Презентация на тему "Античная литература"

Содержание

• 
  Слайд 1
  

  Антична (давньогрецькаіримська) література — вихідна основа європейськихлітератур

  Підготували учні: ПукішКаріна Шепель Поліна Мелеш Катерина Полянич Вікторія

• 
  Слайд 2
  

  Античність – період в історії людства від 800 року до н. е. до 600 року н. е. у регіоні Середземного моря. Ця доба відрізняється від попередніх і наступних спільними та сталими культурними традиціями, а з початку 1 століття, внаслідок розширення Римської імперії, також і політичною та культурною цілісністю. У більш вузькому розумінні античністю вважають історію стародавньої (архаїчної) та класичної Греції, еллінізму та Римської імперії.

• 
  Слайд 3
  

  Загальна періодизація Рання античність (VIII ст. до н. е. - ... II ст. до н. е.) - зародження Грецької держави, Класична античність (І ст. до н. е. - II ст. н е.) - час єдності греко-римської цивілізації, Пізня античність (III-VI ст. н. е.) - розпад Римської імперії. Розпад Західної Римської Імперії ознаменував собою початок нової епохи - середньовіччя.

• 
  Слайд 4
  

  Анти́чна літерату́ра (від лат. antiquus — «стародавній,древній») — література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря. В античній літературі сформувались основні літературні жанри – епос, лірика, драма. Давньогрецькі поети розробили основні віршові розміри – ямб, хорей, дактиль, анапест, амфібрахій.

• 
  Слайд 5
  

  Естетика античноїлітератури МіфологічністьПерсонажіантичнихміфівповністюолюднені, а міфотворчістьрозвиваєтьсяголовним чином у формірозповідей про героїв. Богам відведена центральна роль лише в деякихспеціальних видах міфів — космогоніях — міфах про походженнясвіту, та теогоніях — міфах про походженнябогів. Щеоднієюособливістюантичноїміфології є те, щоміфипозбавленірозумування.

• 
  Слайд 6
  

  МузичністьАнтичналітературабулатіснопов'язана з музикою, що у першоджерелах, безумовно, може бути пояснено через зв'язок з магією і релігійним культом. Гомеровіпоеми та іншіепічні твори співалисямелодійним речитативом у супроводімузичнихінструментів і простихритмічнихрухів. Постановки трагедій і комедій в афінських театрах оформляли як розкішні «оперні» вистави. Ліричнівіршіспівалися авторами, які таким чином виступалиодночасноще й як композитори і співці

• 
  Слайд 7
  

  Віршованість Певнимзв'язком з магієюможнапояснитинадзвичайнупоширеністьвіршовоїформи, яка буквально панувала у всійантичнійлітературі. Епосвиробивтрадиційнийнеквапливийрозмір гекзаметр, великою ритмічноюрізноманітністювідзначалисяліричнівірші, трагедії і комедіїтакожписалисявіршами. Навітьполководці й законодавці у Греції могли звертатися до народу з промовами у віршовійформі. Римиантичність не знала. Наприкінціантичностівиникає «роман» як зразокпрозового жанру.

• 
  Слайд 8
  

  Етапиантичноїлітератури Архаїка Класика Еллінізм Час Риму Перехід до середньовіччя

• 
  Слайд 9
  

  АрхаїкаПеріодархаїки, абодописемнийперіод, охоплюєдовгий ряд столітьусноїнародноїтворчості та закінчуєтьсяпротягомпершоїтретиниI тисячоліття до н. е. і увінчуєтьсяпоявою «Іліади» і «Одіссеї» Гомера (8-7 століття до н.е.). Розвитоклітератури в цей час зосереджений на ІонійськомуузбережжіМалоїАзії.

• 
  Слайд 10
  

  Другийперіодантичноїлітературизбігаєтьсязістановленням і розквітомгрецькогокласичногорабовласництва (VII–IV ст. до н.е). Цейперіодзазвичайназиваєтьсякласичним. У зв'язку з розвиткомвнутрішньогосвітуособистостіз'являютьсячисленніформилірики і драми, а такожбагатапрозаїчналітература, щоскладається з творівгрецькихфілософів, істориків і ораторів. Класика Демосфен Сапфо Сократ Есхіл Анакреонт

• 
  Слайд 11
  

  Еллінізм Третійперіодантичноїлітератури, зазвичайіменованийелліністичним, виникає на новому щаблі античного рабовласництва, а саме великого рабовласництва.Внаслідокцьогоелліністичнийперіод часто трактувався як деградаціякласичноїлітератури. Необхідно, однак, пам'ятати, щоцейперіодтривавдоситьдовго, аж до кінця античного світу, і володівспецифікою, невідомоюкласиці. Початок цього культурно-історичногоперіодупов'язаний з діяльністю Александра Македонського. У грецькійлітературі відбуваєтьсяпроцес кардинального оновленняжанрів,тематики і стилістики, зокремавиникає жанр прозового роману

• 
  Слайд 12
  

  Час РимуУ цей період на арену літературного розвитку виходить молодий Рим. В його літературі розрізняють: етапреспубліки, якийзавершується роками громадянськихвійн (3-1 століття до н.е.), коли творили Плутарх, Плавт, ЦецилійСтацій, Теренцій. «золотийвік» абодобуімператораАвґуста, позначенуіменамиВергілія, Горація, Овідія. літературупізньоїантичності (1-3 століття), представлену Сенекою, ВалеріємКатоном, ЦезіємБассом. Вергілій Овідій Горацій

• 
  Слайд 13
  

  Перехід до середньовіччя У цістоліттявідбуваєтьсяпоступовийперехід до середньовіччя. Євангелія, створені у 1 столітті, знаменуютьповнийсвітогляднийзлам, провісникякісно нового світовідчуття і культури. З'являються описи діяльностісвятих та іншихдіячів церкви. Серед таких авторійбулиЄвнапій, Коммодіан. Водночас в цей час творятьЕліан, Оппіан, Авсоній, Клавдіан, ТребеллійПолліон. В цей час творить останнійписьменник-енциклопедистантичностіМарціан Капелла. ТитульнийаркушпраціЄвнапія "Життясофістів" ДавньогрецькеСинопськеЄвангеліє, V ст.

• 
  Слайд 14
  

  Гоме́р (дав.-гр. Ὅμηρος) — легендарний давньогрецький поет, який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. В античності Гомеру приписувалося авторство й інших творів (див. кіклічні поеми; від деяких з них збереглися фрагменти). Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці про античний світ «Гомерівське питання».

• 
  Слайд 15
  

  Тлумаченняімені Гомера намагалисязнайтивжеантичніавтори. ЕфорКімський, спираючись на традиції, бачить в ньомузначення «сліпого» (ὁ μη ὀρων). Пізнішіписьменникивважають, щовоноозначаєтворцяепічноїкомпозиції, укладача (ὁμου — ά̓ρω); іншібачать у ньомувказівку ​​на тіснозгуртований стан співаків . Водночаснімецькийфілолог-класик Теодор Бергк, не визнаючисимволічногозначення «заручника» або «поручителя», просто вважав Гомера історичною особою. Дониніім'япоетавикликаєрізнігіпотези, аж до тлумаченняйогозначення як «сліпець», «боян» тощо. Аналогіїзісліпими кобзарями легко відшукуються у різнихнародів, у тому числі і в українського. Відсутністьдостовірнихвідомостейвикликалавже в античностіподвійнеставлення до Гомера. Так, за часів до Геродота існуваладумка про те, що Гомер був не однієюісторичною особою, але являв собою колективнепозначення для поетівстародавньогогероїчногоепосу в цілому. Пізніше, від часу Платона утвердиласядумка, що Гомер буводноосібнимтворцем «Іліади» та «Одіссеї».

• 
  Слайд 16
  

  Одіссе́я (грец. Οδύσσεια) — епічна поема Гомера, що описує поневіряння та повернення на батьківщину героя троянської війни, царя Ітаки Одіссея. Будучи закінченою пізніше «Іліади», «Одіссея» слідує за більш раннім епосом, однак не є безпосереднім продовженням «Іліади». Як «Іліада», «Одіссея» — епос епохи становлення античної суспільно-економічної формації. Відповідно до цього «Одіссея» створює для героїв набагато менш архаїчне культурне тло, ніж «Іліада», досить близько відображаючи сучасність: час падіння царської влади в грецьких громадах і початкові періоди розвитку іонійської торгівлі та мореплавання.

• 
  Слайд 17
  

  Іліа́да — кіклічна поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів, і приписується Гомеру, найдавніша зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою і об'єднанням численних сказань Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв. В «Іліаді» зображуютьсясоціальнівідносини «гомерівськогоперіоду», проте в нійзбереглисятакож і рудиментимікенськоїдоби. Наприклад, більшістьперсонажів «Іліади» представляють собою давніх, а інодіщедогрецькихбогів, видозмінених у процесісхрещеннямісцевихкультівізрелігією Зевса — бога новихзавойовників. За Узенером, в самому циклісказань про взяттяТрої («Священного Іліону») і наступномуповерненнігрецькихвоїнівможнапобачитивідлунняпрадавніхміфів. Мотиви, щомаютьбазиснезначення у побудові сюжету «Іліади» тежзапозичені з іншихсказань: «гнівАхілла» — з епосу про гнівіМелеагра, а мотив розколуміж Зевсом та Герою — з циклу міфів про Геракла.

• 
  Слайд 18
  

  Висновок Підвалиниєвропейськоїлітератури заклала літератураантична. Твори античнихпоетів і письменниківпротягомстолітьвважалисяідеаломхудожньоїдосконалості та слугувалинеперевершенимивзірцями для наслідування. Образи та сюжетиантичності — невичерпнеджерелонатхненнямитцівусіхчасів. Вони надихалиславетнихпоетів Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарку, ВільямаШекспіра, Фрідріха Шиллера, Джорджа Гордона Байрона.Античналітература, разом з античнимобразотворчиммистецтвом, пережила віки. Тому й давньогрецькіепічніпоеми, й лірика, й грецька драма, й твори найвидатнішихримськихпоетів і досісприймаються нами як естетичнозначиміхудожні твори, а не тільки як історичнідокументи далекого минулого. Мандруючицимдивним, захоплюючимсвітом, світомантичноїлітератури, кожнепоколінняробить для себе все новівідкриття.