Презентация на тему "Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною"

Презентация: Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною
1 из 33
Ваша оценка презентации
Оцените презентацию по шкале от 1 до 5 баллов
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
0.0
0 оценок

Комментарии

Нет комментариев для данной презентации

Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.


Добавить свой комментарий

Аннотация к презентации

Посмотреть и скачать бесплатно презентацию по теме "Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною", состоящую из 33 слайдов. Размер файла 0.12 Мб. Каталог презентаций, школьных уроков, студентов, а также для детей и их родителей.

  • Формат
    pptx (powerpoint)
  • Количество слайдов
    33
  • Слова
    другое
  • Конспект
    Отсутствует

Содержание

  • Презентация: Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною
    Слайд 1

    Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

    1. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні2. Світовий банк3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції 4. Європейський банк реконструкції та розвитку5. Банк міжнародних розрахунків

  • Слайд 2

    Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації — це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами.

  • Слайд 3

    Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ відіграє подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого — надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

  • Слайд 4

    При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-борж­никами деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається прин­ципом обумовленості.

  • Слайд 5

    Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою.

    Розмір квоти, що переглядається з періодичністю у п’ять років, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому господарстві. Відносно до розміру квот визначається «вага» голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квота України на кінець 1992 р. становила 0,7%. Відповідно до цієї квоти вступний внесок для України було визначено у розмірі 911 млн дол. США.

  • Слайд 6

    Фінансові ресурси МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом’якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм. МВФ надає фінансування як зі своїх загальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування, управління якими здійснюється окремо.

  • Слайд 7

    Відносини МВФ з країнами колишнього СРСР, у тому числі з Україною, будуються відповідно до трьох типів програм.

    Первісна програма — програма системної трансформації економіки (Syste­micTransformatiоnFasility — STF), реалізація якої дає змогу країні і Фонду співпрацювати. Наступний крок — це досить стандартна програма, яка має назву «стенд-бай» (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спря­мована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації. Після реалізації цієї програми країна може укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування (ExtandedFundFacility — EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою «стенд-бай».

  • Слайд 8

    Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ.

    Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

  • Слайд 9

    Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку.

    До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

  • Слайд 10

    Офіційні цілі членів Групи Світового банку

    — зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються.

  • Слайд 11

    Основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн.

  • Слайд 12

    Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приват­ні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни.

    МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ. Право голосу в органах МБРР визначається розміром внеску до його капіталу.

  • Слайд 13

    Діяльність банку зосереджена на двох сферах — макроекономічна стабілізація та інституційні зміни.

    Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15—20 років, включаючи п’ятирічний термін відстрочення платежів.

  • Слайд 14

    Міжнародна асоціація розвитку(МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 50 років

  • Слайд 15

    Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організована у 1959 р. за ініціативою США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від п’яти до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК.

  • Слайд 16

    Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

  • Слайд 17

    Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966 р. для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами.

  • Слайд 18

    Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі — це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні.

    Поява цих інституцій пов’язана із прискоренням у 60-ті роки розпаду світової колоніальної системи, з поширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються.

  • Слайд 19

    До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ відносять: Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР), Азіатський банк розвитку (АзБР).

  • Слайд 20

    Міжамериканський банк розвитку (МаБР)

    Був заснований у 1960 р. як інвестиційна інституція для фінансування країн Латинської Америки. Членами його є 27 країн американського регіону та 17 нерегіональних країн-членів. Більшість голосів у МаБР належить США та іншим західним країнам. Штаб-квартира банку міститься у Вашингтоні. Найвищим органом є рада керуючих, в яку кожна країна направляє свого представника.

  • Слайд 21

    Найбільший обсяг кредитів банк надав країнам «великої трійки» — Аргентині, Бразилії та Мексиці. Кредити, що надає МаБР, поділяються на звичайні та пільгові. Звичайні кредити надають для фінансування рентабельних проектів, тому їх умови більш жорсткі, ніж у пільгових позик. Строк погашення звичайних позик — від 7 до 20 років.

  • Слайд 22

    Африканський банк розвитку (АфБР)

    Почав операції 1 липня 1966 р., Угоду про його заснування було підписано міністрами фінансів 23 незалежних африканських країн-співзасновни­ків ще у 1963 р. Членами АфБР є 50 незалежних африканських держав і 25 нерегіональних членів. Ресурси АфБР складаються із внесків країн-членів та позичених коштів. Кредити надаються за бажанням боржників у вільно конвертованій або в національній валюті. Вони використовуються на оплату інвалютної вартості проекту та звичайно покривають від 40 до 80% його загальної вартості.

  • Слайд 23

    Азіатський банк розвитку (АзБР)

    розпочав свої операції з 1968 р. після ратифікації Угоди про створення АзБР 15 країнами-співзасновницями. членами є країни азіатсько-тихооке­анського регіону, а також США, Канада та 13 західноєвропейських країн. У 1986 р. до членів АзБР вступила КНР. АзБР так само, як і інші банки розвитку, кредитує лише частину проекту, а в іншій частині надає гарантії за позиками з інших джерел або залучає кредиторів шляхом укладання угоди про співфінансування. Більшу частку позик (понад 60%) банк надає на розвиток інфраструктури. Найбільший обсяг кредитів АзБР надав п’яти країнам: Індонезії, Південній Кореї, Філіппінам, Пакистану, Таїланду.

  • Слайд 24

    Існують також інші регіональні й субрегіональні банки та фонди розвитку. Найвідоміші з них:

    Центрально-американськийбанк економічної інтеграції, Гондурас. Карибський Банк Розвитку, Барбадос. Андська Корпорація розвитку, Венесуела. Ісламський Банк Розвитку, Саудівська Аравія Фонд ОПЕК з Міжнародного співробітництва, Австрія. Арабський Банк Економічного Розвитку Африки, Судан. Арабський Фонд Економічного та соціального розвитку, Кувейт та ін.

  • Слайд 25

    Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р.

    Банк було створено зі спеціальною метою — сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах—колишніх республіках СРСР.

  • Слайд 26

    Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 60 членів: 58 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ).

  • Слайд 27

    Статутний капітал банку становить 20 млрд євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора.

  • Слайд 28

    Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками.

    Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

  • Слайд 29

    До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи. Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн—членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві.

  • Слайд 30

    Функціями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:

    сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання; підтримка приватної підприємницької ініціативи; заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори; мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу; допомога в діяльності інших інституцій.

  • Слайд 31

    ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

    Пряме— це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади. Опосередкованефінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

  • Слайд 32

    До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:

    1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. 2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтрольні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. 3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування.

  • Слайд 33

    Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:

    1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР. 2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції 3. Програми розвитку банків. 4. Співфінансування.

Посмотреть все слайды

Сообщить об ошибке