Содержание
-
НОВІТНЯ УКРАЇНСЬКА ПРОЗА
-
Сучасні українські письменники намагаються подолати “провінційність”, “окремішність” нашої літератури.
-
Критика виділяє літературу: елітну, маргінальну (тобто призначену для вузького читацького кола) масову, актуальну літературу (призначену для певного читацького кола, яке й визначає читацькі пріоритети)
-
У сучасній прозі співіснують різні тенденції розвитку без чітко визначеної жанрової диференціації. Її жанрово-тематичні пріоритети різноманітні (детективна, фантастична, містична, історична, філософська проза, що представлена есеями, оповіданнями, новелами, повістями, романами).
-
Для визначення загального стилю української прози останніх років найкращим є термін «полістилістика», коли кожен окремий авторський художній текст являє собою поєднання різностильових елементів.
-
Авторське «я» перш за все виявляється у мові, тому вона — це або вишукана, надінтелектуальна, або це свідоме використання суржику, зниженої лексики тощо. Однією з рис сучасної прози є її двомовність (російськомовна література українських авторів). Ця традиція сягає ренесансної доби з ідеалом «людини трьох мов», проте сьогодні помітним стає прагнення російськомовних українських авторів писати українською мовою.
-
Проза класиків української літератури різнотематична і різноформатна. Письменники, з одного боку, дотримуються традицій у виборі тем, з другого — намагаються осмислити реалії сучасного їм буття
-
Українські автори намагаються зламати усталені уявлення читача про світ, філософськи осмислюючи закони світобудови, долю цивілізації.
-
«Жіноча» проза є досить потужною течією в українській літературі
-
Особливої уваги заслуговують твори авторів, що продовжили традиції шістдесятників і водночас спробували зруйнувати класичні форми, засвоюючи нові модернові (Юрій Андрухович, В’ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко, Анатолій Дністровий та ін.). Українська інтелектуальна проза кін. ХХ — поч. ХХІ ст. багато в чому набуває транснаціонального характеру. Сучасні українські автори намагаються бути в одній жанрово-тематичній площині зі світовою прозою, знайти спільну мову зі «світовим» читачем.
-
Актуальною у сучасній прозі стає урбаністична тема, яку автори осмислюють у контексті людських стосунків та взаємин людини з викривленою пострадянською дійсністю. Це перш за все проза Олеся Ульяненка (роман «Сталінка»), Олександра Ірванця (роман «Рівне/Ровно(Стіна). Нібито роман»).
-
Юрія Андруховича своєю прозою (романи «Рекреації», «Московіада», «Перверзія») творить майстерну ілюзію посткомуністичної, постколоніальної дійсності. Своєрідне таємниче переплетіння легенд, казок, містифікацій являє собою проза Юрія Винничука («Легенда Львова», «Таємниці львівської кави») Представником декадансу в сучасній прозі, що перетворює хворобливий стан свідомості на творчий засіб, сон — на літературний жанр, вважають Юрка Іздрика («Подвійний Леон», «Біографія аутиста», «Воццек»).
-
У сучасній українській постмодерній прозі критики виділяють дві школи – житомирську і галицьку.
-
Галицька прозова школа – Ю.Андрухович (вважають засновником), Ю.Іздрик, Т.Прохасько, Ю.Винничук, Л.Дереш. Позначається: Грайливістю Іронічністю, Фривольністю (фривольний – легковажний, не зовсімпристойний) Орієнтована на європейську культурну традицію
-
Витоки житомирської прозової школи пов”язуються з творчістю Вал.Шевчука, В.Медведя. Молодше покоління – Є.Пашковський, О.Ульяненко та ін.
-
У творах прозаїків першої школи переважають екзистенційні мотиви. У творах представників другої школи домінує гра й іронія, карнавал і травестія. Митці цих шкіл змальовують також різні типи героїв: галицькі прозаїки культивують героя-інтелектуала, рафінованого інтелігента, житомирські – героя-маргінала (міського жителя – вихідця з села) та селюка з комплексом меншовартості. Проте представників усіх шкіл об’єднує постмодерне світобачення, образ, точніше “маска” автора у центрі твору.
-
Постмодерний дискурс прози Юрія Андруховича
-
Ю.Андруховича вважають засновником галицької прозової школи. Прозові твори “Рекреації” (1992), “Московіада” (1993), “Перверзія” (1996) критики часто називають трилогією, оскільки головні герої цих творів – поети, мистецька богема; в основі всіх сюжетів – мотив подорожі, випробування героїв “критичною” ситуацією; кожен має незвичну, химерну назву. А також спільним у них є гра та іронія.
-
Ігри на рівні сюжету виражені доволі яскраво авторськими коментарями, звертаннями до героя та читача. Головний герой романів є обов’язково поетом-богемою, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень “фізики в метафізику” і навпаки. За законами постмодернізму трилогія становить доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, “чорнийреалізм”, трилер, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у “Рекреаціях”, один день у “Московіаді”, п’ять днів і ночей у “Перверзії”.
-
Загалом дослідники називають такі ознаки постмодерного письма Ю.Андруховича, як: фрагментарність, полістилізм, інтертекстуальність, єдність масового й елітарного.
-
Фрагментарність – це побудова творів із різножанрових і різностильових епізодів, фрагментів, кожен з яких відрізняється технікою написання, жанром, оповідачем. Наприклад, “Перверзія” складається із 33 фрагментів (запрошень, програмок, інтерв’ю, репортажів, спогадів), нібито написаних різними людьми. Подібна манера письма називається пастишем (від іт. раstishe – стилізована опера-попурі, метод організації тексту як програмно еклектичної конструкції). У такий спосіб реалізується онтологічна засада постмодернізму про багатоголосся світу, віртуальність реальності множинність світів.
-
Полістилізм – це моделювання різних літературних стилів в одному творі. До барокових елементів належать змішування мотивів античної міфології з християнською символікою, наприклад античний міф про Орфея і біблійний мотив про блудного сина у романі “Перверзія”. У бурлескно-травестійній манері поєднується високе і низьке у доповідях героїв цього ж роману ЛайзиШейлиШалайзер, АльборакаДжабраілі, Стаха Перфецького.
-
Інтертекстуальністьу романах Ю.Андруховича реалізується у різних формах – запозичення і переробка тем, сюжетів, мотивів, образів, приховане і неприховане цитування, пародіювання, ремінісценції, алюзії тощо. Його твори ніби зіткані з безлічі цитат класиків і сучасних авторів, біблійних алюзій і міфологічних символів. Наприклад, у романі “Перверзія” знаходимо алюзію на новелу Томаса Манна “Смерть у Венеції”, а також своєрідний літературний парафраз сюжетної лінії повісті Миколи Хвильового “Санаторназона”.
-
-
Єдність масового й елітарного проявляється у тому, що складний, інтелектуально насичений текст подається у формі детективу, любовного чи пригодницького роману.
-
Роман “Рекреації” Ю.Андруховича – перший постмодерний твір сучасної української літератури: система образів, проблематика.
-
«Рекреації» — перший роман ЮріяАндруховича. Опублікований у 1992 р. 27
-
У романі “Рекреації” заперечується як українська літературна традиція,як передрадянська, так і радянська
28
-
Оповідка про початок 90-х і такийсобіукраїнськийваріантбразильського карнавалу — Свято Веселого Духа, на яке потрапилакомпаніяукраїнськихпоетів..
У ньомуяк найяскравішерозкрився потяг автора до гротеску і фантасмагорії 29
-
Назва “Рекреації”(лат. – відновлення, перерви для відпочинку між лекціями) натякає на звичаї спудеїв Києво-Могилянської академії, які вдавалися до карнавальних ритуалів і забав. Проте назва має інший смисл – “по-новомутворити” й символізує поховання культури як засобу виживання нації і народження вільної, багатоманітної культури, що розвиватиметься після проголошення незалежності України в новому духовному просторі. 30
-
Андруховичімітуєрізнілітературністилі: бароко, магічнийреалізм, український бурлеск і травестію, маньєризмтощо. Так, впливибароковиявляються у прагненні до карнавалізації, театралізаціїдійсності, бурлескно-травестійнапоетика - у невідповідностіміжсерйознимзначеннямвикладенихподій та їхнім "низьким" оформленням, щовикликаєкомічнийефект. 31
-
У вигаданому місті Чортопіль зустрічаються:1. талановитий поет Мартофляк (він же чоловік Марти; можливо, прототипом його є В.Неборак), 2. геніальний режисер всіх часів і народів Павло Мацапура (прізвище означає “бридкий”, “страховисько” і асоціюється з “Енеїдою”), 3. поет Юрко Немирич, Хомський (прізвисько Хома, що асоціюється з легендарним Хомою Невірним), 4. Грицько Штундера (прізвище якого асоціюється з “бандерою”: герой народився в Караганді, а вихований у російськомовному Донбасі, де такі прізвиська були звичайними; корінь прізвища до того ж натякає на легковажну, цинічну й безпринципну людину).
32
-
До Чортополя приїжджають: з Ленінграда Хомський, зі Львова – Марта і Мартофляк, з Коломиї (можливо, це прототип Чортополя, де в ці роки проходило дійство “Духовної Української Республіки”) – Немирич і Штундера, з-за кордону – Попель (згодом з’ясується, що це новітній Мефістофель, чорт). 33
-
З кожним персонажем уже в дорозі відбуваються пригоди, що свідчить про наближення дійства карнавалу. 34
-
У "Рекреаціях" іронічнообігрується актуальна зараз проблема духовного воскресіннянації.Прозу письменниканавітьбуловжитожанровудефініцію«новийукраїнськийроман». 35
-
Самотністьі свобода дій кожного з письменників-персонажів роману зображена на тлівсезагального карнавалу, якийзавдячуєсвоїміснуванням, зокрема, і темним диявольським силам. 36
-
«…— Ми не можемо просто так піти, не спробувавшитутешнього пива,— заявив Юрко.— Це все одно, щонавікизганьбитися, вкритисянеславою, показативорогові спину, зрадити самих себе, накласти в штани. Зрештою, ми маємопевніморальніобов'язки перед самими собою!...» «…але я волівбитрохибільшепочути про ту забаву, котра тут незадовговідбудеться. Щови можете нам розповісти, юний ангеле?...» 37
-
«…— А чи тебе хто просить увесь час валандати по тому святі? — слушнозауваживХомський.— Знайдешсобі першу-ліпшусуперпанну — і вперед. Кожен з нас вільний у своємувиборі. Невільні люди не створять вільного карнавалу.Хочеш бути вільним — будь ним…»
38
-
«…— Брак паперу,— відповівНемирич.— А я так чекаютретю книжку йоготрилогії...— Всі ми чекаємо.— А вибули на похороні в поета Петра Гаркавого?— Не був.— І як пройшов похорон?— Пристойно…» Часто зустрічаєтьсядіалогічністьхудожнього слова у Андруховича. 39
-
Питанняпостмодерності роману 1. Метод відтворенняхудожньоїдійсностів романі "Рекреації" кардинально відрізняєтьсявідреалістичного, традиційноприйнятого в радянськічаси. 40
-
2. Відкиданнявіри в єдність і абсолютнуістинністьідеалівепохи, що передувала постмодерному часу і, як наслідок, іронічність та скепсис,щопереважають у тоніоповіді. 41
-
3. Постмодерніськийприйомінтертекстуальності, щополягає у творчомупереосмисленні, здобутківпопередньоїкультурноїепохи, своєріднійгрі з їїуламками, їх новому комбінуванні. 42
-
4. Відсутнєпротиставленняне лишеміжпротилежниметичними та естетичнимикатегоріями, але і міжпоняттями культура "офіційна" і "профанна", метропольна і провінційна, національна і колоніальна. 43
-
«…— А Фрейда ви знали?— Фройда? Особисто не знав, але слухавйоголекції перед війною в Зальцбурзі.— То вивжедоситьстарий, пане Попель,— виявивГриць.— Я завшевиглядаюмолодший, як є насправді.— А Юнга ви знали? — Слухайте, я ж не можувсіх знати. Я знав деякихучнів Юнга. Дехто з них працювавзі мною в моїйлічниці...— Фантастика! А Джойса ви знали?...» 44
-
5.Андрухович майжезнищуєвідмінностіміжвнутрішніми монологами персонажів і власноюрозповіддю, щодосягається, зокрема, нетрадиційнимвикористанням у названихвипадкахзайменниківдругої особи (ти, ви). 45
-
«…На Ринку вас вишикували шеренгами, спинами до сонця над ратушею, Вас булодужебагато - сотні таких самих, як ви, щоприїхаливеселитися на Свято Воскресаю чого Духу. Ви мовчали і дивилися на офіцера, щопроходжав перед вами, поглядав на годинника і щосьвидивлявсязбокуколишньоївулиціСакраменток….".
46
-
6.Образотворення в "Рекреаціях" маєпостмодерніособливості. В кожному ізобразівчотирьохписьменників, щодіють у романі, наявніавтобіографічніриси, а це, за свідченнямВ.Пахаренка, дуже характерно для персонажу постмодерноголітературноготвору. 47
-
Отже, як бачимо, "Рекреаціям" вистачає як зовнішніх, так і глибинно- філософськихознакпостмодерногонапряму. Серед них - відмовавідтенденційності, вільнаграалюзій. 48
-
Втілення принципу карнавальності 1.Андрухович використовуєчисленнірусизми, розмовні, жаргонні та лайливі слова і вирази (неслабо, дурхата, крейзуха, зшизів, лажа та ін. ). Автор навмисно епатує читача та розвінчує постколоніальну дійсність 49
-
2.Відбуваєтьсязнищеннямежіміжутопією, фантастикою, і реальністю. Діявідбувається в неіснуючомумістіЧортопіль, з’являється персонаж, пан Попель, щомаєдемонічніознаки, але разом з тимчитачпостійнонаштовхується на реаліїтодішньогорадянсько-перебудовногожиття. 50
-
3. Наявніалюзії до іншихлітературнихтворів, посилання на масову і високу культуру Заходу, Украіни й Росії. ЗгадуєтьсякіноактерМіккі Рурк, режисериФелліні і Гічкок, сюжет про чикагськогоганстера з американськогокіно, книга рекордівГінеса, Фрейд, Гессе, Глюк, Скарлатті та інші. 51
-
«…Грицьзахотівкурити. Він черкнув сірником об підошву на черевиці вбитого — точнісінько, як американськийакторМіккі Рурк у фільмі "СерцеАнгела«…» 52
-
Розширив смислове поле твору ремінісценціями й натяками, образами й сюжетними мотивами з: “Енеїди” Івана Котляревського, роману “Майстер і Маргарита” Михайла Булгакова, з Миколою Гоголем (Гоголівський епізод гри у карти з чортом, в якій ставкою є життя гравця-героя). 53
-
4. Карнавальністьроманного буття, це, звичайно, описсвятковоїпроцессіїперебиранців та дій, яківідбуваютьсяпід час Свята Воскресаючого духу на гловнійплощіЧортополя, Ринок. «..То булиАнгелиБожі, Цигани, Маври, Козаки, Ведмеді, Спудеї, Чорти, Відьми, Русалки, Пророки, ОтціВасиліани в чорному, Жиди, Пігмеї, Повії, Улани, Легіонери, Пастушки, Ягнята, Каліки, Божевільні, Прокажені,….» 54
-
5.Важливим елементом карнавалу є невизнання ним будь-якихсоціальнихустоїв та норм. «….Так, Ростислав Мартофляк, ‘надіянації’, ‘офіційний поет’, будучи у нетверезомустані, зраджуєсвоїйжінці з тридцятивосьмирічноюповією. Проте і Марта проводить ніч з Хомським…» 55
-
6. Яскравоюособливістю карнавалу є перевдягання. 56
-
Так, ГрицьШтундерамайжепідсвідомознаходитьсобіновий образ, щоріднитьйого з героїчнимминулимукраїнського народу: змінюєзачіску на козацькийоселедець, а ‘мармури’ на стрілецькийоднострій. Такийодягвідповідаєйоговнутрішній, дещовойовничій, сутності й особливо його душевному стонові у той момент. 57
-
7. Подвійнаспрямованістьвисміювання- йомупідлягає і світнавколо, і сам висміюючий. 58
-
Яскравоілюструютьцей принцип наслідкиранковогосприйняттяМартофлякомсвоїйнічнихпригод. До об’єктівйогоіронізуваннявключається, зокрема, ситуаціятрикутника: він - Марта - Хомський. Переслідуванийпідозрами поет зіставляє себе з героємчисленниханекдотів про поверненнячоловіка з відрядження. 59
-
Таким чином, в романі ‘Рекреації’ чіткопростежуєтьсязіставлення, протиставлення і, нарешті, злиттядвох начал - карнавального й особистісного. 60
-
Феномен творчості в романі "Рекреації" 1. Втіленняпровідноїідеїруйнуванняколоніальної й антиколоніальноїпарадигмивітчизняноїкультури 61
-
2.Аспект взаємовідносинписьменників та пересічноїлюдинивисвітлений, на противагутрадиційномународницькомурозуміннюцихвідносину дещоіронічно-гумористичнійманері. 62
-
О. Гнатюк говорить про змістзакінчення роману: "Герої та їхнядійсністьзазнаютьперетворення - рекреацій. 63
-
Отже, керуючисьвласнимдосвідом, ЮрійАндруховичадекватно втілив у романі "Рекреації" всю неоднозначність, суперечливість, внутрішнюконфліктністьбуттямитця в сучасномуукраїнськомусуспільстві. 64
-
Юрій Андрухович
«МосковіАда» 65
-
«Московіа́да» — другий роман ЮріяАндруховича, написаний лютому-квітні 1992 року в Фельдафінгу. Маєпідзаголовок «роман жахів». 66
-
Роман оповідає про один день з життя студента літературногоінстутуту в Москві Отто фон Ф. Хоча в романі не вказаноточнийперіоддії, проте за деталями можнавстановити, щодіявідбуваєтьсявлітку 1991. 67
-
Роман насиченийгротескними і сюрреалістичними деталями, фантасмагоріями, на основівеличезноїкількості чуток, щосупроводжувалирозпадімперії і водночасреалістичними деталями того ж періоду 68
-
Роману «Московіада» притаманні такі риси, як: Контрасність (непряма) Іронічно-високий стиль Культурологічнапаралель Оптимістичністьліричного героя Літературнамістифікація Граалюзіями Пародіювання і стилізаціявисоких і низьких, елітарних і масовихжанрів Формально-авантюрна фабула. Травестія, фантасмагорія 69
-
Контрастність На контрастах, переважноприхованих, власне, базується структура цьоготвору. Андруховичоднаково легко переходить з урочистого стилю на сленґ і навпаки, послуговуючисьуніверсальноюзв’язкою – іронією, яка балансує на межікітчу. 70
-
На сторінках роману ситуаціядіїзмінюєтьсякількаразів, кадри Москви на зламіепохчергуютьсязістудентськими снами, інтуїтивніретроспективи – з відвертимипроявамисексуальності. 71
-
Іронічно-високий стиль Недосвідченомучитачевітвірможездатисягумористичним, але в тому й полягаєособливістьпостмодернізму: про серйозніречі немодно говоритисерйозно. 72
-
ІсторіюУкраїниподає в розрізі, причомуспеціально вводить для підсиленнявраження не зафіксованого в жодномупідручнику і майже бурлескного персонажа – короля УкраїниОлелька ІІ Довгорукого-Рюриковича Культурологічнапаралель 73
-
Оптимістичністьліричного героя Ліричнийгерой Андруховичапостає у романіоптимістичним – щирим і не зневіреним. Та й сам роман „Московіада”, світлий, як міф, покликаний „…засяятипровідною зорею для всіхцих [...] енків…” 74
-
Літературнамістифікація Автор «фільтрує» Москву з усімаїї «жахіттями та абсурдами» через сприйняття Отто фон Ф. Упродовжмайжевсьоготвору (до фінальноїсцени) персонаж займаєспоглядальнооцінювальнупозицію. «Московіада» позбавлена бубабістськоїкарнавальності та амбівалентності. 75
-
Авторськагра з образом води, як символом очищення, супроводжуєгероя впродовжусього роману. Потоки гарячоїчистоїводи пов’язані для Отто фон Ф. з відчуттямповнотижиття, любов’ю і затишком. Холоднийдощупродовжтворупереслідує персонажа, виснажуючийогожиттєвісили. Цілодобовийдощ, зрештою, спричиняє «всесвітній потоп». 76
-
Ізнаближеннямфінальноїсценипомітноактивізуються в текстіатрибути «потойбіччя». Московськийметрополітенпорівнюєтьсяіз транспортом для пекельнихперевезень. Породженав роки перебудови «жовтою і не лишечервоноюпресою» чутка про гігантськихметрополітенівськихщуріврозгортаєтьсяв романі у повноціннусюжетнуколізію. 77
-
Отже, проза Андруховича є "хрестоматійним" зразкомукраїнськогопостмодернізму і знаковимявищем для літпроцесу90-х. Він почав цілий виток в новітнійлітературі, аджейомувдалося те, чогопрагнулибагато як попередників, так і наступників: створитинаціональнийміфУкраїни у сучаснійлітературі, цим самим заперечившитеорію про те, щоукраїнськийаванґардпозбавлений будь-якихісторичнихкоренів. 78
-
Юрій Андрухович
“Перверзія” 79
-
«Перверзія» — третій роман ЮріяАндруховича. Написаний у 1996 році. 80
-
2.За Фрейдом: 1) абоперехід за анатомічнікордоничастинтіла, призначених для статевогоз'єднання; Перверзія: Словарь практического психолога. — М.: АСТ, Харвест. С. Ю. Головин. 1998. Збочення, перверзія(лат. perversio - розворот) - відхиленнявіднорми. Часто підзбоченняммається на увазістатевезбочення. Протеговорятьтакож про збоченняапетиту, смаку, нюху; збоченнямможуть бути названійіншіформи (ситуативнихабоорганічних) порушень нормального функціонуванняорганізму. 81
-
Юрій Андрухович, відмовляється від спроб побудувати цілісну картину світу з певною ієрархією цінностей. Натомість відбувається об'єднання окремих рівноцінних елементів, що спричиняє фрагментарність оповіді. 82
-
Твір складається з багагтьох версій дійсності, безлічі рівноцінних правд, побачених різними персонажами твору: головним героєм Стахом Перфецьким, Адою Цитриною, Різенбокком, невідомим всезнавцем-оповідачем тощо. Зв'язок між частинами довільний. Навмисна незавершеність, неоднозначність тексту активізує увагу читача, робить його співавтором твору. 83
-
Криза особистісного начала, характерна для сучасногосвітосприйняття, позначаєтьсяй на образах персонажів роману. Замістьсталого, психологічносформованогоперсонажа у творі ми зустрічаємосяз образами-масками. Вони єскорішеносіямипевнихідейнихконцепцій, філософськимиабстракціями, ніжживими людьми. Їхнюумовністьзасвідчуєрозмаїттяімен. Наприклад, Стахмаєблизько сорока, середяких: ЙонаРиб, Карп Любанський, Сом Рахманський, Глюк, Блюмтощо. 84
-
ПривертаєувагучитачанаскрізнеасоціюванняПерфецькогозрибою, символом Ісуса Христа. ЦепідтверджуєібажанняПерфецькогожити у воді, ікінцевезникненняу водах венеціанськогоканалу, і той факт, щопід час жертвопринесеннярибипослідовниками нового культу Стахототожнюєтьсяз нею. 85
-
«В роботі над "Перверзією" я свідомопішов на такийкрок: щобувібрати в себе опернустилістику − багато читав опернихлібрето. Літературноцедужепоганітексти, однотипні, стандартизовані. Вся патетика в такому текстівиглядаєдоситькомічно. Вона набуваєсвоєїсили в оперному дійстві, де тибачишірозумієш всю умовність. В "Перверзії" єрозділ, де я переповідаю сюжет опери "Орфей у Венеції" в стилістиціопернихлібрето.» Ю. Андрухович 86
-
Сюжет опери “Орфей у Венеції” — цевнутрішній текст, дзеркальний аналог усієїструктури “Перверзії”. ВитвірМетьюКулікоффаможнаприймати за короткий викладпригодСтахаПерфецького у Венеції. Поет Перфецький, удівець, залишавсявірнимсвоїйпокійнійдружині (своїйЕврідіці), поки не зустрів Аду Цитрину. 87
-
СтахасоціюєтьсязОрфеєм, щоспустився до пекла у пошукахутраченогокохання. ТрагічнаісторіялюбовіПерфецького до коханої, постійний мотив їїпошуку, щоувиразнюється в його снах, набуває рис філософськоїузагальненості. Стах, як іОрфей, митець, якийзачаровуєусіхслухачів силою свого дару. Цепідкреслюютьпостійнізгадки про те, що герой грав на безлічіінструментів, «особливо на наших душах». 88
-
Привертаєувагузвернення автора до болючих проблем людськогобуття. Екзистенційніпочуттясамотності, втратиґрунтуймісця в життієнаскрізнимивромані, вони супроводжуютьдуховніпошуки головного героя: «Як багатовсього я випустив, колекціонердірявий, як багаторозтратив, забув, особливо там, удома... Цевже тут ...я запрацювавусім собою, злякався, щомайже все розтрачу... Я злякався, щовипадковістькористується нами постійноіповсякденно. Я хотівбищо-небудьпротинеїзмогти». 89
-
Роман “Перверзія” — це “лавина текстів”, якінібитозібрав в однійкнижці автор. Ю.Андруховичнатякаєспостережливомучитачеві, щосерйозносприймати текст роману не варто, аджевін — зібрання, сумішрізноманітнихквазідокументів та свідчень. 90
-
Текст “Перверзії” — церизоматичнапобудова, схожівластивостіпритаманнійіншим романам письменника. Упроваджене в постмодерністськийсловник поняття “ризома” розглядаєтьсяДельозом та Ґваттарі “як модель неявного інеекслюзивногозв'язку на протилежністьтрансцендентній, ієрархічнійструктурідерева..., яка розвивається через бінарнуопозицію” 91
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.