Презентация на тему "Эрнст Теодор Амадей Гофман"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Ернст Теодор Амадей Гофманн

  німецький письменник, композитор,художник, представник романтизму.

• 
  Слайд 2
  

  Матеріалів, котрісвідчилиби про те, як жилосяхлопчикові у бабусиному будинку, збереглосяобмаль. Відомо, щоніматір, нідядько — ОттоВільгельмДерфер — не дужепіклувалася про вихованняхлопця. Єдиноюлюдиною, відкотрої хлопчик отримувавхочтрохилюбовііпіклування, булатітка — ЙоганнаСофіДерфер. Обстановка дерферівського дому позначилася на характері Гофмана. Вінвироставдосить замкнутою дитиною, важкосходивсяз людьми. Часто полишений на самого себе, вінбагато часу приділявзаняттямізмузики. У 12 років Гофман вільноімпровізував на клавірі, органі, гравна скрипці і гамбі, вивчав теоріюмузики. Домашнізаняттябулидоповненням до основноїосвіти, яку Гофман здобув, відвідуючилютеранську школу, куди вступив у 1781 р. (за ін. джерелами — у 1782 р.). НародивсяЕрнст Теодор Амадей Гофманн 24 січня 1776 р. у столиці СхідноПруссії — Кенігсберзі. Шлюббатьківбувдивним. Батько — КрістофЛюдвіґ Гофман (1736–1797) — служив адвокатом при прусському верховному суді в Кенігсберзі. Біографизазначають, щовінбувлюдиною настрою, не цурався муз, алебувсхильний до пиятики. Матір — ЛовізаАльбертинаДерфер (1747–1796) — булажінкоюнадзвичайнопобожною, відлюдькуватою, зісхильністю до пієтизму. Подружнєжиттяцихцілковиторізних людей супроводжувалосячастимисімейними скандалами, якіпризвеливрешті-решт до того, що через декількароківпіслянародженнясина вони розірвали шлюб. Ернст Теодор Амадей разом зматір'юпереїхав у будинокДерферів, де йпроминулийогодитячі та юнацькі роки.

• 
  Слайд 3
  

  У Кенігсберзі Гофман зустріві перше кохання. Об'єктомйогопоклоніння стала ДораХатт, котрабуластаршавіднього на 10 років. Гофман давав їй уроки музики і боготворив свою кохану. Саме образ ДориХаттвгадується у героїні-баронесііз новели «Майорат», написаноїзначнопізніше. Перше кохання принесло Гофману більшестраждань, аніжрадості. Скандал, щовибухнув у кенігсберзькомутоваристві, змусив Гофмана прийнятипропозиціюз Ґлоґау. У 1796 р. він покинув Кенігсберг і до 1798 р. працював у суді міста Ґлоґау. Заняттяюриспруденцією не приносили Гофману радості, перебування в товаристві дядька ЙоганнаЛюдвіга не відповідалийогодуховнимзапитам. Єдинимпорятункомзалишалисязаняття мистецтвом. Саме у Ґлоґау відбулисяважливі для Гофмана зустрічі. Тут вінпознайомивсязЙоганномСамуелем Хампе, обдарованиммузикантом, котрий, як і Гофман, змушенийбувслужити чиновником. Дружба з Хампе пов'язувала Гофмана усе життя. Не меншважливоюбулайзустрічз художником АлоїзомМолінарі. Разом з ним Гофман розписувавцерквуєзуїтів у Ґлоґау, а через декількароківзакарбував образ художника в новелі «Церкваєзуїтів», яка з'явилася у збірці «Нічніоповідання». Склавши у червні 1798 р. іспит на референтарія, Гофман поїхав у Берлін. Шлях йогопролягав через Дрезден.

• 
  Слайд 4
  

  Перший берлінськийперіод Перший берлінськийперіоджиття Гофмана припав на 1798–1800 pp. Він, як і колись, працює в суді, алевиконаннячиновницькихобов'язківобтяжуєйогоменше, ніж у Ґлоґау, оскільки молода прусськастолицянамагалася не відставативідсвоїхстарихєвропейських сестер. Взірцем для наслідування став Париж. Бурхливежиття Берліна подобалося Гофману. Не полишаввінімузичних занять, удосконалюючисвоєвміння у Й. Ф. Рейхардта. Тут був написаний зінґшпіль «Маска» (1800). Гофман спробувавдомогтися постановки своготвору на сцені Національного театру, алекерівник А. В. Іффпандвідхиливпропозицію молодого композитора. Але Гофман не полишив занять мистецтвом. Вінкопіював твори античнихмайстрів, удосконалювався в портретному живописі, відточував свою майстерність як розписувальникі… склав у 1800 р. іспит на чин асесора, післячогоотримавнаправлення у м. Познань. Берлін Гофман покидав знебажанням, алепереведення у Польщу визволялойогоз-підґнітудерферівськоїсім'ї.

• 
  Слайд 5

  Познань

  1800–1802 pp. Гофман провів у Познані. У порівнянніз Берліном, цебулотихемісто. Змушенийзайматися юриспруденцією, Гофман уважав обтяжливимиціобов'язки. Спостережливалюдина, він не мігнепомітитиставлення поляків до прусськихчиновників, які заполонили Познань. Гофману, середпредківкотрогобули люди різнихнаціональностей, бувчужийпруссацький націоналізм, тому коли доля звелайогозчарівною полькою МихалиноюРорер-Тищинською, голубоокою і темноволосою Мішею, він, не вагаючись, повінчавсяз нею 26 липня 1802 р. Відтодім'якаітерплячаМихалина стала вірним другом і опорою для Гофмана, розділившиз ним до кінцяусіважківипробування, яких у їхньомужиттібулочимало. Шлюбз полькою, дочкою міського писаря, позбавленогомісця через поганезнання німецькоїмови, призвів до остаточного розривуізсім'єюДерферів. Гофман не мігбільшерозраховувати на підтримкувпливового дядька. Непросте становище, в якомуопинився Гофман, ускладнилосятим, що на бал-маскараді в 1802 р. вінпоширювавкарикатури, позначенідивовижною портретною схожістюзвідомими у місті людьми. Автора карикатур виявили без особливихзусиль, ірозправазлюдиною, котразважиласяпідірватисуспільну думку, не забарилася. Разом з юною дружиною Гофман змушенийбувпокинути Познань. Так вони опинилися у глухому містечку на березі Вісли — Плоцьку. «Ув'язнення» тривалоз 1802 по 1804 pp. Найважчою у цей час була для ньоговідсутністькультурноїатмосфери.

• 
  Слайд 6

  Літературнаспадщина

  Але зросталайкількістьлітературнихтворів. У Берліні він написав роман «Еліксирдиявола» («Die Elexiere des Teufels»), новели «Піщаналюдина», «Церкваєзуїтів», якіувійшли у збірку «Нічніоповідання» («Nachtstucke», 1817). У 1819 році написав повість-казку "Крихітка Цахес, на прізвиськоЦинобер". Поетичне слово стало для Гофмана основним способом вираженнявласного «я», єдинимзасобомвтіленнясвогоставлення до навколишньогосвіту та йогомешканців. У Берліні Гофман опинився на вершинілітературноїслави. Його твори публікували в альманахах «Уранія» і «Нотатниккохання та дружби», він писав для «Берлінськогокишенькового календаря» і «Нотатникакомпанійськихрозваг». Прибуткизростали, алеїхледвевистачало на відвідинивинарні у Лютера і Вагнера, де, починаючизосені 1817 р., Гофман став завсідником. Творчаспадщина Гофмана обширна ірізноманітна, власнелітературнаїїчастина представлена творамирізних жанрів: це романи, новели, казки, лібрето, якімаестро писав до своїхмузичнихтворів, есе, критичністатті. Першіспроби пера дослідникидатують 1795 роком. Є свідчення, що того ж року Гофман працював над втраченимироманами «Корнаро, мемуари графа Юліуса фон С.» і «Таємнича».

• 
  Слайд 7

  Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер