Презентация на тему "Місцеві фінанси"

Содержание

• 
  Слайд 1
  

  Тема 8. Місцеві фінанси. – 2 год.   1. Сутність місцевих фінансів та причини появи. 2. Функції місцевих фінансів. 3. Місцевий бюджет, його склад доходів та видатків. 4. Територіальна громада: поняття, функції, роль, правовий статус.

• 
  Слайд 2
  

  1. Сутність місцевих фінансів та причини появи.   Наука про місцеві фінанси є окремою, самостійною галуззю фінансової науки. Процес її формування відбувався у двох основних напрямах: історично склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси , а потім від неї відокремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Таким чином, поняття “місцеві фінанси” виникло на противагу поняттю “державні фінанси”. вчення про місцеві фінанси як наука виникло також у процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фінансове господарство общин та інших територіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включене до складу публічного фінансового господарства.

• 
  Слайд 3
  

  За час із кінця ХІХ ст. теоретичне тлумачення сутності місцевих фінансів неодноразово змінювалось. Формування науки про місцеві фінанси відбулося у такі етапи: 1-й етап. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. набуло поширення визначення місцевих фінансів як місцевого фінансового господарства адміністративних одиниць або як сукупності матеріальних засобів, які є в розпорядженні цих одиниць для досягнення їхньої мети. Термін місцеве фінансове господарство почав уживатися поряд із терміном державне фінансове господратсво, яким позначалися державні фінанси. Біля витоків понять місцеве фінансове господарство, державне фінансове господарство як складових публічного фінансового господарства стояли К. Рау, Л. Штейн, А. Вагнер та інші німецькі економісти. Словник братів Гранат дає таке визначення місцевих фінансів: “Фінанси – це сукупність матеріальних засобів, що є в розпорядженні держави і підлеглих їй одиниць самоврядування для досягнення мети цих політичних тіл. Планомірна їхня діяльність, спрямована на досягнення необхідних матеріальних засобів і на витрачання їх, є фінансовим господарством, яке називається державним, якщо суб’єктом його є держава, або місцевим (земським, міським, общинним і т. н.), якщо його ведуть органи місцевого самоврядування”.

• 
  Слайд 4
  

  2-й етап. У кінці 30-х років визначення місцевих фінансів в СРСР фактично було ототожнено з визначенням місцевих бюджетів. 3-й етап. На початку 50-х років, коли було зроблено чергову спробу теоретично обґрунтувати наявність місцевих фінансів в СРСР, сформувалося досить розширене і не зовсім чітке їх визначення. Зазначалося, що «місцеві фінанси СРСР – це фінанси місцевого господарства і місцевих органів влади, складова частина єдиної системи фінансів СРСР. До місцевих фінансів належать фінанси соціалістичних підприємств усіх галузей місцевого господарства і місцеві бюджети. Місцеві фінанси відіграють значну роль у плановому розподілі і перерозподілі частини національного доходу у відповідності до вимог економічного закону соціалізму для створення фондів грошових засобів, що використовуються місцевими Радами з метою задоволення постійно зростаючих матеріальних та культурних потреб народу.

• 
  Слайд 5
  

  4-й етап. З другої половини 50-х років у радянській фінансовій літературі утверджується, як уже зазначалось, погляд, що місцеві фінанси – це явище, властиве капіталістичним державам та країнам «третього світу». К.Я. Чижов «Під місцевими фінансами капіталістичних країн звичайно розуміють доходи і видатки місцевих органів влади та підвідомчих їм підприємств та організацій». 5-й етап. Наприкінці 50-х - у 60–х роках у радянській фінансовій літературі стає домінуючим підхід до визначення сутності фінансів як системи економічних відносин так званого базисного характеру. Це відображається і у нових підходах до визначення суті місцевих фінансів капіталістичних країн та країн що розвиваються. Одна з небагатьох дослідників цього явища – Л.П. Павлова відзначала, що під місцевими фінансами капіталістичних країн розуміють економічні відносини, при посередництві яких створюються фонди грошових засобів, що використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій». Аналогічні підходи знаходимо і в інших виданнях 70-80-х роках.

• 
  Слайд 6
  

  6-й етап. У 90-х роках у літературі країн СНД у цілому визначається факт наявності місцевих фінансів у фінансових системах нових незалежних держав. Ряд авторів замість терміну місцевіфінанси використовують такі поняття, як регіональні фінанси, територіальні фінанси, місцеві(регіональні) фінанси. Деякі з авторів підкреслюють, що місцевих фінансів у фінансовій системі СРСР немає, і вказують на новизну цього елемента в сучасній фінансовій системі. Разом з тим, безпідставно й далі стверджується ідентичність соціально-економічної суті загальнодержавних, та місцевих фінансів. Типовим для названих публікацій 90-х років є підхід до визначення суті місцевих( територіальних, регіональних місцевих) фінансів як до системи економічних відносин, що є продовженням традиції, яка склалася в 60-80-х роках у радянській літературі. У зв’язку з цим слід відзначити інший підхід до визначення суті фінансів місцевих органів влади з боку науковців, експертів Європейської експертної служби Ради Європи. Гай Холліс та КарінПлоккер зазначають, що фінанси місцевих органів влади можна описати «як систему, за допомогою якої адміністративні одиниці всередині урядової структури отримують ресурси, необхідні для виконання їхніх функцій».

• 
  Слайд 7
  

  7-й етап. Поняттямісцеві фінанси є синонімом поняття фінанси місцевих органів влади. Синонімами поняття фінанси місцевих органів влади можуть бути такі визначення, як муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси територіальної громади, фінанси комуни, фінанси общини, фінанси муніципального утворення, фінанси штату, фінанси міста, області, району, села, селища і т. ін. Подібні визначення засвідчують, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і територіального устрою тієї чи іншої країни.

• 
  Слайд 8
  

  В економічні літературі виділяють три основні теорії, що пояснюють суть і природу місцевого самоврядування як форми місцевої влади: 1. Теорія природних прав общини (має 200 літню історію). Вона сформувалася в роки Великої Французької революції 1789 р. Теорія ґрунтується на тій ідеї, що є природні права общини за аналогією до природних прав людини і громадянина. Сутність цієї теорії полягає в тому, що община як самоврядний територіальний колектив є таким же суспільним утворенням, як і держава, причому община, на думку прихильників цієї теорії, є утворенням. Що передувало виникненню держави. Тому держава не може скасувати общині права, які нею не надавалися. 2. Державна теорія місцевого самоврядування, сформована в середині Х1Х ст. німецькою школою юристів. В її основі лежить твердження, що органи місцевого самоврядування є органами державного управління і створюються державною владою для реалізації її функцій та завдань на місцевому рівні. Таким чином, вони перебувають у структурі державної влади та їй підпорядковані. 3. Теорія громадського самоврядування. Народилася вона також у Німеччині в другій половині Х1Х ст., трохи згодом її було названо теорію муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеї двох попередніх. В основі цієї теорії лежить твердження, що органи місцевого самоврядування мають власну, природу, а отже, суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин.

• 
  Слайд 9
  

  Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади. Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

• 
  Слайд 10
  

  Фінанси місцевих органів влади як система включають у себе сім основних взаємопов’язаних структурних елементів: видатки; доходи; способи формування доходів; інститути системи; суб’єкти системи; об’єкти системи; відносини між суб’єкти системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі (табл. 1.1).

• 
  Слайд 11
  
• 
  Слайд 12
  

  Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки.Видатки є точним відображенням функцій і завдань, що покладаються на місцеву владу. Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх завдань, поділяються на декілька функціональних видів: обов’язкові видатки:видатки, спрямовані на виконання обов’язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До обов’язкових видатків належать також видатки місцевих органів влади, пов’язані з їхніми борговими зобов’язаннями за кредитами та позиками; видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних або факультативних обов’язків; видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань; Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення. У зв’язку з цим законодавством більшості країн вирізняє дві великі групи видатків: * поточні (адміністративні) видатки; * капітальні (інвестиційні) видатки.

• 
  Слайд 13
  

  Стаття 10. Класифікаціявидатків та кредитування бюджету 1. Видатки та кредитування бюджету класифікуються за: 1) бюджетнимипрограмами (програмнакласифікаціявидатків та кредитування бюджету); 2) ознакою головного розпорядникабюджетнихкоштів (відомчакласифікаціявидатків та кредитування бюджету); 3) функціями, з виконаннямякихпов'язанівидатки та кредитування бюджету (функціональнакласифікаціявидатків та кредитування бюджету).   5. Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, щоздійснюються при їхпроведенні (економічнакласифікаціявидатків бюджету). За економічноюкласифікацієювидатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.  

• 
  Слайд 14
  

  Стаття 9. Класифікаціядоходів бюджету 1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податковінадходження; 2) неподатковінадходження; 3) доходи відоперацій з капіталом; 4) трансферти. 2. Податковиминадходженнямивизнаютьсявстановлені законами України про оподаткуваннязагальнодержавніподатки і збори (обов'язковіплатежі) та місцевіподатки і збори (обов'язковіплатежі). 3. Неподатковиминадходженнямивизнаються: 1) доходи відвласності та підприємницькоїдіяльності; 2) адміністративнізбори та платежі, доходи віднекомерційноїгосподарськоїдіяльності; 3) іншінеподатковінадходження. 4. Трансферти - кошти, одержанівідіншихорганівдержавноївлади, органіввладиАвтономноїРеспублікиКрим, органівмісцевогосамоврядування, інших держав абоміжнароднихорганізацій на безоплатній та безповоротнійоснові.

• 
  Слайд 15
  

  За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на: власні доходи: що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик; передані доходи:доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня. В Україні за економічною природою доходи місцевих органів влади, згідно із законодавством, поділяються на власні, закріплені та регульовані: закріплені доходи – це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі; регульовані доходи– це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня (функціонували до 2001 року).

• 
  Слайд 16
  
• 
  Слайд 17
  
• 
  Слайд 18
  

  2. Функції місцевих фінансів Найповніше суть місцевих фінансів розкривається в їх функціях, при цьому більшість учених-економістів у своїх теоретичних дослідженнях доводять, що місцеві фінанси виконують дві функції — розподільну і контрольну. У ринкових умовах господарювання місцеві фінанси функціонують як вартісний інструмент формування, розподілу і використання грошових фондів міс­цевого та індивідуального призначення й контролю за цими процесами. Це досягається шляхом розподілу вартості валового внут­рішнього продукту на конкретні види грошових коштів, які направляються на задоволення конкретних потреб регіонів в еко­номічному і соціальному розвитку. Задоволення потреб регіонів здійснюється на стадії первинного та вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту.

• 
  Слайд 19
  

  На стадії первинного розподілу знову створеної вартості на підприємствах комунальної форми власності створюється амортизаційний фонд, відновлюється вартість оборотних коштів, фор­мується фонд заробітної плати, фонд соціального захисту, пенсійний фонд та виділяється податок на додану вартість і прибуток. На стадії вторинного розподілу, або перерозподілу, відбувається процес формування централізованих фондів, які за рівнем централізації поділяються на загальнодержавні, обласні, районні, сільські та селищні бюджети. Крім того, у процесі перерозподілу здійснюється регулювання бюджетів усіх рівнів місцевого самоврядування, тобто відбувається міжтериторіальний розподіл кош­тів. Слід зазначити, що з допомогою розподільної функції місцевих фінансів місцеві органи самоврядування здійснюють внутріш­ньотериторіальний розподіл створеної вартості, а також мають можливість розподіляти грошові кошти між виробничою і невиробничою сферами. Отже, розподільча функція фінансів дає змогу місцевим органам самоврядування встановлювати оптималь­ні пропорції між різними фондами грошових коштів, які створюються на підприємствах комунальної форми власності, і забезпечувати пріоритетний розвиток тих підприємств, що в даному регіоні є дуже необхідними.

• 
  Слайд 20
  

  Основні форми впливу (функції) місцевих органів влади, їхніх фінансів на економіку та соціальну сферу держави: - По-перше, до фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту (ВВП).Через зазначені системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП. Функції соціально-економічного регулювання, які забезпечують фінанси місцевих органів влади, не обмежуються вилученням, розподілом і перерозподілом частини ВВП. Місцеві органи влади, подібно до держави, у сфері своєї компетенції здійснюють також і нормативне (правове) регулювання соціально-економічної діяльності, тобто вони встановлюють певні правила поведінки господарюючих суб’єктів. - По-друге, місцеві фінанси є фіскальним інструментом.Це дозволяє забезпечувати ресурсами розв’язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади. - По-третє, фінанси місцевих органів влади є інструментом забезпечення громадських послуг.Місцеве самоврядування, як і держава, є інститутом, що надає громадські послуги. - По–четверте, місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання. Крім зазначених форм впливу на економіку та соціальну сферу, є й інші, наприклад, пов’язані з виконанням делегованих повноважень центральної влади. На Заході їх називають агентськими повноваженнями. У цій сфері – проблеми громадської безпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання законності, державного нагляду і державної реєстрації та ін.

• 
  Слайд 21
  

  3. Місцевий бюджет, його склад доходів та видатків. У Бюджетному кодексі України ( від 08 липня 2010 року ) визначено, що “бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду”. У визначенні мова йде про документи, який установлює певний порядокутворення та використання фінансових ресурсів і належить відповідним органам влади. Таке тлумачення бюджету не розкриває його внутрішньої природи і не показує його особливостей, які притаманні місцевим бюджетам проведено в праці О. П. Кириленко “Місцеві бюджети України“, але і тут не розкривається сутність місцевих бюджетів.

• 
  Слайд 22
  

  Мовою закону: Стаття 6. Зведений бюджет 1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави. 2. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя. 3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення. 4. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області. 5. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району. 6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

• 
  Слайд 23
  

  Стаття 64. Склад доходів, щозакріплюються за бюджетами місцевогосамоврядування та враховуються при визначенніобсягуміжбюджетнихтрансфертів. Стаття 65. Норматививідрахуваньподаткуна доходи фізичнихосіб до бюджетівмісцевогосамоврядування  1. До доходівбюджета містаКиєвазараховується 50 відсотківзагальногообсягуподаткуна доходи фізичнихосібтадо доходів бюджета містаСевастополя зараховується 100 відсотківзагальногообсягуподаткуна доходи фізичнихосіб, щосплачується (перераховується) згідноізПодатковим кодексом Українина територіїцихміст.  2. До доходівбюджетівмістреспубліканськогоАвтономноїРеспублікиКрим та обласногозначеннязараховується 75 відсотківзагальногообсягуподаткуна доходи фізичнихосіб, щосплачується (перераховується) згідноізПодатковимкодексом Українина територіїцихміст.  3. До доходівбюджетівсіл, їхоб'єднань, селищ, міст районного значеннязараховується 25 відсотківзагальногообсягуподаткуна доходи фізичнихосіб, щосплачується (перераховується) згідноізПодатковим кодексом Українина ційтериторії.

• 
  Слайд 24
  

  4. Територіальна громада: поняття, функції, роль, правовий статус Територіальний колектив – це визнана в праві місцева спілка людей публічного характеру або місцева публічна спілка. Таким чином, територіальний колектив є формою організації місцевої влади. У Конституції України, прийнятій у 1996 р., територіальний колектив названо територіальною громадою. Територіальна громада - це сукупність громадян України, котрі спільно проживають у міському чи сільському поселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус. На відміну від простої територіальної одиниці, поселення, яке має статус територіальної громади, наділяється певними правами. Передусім, це право на самоврядування.

• 
  Слайд 25
  

  Стаття142. Матеріальною і фінансовою основою місцевогосамоврядування є рухоме і нерухомемайно, доходи місцевихбюджетів, іншікошти, земля, природніресурси, що є у власностітериторіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а такожоб'єктиїхньоїспільноївласності, щоперебувають в управліннірайонних і обласних рад. { Офіційнетлумаченнячастинипершоїстатті 142 див. в РішенніКонституційного Суду N 11-рп/2001 ( v011p710-01 ) від 13.07.2001 } Територіальнігромадисіл, селищ і містможутьоб'єднувати на договірних засадах об'єктикомунальноївласності, а такожкоштибюджетів для виконанняспільнихпроектівабо для спільногофінансування (утримання) комунальнихпідприємств, організацій і установ, створювати для цьоговідповідніоргани і служби.

• 
  Слайд 26
  

  Стаття 143. Територіальнігромади села, селища, містабезпосередньоабо через утворені ними органимісцевогосамоврядуванняуправляютьмайном, що є в комунальнійвласності; затверджуютьпрограмисоціально-економічного та культурного розвитку і контролюютьїхвиконання; затверджуютьбюджетивідповіднихадміністративно-територіальниходиниць і контролюютьїхвиконання; встановлюютьмісцевіподатки і зборивідповідно до закону; забезпечуютьпроведеннямісцевихреферендумів та реалізаціюїхрезультатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовуютькомунальніпідприємства, організації і установи, а такожздійснюють контроль за їхдіяльністю; вирішуютьіншіпитаннямісцевогозначення, віднесені законом до їхньоїкомпетенції. Обласніта районні ради затверджуютьпрограмисоціально-економічного та культурного розвиткувідповідних областей і районів та контролюютьїхвиконання; затверджуютьрайонні і обласнібюджети, якіформуються з коштів державного бюджету для їхвідповідногорозподілуміжтериторіальними громадами або для виконанняспільнихпроектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевихбюджетів для реалізаціїспільнихсоціально-економічних і культурнихпрограм, та контролюютьїхвиконання; вирішуютьіншіпитання, віднесені законом до їхньоїкомпетенції.

• 
  Слайд 27
  

  Органам місцевогосамоврядуванняможутьнадаватися законом окреміповноваженняорганіввиконавчоївлади. Держава фінансуєздійсненняцихповноважень у повномуобсязі за рахуноккоштів Державного бюджету Україниабо шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремихзагальнодержавнихподатків, передає органам місцевогосамоврядуваннявідповідніоб'єктидержавноївласності. Органимісцевогосамоврядування з питаньздійснення ними повноваженьорганіввиконавчоївладипідконтрольнівідповідним органам виконавчоївлади. Стаття 144. Органимісцевогосамоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймаютьрішення, які є обов'язковими до виконання на відповіднійтериторії. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

• 
  Слайд 28
  

  Дякую, за увагу!