Содержание
-
-
Мій перший вірш написаний в окопі, на тійсипкій од вибухівстіні, коли згубилозорі в гороскопімоєдитинство, вбите не війні. Лилась пожежівулканічна лава, стояли в сивих кратерах сади. І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум'яй води. Бувбілийсвіт не білийвже, а чорний. Вогненнанічприсвічувала дню. І той окопчик – як підводнийчовену морідиму, жахуівогню.
-
Цевжебулоні зайчиком, нівовком – кривавийсвіт, обвуглена зоря! А я писала мало не осколком великібукви, щойноз букваря. Мені б щегратись в піжмуркиівкласи, вказкилітать на крилахпалітур. А я писала вірші про фугаси, а я вже смерть побачилавпритул. О перший біль тих не дитячихвражень, якийвінслід на серцізалиша! Як невимовневіршами не скажеш, чиненімоюзробиться душа?! Душа в словах – як море в перископі, І спомин той – як відсвіт на чолі… Мій перший вірш написаний в окопі. Віндрукувався просто на землі.
-
Коли в людиниє народ, тоді вона уже людина.
-
Кожнепоколіннявип’є свою чашу. Але чому вони повинніпитищей нашу?
-
Берестечко
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
ПолтаваПолтава – важный туристический центр в Украине, привлекающий гостей историческими достопримечательностями, уютными улочками, живописными парками и скверами,
-
Флоренция
-
спини мене отямсяiотямтакалюбовбуває раз в нiколи вона ж промчить над зламаннимжиттям за нею ж будутьбiгтивидноколи вона ж порве нам спокiй до струни вона ж слова поспалюєвустамиспини мене спиниiсхаменищепокиможудумативостаннєщепокиможуалевже не можу настала чергай на мою зорю чибiля тебе душу вiдморожучибiля тебе полум`ямзгорю
-
-
Життяiде. I все без коректур. I час летить, не стишуe галопу. Давно нема маркзи Помпадур, I ми живем уже пiсля потопу. Не знаю я, що буде пiсля нас, в якi природа уберетьсяшати. Eдиний, хто не втомлються, — час. А ми живi, нам треба поспiшати. Зробитищось, лишити по собi, а ми, нiчого, — пройдемо, як тiнi, щобтiльки неба очiголубiцю землю завждибачили в цвiтiннi. Щобцiлiси не вимерли, як тур, щобцi слова не вичахли, як руди. Життяiде, i все без коректур, i як напишеш, так уже i буде. Але не бiйсяприкрого рядка. Прозрiнь не бiйся, бо вони як лiки. Не бiйсяправди, хоч яка гiрка, не бйсясмуткiв, хоч вони як рiки. Людинiбiйся душу ошукать, бо в цьомусхибиш — то уже навiки.
-
Яке гірке, якегірке вино...Кохання, вiрнсть — iстиниодвчнi. Створили iхiще до нас, давно. А ми… Що ж ми? Лишвипадковiстрiчнi. Яке гiрке, якегiрке вино! Гiрке… гiрке… гiркшогонемае, Мов кров усяпросякнута вином, Коли в нас в головi душа палае, Стаешти перед серцемлиш рабом. А треба пити. То хороший звичай. Його створили теж для нас, давно… За нашу зустрiч! За прощання наше! Яке гiрке, якегiрке вино! (Лiна Костенко)
-
Послушаю-ка дождь. Подкрался и шумит. Веселый звук воды, шаги самой Природы. Мне кажется, что миг прошел, лишь миг, Вдруг оглянусь - а это годы, годы! Да нет, уже века. Не ведает никто, В туманностях души, а может, Андромеды, Я, завернувшись в дождь - в стеклянное пальто, С живыми, с мертвыми ль веду беседы. Целую все леса. Спасибо скрипачу, Он славно нам сыграл про все, что есть, чем буду. Я дерево, я снег, все, что любить хочу. И, может, в том мой смысл, а вовсе не причуда.
-
«І все на світі треба пережити, бокоженфініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулимплакати не варт…» (Ліна Костенко)
-
Розкажутобі думку таємну, дивнийздогад мене обпік: я залишуся в серцітвоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотнівражень, іменікраїн, — на сьогодні, на завтра, назавжди! — тизалишишся в серцімоїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти — окремо. І сьогодні, і завтра, йнавік.
-
-
-
Історії ж бопишуть на столі. Ми ж пишем кров'ю на своїйземлі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснямиіневільницьким плачем. Могилами у полі без імен, дорогою до КиєвазЛубен!
-
Я не скажу і в памяті - коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішлидвідолірізними шляхами. На роздоріжжідолі обнялись. «Не бійсяправди, хоч яка гірка, не бійсясмутків, хоч вони як ріки. Людинібійся душу ошукать, бо в цьомусхибиш — то уже навіки»
-
Очимати сказав мені: люблю. Душа складаласвій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвінгірськогокришталю, несказане лишилось несказанним. Життяішло, минуло той перон. Гукала тиша рупором вокзальним. Багатослів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світалиночі, вечорілидні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.
-
Скiлькирокiвкохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
-
-
-
-
Козак-Мамай на народних картинах - цемедитуючийвоїн. Вінсидить на землі у позіБуддий дивиться у Безвічністьвідстороненим од світупоглядом, алещомитіготовий активно протидіятизлобительству.
-
ВжейГрицьменіповторював: - Затям, любовлюбов'ю, а життяжиттям. А я все жду. Та не такайбіднесенька. Не думай, Грицю, справді не така. Бо я чекаю не кого, а месника. Я ж лицарячекаю, козака.
-
Маруся Чурай
"Котрадівчиначорні брови має, то тая дівчинаусічаризнає".
-
Моя любовчоломсягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.
Складне життя у всіййоговсебічності. А як подумать, - щотаке душа? Як той казав, це - горизонт до Вічності.
-
Буває, часом сліпнувідкраси.Спиняюсь, не тямлю, щовоно за диво, -оці степи, це небо, ціліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є - дорога, явори, усе моє, все зветься - Україна.Така краса, високаінетлінна,щохочспинисьіз Богом говори.
-
-
-
Наш батько - з тих, що умирали перші. А ГрицьБобренко - з тих, щохочуть жить.
-
Чужа душа - то, кажуть, темнийліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа - то тихе море сліз. Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.
-
Вона у мене, як буламолодша, булапредивна, як на людськийглузд. Було, сльозаминабрякаютьочі, вона ж смієтьсякутикамивуст. Такеобличчячитакавжезвичка, а голосочок! - чистий, мовкришталь. Такабула красива молодичка, вустасміються, а в очах печаль. Вона ймені казала: - Як не буде, не скигли, доню, то великий брид. Здушилисльози - не виходь на люди. Болить душа - не виявляй на вид.
-
Цядівчина ... Обличчя, як зікон. І виїїзбираєтеськарати?! А що, як іншийвибрати закон, - не збокувбивства, а із боку зради? Ну, є ж про зраду там якістатті? Не всяка ж кара має бути незбожна. Що ж цевиходить? Зрадити в житті державу - злочин, а людину - можна?! Важкий закон. І я його не зрушу. До цього болю щоіще додам? Вона піснямивиспівала душу. Вона пісніцізалишає нам. Щетількивирок – іскінчиться справа. І славнийрідскінчиться – Чураї. А як тодіспіватиме Полтава? Числьози не душитимутьїї?
-
Рєпін І. Ю. Запорожціпишуть листа турецькому султану
-
Лист турецького султана до козаків Я, султан івладикаБлискучої Порти, син Мухаммеда, брат СонцяіМісяця, внук інамісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковийлицар, нікимнепереможнийвоїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надіяівтіха мусульман, великий захисникхристиян, повеліваю вам, запорозькікозаки, здатисяменідобровільноі без жодного опору, і мене вашими нападами не змушуватиперейматись. Султан турецький Мухаммед IV
-
Запорозькікозакитурецькому султану! Ти, султан, чорт турецкий, і проклятого чорта брат і товарищ, самого Люцеперя секретарь. Якій ты в черта лыцарь, коли голою ср…юежака не вбъешь. Чортвысирае, а твое війскопожирае. Не будешь ты, сукін ты сыну, сынівхристіянськихпід собой маты, твойоговійска мы не боімось, землею і водою будем биться з тобою, распро... твою мать. Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Іерусалимськийбравирник, Александрійськийкозолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянськазлодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего світуіпідсвітублазень, самого господа внук и нашего х.. крюк. Тинавітьїжака голою сра… роздусити не можеш — свиняча ты морда, кобылячасрака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою в... От так тобізапорожцівисказали, плюгавче. Не будешь тиі свиней христіанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не маемо, місяц у небі, год у книзi, а день такий у нас, яки і у Вас, за це поцелуй в с...у нас! Підписали: Кошевой атаман Иван Сіркозовсім кошем Запорожськім.
-
Дякую за перегляд!
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.