Содержание
-
Знайомство і самопізнання
Виконала: Учениця 101 групи Пахар Наталія
-
Адаптація в новому колективі
Виділяютьчотиривидиадаптації: Заперечення . Співробітниквисловлюєактивнунезгодузцінностямифірми, йогоочікуванняперебувають у непримиреннійсуперечностізреальністю. Зазвичайвінзвільняється в перші ж місяці. Конформізм . Повнийприйняттяцінностейі норм організації, готовністьпідкорятися правилам гри. Такіпрацівникискладають у колективіосновнумасу. Мімікрія . Дотриманнядругорядних норм при неприйняттіосновних характерно для потенційноїгрупиризику, члени якоїготові в будь-який момент розлучитисязфірмою. Адаптивнийіндивідуалізм . Вінхарактеризуєтьсязгодоюзосновними нормами іцінностямиорганізації при неприйняттідругорядних. Співробітникзберігаєякусьіндивідуальність, алепо-своємунепоганопрацює в колективі.
-
Розрізняютьчотиристоронипроцесуадаптаціїспівробітника: Професійну. Психофізіологічну. Соціально-психологічну. Організаційну.
-
Анкета для визначення темпераменту.
1. Як поводиться школяр, якщо виникає потреба швидко, невідкладно діяти? а) Легко включається в роботу; б) активно діє; в) працює повільно, без зайвих слів; г) діє несміливо, невпевнено. 2. Як реагує дитина на зауваження дорослих (батьків, учителя)? а) Говорить, що більше так не чинитиме, але за деякий час знову робить те саме; б) не слухається і робить по-своєму, бурхливо реагує на зауваження; в) мовчки бере до відома точку зору дорослого; г) ображено мовчить. довго переживає. 3. Як розмовляє дитина з однолітками у важливих для неї ситуаціях? а) Швидко, напористо, прислухаючись до висловлювань інших; б) стрімко, пристрасно, ніколи не слухаючи; в) спокійно й упевнено; г) сумнівається, невпевнена, озирається на інших. 4. Як поводитися в незвичній ситуації ( у кабінеті лікаря, директора тощо? а) Легко орієнтується, виявляє цікавість, активність; б) збуджена, інколи занадто, неспокійна; в) урівноважена, спокійно придивляється до нового; г) ніяковіє, поводиться сором’язливо
-
Інтерпретація результатів
Більшість виборів варіанту: «а» вказує на сангвініка, «б» - на холерика, «в» - на флегматика, «г» - на меланхоліка.
-
Сангвінік. Холерик
Сангвінік – жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується у новому колективі. Настрій стійкий, без будь-яких коливань. Активні в різних видах діяльності, але інтереси і нахили поверхові – можуть стрімко з’явитися і зникнути. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, активно жестикулює, міміка виразна. Намагається займатися тільки легкою, приємною і цікавою справою й уникати складного. неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, йому симпатизують ровесники. Засинає швидко, сон глибокий, спокійний. Просинається спокійно і може одразу переходити до активної діяльності. Холерик – зазвичай неспокійний, усі реакції яскраві. Мова швидка, емоційно забарвлена, міміка виразна, жести різкі. Діти цього типу нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до обмежень, режиму, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм. Енергійні, наполегливі, здатні виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може відмовитися різко й остаточно. Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна активність, швидкість. Діти цього типу зазвичай упевнені в собі, легко справляються із завданнями, люблять бути лідерами. Часто намагаються керувати дорослими, конфліктують з однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. важко засинають, сон неспокійний, прокидаються швидко й одразу включаються в активну діяльність.
-
Флегматик. Меланхолік
Флегматик – спокійний, повільний. Розсудливий, досить терплячий, зокрема і до фізичного болю. Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушений виконувати певні дії швидко. Насправді почуття цих дітей відрізняються глибиною і постійністю. Болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлуку з близькими людьми, бояться і не люблять Зимін, нестабільності. мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкується з невеликим колом дітей, стабільний у прихильностях. Уміє певний час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктний, поступливий. розсудливий. якщо дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей. Меланхолік – діти із цим типом нервової системи сильно реагують на найнезначніші подразники. Вони малоактивні, малорухливі, вразливі. замкнені, швидко втомлюються, лякливі, нерішучі, бачать події в темних барвах. Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від решти дітей. Достатньо пасивні у спілкуванні з дорослими і ровесниками. меланхоліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнені, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій обстановці – кмітливі, уважні й чутливі. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Дуже вразливі й чутливі до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів. Вимогливі до себе та інших.
-
Самопізнання
Самопізнання — цесвоєрідниймеханізмпізнавальноїдіяльностілюдини, в основіякоголежитьпроцес рефлексії. Процессамопізнаннявимагаєвідсуб'єктазначнихзусиль, невпинноїпраці над собою, дозволяєвідкрити себе, виявитисвоїпозитивніякості, можливості та задатки, якіпотімшляхомсамовиховання людиназможеперетворити в здібності, а талант — у стійку рису характеру. Націленістьлюдини на пізнаннясвоїхфізичних, психічнихможливостей, свогомісця в соціумі складаєсутністьсамопізнання. Самопізнання — початковийетап самовиховання особистості, вивчення нею своїхвластивостей, системицінностей, життєвихнамірів, провіднихмотивівімотивацій, характеру, темпераменту, особливостейпроцесівпізнання (відчуття, сприйняття, пам'яті, уваги, мислення, мовленнятощо). Самопізнаннядаєможливістьсамостійновизначити шляхи успіху в певнійсферідіяльності, проаналізувати та удосконалити свою повсякденнудіяльність.
-
Загальнізакономірності та особливостісамопізнання
До загальнихзакономірностейсамопізнанняможуть бути віднесенінаступні: ступіньусвідомленості — неусвідомленості. У більшостівипадківпроцессамопізнання носить безперервний характер іє до певноїмежінеусвідомленим. Людина просто живе, вчиться, працює, спілкується, ведебезупиннийдіалогіз самим собою; різноїнасиченості. Існуєрізнанасиченістьсамопізнання на різнихетапахжиттєвого шляху. Наше життяскладаєтьсязіспокійнихікризовихперіодів, звідрізків, не насиченихінасиченихподіями, якіможутьзмінювати долю ібіографію. Тому самопізнанняактивізується там, де життянасиченеподіями, коли необхідноприймативідповідальнірішення; принципованезавершеністьсамопізнання. Вона зумовленатим, щореальнежиття як бивипереджаєпроцесїїусвідомлення, людинавженародилася, живе, у неїнавітьсформувалисьелементарніакти самосвідомості увиглядівиділеннясвогофізичного «Я» знавколишньогосвіту, а ось пізнає вона себе дещопізніше. Те ж самеєхарактернимі для дорослоїлюдини, реально йогоособистістьіжиттябагатше, ніж те, щовінзнає про себе. Завждиєнепізнане, сліпапляма. Тому пізнати себе повністюнеможливо, навіть людям, щоволодіютьвидатнимиздібностями в ційсфері.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.