Презентация на тему "Кожные проявления красной волчанки"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Шкірні прояви ЧВ

  Виконала: студентка 4 курсу, 16м1 Кошкіна А.О.

• 
  Слайд 2

  Червоний вовчак —

  Аутоімуннезахворювання сполучної тканини, що проявляється ураженням ряду органів та систем. Хвороба виникає внаслідок порушення імунологічних процесів в організмі, при якому антитіла, що виробляються організмом, пошкоджують ДНК здорових клітин. Хворіють переважно молоді жінки.

• 
  Слайд 3

  Історичні дані

  Свою назву червоний вовчак отримала від латинського слова «люпус» - вовк і «эритематозус» - червона. Ця назва була присвоєна із-за схожості шкірних ознак з ушкодженнями після укусу голодним вовком. 

• 
  Слайд 4

  Етіологія і патогенез

  Етіологія і патогенез червоного вовчака (lupuserithematosus) ще остаточно не визначені. Однією із сучасних теорій виникнення червоного вовчака є інфекційно-аутоімунна Суть процесу полягає в тому, що ядра нейтрофільних та інших лейкоцитів частково втрачають свою базофілію, набрякають, структура хроматину стає нечіткою. Потім ядерна субстанція втрачає свою цитоплазму і фагоцитуєтьсянейтрофільними лейкоцитами. Утворюються клітини червоного вовчака, так звані ЛЕ-клітини.

• 
  Слайд 5

  Патоморфологія

  Гідропічна (вакуольна) дегенерація базального шару епідермісу, з вогнищевою атрофією епідермісу. Щільний мононуклеарний клітинний інфільтрат у верхніх шарах дерми. Типові субепідермальні відкладення імуноглобулінів у вогнищах (тест на наявність люпусної смуги).

• 
  Слайд 6
  
• 
  Слайд 7

  Клінічна картина

• 
  Слайд 8

  Класифікація

  1) гострий; 2) підгострий; 3) трансформований з хронічних форм; 4) хронічний та його варіанти: а) дискоїдний, б) дисемінований, в) глибокий (вовчак Капоші-Ірганга), г) відцентрова еритема Бієтта.

• 
  Слайд 9
  
• 
  Слайд 10
  
• 
  Слайд 11
  
• 
  Слайд 12

  Системний червоний вовчак

  Спочатку з'являються обширні еритематозні ділянки з застійним забарвленням, злегка набряклі. Потім на них швидко з'являються везикули, міхури, пухирі, пустули, але частіше виникають бульозні і геморагічні елементи, особливо у важких хворих. Для підгострій форми характерна наявність набряково-еритематозних вогнищ на обличчі (форма метелика), волосистої частини голови, шиї, іноді нагадують бешихове запалення («стійка рожа обличчя»).

• 
  Слайд 13

  Дискоїдний ЧВ

• 
  Слайд 14

  Дискоїдному хронічному вовчаку притаманна тріада симптомів:

  еритема, гіперкератоз, рубцева атрофія.

• 
  Слайд 15
  

  еритема, гіперкератоз, рубцева атрофія.

• 
  Слайд 16

  Дисемінований ЧВ

  Численні розсіяні вогнища ураження на шкірі обличчя, грудей, стоп, кистей та ін. ділянках. Вогнища мають еритематозно-набряклий характер, або вигляд дисків. В еритематозно-набряклих вогнищах синюшного кольору не спостерігається інфільтрація і гіперкератоз. Мб анемія, лейкопенія, підвищення ШОЕ, субфебрильна температура.

• 
  Слайд 17

  Відцентрова еритема Бієтта

  Чітко обмежена і дещо набрякла еритема рожево-червоного кольору, розміщена на спинці носа чи на носі і щоках симетрично у вигляді метелика. Відрізняється від дискоїдного ЧВ відсутністю у вогнищі інфільтрації, гіперкератозу і рубцевої атрофії.

• 
  Слайд 18

  Глибокий червоний вовчак Капоші-Ірганга

  Поряд з типовими дискоїдними вогнищами або самостійно в ПЖК з’являються один або кілька щільних і рухомих вузлуватих елементів. Колір шкіри над ними спочатку не змінений, потім набуває синюшно-червоного відтінку. Лущення не виражене.

• 
  Слайд 19

  Специфічна діагностика

  Виявлення клітин червоного вовчака (LE-клітин). Тільця Гросса (залишки лізованих ядер). Збільшення титру антинуклеарних антитіл. LE-чинник в плазмі крові. Під лампою Вуда за локалізації на червоній облямівці губ дає сніжно біле світіння (при гіперкератозі), білувате (при атрофії) і блакитне (при гострому процесі).

• 
  Слайд 20

  Диф. діагностика

  Дискоїдний ЧВ диференціюють з: Псоріазом Себорейною екземою Фавусом Трихофітією Рожевими вуграми та ін. Системний червоний вовчак: Бешихове запалення Дифузна склеродермія Дерматоміозит

• 
  Слайд 21

  Лікування

  Для лікування хронічного червоного вовчака застосовують синтетичні протималярійні препарати, глюкокортикостероїди, вітаміни групи В, препарати нікотинової кислоти. Для зовнішнього лікування призначають глюкокортикостероїдні мазі: синалар, локакортен, ультралан, целестодерм та ін.

• 
  Слайд 22

  Профілактика

  Первинна профілактика дископодібного червоного вовчака полягає в санації вогнищ хронічної інфекції, обмеженні інсоляції, обережному застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, вакцин, сироваток, у захисті шкіри від хімічних подразників, пилу, вологи, вітру. Вторинна профілактика полягає у психотерапії, виключенні впливу прямих сонячних променів, звільненні військовослужбовців від робіт, пов’язаних із променистою енергією від штучних джерел.

• 
  Слайд 23

  Диспансерне динамічне спостереження.

  Лікар проводить огляд осіб, що хворіють на дискоїдний червоний вовчак, один раз на 6 місяців, дерматолог - двічі на рік, терапевт - за потребою. Лабораторні дослідження (клінічні і біохімічні аналізи крові й сечі) - двічі на рік. Тривалість спостереження - 3 роки, якщо немає рецидивів.

• 
  Слайд 24

  Дякую за увагу!