажадаловідІталіївидативтікачів. Фашистивідмовилися... Нарешті, буликласичніфашистськірежими Франко в Іспанії та Салазара в Португалії. Вони не тількинепереслідували «своїх» євреїв, а йнадалипритулоктисячамєврейськихбіженцівзіншихкраїн.

• 
  Слайд 16
  

  Ототожнення фашизму і нацизму дісталося нам у спадщинувідрадянськоїпропаганди. І, вочевидь, пов’язанезпрагненнямбільшовиківпідігнативсіхнедругівпідспільний ранжир. Фанатики, якібачилидійсність у кривому дзеркалімарксистськихдогматів, упевнено заявляли: класовасутністьусіхбуржуазнихпартійоднакова! Сталінська пропаганда в 1930-ті роки легко ставила знак рівностіміжГітлеромібританськими консерваторами. Мовляв, у Німеччині — «відкрита диктатура великого капіталу», а в Англії — «замаскована». Де вже тут розрізнятифашистівінацистів?

• 
  Слайд 17
  

  Італійський фашизм вийшов на історичну арену ранішевідіншиходіознихрухів, тому слово «фашист» іперетворилося на універсальнийярлик для політиків, ворожихкомунізму. З початку 1920-х років так почали називатигетьусіхдіячівправоїорієнтації — відГітлера до Пілсудського, відМуссолінідоУльманіса. Мало того, європейськихсоціал-демократів, якініяк не підпадалипідвизначення «фашисти», алеСталінутежнеподобалися, охрестили «соціал-фашистами». Цей абсурднийепітет активно використовували аж до середини 1930-х років.

• 
  Слайд 18
  

  До речі, протилежнийтабір у 1920—30-ті роки такожгрішивсхильністю до штучнихузагальнень. Ультраправапресатаврувалазловіснихчервоних, зображуючиросійськихбільшовиків, німецькихесдеків та англійськихлейбористів як єдинеціле. Протесьогодніжодендослідник не оперуєцимпропагандистськимярликом. А от багатоликі «фашисти» успішноперекочувализагітокрадянськоїепохи до сучаснихмонографій, статей та шкільнихпідручників. Заодно ми успадкувалиікількапохіднихштампів.

• 
  Слайд 19
  

  Зокреманаші ЗМІ досіполюбляютьуживатитермін «фашист» для позначеннявійськового вермахту. Уявляти кожного німця, мобілізованого в арміюГітлера, носіємпевноїідеології, причомунавіть не гітлерівської, абсолютно некоректно. З таким самим успіхомможнаохреститивсіхбійцівЧервоноїармії «троцькістами».

• 
  Слайд 20
  

  Слідзгадатиіслівце «німецько-фашистський». Цей термін не лишехибний в історичномуплані, а йдоситьсумнівнийзпоглядулінгвістики. Радянськіпропагандисти наплодили чимало схожих словеснихпотвор, однакчастиназ них швидковтратилаактуальність. Ще за Сталіна канули в Лету яскраві перли: «соціал-фашист», «українсько-німецькийнаціоналіст» (так один час пробувалиназиватибійців УПА), «право-лівацький блок Сирцова—Ломінадзе» (про розгромцієїантипартійноїгрупирапортувалирадянськігазети на початку 1930-х). Доля «німецько-фашистськихзагарбників» склаласявдаліше — вони досіз нами.

• 
  Слайд 21
  

  Числідвідмовитисявідуживаннятерміна «фашизм» у хибномуконтексті? Запитання не з легких. Якщо на однійшальцітерезів — історичнаоб’єктивність, то на іншій — усталеністереотипи, стосикнижокі статей, опублікованих за останні 70 років, нарешті, політкон’юнктура...

• 
  Слайд 22
  

  ПідготувалаОмельченко Ольга