Содержание
-
Нумізматика Виконав: Студент 2 курсу Денного відділення Спеціальність «Історія» Група «Б» Тесля О.О. Перевірив: А.В. Гедьо
-
Нумізматика (від лат. numisma, грец. nómisma— монета) — історична дисципліна, що вивчає старовинні монети та медалі як джерело історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історію грошового обігу та монетного виробництва. Також слово нумізматика використовується на позначення різновиду колекціонування. Нумізматика
-
Предмет, об’єкт, завдання дисципліни Предмет науки Нумізматика вивчає історію монетного карбування та грошового обігу за монетами, грошовими злитками, та іншими пам'ятниками (монетними штемпелями, документацією). Вивчення монети як засобу грошового обігу, державного документа, виробу ремесла та мистецтва епіграфічного джерела відбувається у тісному зв'язку з використанням інших історичних джерел — писемних та археологічних. Основні завдання Основними завданнями нумізматики є: всебічне джерелознавче дослідження монети і пов'язаних з нею відомостей інших джерел; реєстрація монет і монетних знахідок; комплексне дослідження сукупностей монет та монетних знахідок; розробка методів дослідження монет та монетних знахідок; дослідження грошового обігу на основі нумізматичних та писемних джерел, конкретного прояву товарно-грошових відносин; вивчення техніки та умов виготовлення монет та монетних знаків.
-
Понятійнийапарат дисципліни Понятійний апарат Нумізматика має досить великий понятійний апарат. Її основними поняттями є: монетний тип — сукупність елементів зображень, легенд; легенда — напис на монеті; номінал — позначення на монеті її вартості; аверс — лицьовий бік монети; реверс — зворотний бік монети; гурт — оброблений край; проба — вміст чистого дорогоцінного металу в монеті; лігатура — домішки недорогоцінних металів у монеті та інші поняття.
-
Історія виникнення та розвитку Термін «нумізматика» почав використовуватися в Середнівіки як назва науки про монети. Об'єктомвивченнянумізматики є такожбони (таким чином, боністика як наука є підрозділомнумізматики). Монетививчаютьсянумізматикою в різних аспектах — мистецькому, економічному, політичномутощо. Нумізматикамаєбагатовіковий шлях розвитку та бересвій початок відзвичайногоколекціонування монет. Більшістьсучасниківвідносять початок нумізматики — як звичайногоколекціонування монет — до добиВідродження, хочіснуютьприпущення про збираннямонетнихколекційще в СтародавньомуРимі. У XIV–XVI століттяхз'являєтьсязначнакількістьнумізматичнихзбірок, створюютьсяосновніпринципи і форминумізматичногоколекціонування. Монетнізбіркипочинаютькомплектуватися за тематичним і хронологічним принципами. Виділяєтьсяокремийнапрямнумізматичногоколекціонування — збирання та вивчення медалей. Колекції монет збирають не тількиможновладці, а й представникикультури і мистецтва. Середнайвідомішихколекціонерівцієїдобиможнаназвати папу римського Павла II (1464–1471 роки), італійськихгуманістів Франческо Петрарку (1304–1374 роки) і ДжованніБокаччо (1313–1375 роки), ЕразмаРотердамського (1469–1536 роки) та інших. У серединіXVI століття в Європівженалічувалосяблизько 1000 нумізматичнихзбірок. Виникаютьпершіінвентарні описи колекцій.
-
До кінцяXVI століття абсолютна більшістьвчених-нумізматівобмежуєтьсядослідженням античного періоду, і лише на межіXVI–XVII столітьз'являютьсяпраці з нумізматикидобиСередньовіччя. Ізрозвитком абсолютизму в багатьохстолицяхєвропейських держав виникаютьмюнцкабінети, яківважаютьсянеобхідноючастиною придворного музею чикоролівськоїбібліотеки. Середнайбільшихнумізматичнихзбірок і відповіднонауковихцентрівЄвропиXVII–XVIII столітьвиділяються: Імператорський мюнцкабінет у Відні, який веде свій початок від збірки королів — Габсбургів: ФрідріхаIII (1440–1493 роки), МаксиміліанаI (1493–1519 роки) та Фердинанда І (1556–1564 роки). Кабінет медалей Національноїбібліотеки в Парижі, започаткований з колекційбагатьохфранцузькихкоролів, збірки Людовика XIV (1643–1715 роки). Королівськиймюнцкабінет у Берліні, збіркуякогозапочаткуваликолекціїбранденбурзькихкурфюрстівXVI–XVII століть. Британський музей у Лондоні, сформований на основідарувань та купівельколекційрізнихосіб. Ермітаж у Санкт-Петербурзі, заснований Катериною II (1762–1796 роки).
-
Засновникомнумізматики як науки традиційновважається директор Імператорськогомюнцкабінету у Відні Йозеф ІларіумЕкгель (1737–1798 роки), який написав восьмитомнупрацю «Doctrinanumorumveterum» («Учення про стародавнімонети», Відень, 1792–1798 роки), щодосі не втратиласвоєїнаукової ваги. Вінзапочаткувавсистематизаціюантичних монет на основіісторико-географічного принципу, розподілившимонети в хронологічному порядку. Цимдослідникомбулизакладеніосновніпринципиопису монет: метал, вагова система, типологія і технікавиробництва. Першілекції з нумізматикибулипрочитані у XVIII столітті в університетахміста Галле (Німеччина) та міста Упсала (Швеція). В XIX століттінумізматикастаєуніверситетськоюдисципліною. У 1836 році в Парижіпочинаєвидаватися «Revue Numismatique», а в Лондоні — «Numismatic Jurnal» (з 1838 року — «The Numismatic Chronicle»), з 1860–1870-их років у Віднівиходить «NumismaticheZeitschrift», а в Берліні — «Zeitschrift fur Numismatik». У багатьохкраїнахЄвропивиникаютьнумізматичнітовариства: в 1836 роцізасновуєтьсяКоролівськенумізматичнетоварство в Лондоні, в 1841 — Бельгійськекоролівськенумізматичнетовариство, у 1843 — Нумізматичнетовариство в Берлінітощо. Найстарша і найбільш широка група в нумізматиці — давньогрецькімонети.
-
Основніетапирозвиткунумізматики Донауковий(ілюстративний) етап — період до кінцяXVII століття. Класифікаційно-описовийетап — періодвідкінцяXVII століття до кінцяXIX століття. У цейперіодголовнимизавданнями для себе дослідникивважаливизначення, атрибуцію і опис монет Етап системного вивченнянумізматичногоматеріалу — періодвідмежіXIX–XX століть і до нині. Перед дослідниками стоять завдання комплексного дослідженняпевнихгруп монет і скарбів, монетнихзнахідокоднієїархеологічноїпам'ятки, однієїтериторіїчи одного періоду.
-
Дослідники, якізробиливнесок у розвитокдисципліни. Новітнідослідження. НезалежнаУкраїна ПісляздобуттяУкраїноюнезалежності, посиливсяінтерес до історії та розвиткуукраїнськоїнумізматики. Багатозабутихімен та фактівповернено до науковогообігузавдякинаполегливійпраціукраїнськихдослідників Р. Ярушевої-Омелянчик, Б. Гарбуза, З. Зразюк, Т. Ізбаш, Н. Турмис. Від 1996 року започаткованодовідково-інформаційний журнал українськихколекціонерів — «Нумізматика і фалеристика». У 1999–2000 роках двічі на ріквидававсянауково-популярнийісторико-культурнийчасопис «Українськанумізматика і боністика» (як додаток до «Вісника НБУ»). У 2004 році у Львовізапочпткованочасопис «Львівськінумізмітичні записки».
-
У складіРадянськогоСоюзу Після 1917 року основнінумізматичнідослідженнязосереджуються в Москві й Ленінграді. При Академіїісторії і матеріальноїкультуристворюєтьсякомісія з нумізматики та гліптики. Булопродовжено роботу над складаннямтопографіїмонетнихзнахідок: празькихгрошів (О. Сиверс), західноєвропейських монет (М. Бауер), монетних гривен (О. Ільїн). На територіїУкраїнинумізматичнідослідженняпродовжуютьсязавдякинаполегливійпраціокремихнумізматів — Валентина Шугаєвського (грошовийобігЧернігівщини, середньовічнімонети), С. Коршенка (античні, середньовічнімонети), Василя Ляскоронського (римськімонети). Помітноюподією 1920-их років стала дискусія з приводу можливогокарбування монет Богданом Хмельницьким, розгорнута на сторінкахрізнихперіодичнихвидань. Приводом для неї стала працяМихайла Слабченка з історіїукраїнськоїекономіки, де автор, посилаючись на окреміповідомленняписьмовихджерел, стверджував, що Богдан Хмельницькийкарбував свою, «власнеукраїнську монету». Частинадослідників (ІванКрип'якевич, Ілько Борщак) підтрималицюгіпотезу, інші (нумізмат Валентин Шугаєвський, МиколаПетровський) категорично заперечилиїї. У 1926 році з метою розвиткунумізматичнихдосліджень у ВУАН було створено секціюнумізматики (Василь Ляскоронський, Валентин Шугаєвський). У 1960-их роках у Києвібуловипущеноп'ятьвипусківперіодичногофаховогочасопису «Нумізматика і сфрагістика». У другійполовиніXX століттярізноманітніпроблеминумізматики, у тому числі і українських земель, розроблялися В. Потіним (західноєвропейськімонетиXI–XII століть), М. Сотниковою, І. Спаським, В. Яніним (давньоруські, російськімонети, гривні), В. Кропоткіним (візантійськімонети), Н. Соболевою (празькігроші), В. Рябцевичем (грошовийобігБілорусі та Чернігівщини). В Україніантичнімонетидосліджували Петро Каришковський, В. Анохін, С. Булатович, Є. Туровський, римські — Михайло Брайчевський, середньовічні — Микола Котляр, В. Зварич, Р. Шуст, А. Крижанівський, Н. Стрижакова, З. Зразюк, О. Погорілець, Р. Саввов, В. Шляпинський, С. Пивоваров, О. Огуй, східні — К. Хромов
-
Ілюстративнийматеріал Давньогрецька монета іззображеннямлабіринтуМінотавра, Кносс
-
Статер з Ольвії
-
«Чернігівськагривня» Володимира Мономаха
-
Українськапам'ятна монета Дрохва
-
Гривеник початку XVIII століття
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.