Содержание
-
СПРИЙМАННЯ
-
Сприймання–психічнийпроцес, що полягає у відображенні предметів і явищ об'єктивної дійсності й внутрішніх станів організму при безпосередній дії подразника на відповідні органи чуття.
-
З Н А Ч Е Н Н Я С П Р И Й М А Н Н Я Є джерелом наших знань про оточуючу дійсність. Є необхідною умовою орієнтування в навколишній дійсності. Є результатом складної аналітико-синтетичної роботи мозку. Є якісно новою ступінню чуттєвого пізнання з властивими йому особливостями. Розглядається як психічна діяльність, яка забезпечується за допомогою дій. Такі дії називаються пошуковими. Ті дії, які спрямовані на глибше, повніше, точніше пізнання предметів і явищ, називаються перцептивними діями.
-
Внесок у вивчення процесу сприймання зробили:
І.П. Павлов показав, що в основі сприймання лежать умовні рефлекси. (1849-1936)
-
І.М. Сеченоввідзначав, що сенсорні й рухові тимчасові апарати в процесі набуття досвіду з'єднується в єдину відображувальну систему. (1829- 1905)
-
П.К. Анохін, М.О.Бернштейнпоказали, що сформовані перцептивні образи обумовлюють зворотну аферентацію й регулюють протікання виконавчої діяльності. П.К. Анохін (1898-1974) М.О.Бернштейн (1896-1966)
-
М.Н. Денисова,Н.Л. Фігурінадослідили, що бінокулярна фіксація розвивається протягом перших трьох місяців життя дитини. І.Є. Гібсон іР.Уоркпровели дослід з дітьми від 6,5 до 14 місяців на сприймання глибини. Досвід говорить про ранній розвиток механізмів зорового сприймання глибини.
-
Фізіологічні основи сприймання
Фізіологічною основою сприймання є умовно-рефлекторна діяльність внутрішньоаналізаторного і міжаналізаторного комплексу нервових зв'язків, що забезпечує цілісність та предметність об'єкта сприймання.
-
-
Властивості сприймання Вибірковість Проявляється в переважному виділенні одних об'єктів у порівнянні з іншими. Осмисленість Сприймання у людини тісно зв'язане з мисленням, з розумінням сутності предмета. Константність Завдяки константності ми сприймаємо оточуючі предмети як відносно постійні за формою, кольором, величиною тощо. Предметність Виражається у співвіднесенні відомостей, одержуваних із зовнішнього світу, до цього світу. Структурність Сприймання не є простою сумою відчуттів. Ми сприймаємо фактично абстраговану від цих відчуттів узагальнену структуру. Цілісність Сприймання є завжди цілісний образ предмета.
-
Сприймання– складний процес, який зумовлюється не тільки об'єктивними, а й суб'єктивними чинниками. Сприймає не саме око чи вухо, а конкретна людина. Залежність сприймання від змісту психічного життя людини, від особливостей її особистості, від її індивідуального досвіду називаєтьсяаперцепцією.Прикладом вияву аперцепції є сприймання однієї й тієї ж людини представниками різних професій: філолог зверне увагу на вимову, фотограф – на зовнішність з приводу фотогенічності, лікар помітить ознаки певного захворювання, модельєр зверне увагу на правильність пропорцій фігури.
-
Види сприймань
У сучасній психології існує кілька підходів до класифікації сприймання. В основу однієї з них покладено відмінність в аналізаторах , які беруть участь у сприйманні. Відповідно до того, який аналізатор (або яка модальність) відіграє у сприйманні провідну роль, розрізняють: Зорове Слухове Дотикове Нюхове Смакове Кінестезичне
-
-
Критерієм іншої класифікації сприймання є форми існування матерії: простір, час і рух. Відповідно до цього виокремлюють сприймання простору, сприймання часу і сприймання руху.
-
Простір…… Час….. Рух…
-
Усприйманні простору у свою чергу розрізняють сприймання величини, форми, об'ємності й віддаленості предметів. Сприймання часуцевідображення довготривалості й послідовності явищ і подій. Сприймання рухуце відображення напрямку й швидкості просторового існування предметів.
-
Виділяють ще такий вид сприймання, як сприймання людини людиною – це сприймання дій, рухів, вчинків, діяльності людини, пізнання інтересів, почуттів, звичок, переконань, характеру, здібностей особистості.
-
-
В залежності від мети сприймання і вольових зусиль виділяють:
Довільне сприймання– свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Мимовільне сприймання– складається в ході взаємовідношень людини з середовищем незалежно від її свідомого наміру.
-
Поняття ілюзії
Ілюзія (лат.illusio —обман, помилка) — викривлене, хибне сприймання дійсності. Проте ілюзію слід відрізняти від галюцинації, при якій реального зовнішнього об'єкта, як правило, немає. «Великое множество проблем, на первый взгляд неразрешимых, тотчас исчезает, как только мы решаемся отказаться от представления, будто люди всегда осознают мотивы своих действии, мыслей и чувств; на самом деле их истинные мотивы не обязательно таковы, как им кажется».(ЕріхФромм)
-
-
Види ілюзій
Відповідно до органу чуття виділяють наступні види ілюзій: Оптичні (зорові). Слухові. Тактильні.
-
Приклади оптичних ілюзій
На малюнку за рахунокяскравостікольорівбілий квадрат здаєтьсязначнобільшимвідносночорного квадрата на біломуфоні.
-
Гострі кути завжди здаються більшими, ніж є насправді, і тому з'являються певні викривлення в істинному співвідношенні частин видимої фігури. На малюнкупаралельніпрямілініївнаслідоквпливу фону здаютьсянепаралельними і зігнутими.
-
Ілюзія Болдуїна
Яке коло більше? Те, яке оточене маленькими колами чите, яке оточене великими? (Кола абсолютно однакові,хоча коло обмежене малими колами здається значно більшим )
-
Інодізмінанапрямуліній і викривленняформифігуривідбувається через те, що око стежить за напрямкамиіншихліній, щознаходяться в полізору. Таким чином, можливівипадкипоєднання причин, щовикликаютьілюзіюзору, наприклад, перебільшеннягострихкутів і психологічний контраст, абооднієї з цихобставин, і того, щопоглядрухається по лініях фону. На малюнкупрямолінійністорони квадрата здаютьсявикривленими, а весь квадрат – деформованим.
-
При сприйманніфігури і фону ми схильнібачитинасампередплямименшоїплощини, а такожплямияскравіші, «виступаючі», причомунайчастіше фон нам здаєтьсярозміщенимдалівід нас, за фігурою. Чим більший контраст яскравості, тимкращепомітнийоб'єкт і тимчіткіше видно його контур і форму. На малюнкубільшістьбачить у першу чергу вазу, а потім два силуети.
-
-
-
Окрему групу становлять ілюзії, викликані певними афектними станами.Галюцинації– удавані сприймання, що виникають без зовнішнього подразника (реального об'єкта), але сприймаються як дійсні образи реального світу. В їх основі лежать порушення процесів збудження в корі головного мозку (І.П. Павлов). Іноді їх основою є гальмівний процес в корі (Є.О.Попов). Галюцинації проектуються в простір. Псевдогалюцинації, сприймаються «Внутрішнім зором».
-
За характером галюцинації поділяються на: слухові, зорові, тактильні, нюхові, смакові.
-
Типи сприймання і спостереження
У людській практиці й при психологічному вивченні особливостей сприймання людей склались знання про наступні основні типи сприймання і спостереження: Синтетичний Аналітичний Аналітико-синтетичний Емоційний
-
Список використаної літератури
Введение в психологию / Под общ. ред. проф. А. В. Петровского. — М.: Издательский центр «Академия», 1996. – 496 с. Максименко С. Д. Общаяпсихология. М.: “Рефл-бук”, К.: “Ваклер” – 2004. – 528с. Общая психология: Учеб. для студентов пед. ин-тов / Под ред. А.В. Петровского. 2-е изд., доп. и перераб. М., 1976. 479 с. Общая психология: Учебник / Под ред. Тугушева Р. X. и Гарбера Е. И. — М.: Изд-во Эксмо, 2006. — 560 с. Павелків Р. В. Загальна психологія. Підручник. К., 2002. – 506 с.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.