Презентация на тему "Жизненный путь Ф. Шуберта"

Содержание

• 
  Слайд 1
  

  Франц Шуберт 1797 - 1828

• 
  Слайд 2

  Франц Шуберт

  Австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиці.

• 
  Слайд 3

  Народився в сім'їшкільноговчителявЛіхтенталі — в передмісті Відня.

  Будинок Ф.Шуберта у Відні

• 
  Слайд 4

  Ранні роки

  Першими музичними наставниками були батько (скрипка), старший брат Ігнац (фортепіано) та регент приходської церкви Міхаель Гольцер (спів).

• 
  Слайд 5

  Конвікт

  У 1808 Шуберт був прийнятий «півчим» в придворну капелу та Конвікт — авторитетну у Відні школу з пансіоном. Зним займалися В.Ружичка (генерал-бас), а потім (до 1816) Антоніо Сальєрі (контрапункт і композиція). Протягом 1810—1813 він написав безліч творів: оперу, симфонію, фортепіанні п'єси й пісні.

• 
  Слайд 6
  

  Антоніо Сальєрі (1750 — 1825) австрійський композитор, диригент і педагог італійського походження.

• 
  Слайд 7
  

  В 1813 році Ф. Шуберт поступив у вчительську семінарію і через рік почав викладати в школі, де служив його батько. У вільний від роботи час він написав свою першу месу і поклав на музику вірш Ґете «Гретхен за прядкою» (19 жовтня 1813) — це був перший шедевр Шуберта.

• 
  Слайд 8
  

  У 1818 році Шуберт як учитель музики виїхав в Угорщину і прожив декілька місяців в маєтку графа ЭстергазиЖелиз.

• 
  Слайд 9

  1820-ті роки

  Наступні роки виявилися для Шуберта важкими, оскільки він через свій характер не вмів домагатися прихильності впливових віденських музичних діячів. Романс «Лісовий цар», опублікований як ор. 1 (очевидно, в 1821), поклав початок регулярному виданню творів Шуберта. У лютому 1822 він закінчив оперу «Альфонсо й Естрелла» (Alfonso und Estrella); у жовтні була написана «Незакінчена симфонія» (сі мінор).

• 
  Слайд 10

  1823 –тий рік.

  Наступний рік відзначений у біографії Шуберта хворобами та зневірою композитора. Його опера не була поставлена; він написав ще дві — «Змовники» і «Ф'єррабрас», але й вони не були поставлені. Чудовий вокальний цикл “Прекраснамельниківна”і схвально прийнята слухачами музика до драматичної п'єси Розамундасвідчать, що Шуберт не опускав руки.

• 
  Слайд 11
  

  Наступний рік відзначений у біографії Шуберта хворобами та зневірою композитора. Його опера не була поставлена; він написав ще дві — «Змовники» і «Ф'єррабрас», але й вони не були поставлені. Чудовий вокальний цикл “Прекраснамельниківна”і схвально прийнята слухачами музика до драматичної п'єси Розамундасвідчать, що Шуберт не опускав руки.

• 
  Слайд 12
  

  Літнє перебування в Желізі позитивно вплинуло на здоров'я Шуберта. Він написав там два опуси для фортепіано в чотири руки — сонату «Великий дует» до мажор і Варіації на оригінальну тему ля-бемоль мажор.

• 
  Слайд 13

  1826 рік

  Шуберт клопотав про надання йому місця капельмейстера в придворній капелі, але клопотання не було задоволено. Його останній струнний квартет (соль мажор) і пісні на слова Шекспіра (серед них «Ранкова серенада») з'явилися під час літньої поїздки у Веринг, село під Віднем.

• 
  Слайд 14
  

  В 1827 р. були написані вокальний цикл «Зимовий шлях» і цикли фортепіанних п'єс (Музичні моменти й експромти). Друзі Шуберта: Іоган Іенгер, АнсельмХюттенбреннер.

• 
  Слайд 15
  

  У Відні шубертівські пісні були в цей час широко відомі; у приватних будинках регулярно проводилися музичні вечори, присвячені винятково його музиці — т.зв. Шубертіади.

• 
  Слайд 16
  

  Завдяки натхненному виконанню пісень Шуберта Фоглем, вони завоювали популярність у віденських салонах.

• 
  Слайд 17

  Хвороба і смерть 1828р.

  В останній рік були написані такі шедеври як Симфонія до мажор, вокальний цикл, посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня», струнний квінтет до мажор і три останні фортепіанні сонати.

• 
  Слайд 18
  

  В останній рік були написані такі шедеври як Симфонія до мажор, вокальний цикл, посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня», струнний квінтет до мажор і три останні фортепіанні сонати.

• 
  Слайд 19
  

  В останній рік були написані такі шедеври як Симфонія до мажор, вокальний цикл, посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня», струнний квінтет до мажор і три останні фортепіанні сонати.