Презентация на тему "Фактори формування самосвідомості"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Фактори формування самосвідомості

• 
  Слайд 2

  План лекції

  Роль психічних явищ у становленні та функціонуванні самосвідомості; Захисні механізми особистості як фактори становлення та функціонування самосвідомості; Соціальні фактори становлення та функціонування самосвідомості.

• 
  Слайд 3
  
• 
  Слайд 4

  Внутрішні фактори становлення самосвідомості

  Функціонування психічних явищ (пізнавальні процеси, емоційно-вольова та потребово-мотиваційна сфери, спрямованість особистості). Функціонування захисних механізмів особистості.

• 
  Слайд 5
  

  Необхідні умови розвитку самосвідомості та інтеграції цілісного Я особистості (Р.М.Грановська)

  Сприйманнявиявляється в константності образів та забезпечує стійкість усвідомлення людиною себе у часі, тобто ототожнення особистості із самою собою в минулому, майбутньому та теперішньому. Увага відповідає за вибірковість та стійкість в усвідомленні себе. Пам'ять реалізує відчуття безперервності та наступності самосвідомості у разі зміни зовнішніх умов і самої особистості.

• 
  Слайд 6

  В самосвідомості вділяються два види мислення (за О.К.Тихомировим)

  1)мислення як процес формування будь-якого знання про себе, яке реалізується у підтримці внутрішньої узгодженості, стійкості “Я” та адекватній оцінці своїх можливостей. Джерелом мисленнєвої діяльності при формуванні та зміні самосвідомості є невідповідність, протиріччя знань про себе: а) отриманих від інших людей; б) здобутих самостійно стосовно різних сфер життєдіяльності. 2)мислення як процес формування знань про власне мислення, якості розуму, тобто виникають думки про думки, роздуми про мислення. Структуру самосвідомості складають розуміння себе як суб'єкта мислення, диференціація “своїх” і “чужих” думок, усвідомлення ще не вирішеної проблеми, мотивів своєї мисленєвої діяльності.

• 
  Слайд 7

  Роль мислення в становленні самосвідомості

  завдяки операціям узагальнення, аналізу, синтезу, судження особистість формує стійкі концепти про самого себе, які утворюють консистентну структуру, яка реалізується у ставленні до себе та «Я-концепції» особистості (Н.І.Сарджвеладзе); формує знання про себе, є основою рефлексії; підтримує внутрішню узгодженість і стійкість Я; керує потребово-мотиваційною сферою через опосередковане пізнання власних станів; визначає організацію поведінки, глибину процесу самоусвідомлення, самооцінки та самокерування.

• 
  Слайд 8

  Роль мовлення в становленні самосвідомості

  в онтогенезі самосвідомість розвивається в міру ускладнення соціальних зв’язків дитини, суттєвою умовою її виникнення є засвоєння мовлення. у зв’язку з розвитком мовлення виникає можливість розрізняти сигнали, що поступають ззовні та з середини і присвоювати їм різні назви, тобто у людини виникають передумови виділення себе з навколишнього світу (І.М.Сеченов). Отже, мовлення є суттєвою умовою виникнення процесу усвідомлення себе, оформлення знань про себе та ставлень до себе у словах, що наділені відповідним змістом.

• 
  Слайд 9

  Роль уяви у становленні самосвідомості

  Уява бере активну участь у формуванні можливого, майбутнього та ідеального «Я» особистості. Процеси уяви конструюють можливе «Я» та ідеальне Я, через співвідношення та співставленням змісту реального буття особистості «тут та тепер» з можливими та ідеальними проявами особистості. Переважно на основі процесів уяви формується образ «прспективного Я», функція якого полягає в проектуванні свого життя.

• 
  Слайд 10

  Роль емоційно-вольової сфери особистості

  Емоції та переживання формують самооцінку та емоційно-оцінне ставлення, що виявляються: в породженні суб’єктивного ставлення людини до себе за критерієм позитивності/негативності; в усвідомленні цінності власної особистості та її ставлень для себе; в організації поведінки; в рівні прояву процесу самоусвідомлення. Воля бере участь у саморегуляції особистості, втілює її в діях, поведінці та вчинках.

• 
  Слайд 11

  Спрямованість особистості

  Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку. визначає: значимі відчуття, образи власного тіла, переживання та спонукання людини; міру стійкості та постійності власної особистості; значиму діяльність людини, на основі оцінки якої роблять висновки стосовно свого «Я»; напрям усвідомлення власного «Я», що ґрунтується на моральних принципах, якими керується людина, оцінюючи свою особистість.

• 
  Слайд 12
  

  Усі означені психічні явища взаємодіють між собою та сприяють формуванню самосвідомості, яка, за Р.М. Грановською, є вершиною розвитку вищих психічних функцій і забезпечує здатність людини усвідомлювати зовнішній світ, відокремлювати себе з нього, а також пізнавати, переживати свій внутрішній світ і певним чином ставитись до себе. Таким чином, Я-концепція як базова складова самосвідомості, формуючись на основі психічних явищ, у подальшому регулює ними.

• 
  Слайд 13

  Місце самосвідомості в структурі психіки

  Отже, за В.А.Ганзеном, психіка людини є цілісним утворенням в основі якого лежить свідомість. Всі компоненти свідомості виконують функцію відображення та регулювання, але міра їх участі в цих процесах різна. Так, пам’ять, перцепція, мислення переважно виконують функцію відображення; Увага, афекти і воля – переважно виконують функцію регулювання.

• 
  Слайд 14

  Структура психіки

• 
  Слайд 15

  Доцільність структури психіки

  Самосвідомість це таж сама свідомість тільки її об'єктом виступає сама людина (І.І.Чеснокова, С.Л.Рубінштейн). Вершиною розвитку вищих психічних функцій є формування самосвідомості, яке дозволяє людині не тільки усвідомити зовнішній світ, але й, відокремивши себе з цього світу, пізнавати, переживати свій внутрішній світ та певним чином ставитись до себе (Р.М.Грановська). Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.

• 
  Слайд 16

  Підходи до розгляду дії захисних механізмів

  Психоаналітичний підхід, сформований З. Фрейдом і розвинений у роботах А. Фрейд та інших представників психоаналізу, дозволив розглядати захисні механізми як прийоми та способи переробки почуттів, думок через наявність конфлікту в особистості для забезпечення регуляції поведінки та збереження цілісності «Я». Когнітивний підхід базується на теорії когнітивного дисонансу Л. Фестингера, головна ідея якої полягає в тому, що наявність у свідомості двох суперечливих знань є когнітивним дисонансом, що спонукає людину до пошуків узгодженості чи до послаблення неузгодженості.

• 
  Слайд 17

  Сутність захисних механізмів особистості

  В основі внутрішньої діяльності особистості лежить прагнення до внутрішньої узгодженості та адаптації до себе. Унаслідок внутрішньої неузгодженості виникає фрустрація особистості, яку визначають як психічний стан, спричинений об’єктивними непереборними труднощами або ускладненням, що суб’єктивно сприймається як непереборне та виявляється у підвищеній внутрішній напрузі. Дія фрустрації полягає у блокаді цілеспрямованих дій і негативному впливі на Я-концепцію особистості та її компоненти. Таким чином, Я-концепція потребує психологічного захисту, який здійснюється диференційовано, тобто кожна її підструктура захищається специфічним захисним комплексом

• 
  Слайд 18

  Захисні механізми самооцінки

  Створюють внутрішню позитивну оцінку, що здатна нівелювати неприємну для суб’єкта оцінку навколишніх. Функціонування захисного механізму супроводжується впливом на партнера у спілкуванні через програмування його на завчасно-очікувану та підготовлену реакцію схвалення, позитивної оцінки або згоди (С.Р. Пантілеєв) Ця функція захисту реалізується у разі неадекватної самооцінки і застосовується для збереження завищеної самооцінки чи для підвищення (або навіть для приховування) заниженої. Отже, самооцінка може бути просто засобом самоствердження, створення у навколишніх приємного враження про себе (Л.С. Славіна)

• 
  Слайд 19

  Захисні механізми ставлення до себе

  Захист себе від антипатії відбувається через можливість підтримки глобального ставлення до себе на високому рівні, за умови принесення суб’єктом у жертву своєї самоповаги або істинності свого Я-образу. Підтримка стабільного ставлення до себе забезпечує можливість постійної стратегії у ставленні до самого себе, що виявляється як у зовнішній, соціально-предметній діяльності, так і у внутрішній активності особистості. (В.В. Столін)

• 
  Слайд 20

  Захисні механізми Я-концепції

  ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, зворотна реакція та їх комплекси. захисні механізми не тільки обслуговують Я-концепцію, а й можуть стати її структурно-функціональними компонентами.

• 
  Слайд 21

  Особливості функціонування захисних механізми Я-образів

  а) якщо особистість піддається фрустрації тоді, коли вона має чіткий актуалізований Я-образ, то захисні механізми негайно активізуються; б) фрустрація особистості, як правило, зумовлює формування чіткого Я-образу, оскільки особистість перебуває у проблемній ситуації; в) психологічний захист частково відбувається під контролем Я-образу, тобто усвідомлюється. (А.А. Налчаджан)

• 
  Слайд 22

  Основна характеристика захисних механізмів

  Психологічний захист особистості забезпечується на рівні свідомості актуальними Я-образами, на підсвідомому рівні стійкою Я-концепцією. Я-концепція у процесі свого функціонування та постійно використовує захисні механізми. Коли людина описує свою особистість вона одночасно здійснює певний психологічний захист, застосовуючи, зазвичай, механізми раціоналізації, проекції та їх результати.

• 
  Слайд 23

  Роль захисних механізмів

  сприятлива - збереження, посилення та збагачення аспектів самосвідомості, що забезпечує процес адекватної адаптації особистості до фруструвальних ситуацій. несприятлива - неадекватна адаптація особистості до себе й соціального середовища, що може негативно позначитись на її взаємодії з іншими людьми та спричинити формування оманливої Я-концепції.

• 
  Слайд 24

  Зовнішні фактори формування Я-концепції

  Формування самосвідомості та її базисного компонента Я-концепції неможливе без соціуму. Ідею соціальної детермінації самосвідомості запропонував французький психолог П. Жане

• 
  Слайд 25

  Механізм впливу зовнішніх факторів на становлення особистості

  самосвідомість особистості формується під час соціалізації за допомогою процесу інтеріоризації, Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння. Механізми ідентифікація та відчуження у своїй діалектичній взаємодії сприяють оволодінню соціальними нормами, установками, суспільно-значимими цінностями та формуванням системи особистісних змістів, що визначають індивідуальні ціннісні орієнтації й особистісне регулювання поведінкою

• 
  Слайд 26
  

  Механізм впливу зовнішніх факторів на становлення самосвідомості (продовження)

  ідентифікаціязабезпечує ототожнення особистості з власним ім’ям, статтю, з Я-образами минулого, теперішнього та майбутнього, із суспільними цінностями. відчуження, з’являється дещо пізніше ідентифікації, обумовлює розвиток початкових форм самосвідомості, потреби в здобуванні та відстоюванні власної самостійності, самоцінності. порівняння - базовий механізмом формування самосвідомості. Оцінюючи себе, індивід свідомо або несвідомо порівнює себе з іншими, враховуючи не тільки свої власні досягнення, але і всю соціальну ситуацію в цілому.

• 
  Слайд 27

  Загальні закономірності формування Я-концепції особистості в соціумі

  формування Я-концепції людини відбувається опосередковано, через ставлення до неї інших людей у повторюваних взаємостосунках; Я-концепція є частиною символічного середовища, що утворюється реконструкцією досвіду на основі лінгвістичних категорій, які використовують у групі, до якої належить особистість; система поглядів стосовно свого «Я» стає змістовнішою залежно від збільшення кількості соціальних груп, в яких людина бере участь; міра впливу на «Я» людини інших людей залежить від визначеності її цінностей і авторитету іншого чи групи людей.

• 
  Слайд 28
  

  Загальні закономірності формування Я-концепції особистості в соціумі (продовження)

  у формуванні «Я» відіграє важливу роль суб’єктивна інтерпретація думок про людину інших, яка є відображенням того, що, на її розсуд, думають про неї інші, хоча зовсім необов’язково, щоб вони дійсно так думали; оцінка особистістю самої себе з погляду тих, з ким зустрічається вона в соціумі, поступово інтегрується в єдине цілісне утворення, Я-концепцію; міра цілісності Я-концепції людини більше залежить від рівня інтеграції соціальної системи, в якій вона бере участь. У суспільстві, де вимоги до людини між членами соціуму взаємно не узгоджено, людині важко інтегрувати власні різні Я-образи в єдине цілісне утворення – Я-концепцію.

• 
  Слайд 29
  

  Базовим зовнішнім фактором становлення та функціонування самосвідомості є соціальна ситуація розвитку

• 
  Слайд 30
  

  Три групи сімейних факторів, які впливають на формування Я-концепції дитини

  1) порушення психічного здоров’я самих батьків і, насамперед, їх підвищена тривожність або емоційна холодність; 2) неадекватний стиль виховання дитини і, передусім, гіпоопіка, гіперопіка та надлишковий контроль; 3) порушення механізмів функціонування сім’ї й особливо конфлікти між батьками або відсутність одного з батьків.

• 
  Слайд 31
  

  Варто зазначити, що несприятливий вплив на психічне здоров’я дитини чинить не сама актуальна чи минула сімейна ситуація, а суб’єктивне її сприйняття дитиною, ставлення до неї дитини. Несприятлива сімейна ситуація негативно впливає на дитину тільки тоді, коли вона суб’єктивно сприймає її як несприятливу, і якщо вона є джерелом страждань, ревнощів або заздрощів стосовно навколишніх.

• 
  Слайд 32
  

  Отже, самосвідомість особистості та Я-концепція як її стійкий прояв формується при дії внутрішніх (психологічних) та зовнішніх (соціальних) факторів, які обумовлюють один одного.