Содержание
-
В конкретних видах мистецтво представлене так: література, театр, графіка, живопис, скульптура, хореографія, музика, архітектура, прикладне і декоративне мистецтво, цирк, художня фотографія, кіно, телебачення, тощо.
-
Етапи розвитку культури
Культура Первісної доби і Стародавнього Світу. Антична культура. Культура європейського Середньовіччя. Культура Відродження Культура Нового часу (17-19 ст.) Культура Новітнього часу (20-21 ст.)
-
Етапи розвитку культури Культура Первісної доби і Стародавнього Світу. Антична культура. Культура європейського Середньовіччя. Культура Відродження Культура Нового часу (17-19 ст.) Культура Новітнього часу (20-21 ст.) Література Первісної доби і Стародавнього Світу. Антична література. Література європейського Середньовіччя. Література Відродження Література Нового часу (17-18 ст., 19 ст.) Література Новітнього часу (20-21ст.) Етапи розвитку літератури
-
ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРАНа початку
КЛАСИЧНІ ЛІТЕРАТУРИ ДАВНЬОГО СХОДУ АНТИЧНА ЛІТЕРТУРА
-
Зміст, завдання курсуОсновне завдання курсу – ознайомлення студентів з особливостями зародження і специфікою функціонуваннядавньосхідної та західноєвропейської літератури в добу античності.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: головні поняття та терміни, пов’язані з літературою і культурою античності; основні етапи розвитку літератури названого періоду; періодизацію цієї літератури; її основних представників; тексти авторів, передбачених програмою; вплив літератур античності на подальший розвиток світового літературного процесу; вміти: аналізувати літературно-історичні явища епохи; швидко і вправно орієнтуватись у літературному процесі античності; аналізувати художні твори, передбачені програмою; писати рецензії на твори будь-якого жанру; мати первісні навички наукового підходу до історії зарубіжної літератури.
-
Література до курсуПідручники
-
Література до курсуХрестоматії, довідкова література, інтернет-ресурси
-
Твори для обов'язкового читання:Веди (на вибір), Старий Завіт (Книга Буття, Вихід, інші – на вибір)
-
КЛАСИЧНІ ЛІТЕРАТУРИ ДАВНЬОГО СХОДУ
ПЛАН Найдавніші літератури Сходу. Священні книги людства: індійські “Веди”,священна книга зороастрійськой релігії "Авеста", іудейська та християнська Біблія.
-
Література Месопотамії
виникла ще в шумерську добу, на світанку месопотамської цивілізації. Нині відомо близько півтори сотні пам’яток художньої словесності шумерів, що їх відносять (звичайно, досить умовно) до таких жанрів: міфи, епічні твори, молитви, псалми, гімни богам і обожненим царям, весільні пісні та пісні про кохання, поховальні плачі, плачі з приводу народних бідувань, дидактичні твори, байки, прислів’я та приказки, казки, анекдоти (здебільшого про свекрух, про тещ, як це не дивно,— жодного). Глиняна табличка з фрагментом «Епоса про Гільгамеша»
-
Передньоазійська міфологія, мало антропоморфізована, в більшості своїй виконувала функцію утвердження позаіндивідуальних божественних первин. Аккадський космогонічний міф "Енумаеліш" відносить створення людини на периферію процесу світотворення. А звідси і шумеро-аккадська література позбавляла своїх персонажів неповторно-індивідуальних рис, змальовувала їх поза реаліями конкретного оточення й часу. Їх герої сприймаються як своєрідні універсальні символи соціального становища людини: цар, багатий, бідар, праведник, страждалець тощо (наприклад, герой поеми "Невинний Страждалець" або герої "Вавилонської теодицеї" — Страждалець і Друг). Тіамат – в вавилонській міфології монстр, перша богиня океану, що злившись разом з своїм чоловіком Абсу ( бог прісної води) породила космос та богів. вона створює перші божества, однак потім воює з ними і бог грому Мардук вбиває її. Небеса та земля сформовані з її розділеного тіла.
-
Давньоіндійська література. ВедиВеди – перші найдавніші пам’ятки індійської стародавньої літератури на санскриті (санскрит – літературно опрацьований різновид староіндійської мови) кінця ІІ тис. – І пол. І тис до н.е., що дійшли до нашого часу.
Веда, за уявленням віруючих індійців, - це одкровення Брахми (Брахма – вище божество, творець Всесвіту, що відкриває тріаду верховних богів індуїзму. У цій тріаді він як творець світу протистоїть Вішну, який той світ зберігає, і Шиві, який його руйнує). Слово “веда”санскр.वेद, véda) означає “знання”, точніше вище священне знання, і пам’ятники Вед розглядаються прихильниками індуїської релігії як довічно існуюче божественне одкровення.
-
За сучасним розумінням, ведійська література – це численне та різноманітне зібрання текстів у віршах та прозі, що містять гімни, пісні, легенди та тлумачення ритуалу, філософські діалоги та метафізичні міркування. У центрі ведійської літератури лежать чотири священні книги стародавніх індійців, чотири збірники (самхіти) гімнів і заклинань.
Ригведа — Ведагімнів, Самаведа— Ведапісень, Яджурведа — Ведажертвоприношень Атхарваведа — Ведазаклинань
-
Давньоіранська література.Про давньоіранську писемність, що розвивалася протягом майже цілого тисячоліття, можна скласти уяву за допомогою таких пам’яток, як "Авеста", фрагменти согдійської та парфянської літератур, тощо.
"Авеста", священна книга зороастрійської релігії, дійшла до нас у двох основних редакціях (варіантах). Перша – це збірник молитов на так званій авестійській мові, записаних особливим, авестійським алфавітом. Ці молитви і до цих пір читаються зороастрійськимисвященниками при богослужінні. Збірник має однойменне з основною його частиною перську назву "Вендідад-саде" ("Чистий Вендідад"), тобто такий, що не супроводжується перекладом та коментарями. Крім того, в нього входять "Вісперед" та "Ясна". Всі три частини розташовані в особливому, канонізованому порядку Із манускрипта Авести. Ясна 12
-
Друга редакція - збірник цих самих частин, але розташованих в іншому порядку, не для читання при богослужінні, а для систематичного вивчення. Крім того, авестійський текст в цій редакції, розподілений за книгами, розділами та строфами, супроводжується коментованим перекладом на середньо перську мову.
-
До складу "Авести" другої редакції входять: "Вендідад" - закони та вказіки, на відворот лихих сил и демонів (девов) і встановлення праведності. 2. "Вісперед" - молитовні пісні. За змістом близька до "Ясен“. 3. "Ясна" містить молитви, що проголошуються при жертвоприношеннях та богослужінні, що прославляють богів. В "Ясну" входят 17 розділів так названних "гат", найбільш давня частина "Авести". 4. "Яшти" - хвалебні гімни (22 пісні), присвяченні різним зороастрійським божествам, містять багато міфологічних елементів. 5. "Хурд-Авеста" ("Мала Авеста") містить деякі короткі молитовні тексти. За традицією в "Малу Авесту" зазвичай вносять і "Яшти". Час створення пам’ятника: одні вчені вважають, що це - X-VI ст. до нашої ери, інші - перші віки нашої ери. Слово "Авеста" трактують як знання від корення - вид (індійський вчений М. Н. Дхалла), що співпадає за змістом з назвою "Вед"; або как "основа" от слова "упаста" (Гельднер, Андреас) в значенні "установа", "закон".
-
Біблія створювалася протягом багатьох століть (з ХІІ ст. до н.е. до ІІ тис. н.е.). Понад 40 осіб вважають авторами 77 книг Біблії, Створювалася вона на трьох континентах – в Азії, Африці та Європі – і трьома мовами: давньоєврейською, арамейською, грецькою. Біблія складається з різних за формою та змістом книг (хоча за своєю суттю Біблія – цілісна книга), 50 з яких належать до Старого Завіту, а 27 – до Нового. Завіт означає угоду, договір, союз. Цю угоду уклав Бог із людьми – з Адамом і Євою, Ноєм, Авраамом – родоначальником єврейського народу, - а потім через посередництво Мойсея – народом Ізраїлю. Про це йде мова у СтаромуЗавіті.
ТаНаХ – інша назва Старго Завіту. Термін«Танах» (תנ''ך) є штучним утворенням – скороченням, яке складаєтьсяз перших приголосних літерзаголовків основних частин цього зібрання – т (תורהтора, Вчення), - н (נביאיםневіім, Пророки) и к (כתוביםкетувім, Писання). Головне досягнення цієїназви – її ідеологічна, світоглядна нейтральність, адже вона відображає лишеодне – складданоготвору. Корпус Танаха складається з багатьох різнотипних книжок, що згруповані за розділами.
-
ת נ''ך
תורה נביאים כתובים
-
Склад Танаха: його розділи та книги.Тора
Перший розділ – Тора – вважається в юдаїзмі сакральним текстом, за традицією він продиктований Мойсею Богом, і лише останні події в Торі описані учнем Мойсея Ісусом Навином. Тора складається з п’яти книг, тому її також називають П’ятикнижжям Мойсея. Розпочинається Тора з опису творення світу, коротко зупиняється на окремих віхах в історії людства до Авраама і детально зупиняється на біографії Авраама, його сина Ісака та онука Якова. Тора у своїй першій книжці – Буття від розгляду універсальної історії переходить до історії єврейського народу. У наступні книгах Тори відбивається географічний шлях єврейського народу з Єгипту до Землі Ізраїлю та історичний шлях формування єврейського народу, що має релігію, розвинутий кодекс богослужіння, етику, адміністрування, що містить и порядок майбутнього розселення на обіцяній цьому народові землі.
-
Книги ТАНАХА
-
Склад Танаха: його розділи та книги.Пророки
Цей розділ не однорідний за характером книг, що увійшли до нього. Зазвичай у ньому виділяють три групи книг: Історичні хроніки. До них відносять шість книг розділу Пророки: Книга Ісуса Навина, Книга Суддів і чотири Книги Царів (у єврейській традиції 1 та 2 – це Книги пророка Самуїла, 3-я та 4-а – 1-а та 2-а Книги Царів). Всі вони як історичні хроніки розповідають про початок життя єврейського народу на Землі Ізраїлю, від періоду завоювань територій під керівництвом Ісуса Навина, утвердження свого права на Землю Обіцяну в міжнаціональних конфліктах з іншими народами, що жили на цій землі – Ханаан, до встановлення Міцного Об’єднаного єврейського царства. Після цього йде розповідь про розділ цього царства і створення двох незалежних держав – Північного Царства, або Ізраїлю, та Південного Царства, або Іудеї. Свиток Тори
-
Книги ТАНАХА
-
Склад Танаха: його розділи та книги.Пророки
2. Великі пророчі книги , які носять назви, що відповідають імені пророка, що діє у цій книзі, навіть якщо в книзі більша увага зосереджена на описі історичних подій. Такі три книги, що йдуть за Книгами царів: Книга пророка Ісаї, Книга пророка Єремії, Книга пророка Єзекиїла. Ці книги охоплюють події від активної присутності Асірії у світі і падіння під її нашестям Північного Царства (Ізраїлю) до посилення Вавилону і падіння Іудеї під його нашестям, в результаті чого більшість євреїв опинилася у вигнанні у Вавилоні. Однак історичні події в цих трьох великих та складних у композиційному відношенні книгах не викладаються в хронологічній послідовності і до того ж існують поряд з повчаннями, настановами пророків, що говорять від імені Бога. Ці повчання стосуються, в першу чергу, моральної поведінки євреїв та їхньої релігійної вірності давньому культу.
-
Книги ТАНАХА
-
Склад Танаха: його розділи та книги.Пророки
3. Малі пророчі книги. В цих малих книгах («трей-асар» – «дванадцять книг»), які також поіменовані відповідно імені пророка, який в них пророкує, майже немає опису історичних подій. Ці книги – поєднання моралістичних проповідей та пророцтв про долю єврейських царств, а часто держав, доля яких так чи інакше пов’язана з долею євреїв. Нерідко ці пророцтва мають недоступну символічну форму: пророки часто звертаються до алегорій, символічних аналогій та нереалістичної образності. В цілому проповіді та пророцтва пророків відрізняються особливими риторичними фігурами і своєрідним словником (на промови пророків припадає найзначніша доля слів, які зустрічаються у Біблії один раз!). Цей особливий стиль відповідає інформації, яку пророки отримують від Бога і патетично сповіщають її своїм слухачам. У зв’язку з цим дослідники стилістики та мови Танаха користуються терміном протетична мова (пор. англ. prophet – пророк).
-
-
Склад Танаха: його розділи та книги.Писання
Третій розділ Танаха – Писання – складають тексти різного типу. Це і оповідання про історичні події (Книги Естери, Езри та Неємії), про сімейні історії (із історії сім’ї царя Давида – Книга Руфі), і ламентація, тобто плач – Плач Єремії, і оповідання-притча про гріх та покаяння – Книга Іони. До цього розділу належить поетичний текст Пісні над Піснями, що не має однозначного тлумачення, насичена скепсису відносно мирського життя Книга Проповідника (Еклезіаста), і теософська, тобто що прагне зрозуміти феномен Бога та його проявлення у земному житті, Книга Іова, і апокаліптична пророча Книга Даніїла, і дидактична Книга Приповідок Соломонових. Відкривається цей третій розділ Псалтирю (на івриті Техелим, тобто славослов’я), збірником поетичних текстів, що виконувалися під музичний акомпанемент. Автором більшості псалмів вважається цар Давид (73 псалма так і починаються словами: «пісня Давида»). Загальна кількість псалмів - 150
-
-
АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА. ДАВНЬОГРЕЦЬКА ЛІТЕРАТУРА.
ДОЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕРІОД. НАЙДАВНІШІ ЛІТЕРАТУРНІ ПАМ’ЯТКИ.
-
ПЛАН
Вступ. Періодизація античної літератури. Основні риси античної літератури. Долітературний період грецької літератури. Грецька міфологія, її типові образи і сюжети. Гомерівський епос.
-
Литература
Боннар А. Греческаяцивилизация. Кн.1. – М., 1992. – Разд. 2, 3. Гомер. Іліада. Одісея. Дюрант В. Жизнь Греции. – М., 1997. Кун М.А. Легенди та міфи Стародавньої Греції / М.А. Кун. – К. : Радянська школа, 1967. – 456 с. Лосев А.Ф. Античнаямифология в ееисторическомразвитии / А.Ф. Лосев. – М. : Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства Просвещения РСФСР, 1957. – 620 с. Лосев А.Ф. Мифологиягреков и римлян/ А.Ф. Лосев.. – М. : Учпедгиз, 1957. – 975 с. Мелетинский Е.М. Поэтикамифа / Е.М. Мелетинский. - М. : Наука, 1976. – 407 с. Мелетинский Е.М. Мифологическийсловарь / Е.М. Мелетинский. - М. : Букинист, 1990. – 672 с. МифыДревнего мира Мифы, легенды, сказания. / Сост. Н.Б.Бурдыкина. СПб: Каравелла, 1995. – 493 с.
-
Мифы и легенды народов мира. Т.1. Древний мир. / Сост. Н.Будур и И.Панкееев. 2-е изд., испр., перераб., сокр. – М.: Олма-Пресс, 2000. – 560 с. Мифы и легенды народов мира. Т.2. Средневековая Европа. / Сост. Н.Будур и И.Панкееев. 2-е изд., испр., перераб., сокр. М.: Олма-Пресс, 2000. – 592 с. Мифы и легендынародов мира. – Т.3. Россия, Азия, Восток. / Сост. Н.Будур и И.Панкееев. 2-е изд., испр., перераб., сокр. – М.: Олма-Пресс, 2000. – 512 с. Міфи Давньої Греції / Переказала К.І. Гловацька. – К. : Навчальна книга – Богдан, 2010. – 295 с. Нямцу А. Е. Миф. Легенда. Литература (теоретические аспекты функционирования) / Анатолий Нямцу ; Черновиц. нац. ун-т им. Ю. Федьковича, Науч.-исслед. центр Библия и культура. – Черновцы : Рута, 2007. – 520 с. Підлісна Г.Н. Світ античної літератури/ Г.Н. Підлісна. – К. : Наукова думка, 1989. – 167 с. Словарьантичности / Сост.Ирмшер Й., Йоне Р. / Пер. с нем. – М. : Прогресс, 1989. – 704 с. Словарь всемирной мифологии. / Сост. Е.А.Грушко, Ю.М.Медведев. – Нижний Новгород: Братья славяне: Три богатыря, 1997. –495 с. Содомора А.О. Жива античність / А.О. Содомора. – К. : Молодь, 1983. – 230 с. Ярхо В.Н. Собраниетрудов: Древнегреческаялитература / В.Н. Ярхо. – М.: Лабиринт-К, 2001. – 351 с.
-
Античними літературами ми називаємо сукупність літературних творів старогрецькою і латинською мовами, складених приблизно від VIII віку до нової ери і до V віку нової ери.
-
1. Вступ. Періодизація античної літератури.
Періодизація грецької літератури: Література епохи родового устрою та його розкладу (з давніх часів по УІІІ ст. до н.е.). Архаїка. Усна народна творчість. Героїчний епос. Література періоду становлення полісів (УІІ – середина УІ ст. до н.е.). Рання класика. Лірика. Література періоду розквіту і кризи полісів (У – середина ІУ ст. до н.е.) Зріла класика. Трагедія. Комедія. Література елліністичного періоду (друга половина ІУ – середина І ст. до н.е.). Навоаттична комедія. Олександрійська поезія.
-
Періодизація римської літератури: Література епохи царів і становлення республіки (УІІІ – ІУ ст. до н.е.). Архаїка. Усна народна творчість. Література періоду розквіту республіки (ІІІ – перша половина ІІ ст. до н.е.). Зріла пора докласичного періоду. Комедія. Література періоду кризи і загибелі республіки (середина ІІ ст.. – 30 р. І ст. до н.е.). Кінець докласичного і початок класичного періоду. Дидактичний (філософський) епос. Лірика. Прозаїчні твори. Література періоду становлення імперії (принципат Августа. 30 р. І ст. до н.е. – 14 р. І ст. н.е.). Класика. Епос. Лірика. Література ранньої (І-ІІ ст.н.е.) і пізньої (ІІІ-У ст. н.е.) імперії. Після класичний період. Трагедія. Епіграма. Сатира. Роман.
-
-
2. Основні риси античної літератури:антропоцентризм (антропоморфізм)
Есть племя людей, Есть племя богов, Дыхание в нас — от единой матери, Но сила нам отпущена разная: Человек — ничто, А медное небо — незыблемая обитель Во веки веков. Но нечто есть, Возносящее и нас до небожителей, — Будь то мощный дух, Будь то сила естества, — Хоть и неведомо нам, до какой межи Начертан путь наш дневной и ночной Роком. Піндар
-
Основні риси античної літератури: віра у всемогутність і гармонію людини
-
Основні риси античної літератури: єдність людини та природи
-
Основні риси античної літератури: дидактична (виховна) роль мистецтва
-
3. Долітературний період грецької літератури. Грецька міфологія, її типові образи і сюжети
-
-
-
Античнахудожнятворчість пов”язананародними, фольклорними джерелами. Образи та сюжети міфа і обрядовихігор, драматичні тасловесніфольклорні формипродовжують відігравати велику роль в античній літературі на всіхетапах їїрозвитку. Найдавнішіжанри давньогрецької поезії у вигляді робочих пісень, гімнів богам, ліричних поезій, що виголошувалися і в радості, і в горі, звичайно ж, не збереглися. Вони декламувалися мандрівниками-рапсодами, виспівувалися аедами в супроводі чотириструнної ліри. Поширені також були героїчні пісні — віршовані розповіді про богів і героїв. Давні греки вважали, що їх в уста виконавців вкладали боги, котрі супроводжували і визначали діяння людини впродовж усього життя Одним із жанрів усної народної творчості, що народився саме в Стародавній Греції, стали міфи.
-
СПОЧАТКУ БУЛА КАЗКА…
-
Засучасним визначенням, міф — це форма суспільної свідомості, що виникла в умовах порівняно низького рівня соціального розвитку і відображала у вигляді образної оповіді фантастичні уявлення про природу, суспільство і особистість. Слово "міф" давньогрецького походження і означало на його батьківщині "слово, промову, розмову, пораду, намір, прислів'я, чутку, відомість, оповідання, переказ, байку, зміст оповідання".«Грецька міфологія становила не тільки арсенал грецького мистецтва, а і його ґрунт»*. Міфологія давніх греків - це, таким чином, народна творчість, старогрецький фольклор, що передував літературі, разом з нею розвивався і весь час її живив.
-
Міфологічні перекази є в усіх народів. Але в античній Греції вони, по-перше, відзначаються особливим багатством, а по-друге, через антропоморфічний характер античної релігії ці міфи більше могли живити мистецтво - поетів і художників, ніж міфи інших народів. Крім того, в давній Елладі (Греції) жрецтво ніколи не було єдиним володарем і охоронцем міфів. «Церква» і «богослов'я» ніколи не діставали в Елладі того панування, яке вони мали, приміром, у давньому Єгипті або в Індії. Міфологічний переказ не був канонізований, не перетворювався на «святе письмо». Про ту саму подію з життя богів і шанованих героїв існували часто різноманітні оповідання, якими поети користувалися на свій розсуд, іноді безборонно змінюючи їх.
-
-
Основні цикли: 1.Міфи про створення світу (космогонічний цикл). 2. Міфи про богів (теогонічний цикл). 3.Міфи про героїв: міфи про Геракла; Троянський цикл; Фіванський цикл; Міфи про аргонавтів. Головні герої Боги Люди Герої Фантастичні істоти
-
Олімп- гора в Фессалії
-
Боги ДавньоїГреції
Олімпійці - верховні боги молодшого покоління гречцьких богів на чолі із Зевсом, які жили на в горі Олімп. Традиційно нараховують 12 головних богів-олімпійців: Зевс, Гера, Посейдон, Деметра, Аполлон, Артеміда, Арес, Афродіта, Гермес, Афіна, Гефест и Гестія.
-
Гера — верховна олімпійська богиня, Гера вважалася покровителькою шлюбу. Деметра— богиня родючості і землеробства. Посейдон— брат Зевса і Аїда, пануючий над морською стихією та земними надрами.Він наказував бурями і землетрусами. Зображався у вигляді чоловіка з тризубцем у руці, зазвичай - у супроводі почту з нижчих морських божеств і морських тварин. Зевс— верховний бог, цар богів і людей, володар гроз і громів, покровитель справедливості, дарував людям багатство і процвітання, зберігав світовий порядок. Зевса зображували у вигляді огрядного чоловіка з пучком блискавок в кулаці
-
Афродіта-- богиня любові і краси. Вона народилася від шлюбу Зевса і богині Діони (за іншою легендою - вийшла з морської піни, звідси її титул Анадиомена, «пенорожденная»). Гермес — покровитель мандрівників, ремесел, торгівлі, злодіїв .. Виконував роль вісника богів і провідника душ померлих. Зображувався, як правило, у вигляді молодого чоловіка в простій капелюсі і крилатих сандалях, з магічним жезлом в руках Гестія- богиня дому та вогню. Гефест— бог вогню і ковальської справи. Вважався покровителем ремісників (особливо ковалів). Греки зображували Гефеста широкоплечим, низькорослим і кульгавим чоловіком, працюючим в кузні, де він кує зброю для богів-олімпійців і героїв.
-
Аполлон - бог сонячного світла. Володів даром передбачати майбутнє і вважався покровителем усіх мистецтв. Арес- бог віроломної війни, син Зевса і Гери. Артеміда - богиня полювання і природи. На її честь був споруджений грандіозний храм - одне з семи чудес світу. Афіна (Паллада) - дочка Зевса, богиня справедливої війни і мудрості, покровителька знань
-
Афродіта
Афродіта («народжена з піни"), в грецькійміфології богиня краси і любові, щопронизує весь світ. За однією з версій, богиня народилася з крові Урана: кров потрапила в море, утворившипіну (по-грецьки - Афрос). Афродітабула не тількипокровителькоюлюбові, про щоповідомляв автор поеми "Про природу речей" Лукрецій, але й богинеюродючості, вічноївесни і життя. Згідно з легендою, вона зазвичайз'являлася в оточеннісвоїхзвичайнихсупутниць - німф, ор і харит. У міфахАфродітавиступалабогинеюшлюбів і пологів.
-
Афродита - богиня красоты и любви (Венера Таврическая) II в. Древний Рим.
Побачившипрекрасну богиню на Олімпі, всі боги закохалися в неї, алеАфродіта стала дружиною Гефеста - самого вправногоісамого некрасивого зусіхбогів, хочанадалі вона народжуваладітейівідіншихбогів, включаючиДіонісаі Ареса. В античнійлітературітакожможназустрітизгадки про те, щоАфродітабулаодруженаіз Аресом, інодінавітьназиваютьсядіти, якібулинародженівідцьогошлюбу: Ерот (абоЕрос), Антерос (ненависть), Гармонія, Фобос (страх), Деймос (жах).
-
С.Боттичелли «Рождение Венеры».
-
Вильям Бугро «Рождение Венеры».
-
Ф.Буше «Туалет Венеры»
-
Буше Франсуа. «Триумф Венеры». 1740
-
«Венера и Адонис», фрагмент. Автор - Peter Paul Rubens.
Можливо, найбільшою любов'ю Афродіти був прекрасний Адоніс, син красуні Мірри, перетвореної богами в миррове дерево, що дає доброчинну смолу - мирру. Незабаром Адоніс загинув на полюванні від рани, нанесеної диким вепром. З крапель крові юнака розцвіли троянди, а із сліз Афродіти - анемони. За іншою версією, причиною смерті Адоніса був гнів Ареса, приревнувавши Афродіту.
-
«Венера и Адонис»
-
«Смерть Адониса» , Лосенко А.П.,1764. Музей Республики Беларусь.
-
«Суд Париса». ХендрикванБален
Афродітабулаоднієюзтрьох богинь, якізасперечалися про свою красу. ПообіцявшиПарісу, синовітроянського царя, найпрекраснішужінку на землі, Олену, дружину спартанського царя Менелая, вона виграласуперечку, івикраденняПарісом Олени послужило приводом до початку Троянськоївійни.
-
Суд ПарісаПитер Пауль Рубенс Музей Дель Прадо, Мадрид
-
…
Відповідно до грецької міфології, крім дітей Хаосу, Титанів і Олімпійських богів, землю населяли і багато інших божеств, які уособлювали сили природи. Так, у річках і струмках жили німфи Наяди, у морі - Нереїди, в лісах - Дріади і Сатири, в горах - німфа Ехо. Життям людини розпоряджалися три богині-Долі - Мойри (Лахесис, Клото, Атропос).
-
Наяда Дріада Сатир
-
Кентаври
Уже в сиву давнину назву кентаврів виводили від грецьких слів kentein — «колоти» і tauros — «бик». Порівняльна міфологія пов'язує кентаврів з індійськими гандарвами, волохатими, схожими на мавп богами, що так само, як і кентаври, люблять жінок, вино, музику, вдаються до ворожби та лікування. За однією версією міфа, кентаври були дітьми Аполлона й Геби. Піндар вважає, що перший кентавр був сином Іксіона та Нефели. Він з'явився на світ дуже потворним, через що його прогнали і боги й люди.
-
Сатири
Циклоп Кікло́пи, цикло́пи (грец. Κύκλωπες) — у давньогрецькій міфології — сини Урана й Геї, міфічні одноокі велетні, що відзначалися надзвичайною силою і спритністю. Найчастіше згадуються Арг (Άργης — яскравий, виблискуючий), Бронт (грец.Βρόντης — громовий) і Стероп (грец. Στερόπης — блискучий).[1] Батько ув'язнив кіклопів в Аїді, згодом їх звільнив Зевс, і вони допомагали йому в боротьбі з Кроносом і гігантами, виковуючи громи та блискавки. Пізніше кіклопи працювали в кузні Гефеста. Циклопи-ковалі викували Посейдонові тризубець і ясла для його коней, Аїду — шолом-невидимку, Артеміді — срібний лук і стріли (Аполлодор). Греки вважали, що всі місця, де зустрічалися «кіклопічні», тобто збудовані з величезних каменів, споруди (Арголіда, Аркадія, Епір, Латіум), були колись населені кіклопами. В епосі вони — могутні велетні, що живуть у печерах на далекому Заході, не знають хліборобства, не шанують богів
-
Чи знаєте Ви значення крилатих висловів?
-
Крилаті вислови
Пальма першості - перше місце серед інших внаслідок переваги над усіма іншими. Від існував у Стародавній Греції звичаю нагороджувати переможця в змаганні пальмовою гілкою або вінком Ящик Пандори- джерело множинних нещасть, лих. Від давньогрецького міфу про Пандори, згідно з яким люди колись жили, не знаючи ніяких нещасть, хвороби і старості, поки Прометей не викрав у богів вогонь. За це розгніваний Зевс послав на землю красиву жінку - Пандори; вона отримала від бога скриньку, в якій були замкнені всі людські нещастя. Незважаючи на попередження Прометея не відкривати скриньку, Пандора, підбурювана цікавістю, відкрила його і розсипала всі нещастя Метати громи і блискавки - розпікати когось; говорити гнівно, роздратовано, дорікаючи, викриваючи когось чи погрожуючи йому. Виникло з уявлень про Зевса - верховному богу Олімпу, - який, згідно з міфами, розправлявся зі своїми ворогами і неугодними йому людьми за допомогою страхітливих за своєю силою блискавок, викувані Гефестом. Канути в Лету - бути забутим, безслідно і назавжди зникнути. Від назви Лети - річки забуття в підземному царстві Аїда; із неї душі померлих пили воду і забували все своє минуле життя Співати дифірамби - непомірковано, захоплено хвалити, хвалити когось чи що-небудь. Виникло від назви дифірамбів - хвалебних пісень на честь бога вина і виноградної лози Діоніса, співав під час маніфестацій, присвячених цьому божеству.
-
Давньогрецькаміфологія у мистецтві Пріам, який просить повернутийомутіло Гектора. Александр Іванов, 1824 г.
-
Голова Медузи Караваджо, 1598-99 гг. Галерея Уффіци, Флоренція.
-
-
-
Парнас Рафаель Санті, 1509-10 г. Рим, музей Ватикана
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.