Презентация на тему "Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною"

Содержание

• 
  Слайд 1
  

  Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

  1. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні2. Світовий банк3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції 4. Європейський банк реконструкції та розвитку5. Банк міжнародних розрахунків

• 
  Слайд 2
  

  Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації — це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами.

• 
  Слайд 3
  

  Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ відіграє подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого — надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

• 
  Слайд 4
  

  При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-борж­никами деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається прин­ципом обумовленості.

• 
  Слайд 5
  

  Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою.

  Розмір квоти, що переглядається з періодичністю у п’ять років, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому господарстві. Відносно до розміру квот визначається «вага» голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квота України на кінець 1992 р. становила 0,7%. Відповідно до цієї квоти вступний внесок для України було визначено у розмірі 911 млн дол. США.

• 
  Слайд 6
  

  Фінансові ресурси МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом’якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм. МВФ надає фінансування як зі своїх загальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування, управління якими здійснюється окремо.

• 
  Слайд 7
  

  Відносини МВФ з країнами колишнього СРСР, у тому числі з Україною, будуються відповідно до трьох типів програм.

  Первісна програма — програма системної трансформації економіки (Syste­micTransformatiоnFasility — STF), реалізація якої дає змогу країні і Фонду співпрацювати. Наступний крок — це досить стандартна програма, яка має назву «стенд-бай» (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спря­мована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації. Після реалізації цієї програми країна може укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування (ExtandedFundFacility — EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою «стенд-бай».

• 
  Слайд 8

  Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ.

  Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

• 
  Слайд 9
  

  Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку.

  До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

• 
  Слайд 10

  Офіційні цілі членів Групи Світового банку

  — зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються.

• 
  Слайд 11
  

  Основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн.

• 
  Слайд 12
  

  Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приват­ні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни.

  МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ. Право голосу в органах МБРР визначається розміром внеску до його капіталу.

• 
  Слайд 13
  

  Діяльність банку зосереджена на двох сферах — макроекономічна стабілізація та інституційні зміни.

  Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15—20 років, включаючи п’ятирічний термін відстрочення платежів.

• 
  Слайд 14
  

  Міжнародна асоціація розвитку(МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 50 років

• 
  Слайд 15
  

  Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організована у 1959 р. за ініціативою США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від п’яти до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК.

• 
  Слайд 16
  

  Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

• 
  Слайд 17
  

  Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966 р. для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами.

• 
  Слайд 18
  

  Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі — це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні.

  Поява цих інституцій пов’язана із прискоренням у 60-ті роки розпаду світової колоніальної системи, з поширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються.

• 
  Слайд 19
  

  До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ відносять: Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР), Азіатський банк розвитку (АзБР).

• 
  Слайд 20

  Міжамериканський банк розвитку (МаБР)

  Був заснований у 1960 р. як інвестиційна інституція для фінансування країн Латинської Америки. Членами його є 27 країн американського регіону та 17 нерегіональних країн-членів. Більшість голосів у МаБР належить США та іншим західним країнам. Штаб-квартира банку міститься у Вашингтоні. Найвищим органом є рада керуючих, в яку кожна країна направляє свого представника.

• 
  Слайд 21
  

  Найбільший обсяг кредитів банк надав країнам «великої трійки» — Аргентині, Бразилії та Мексиці. Кредити, що надає МаБР, поділяються на звичайні та пільгові. Звичайні кредити надають для фінансування рентабельних проектів, тому їх умови більш жорсткі, ніж у пільгових позик. Строк погашення звичайних позик — від 7 до 20 років.

• 
  Слайд 22

  Африканський банк розвитку (АфБР)

  Почав операції 1 липня 1966 р., Угоду про його заснування було підписано міністрами фінансів 23 незалежних африканських країн-співзасновни­ків ще у 1963 р. Членами АфБР є 50 незалежних африканських держав і 25 нерегіональних членів. Ресурси АфБР складаються із внесків країн-членів та позичених коштів. Кредити надаються за бажанням боржників у вільно конвертованій або в національній валюті. Вони використовуються на оплату інвалютної вартості проекту та звичайно покривають від 40 до 80% його загальної вартості.

• 
  Слайд 23

  Азіатський банк розвитку (АзБР)

  розпочав свої операції з 1968 р. після ратифікації Угоди про створення АзБР 15 країнами-співзасновницями. членами є країни азіатсько-тихооке­анського регіону, а також США, Канада та 13 західноєвропейських країн. У 1986 р. до членів АзБР вступила КНР. АзБР так само, як і інші банки розвитку, кредитує лише частину проекту, а в іншій частині надає гарантії за позиками з інших джерел або залучає кредиторів шляхом укладання угоди про співфінансування. Більшу частку позик (понад 60%) банк надає на розвиток інфраструктури. Найбільший обсяг кредитів АзБР надав п’яти країнам: Індонезії, Південній Кореї, Філіппінам, Пакистану, Таїланду.

• 
  Слайд 24
  

  Існують також інші регіональні й субрегіональні банки та фонди розвитку. Найвідоміші з них:

  Центрально-американськийбанк економічної інтеграції, Гондурас. Карибський Банк Розвитку, Барбадос. Андська Корпорація розвитку, Венесуела. Ісламський Банк Розвитку, Саудівська Аравія Фонд ОПЕК з Міжнародного співробітництва, Австрія. Арабський Банк Економічного Розвитку Африки, Судан. Арабський Фонд Економічного та соціального розвитку, Кувейт та ін.

• 
  Слайд 25
  

  Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р.

  Банк було створено зі спеціальною метою — сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах—колишніх республіках СРСР.

• 
  Слайд 26
  

  Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 60 членів: 58 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ).

• 
  Слайд 27
  

  Статутний капітал банку становить 20 млрд євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора.

• 
  Слайд 28
  

  Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками.

  Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

• 
  Слайд 29
  

  До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи. Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн—членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві.

• 
  Слайд 30

  Функціями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:

  сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання; підтримка приватної підприємницької ініціативи; заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори; мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу; допомога в діяльності інших інституцій.

• 
  Слайд 31

  ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

  Пряме— це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосередкованефінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

• 
  Слайд 32

  До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:

  1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. 2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтрольні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. 3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування.

• 
  Слайд 33
  

  Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:

  1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР. 2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції 3. Програми розвитку банків. 4. Співфінансування.