Презентация на тему "Технологія соціальної роботи"

Презентация: Технологія соціальної роботи
Включить эффекты
1 из 65
Ваша оценка презентации
Оцените презентацию по шкале от 1 до 5 баллов
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
0.0
0 оценок

Комментарии

Нет комментариев для данной презентации

Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.


Добавить свой комментарий

Аннотация к презентации

Скачать презентацию (0.36 Мб). Тема: "Технологія соціальної роботи". Содержит 65 слайдов. Посмотреть онлайн с анимацией. Загружена пользователем в 2019 году. Оценить. Быстрый поиск похожих материалов.

  • Формат
    pptx (powerpoint)
  • Количество слайдов
    65
  • Слова
    другое
  • Конспект
    Отсутствует

Содержание

  • Презентация: Технологія соціальної роботи
    Слайд 1

    Технологія соціальної роботи

    Лимар В.П.

  • Слайд 2

    Тема . Технології соціальної профілактики та адаптації

    План 1. Сутність соціальної профілактики. Технології профілактики. 2. Сутність соціальної адаптації, дезадаптації та переадаптації. 3. Технології адаптації

  • Слайд 3

    Рекомендована література

    1. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб. / За ред. А.Й. Капської. - К.: Центр навч. літ., 2004. - С. 70-91. 2. Соціальна робота: Короткий енцикл. слов. - Соціальна робота. - Кн. 4. - К.: ДЦССМ, 2002. - С. 140-144,372. 3. Тюптя Л.Т., Іванова /Соціальна робота (теоріяі практика): Навч. Посіб.- К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. - С. 212- 219. 4. Шахрай В.М., Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с.

  • Слайд 4

    глосарій

    Інтервенція – насильницьке , примусовевтручання в подію, явище Об'єкт - тіхтопотребуєдопомогинезалежновідїї характеру та специфіки Суб”єкт- усі ті, хто надає таку допомогу Дисгармонія - невідповідність, неузгодженість, порушеннячогось Компетенція- здатністьуспішнодіяти на основі практичного досвіду, умінь та знань при вирішенніпоставленихпрофесійнихзавдань. Рекреактивнадіяльність- як різновид активного відпочинку Благодійництвообровільнабезкорисливапожертвафізичних та юридичнихосіб у поданнінабувачамматеріальної, фінансової, організаційної та іншоїблагодійноїдопомоги; специфічними формами благодійництває меценатство, спонсорство іволонтерськадіяльність; Меценатствоматеріальнадопомогамистецтвуінауці особою –від римлянина Гая Цільния Мецената (Мекената),якийбувпокровитилеммистецтва при імператорі Августе.

  • Слайд 5

    Акомодація - повнепідпорядкуваннявимогамсередовища без їх критичного аналізу), конформізм-вимушенепідпорядкуваннявимогамсередовища асиміляції- свідомогойдобровільногоприйняття норм та цінностейсередовища на основіособистісноїсолідарностіз ними адекватність - відповідність, достовірність

  • Слайд 6

    Соціальнапрофілактика -

    цетехнологіясоціальноїроботи, що становить комплекс взаємопов´язанихзаходів,спрямованих на попередженнясоціальних проблем, соціальноїдисгармонії, соціальнихнаслідківтиску на особистістьскладних умов життя, негативних умов соціалізації.

  • Слайд 7

    Соціальна профілактика

  • Слайд 8

    Соціальнапрофілактиказдійснюється на різнихрівняхсоціальноїроботи і соціальноїсистемисуспільства.

    Мікрорівень - Напрямки: Соціальна робота з дітьмиімолоддюпередбачає формуванняпро-соціальноїповедінки, попередженнявідхилень у поведінці, формування здорового способу життя, формування і розвиткужиттєвоїкомпетентності, розвиткусоціальноїкультури, розвитку і підтримкисоціальнихталантів, сприяннясамореалізації і самоактуалізації.

  • Слайд 9
  • Слайд 10

    Формиіметодироботи:

    просвітницькікурси, інформаційнівидання, тренінгиісемінари, телевізійніпередачі, фестивалі, конкурситощо.

  • Слайд 11
  • Слайд 12

    2. Соціальна робота з дітьми і молоддюгрупризику

    Мета -попередженнясоціальних і психологічнихнаслідківпротиправнихвчинків, саморуйнівноїповедінки, негативноїсоціалізації та адаптації. Форми і методироботи: створенняреабілітаційногосередовища, формуванняцінностей, орієнтацій, норм, еталонів, корекціяпсихологічного стану шляхом проведеннягруповоїтренінговоїсоціальноїроботи, просвітницької, інформаційної, залучення до волонтерськоїдопомоги.

  • Слайд 13
  • Слайд 14

    3. Соціальна робота з малозабезпеченимисім´ями і громадянами, самотніми, непрацездатними

    Мета - попередженнянегативнихсоціально-психологічнихнаслідківбідності, соціальноїізоляції, інвалідності та іншихсоціальних проблем. Форми і методироботи: своєчасневиявленнягромадянгрупризику, формування банку даних, наданняпенсій, пільг, допомог, проведеннясоціально-психологічноїпідтримки(консультації, тренінги, групивзаємодопомоги), соціально-педагогічна робота (організаціядозвілля і рекреаційноїдіяльності, клубноїроботи, соціально-культурноїдіяльностітощо).

  • Слайд 15
  • Слайд 16

    Мезорівень - Напрямки:

    1. Нормативно-правовідокументи, якірегулюютьправовіосновисоціальногозахистуокремихкатегорійгромадян. 2. Соціальніпрограми, спрямовані на поліпшеннясоціальногозабезпеченнябідних, малозабезпеченихгромадян. 3. Заклади, соціальніслужбидля соціальноїроботи з клієнтамигрупиризику. 4. Працевлаштування, центризайнятості для безробітних. 5. Просвітницькасоціальнаробота в мікросоціумі. 6. Посередницькасоціальна робота в общині.

  • Слайд 17
  • Слайд 18

    Макрорівень : Напрямки:

    1. Законодавство, яке регулюєправовіосновисоціальногозахистунаселення. 2. Державніпрограмиіпроектизпопередженнянегативнихявищ у дитячомуімолодіжномусередовищах. 3. Державніпрограмиіпроектиізсоціальноїпідтримкиокремихкатегорійгромадян. 4. Благодійництво, меценатство. Залежновід того, на якомуетапірозвиткупроблеми та їївпливу на ту чиіншусоціальнугрупувживаютьсяпрофілактичні заходи, виділяютьтаківидипрофілактики: первинна- діяльність, спрямована на попередженнявиникненняпроблеми; вторинна - діяльність, спрямована на попередженнязагостренняпроблеми та їїнаслідківсередосіб, яківідчули на собіїївплив; третинна- робота, яка проводиться з особами, якіпостраждаливідпроблеми, іспрямована на попередженняїїрецидивів.

  • Слайд 19
  • Слайд 20
  • Слайд 21

    Профілактикабудь-якоїсоціальноїпроблемимає бути спрямована як на соціальнесередовище, в якій вона виникає, так і на особистість, яка відцієїпроблемистраждає.

    На основіаналізусоціальнихіособистіснихфакторівпроблемивизначаютьсязавданнясоціальноїпрофілактики: - дослідити причини іфакторипроблемичи негативного соціальногоявища; - встановитиресурси, якієнеобхідними для подоланняпроблемичивиявититі, щоіснують; - подолатинегативнийвпливсередовища; - розширитиможливостідля задоволення потреб, подолання проблем, повноцінноїжиттєдіяльності (підвищитисоціальніресурси); - подолатиособистісніфактори, якісприяютьвиникненнючизагостренню проблем чизаважаютьїївирішенню; - підвищитиособистісніресурси, здатністьособистості адекватно реагувати на проблеми, подолатиїхізадовольнити потреби; - організувативзаємодіюсуб'єктіву подоланніпроблеми, організуватидіяльність, спрямовану на попередженняіподолання проблем.

  • Слайд 22
  • Слайд 23

    Структура соціальноїпрофілактики:

    1. Постановка ідослідженняпроблеми; плануваннядіяльності, організаційнаі методична підготовка; ( 2. Вплив на особистість (профілактичнаінтервенція): - підвищенняресурсівособистості, - корекціянегативнихособистіснихякостей; - розвитокякостей, якіпідвищуютьадаптивніможливостіособистості, - формування адекватного ставлення до проблеми. 3. Вплив на проблемнесередовище: - попередження негативного впливусередовища шляхом попередження негативного впливуоб'єктивнихфакторів, - попередження негативного впливуіншихосіб, - підвищенняможливостейзадоволення потреб. 4. Моніторингпроблеми, аналізефективностіпрофілактичнихдій.

  • Слайд 24

    Структура соціальноїпрофілактики

  • Слайд 25

    Методипрофілактичноїроботи

    1. Дослідження, діагностика, прогноз розвиткупроблеми: - дослідження, дослідження стану їїрозвиткупроблеми, дослідженнячинників, яківизначають проблему; аналізефективностіреалізаціїпрофілактичнихпрограм.

  • Слайд 26

    Дослідження, діагностика, прогноз

  • Слайд 27

    2. Попередженнянегативноїдіїоб'єктивнихфакторів:

    вплив на об'єктивні причини такі як природні, матеріальні , економічні вплив на чинникипроблеми, яківключаютьподолання, нейтралізацію, попередження, компенсаціянаслідків. 3. Попередження негативного впливусоціальногооточення: - попередженнярозповсюдженнянегативнихцінностей, - попередженнянегативнихвзірцівповедінки, - захиствідшкідливоїдіїінших людей.

  • Слайд 28

    4. Підвищенняресурсівсередовища: створеннячипідвищенняможливостей для подоланняпроблемиіфакторів, якіїїстворюють, пошук альтернативного проблемі способу життя, повноцінногозадоволення потреб індивідів. 5. Формування адекватного уявлення про проблему іставлення до неї: - формуваннясвідомогоставлення людей до проблеми та її причин через донесеннязнань, поглядів, переконань, установок тощо.

  • Слайд 29

    6. Виявленняікорекціяособистіснихякостей, якізнижуютьадаптивніможливостілюдини: попередження негативного розвитку, нейтралізація корекціяпроявунегативнихознакособистості. 7. Розвитокякостей, якіпідвищуютьадаптивніможливостілюдини: - розвитокякостей, необхідних для подоланняпроблеми. 8. Організація та координаціяпрофілактичноїроботи

  • Слайд 30

    Методипрофілактичноїінтервенції

    Профілактичнаінтервенція - цілеспрямованийвплив на цільовугрупупрофілактикиз метою зміниїїставлення до проблемиіподоланнясуб'єктивнихфакторів, властивихїїпредставникам, їхуявлень, поглядів, переконань, мотивів, інтересів, звичок, стереотипівповедінки, цінніснихорієнтацій, якіпризводять до проблеми. Профілактичнаінтервенція як правило, здійснюється шляхом інформуванняпредставниківцільовоїгрупиізалученняїх до певнихвидівдіяльності.

  • Слайд 31

    Профілактичнаінтервенціядастьможливістьдопомогилюдинізмінити свою поведінкустосовнопроблеми - навчитися не створюватичиуникатиїї. Для визначеннязмістуіметодівпрофілактичноїінтервенціїнеобхіднопроаналізуватиособливостіцільовоїгрупипрофілактики. При цьомуслідвраховуватиособливостіконкретнихосібчигруп, на якіспрямовуєтьсяпрофілактика в момент профілактичноїінтервенції.

  • Слайд 32

    Основніметодипрофілактичноїінтервенції:

    - лекція, - бесіда, - дискусія, - дискусіятеатралізована, - диспут, кіно-, відеолекторій, рольовагра, тренінг, соціальна реклама. Сутністьсоціальноїдіагностики, соціальноїекспертизиісоціальноїпрофілактики- виявитиіпопередитивиникненняірозповсюдженнянегативнихсоціальнихпроцесівіявищ, - створитисприятливіумови для реалізаціїтехнологійсоціальноїроботи, -спрямованих на допомогуособистості.

  • Слайд 33

    Теми для дискусії

    1. Сутністьсоціальноїдіагностики в соціальнійроботі. Етапиіосновніпринциписоціальноїдіагностики. 2. Особливостідіагностичнихметодів в соціальнійроботі: соціологічних, педагогічних, психологічних. 3. Специфікасоціальноїекспертизи: методичніпідходиівимоги до проведенняекспертногооцінювання; етичний характер соціальноїекспертизистосовноокремоїособистостічицільовоїгрупиклієнтів; соціальнаекспертизасоціальнихпроектів. 4. Особливостізастосуваннясоціальноїпрофілактики в соціальнійроботі: мета, завдання, напрямки соціальноїпрофілактики, сферипризначення. 5. Особливостіпроведеннясоціальноїпрофілактики на макро-, мезо- імікрорівняхсоціальноїструктурисуспільства. 6. Сутністьструктуриіметодівпрофілактичноїроботи.

  • Слайд 34

    Адаптація займає істотне місце в змісті соціальної роботи.

    Під соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових для неї соціальних умов життєдіяльності шляхом активного їх засвоєння Соцільна адаптація вид взаємодії особистості чи соціальної групи з соціальним середовищем. Соцільна адаптація - це інтегративний показник стану індивіда, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції, а саме: -адекватне сприйняття оточуючої дійсності і власного організму; - адекватна система ставлення і спілкування з оточуючими; -змінність (адаптивність) поведінки відповідно до рольових очікувань інших.

  • Слайд 35

    Соціальна адаптація

  • Слайд 36

    Соціальна адаптація є одним із основних механізмів соціалізації, одним із шляхів більш повної соціалізації.

    Змістом соціальної адаптації є - зближення цілей і ціннісних орієнтацій групи і індивіда, який входить в неї, - засвоєння ним норм, традицій, групової культури, - входження в рольову структуру групи.

  • Слайд 37
  • Слайд 38

    Порушеннямадаптаціївважаютьасоціальнуповедінку, маргінальність, алкоголізм, наркоманію.

    Адаптаціяможездійснюватись у формі акомодаціїтобтоповногопідпорядкуваннявимогамсередовища без їх критичного аналізу, конформізму - вимушеногопідпорядкуваннявимогамсередовища та асиміляціїтобтосвідомогойдобровільногоприйняття норм та цінностейсередовища на основіособистісноїсолідарностіз ними. Адаптаціяпов'язаназприйняттяміндивідомрізнихсоціальних ролей, адекватнимвідображенням себе ісвоїхсоціальнихзв'язків

  • Слайд 39

    Соціальнаадаптація — це

    взаємозумовленийпроцеспристосуванняіндивіда до соціальногосередовищаіпристосуваннясуспільствадо потреб особистості через їхзадоволення. Відповідністьміжрівнемсоціальних потреб ірівнемїхзадоволеннявизначаєрівеньсоціальноїадаптації.

  • Слайд 40

    Процес пристосування

  • Слайд 41

    Виділяютьтакікомпонентисоціальноїадаптації:.

  • Слайд 42

    Соціально-побутоваадаптація-

    пристосуванняіндивіда до нових умов життя, побуту, щопередбачаєполіпшенняйого становища, психологічногосамопочуття, узгодженістьізнамірами, інтересами, уподобаннями. Особливо цестосуєтьсяосіб, якіпроходятьреабілітацію у спеціалізованих закладах, відірванівідсім'їізвичайного способу життя.

  • Слайд 43
  • Слайд 44

    Економічнаадаптаціяздійснюється

    зазвичай в новихсоціально-економічнихумовахжиттяістосуєтьсявсіхцільовихгрупнаселення. У такому випадку держава законодавчорегулюєїїмеханізми на різнихрівняхсоціальногозахистунаселення через наданняпільг, субсидій, допомогтощо. У більшвузькомурозумінніслова соціальнаадаптаціяздійснюється в умовахбезробіття шляхом працевлаштування, перекваліфікаціїчипідвищеннякваліфікації, а такожнаданнядопомогизбезробіття, соціально-психологічноїпідтримкиідопомоги. Економічнаадаптаціязалежитьвідзадоволенняфізіологічних потреб людей таких як якіснехарчування, одягтощо.

  • Слайд 45

    Комунікативнаадаптаціязумовлює

    пристосуванняіндивіда до новихвзаємозв'язківівзаємостосунків, розвитоксоціальнихнавичокіумінь, соціальноїкомпетенції. Особливо цестосуєтьсяпозитивноїадаптаціїосібзадиктивноюповедінкою, клієнтів, якізазналипосттравматичногостресу, пережили екзистенційніпроблемитощо. Комунікативнаадаптаціявиявляєтьсяефективноютільки в умовахвключенняіндивідавнормальнесоціальнесередовищезізбереженнямвласноїіндивідуальності та унікальності. Соціальнаадаптаціянеобхіднапри введеннілюдини в різнісферисуспільнихвзаємовідносин, розширеннічисельностіконтактів, формуваннідиференційованоїповедінкивідповідно до її потреб іособливостейпсихічного стану.

  • Слайд 46

    Регулятивнаадаптація

    пов'язаназжиттєвими циклами людини, переходом від одного віку до іншого, перебігомрізнихжиттєвихподійізмін, щопотребуютьформуванняновихякостей характеру, рис особистості та вимог до суспільства, яке маєзабезпечуватигіднеіснуваннягромадян. Особливо важливоюсоціальнаадаптаціявиявляється для статево-рольовихвзаємовідносинівзаємостосунків на різнихвіковихстадіяхжиттялюдини. Регулятивнаадаптаціяпов'язанаіззадоволенням потреб у безпеційповазі.

  • Слайд 47

    Самореалізація -

    рівеньзадоволеннядуховних потреб особистості, реалізаціїтворчогопотенціалу. Соціальнаадаптаціядо новоїжиттєвоїситуаціїчи умов життяздійснюється через - активізаціюсильнихсторінособистості, - самореалізацію в трудовійдіяльностічитворчості, розширення кругозору ісвітогляду, подоланняекзистенціальних проблем

  • Слайд 48

    Управлінська (організаційна) адаптація

    Без управління неможливо створити сприятливі умови (на роботі, в побуті) для адаптації, впливати на неї, забезпечуючи діяльність, що відповідає інтересам суспільства і особистості. Управління може здійснюватися не лише в руслі впливу соціальних інститутів на особистість, а й у руслі самоуправління. Останнє вимагає вимогливого, самокритичного ставлення людини до самої себе, до своїх думок і вчинків.

  • Слайд 49

    Педагогічна адаптація. Це пристосування до системи освіти, навчання і виховання, які формують систему ціннісних орієн­тирів індивіда. Психологічна адаптація. У психології адаптацію розглядають як процес пристосування органів чуття до особливостей дію­чих на них стимулів і запобігання надмірному навантаженню на рецептори. У 1936 р. канадський фізіолог Г.Сельє ввів поняття "стрес" і "адаптаційний синдром". Стрес - це стан психологічної напру­женості в процесі життєдіяльності у складних умовах як повсяк­денного життя, так і за особливих обставин. Адаптаційний син­дром - це сукупність реакцій організму людини у відповідь на несприятливий вплив.

  • Слайд 50

    Стрес - невід'ємний супутник життя

    Він може не тільки знизити, а й підвищити стійкість організму до шкідливих хв­роботворних факторів. Нормальна життєдіяльність людини немислима без певного ступеня фізичного і нервово-психічного напруження. Людині властивий певний оптимальний тонус напруги. Кожна людина повинна вивчити себе і знайти той рівень напруги, за якої вона відчуває себе найбільш "комфортно", незалежно від того, яке заняття вона собі вибрала. Професійна адаптація - це пристосування індивіда до нового виду професійної діяльності, нового соціального оточення, умов праці і особливостей конкретної спеціальності.  

  • Слайд 51

    Отже,

    Соціальнареабілітація— комплекс заходів, спрямованих на відновленнялюдини в правах, соціальномустатусі, здоров'ї, дієздатності. Цей процеснацілений не тільки на відновленняздатностілюдини до життєдіяльності в соціальномусередовищі, алеі самого соціальногосередовища, щозазналонегативнихзмінвнаслідоксоціальних причин.

  • Слайд 52

    Принциписоціальноїреабілітації:

    етапність, диференційованість, комплексність, наступність, послідовність, безперервність у вжиттіреабілітаційнихзаходів, безкоштовність для найбільшнужденних (інвалідів, пенсіонерів, біженців та ін.).

  • Слайд 53

    У межах соціально-реабілітаційноїдіяльності

    виділяютьрізнівиди: медико-соціальний, професійно-трудовий, соціально-психологічний, соціально-рольовий, соціально-побутовий, соціально-правовий. У практичнійсоціальнійроботіреабілітаційнадопомоганадаєтьсярізнимкатегоріямнаселення. Залежновідцьоговизначаютьсяінайважливіші напрямки реабілітаційноїдіяльності. До таких напрямківзараховують: соціальнуреабілітаціюінвалідівідітейзобмеженимифізичнимиможливостями; людей похилоговіку; військовослужбовців, які брали участь у війнахівійськовихконфліктах; реабілітаціюосіб, щовідбулипокарання в місцяхпозбавленняволі та ін.

  • Слайд 54

    Стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації особистості до суспільства і його вимог

    Для нього визначальним є досвід ранніх дитячих переживань, неусвідомлюваних рішень, що приймаються відповідно до суб'єктивної схеми сприйняття ситуацій, і свідомий вибір поведінки, зроблений відповідно до цілей, прагнень, потреб, системи цінностей особистості. Стратегії соціальної адаптації індивідуальні і неповторні для кожної особистості, але можна виділити деякі ознаки і риси, що є загальними, характерними для ряду стратегій адаптації.

  • Слайд 55

    А. Лазурський виділяє три рівні взаємин "індивід - середовище":

    на першому рівні особистість повністю залежна від середовища. Оточення, зовнішні умови "придушують" людину, тому пристосування є недостатнім. на другому рівні пристосування здійснюється з користю для себе і суспільства. третій рівень - творче ставлення до середовища, індивіди вміють на лише вдало пристосуватися до середовища, а й впливати на нього, змінюючи і перетворюючи оточуюче середовище відповідно до свої власних потреб та захоплень.

  • Слайд 56

    Характеристики стадій адаптації

    Початкова стадія, коли індивід, який адаптується, лише вловлює правила поведінки, але система цінностей соціуму ним ще не визнається. Стадія терпимості, коли і соціальне середовище, і індивід визнають рівноцінність еталонів поведінки у ставленні один до одного. Стадія пристосування, "акомодації", - пов'язана із взає­мними поступками: індивід визнає і приймає систему ціннос­тей середовища, але й представники цього середовища визна­ють деякі його цінності. Стадія повної адаптації, "асиміляції", коли індивід відмов­ляється від попередніх зразків та цінностей і повністю приймає нові.    

  • Слайд 57

    Науковці стверджують, що адаптаційні процеси виявляються у трьох формах, які характеризуються різним співвідношенням стихійних і свідомих механізмів пристосування:

    стихійне-переважно стихійне протікання адаптаційних процесів виявляється в незадоволеності людиною умовами її самореалізації без достатнього усвідомлення шляхів виходу з існуючого стану. У цьому випадку завершенням адаптаційних процесів є відмова (повна або часткова) від суспільно-корисної діяльності, переміщення центру активності особистості у сферу дозвілля чи самореалізація людини в альтернативних групах, що не вхо­дять в соціальну структуру суспільства. У сучасних умовах ці процеси знаходять своє вираження у переорієнтації людини на саму себе: найрізноманітніші оздоровчі системи, нетрадиційні способи психологічної і фізіологічної самореалізації та ін.;

  • Слайд 58

    Стихійно-свідоме- характеризується приблизно рівним співвідношенням стихійних і свідомих елементів, що виявляється в конструванні ідеальних моделей уявлюваної діяльності без реального їх втілення. Результат цієї форми адаптації особистості - створення різних соціальних утопій і їх пропаганда; Свідоме- переважання свідомих елементів, що відображається у формуванні життєвих планів особистості, цілеспрямованій життєдіяльності. Ця форма адаптації найбільшою мірою сприяє справжній самореалізації особистості і її перетворенню в суб'єкт суспільного розвитку.

  • Слайд 59

    Адаптаційний потенціал - ступінь прихованих можливостей суб'єкта оптимально включатися внові чи змінені умови оточуючого соціального середовища

    Він пов'язаний з адаптивною підготовкою - накопиченням людиною досвіду діяльності з пристосування до соціальних умов. Зовнішні труднощі, хвороба, стан затяжної екстремальності, голод тощо знижують адаптаційний потенціал індивіда, і при зустрічі з ситуацією, що загрожує його життєвим цілям, може виникнути дезадаптація. Різні форми асоціальної активності - наркоманія, алкоголізм, психічна напруженість - наслідок невдалої соціальної адаптації чи дезадаптації. Саме з людьми, соціально дезадаптованими чи для яких є характерним переважання неадекватної активності, найчастіше всього доводиться взаємодіяти соціальному працівникові.

  • Слайд 60

    Дезадаптивна поведінка є двох типів.

    Поведінку агресивного типу у найпростішій формі можна представити як атаку на перешкоду чи бар'єр. Але при усвідомленні можливої чи реальної небезпеки агресія може бути спрямована на випадковий об'єкт, на сторонніх людей, не пов'язаних з її причинами. Вона виражається в грубості, різких спалахах гніву з незначного приводу або і зовсім без видимих причин, в незадоволенні всім, що відбувається, особливо вимогами, які висуваються перед агресивною особистістю. Втеча від ситуації - заглиблення людини в свої переживання, спрямування всієї її енергії на генерацію власних негативних станів, самокопания, самозвинувачення і т.ін. У неї розвиваються тривожно-депресивні симптоми. Людина починає бачити в самій собі джерело всіх бід, відчуває повну безвихідь, тому що вплинути на середовище і ситуацію вважає себе нездатною. Такі люди замкнуті, заглиблені в світ важких роздумів.

  • Слайд 61

    Для визначення ситуації норми адаптації використовується термін "стійка адаптація" (синонім - норма, здоров'я).

    При зміні звичних умов життя з'являються чинники, що вносять дезорганізацію в психічну діяльність. У цьому випадку повинен включитися механізм переадаптації. Під переадаптацією розуміється процес переходу із стану стійкої адаптації у звичних умовах у стан відносно стійкої адаптації в нових них (змінених) умовах існування або результат цього процесу, що є успішним для особистості.

  • Слайд 62

    Процес переадаптації проходить декілька стадій.

    Підготовча стадія має місце в тому випадку, коли людина знає про зміни чи передбачає їх з певним ступенем ймовірності. У цій ситуації вона накопичує певну інформацію про середовище, в якому їй потрібно буде жити і діяти, створюючи, таким чином, інформаційне поле, яке стане одним із джерел формування адаптаційних механізмів. Стадія стартової психічної напруги - пусковий момент в дії механізму переадаптації. Стан людини при цьому можна порівняти з переживаннями перед спортивними змаганнями, виходом на сцену тощо, коли відбувається мобілізація психічних і особистісних ресурсів. Стадія психічних і особистісних реакцій входу (первинна дезадаптація) - стадія, на котрій особистість починає відчувати на собі вплив психогенних факторів змінених умов існування.

  • Слайд 63

    Стан дезадаптації можна розглядати з двох сторін

    По-перше, як відносно короткочасний ситуативний стан, що є наслідком впливу нових, незвичних подразників зміненого сере­довища і який сигналізує про порушення рівноваги між психічною діяльністю і вимогами середовища, а також спрямовує до переадаптації. У цьому випадку дезадаптація - необхідний компонент адаптаційного процесу. По-друге, дезадаптація може бути достатньо складним і тривалим психічним станом, що викликаний функціонуванням психіки на межі її регуляторних та компенсуючих можливостей чи в позамежовому режимі, який відображається в неадекватних реагуванні й поведінці особис­тості. Тому ситуація входу може мати два ймовірних продовження: вихід на переадаптацію, коли пристосування людини до нових умов закінчується етапами психічної напруги чи гострої психічної реакції виходу, чи вихід на дезадаптацію.

  • Слайд 64

    Технології адаптації - технології, що забезпечують відтворення процесів включення особистості в групи, колективи, в нові умови соціального середовища, діяльності, відносин. Адаптаційні технології характеризуються узгодженням бажаного суб'єктом з його можливостями і реальністю соціального середовища, тенденціями їх розвитку. Адаптаційний процес відображує: предмет адаптації; час (необхідний і реальний) адаптації; показники адаптації; ефективність адаптації; особливості взаємодії (бажані та реальні) учасників адаптаційної технології; середовище адаптації; умови адаптації; специфіку й рівень управління технологією адаптації.

  • Слайд 65

    Основні процедури технології адаптації:

    1) визначення цілей спільної діяльності суб'єктів даної технології. Операції: діагности­ка інтересів і потреб суб'єктів; вияв та аналіз ступеня співпадіння і відмінностей; прогноз сумісності дій; часовий інтервал; ступінь стійкості; вплив наслідків спільних дій на інтереси та потреби суб'єктів; 2) розробка програми спільних дій. Операції: характер соціальних дій; нормативи (тенденції) зближення соціальних ха­рактеристик; напрями, показники зміни середовища спільної діяль­ності; визначення обсягу затрат суб'єктів; 3) організація адаптац­ійного процесу. Операції: самоорганізація і управління; діагностика процесу; аналіз ефективності процесу адаптації; корекція. Система методів соціальної адаптації включає в себе такі методи, що застосовуються при реалізації інших функціональ­них процедур технологій соціальної роботи. У ході адаптації може бути використаний універсальний метод інформаційно-консультативної бесіди, метод підтримки і стимулювання н­вих навичок, моделей поведінки, що використовуються в соц­іальній профілактиці. Застосовуються також адаптаційні тренінги, персональний соціальний патронаж та ін.  

Посмотреть все слайды

Сообщить об ошибке