Презентация на тему "Життєвий і творчий шлях Віктора Забіли"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Життєвийітворчий шлях ВіктораЗабіли

  ЗабілаВікторМиколайович (1808 — 1869 ) — український поет.

• 
  Слайд 2

  Біографія

  Народився у 1808 році на хуторіКукуріківщина в сім'їдрібногопоміщика, нащадкастаровинногокозацько-старшинського роду. У 1822 — 1825 рр. навчавсяуНіжинськійгімназіївищих наук. За свідченнямПантелеймонаКуліша, Забілавчився в гімназії разом з Гоголем інавітьсидівз ним на однійлаві. У 1825 — 1834 рр. служив у війську. Вийшов у відставку в чиніпоручника, та повернувся до свогомаєтку. Поручзйого хутором бувхутірМотронівка, що належав далеким родичам Забіли панам Білозерським. Поет закохався у Любу Білозерську, щобула сестрою українськогогромадського та літературногодіяча, журналістаВасися Білозерського, українського фольклориста йетнографаМиколиБілозерського та письменниціГанниБарвінок — дружиниПантелеймонаКуліша. ДівчинатежпокохалаЗабілу, відбулисявжезаручиниіпризначена дата для шлюбу. Та в цей час неподалікМотронівки купив собі село багатийвдівець, поміщикБоголюбцевібатько Люби Білозерськоїсиломіцьвіддавїї за нього. Забіладужеболісносприйнявцей удар і сильно змінився, перетворившисьз веселого ідотепного молодого чоловіка на сумнулюдину, яка виглядала старше за свої роки, почав сильно пити. Рештужиттяпровів на своємухуторіпоблизуБорзни. Помер поет в листопаді 1869 року у Борзні.

• 
  Слайд 3

  Творчий шлях

  Писативірші почав, щенавчаючись у гімназії. Людина талановита, з веселою івідкритоювдачею, мавчималодрузівсередінтелігенції та селян. 1831 р. познайомивсяз М. Глинкою, який написав музику на йоговірші »Гуде вітер» та »Не щебечи, соловейку». Тим часом віршіпоетабули добре відомі в народі, поширювались у рукописнихзбірках, виконувались як народніпісні. «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку» покладено на музикуМихайломГлінкою. До своїхвіршів «Не плач, дівчино», «Голуб», «Човник» та іншихЗабіла сам створив мелодії. Джереломглибокоголіризмуйогопоезіїє народна пісня, їїобразніімовнібагатства. У багатьохвіршах («Зовсімсвітперевернувся», «Маруся», «Сирота» тощо) поет порушував тему соціальноїнерівності. Йому належать такожгумористичніпоезії, щоєобробкоюнароднихоповідань у бурлескному стилі («Остап ічорт», «Весілля»), твори на побутову та історичну тематику, посланнязнайомим.

• 
  Слайд 4
  

  Іван Франко відзначавпомітнийвнесокВіктораЗабіли у розвитокукраїнськоїпоезіїі ставив його в ряд найталановитішихсучасників Тараса Шевченка. «Беручицюлюдину в цілості, мушусказати, щобувцечоловягаз великим природним даром… Хоч, може, хтойздивуеться, та я скажу, іцоце в нас бувбидругий Гоголь, ще, може, до того Гоголь український, коли б у ньогобулатака дорога, як у Гоголя, ітакіприятелі» відзначавПантелеймонКуліш. Творчий шлях В. Забілипов’язанийізЧернігівщиною. Тут булинаписанівсійого твори. Складаючивірші, поет не турбувався про їхпублікацію. Впершейогопоезіїбулинадрукованілише 1841 р. в альманасі Є. Гребінки »Ластівка» (»Голуб», »Пісня», »Повіяливітрибуйні»). І все-таки його твори стали відомими. Багатоз них поширювалисьусно, в рукописах, ставали народнимипіснями. За свідченнямисучасників, музику до деякихвіршів писав сам В. Забіла.

• 
  Слайд 5
  

  На початку 40-х років за підтримки В. Тарновськоговийшлазбіркапоезій В. Забіли, протезневідомих причин до читача не дійшла. Післясмертіпоетайоговіршідрукувались в »Основе» (1861—1862), »Киевской старине» (1888), »Заре» (1891—1894) та іншихвиданнях. У 1906 р. збіркувіршів В. Забіли »Співикрізьсльози» видав у »Літературно-науковомувіснику» І. Франко, який назвав йогонайбільшздібниміталановитимпоетомсередпопередників Т. Шевченка. Творчість В. Забілипозначена рисами романтизму, головніїї теми — самотність, сум, нещасливекохання. У деякихйоговіршах (»Сирота», »Багатийібідний», »Будяк», »Зовсімсвітперевернувся» та ін.) звучать соціальнімотиви. Дослідникитворчостіпоетапояснюютьпесимізмчастинийоготворівзіткненнямгуманістичнихідеалів автора з реальною дійсністю.

• 
  Слайд 6

  Забіла та Шевченко

  Мавдружністосункиз Тарасом Шевченком, який написав його портрет і писав йомуіззаслання. , зустрічавсяз ним під час поїздокостаннього по Україні — у Качанівці, Мойсівці, Києві. Взимку 1847 року Шевченко деякий час жив на хуторіКукуріківщина, намалював портрет Забіли. У повісті «Капитанша» КобзарзсимпатієюзобразивЗабілупідіменемВіктораОлександровича. Йоговірші, відібрані жандармами у Тараса Шевченка при арешті у 1847 році, в протоколідопиту названо пасквільними. В. Забіла брав участь у перепохованнітілапоета, супроводжувавйоготрунувідБорзни до Канева ВікторЗабіла брав участь в організаціїпохоронуШевченкаівпорядкуваннійогомогили.

• 
  Слайд 7

  Забіла в художнійлітературі

  ОлександрДеко написав про ВіктораЗабілу роман «Солов'їспівають на світанні». — Хмельницький: «Поділля», 2006. Помер у листопаді 1869 р. у м. Борзна.

• 
  Слайд 8

  Творчість В. Забіли

  Песимістичнийнастрійпроймаєвірш «Соловей». Зверненнясаме до цього птаха є не випадковим, адже в українськійтрадиції, зокремавуснійнароднійтворчості, вінпостає«спів-цем» кохання. Тому й просить ліричний герой: Не щебечи, соловейку, Підвікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, яксвиснеш, Неначезаграєш; Так іб’ється в грудях серце, Душу роздирає.

• 
  Слайд 9
  

  Таким чином, ВікторЗабілазробивпомітнийвнесок у розвитокукраїнськоїпоезіїі, на думку літературознавців, став«передвісникомШевченка». Соловей Не щебечи, соловейку, Підвікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, яксвиснеш, Неначезаграєш; Так іб’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищешголосніше, А далі тихенько: Аж у душіпохолоне, Аж замресерденько. Зовсімтрошкиперестанеш, Лунь усюдипіде;

• 
  Слайд 10
  

  Тив темну нічвеселися, І як сонцезійде. Твоя піснядужегарна, Тигарнойспіваєш: Ти, щасливий, спарувався І гніздечкомаєш! А я бідний, безталанний, Без пари, без хати: Не досталось мені в світі Весело співати. Сонцезійде — я нуджуся, І заходить — плачу: Котрулюблю дівчиноньку, Тієїне бачу.

• 
  Слайд 11
  

  Довгой чутки вже не маю Про милу дівчину; Цілийвіксвій усе плачусь На лиху годину. Не щебечи, соловейку, Як сонцепригріє! Не щебечи, малюсенький, І як вечоріє! Тилети, співайтимлюдям, Котрівеселяться; Вони піснеютвоєю Будутьзабавляться

• 
  Слайд 12
  

  А мені такая пісня Душу роздирає! — Гіршеб’єтьсямоєсерце, Аж дух замирає. Пугач мені так годиться: Стогне, не співає; Нехай стогне коло мене Да смерть возвіщає.