Презентация на тему "Презентація на тему: «Грошовий ринок»"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Презентація на тему: «Грошовий ринок»

  Студента 3 курсу Парфелюка Владислава

• 
  Слайд 2

  План:

  Сутність та особливості функціонування грошового ринку; Сртуктура грошового ринку та його інструменти; Міжбанківський ринок та опрерації, що здійснюються на міжбанківському ринку.

• 
  Слайд 3

  1. Структура та особливості функціонування грошового ринку

  Всіоперації, щопов'язані з обігом грошей у процесівиро­бництва, розподілом й обміномсуспільного продукту й пере­розподіломнаціонального доходу, відбуваються на грошово­му ринку. Грошовийринок уринковійекономіці — це система гро­шовихвідносин на фінансовому ринку, яку формуютьбанків­ські та спеціальніфінансово-кредитніінститути, щозабез­печуютьфункціонуваннягрошовихресурсівкраїни, їхпостійнепереміщенняпідвпливомзаконівпопиту та пропо­зиції. Основним товаром грошового ринку є гроші, якіпере­міщуютьсяміжсуб'єктами ринку залежновідмеханізмуфу­нкціонування самого ринку. Але гроші, як товар, виступають тут зовсім в іншомустатусіпорівняно з товарними ринками. Передача грошей від одного суб'єкта грошового ринку до іншогонабуваєсенсулишетоді, коли в одного з них вони є ві­льними і немає потреби їхвитрачати на купівлюматеріальних благ, а в іншогоїхнемаєвзагалі і відсутніматеріальні блага, якіможнабуло б продати. Така передача грошей здійснюється: — у форміпрямоїпозичкипідзобов'язанняповернутикошти у встановлений строк, або — у формікупівліособливихфінансовихінструментів (акцій, облігацій, депозитнихсертифікатів, векселівтощо) і їїлишеумовноможнаназватикупівлеючипродажем. Цяумо­вністьвизначаєтьсятим, щовласник грошей (продавець) при передачіїхсвоєму контрагенту, не втрачає права власності на них (а тільки право розпоряджатися ними) і можеповернутиїх у своєрозпорядження на заздалегідьвизначенихумовах. Таким чином, на грошовому ринку на відмінувід товарно­го, продаж грошей, як товару, виступає у форміпередачіцих грошей їхвласникамисвоїм контрагентам у тимчасовекори­стування в обмін на такіінструменти, якінадаютьїмможли­вістьзберегти право власності на цігроші, відновити право розпоряджатися ними та одержатипроцентнийдохід. Тобтогрошовийринок — цеособливий сектор фінансового ринку, на якомукупують і продаютьгроші як специфічний товар, формується попит, пропозиція та цінацього товару з метою перетворенняйого в інвестиції.

• 
  Слайд 4
  

  Гроші як абсолютно ліквідний актив визначаютьпевніособливості грошового ринку: по-перше,купівля-продаж грошей відбуваєтьсялишетоді, коли вони є вільні у наявності в одних суб'єктів і появилася потреба у них в інших; по-друге,взаємозв'язок «товар-гроші» відбуваєтьсяумов­но у форміпозичкипідзобов'язанняповернутикошти у вста­новлений строк або у виглядікупівліфінансовихінструмен­тів (облігацій, акцій, векселів, депозитнихсертифікатів); по-третє,внаслідоккупівлі-продажу грошей їхвласник (продавець грошей) не втрачає права власності на них, а доб­ровільнопередає право розпорядження ними покупцевілише на заздалегідьвизначенихумовах; по-четверте, у момент продажу грошей продавець не отри­муєеквівалента, а покупець — відповідного права власності; по-п'яте, на грошовому ринку грошіпередаютьсявласни­ками у чужерозпорядження прямо, а не в обмін на товари. Куплена вартістьрухаєтьсялише у грошовійформі, в однос­торонньому порядку з поверненням до власника. Метою цьо­гопереміщеннястаєотриманнядодаткового доходу у виглядівідсотка як плати за тимчасовувідмовувідкористуванняци­мигрошима. Покупець, зісвого боку, такожкупуєгроші з метою отриманнядодаткового доходу внаслідокрозширен­нясвоєївиробничоїчикомерційноїдіяльності.

• 
  Слайд 5
  

  Грошовийринокхарактеризуєтьсятим, що: => фінансовіактиви, якіобертаються на ринку, маютьви­сокуліквідність; => функціонування грошового ринку, як короткостроково­го сектора фінансового ринку, дозволяєпідприємствамвирі­шуватипроблемищодозбільшеннягрошовихактивів для за­безпеченняпоточноїплатоспроможностіабоефективноговикористаннявільнихкоштів; => церинок з найменшимрівнемфінансовогоризику; => маєвідноснопросту систему ціноутворення; => є важливимоб'єктом державного регулювання — дер­жава використовуєресурси ринку для фінансуваннясвоїхви­датків і покриття бюджетного дефіциту; => даєзмогуздійснюватинакопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталуміж сферами національноїекономіки; => ціною «товару», щопродається і купується, є позичко­вий процент, якийвиступаєважливимелементомусієїгро­шово-кредитноїполітикидержави, яка через НБУ визначає та регулюєйогорівень; => джереламиресурсів є кошти, залученібанківською сис­темою; основнимипозичальниками є фірми, кредитно-фінан­совіінститути, держава, населення.

• 
  Слайд 6
  

  Для розуміннясутності грошового ринку важливезначен­нямаєвизначенняйогосуб'єктів.Виділяють три групиеко­номічнихсуб'єктів: а) кредитори — володіютьзаощадженимитимчасовові­льними коштами і здійснюютьоперації з продажу грошей. Ними стаютьсімейнігосподарства (населення), фірми, уря­довіструктури, органимісцевогосамоврядування, іноземніфізичні та юридичні особи; б) позичальники — тимчасовопотребуютьдодатковихгро­шовихресурсів. Ними можуть бути ті ж видиекономічнихсуб'єктів, яківідносяться до кредиторів, але на перше місце за частотою та обсягомзапозиченьслідпоставитиділовіфір­ми, а потім — урядовіструктури, сімейнігосподарства, іно­земнихгромадян; в) фінансовіпосередники — це банки, інвестиційні, фінан­сові та страховікомпанії, пенсійніфонди, кредитнітоварист­ва та інші установи, щоздійснюютьпосередницькіоперації, беруть участь в операціях з купівлі-продажу фінансовихак­тивів ринку, мобілізують і перерозподіляютьгрошовікошти. Внутрішніммеханізмомрегулювання грошового ринку є попит, пропозиція і ціна. Грошовийринокпоєднує три головніскладові:обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконуютьде­кількаосновнихфункцій, в чому і полягаєїхсхожість: створенняпотужнихгрошовихфондів за рахунокоб'єд­наннядрібнихзаощадженьнаселення, держави, приватного бізнесу, закордоннихінвесторів; трансформаціяцихкоштів у позиковийкапітал, щозабезпечуєзовнішніджерелафінансуванняпідприємств (фірм); наданняпозикдержавним органам для вирішенняне­відкладнихзавдань, покриттядефіциту бюджету; - спрямуваннячастиникоштів на міжбанківськийринок, щозабезпечуєстійкістькредитноїсистеми, а такожпро­цесрозширеноговідтворення через видачупозик за участюфінансовихпосередників. Таким чином, грошовийринокдаєзмогуздійснюватина­громадження, оборот, розподіл і перерозподіл грошового ка­піталуміж сферами національноїекономіки. Як переконуєдосвідкраїнізрозвиненоюринковоюекономікою, угоди на грошовому ринку опосередковуються, по-перше, кредитнимиінститутами (комерційними банками абоіншимиустанова­ми), якіберуть у борг абонадаютьгрошовіпозики, по-друге, — інвестиційнимиабоаналогічнимиорганізаціями, якіза­безпечуютьвипуск і обігрізного роду борговихзобов'язань, щореалізуються за гроші на обліковому ринку. Отже, грошо­вийринокможе бути представлений ринком готівки і ринком борговихзобов'язань (обліковихабоборговихінструментів).

• 
  Слайд 7
  
• 
  Слайд 8

  2. Структура грошового ринку та йогоінструменти

  Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Поділ гро­шового ринку на його сегменти можна представити за такими ознаками За першим критерієм, видами фінансовихінструментів, щозастосовуються для переміщення грошей відпродавців до покупців,виділяють три сегменти грошового ринку: ринокпозичковихзобов'язань, ринокціннихпаперів і валютнийринок. Хоча в організаційно-правовому аспектіці ринки ді­ютьсамостійно, протеобслуговуючирухгрошовихкоштів, вони тісновзаємодіють. Приміром, банки здатні легко пере­міщуватигрошовікошти з одного ринку на інший, купувати і продаватиусівидифінансовихінструментів, випускатисвоїдепозитнісертифікати з метою мобілізаціїкоштів, щобдалірозміститиїх на ринку ціннихпаперівчи валютному ринку. Взаємодіяринківпозичковихкоштів і ціннихпаперівнадійнозабезпечуєреалізацію права власності на використовуванігрошовікошти і формуєфінансовіджерелаекономічногозростання, їхконцентрацію і централізацію, розподіл і пере­розподілресурсівміжгалузямиекономіки. За інституційноюознакоюважливим сегментом грошово­го ринку є ринокбанківськихкредитів. Виділенняцього сег­мента зумовленотим, що банки маютьзначноширшіможли­востіоперувати на грошовому ринку, ніжіншіфінансовіінститути. Банки акумулюютьвільнікоштикредиторів, у про­цесікредитноїдіяльностісамістворюютьдепозитнігрошовікошти, здійснюютьрозрахунково-касовеобслуговуваннявсіхіншихфінансово-кредитнихінститутів, а тому можутьмобі­лізувати і тимчасововикористовуватиїхвільнікошти.

• 
  Слайд 9
  

  Ринокпослугнебанківськихфінансово-кредитнихінсти­тутів на грошовому ринку формуютьдоговірні (контрактні) фінансовіінститути:страхові, лізингові, факторинговіком­панії; пенсійніфонди, ломбарди таінвестиційніфінансово-кредитні установи: фінансовікомпанії, кредитніспілки, ін­вестиційніфондитощо. За характером зв'язкуміж кредиторами та позичальни­камивиділяють два сектори грошового ринку: а) сектор прямого фінансування — відображаєбезпосере­днізв'язкиміжпродавцями і покупцями ринку; функціонує на основідвохгрошовихпотоків: капітальногофінансування і грошовихзапозичень. Прикапітальномуфінансуванніпо­купцівикористовуютьакції з метою залученнякоштів у свій оборот; каналом запозиченьпокупцітимчасовозалучаютькошти у свій оборот, використовуючи для цьогооблігації та іншіборговіпапери. Для позичальниківгрошовікоштицього сектора розширюютьможливостівиборунайвигіднішихза­позичень і знижуютьціни за користуванняпозиками, про­давцямнадаєтьсяможливістьвиборунайбільшнадійногопо­зичальника, щодозволяєуникатиризиків; загостренняконкуренції на ринку запозиченьпримушуєзнижуватиціну і розширюватиасортиментпослуг; б) сектор опосередкованогофінансування — відображаєзв'язкиміжпродавцями і покупцями, щореалізуються через фінансовихпосередників, якіспочаткуакумулюють у себе ресурси, щопропонуються на ринку, а потімпродаютьїхкін­цевимпокупцямвідсвогоімені. Сектор опосередкованогофінансуваннясуттєводоповнюєпрямефінансування, ство­рюєспеціальниймеханізмреалізації тих зв'язківміж кре­диторами і позичальниками, які не можуть бути реалізовані через канали прямого фінансування. Зокрема, перевагами се­ктора опосередкованогофінансування є реалізаціязв'язків, щопотребуютьзначнихвитрат, відповідного часу для ви­вченняконтрагентів, професійноїоцінкиризиківтощо. На ційпідставіміжобома секторами діютьдвітенденції: з одно­го боку, загострюєтьсяконкуренція за грошовіресурси та їхрозміщення, а з другого, набуваютьсилиінтеграційніпроце­си і взаємопроникнення.

• 
  Слайд 10
  

  За функціональнимиознакамигрошовийринокподіляють на відкритий, обліковий і міжбанківський (останні два розг­лядаються в слідуючихпитаннях теми). Відкритийринок [26] забезпечуєкупівлю-продаж ціннихпаперів (короткостроко­вихзобов'язаньдержави) центральними банками. Операціїцентральнихбанків на відкритому ринку впливають на гро­шово-кредитнуполітикукраїни. Продаючичастинусвого портфеля ціннихпаперівкомерційним банкам, абопосеред­никам, а через них і населенню, фірмам, компаніям, центра­льні банки зменшуютьобсягсвоїхвільнихрезервів і кредит­нийпотенціал. І, навпаки, якщо вони купують у комерційнихбанків, населення і фірмцінніпапери, то тим самим збіль­шуютьїхвільнірезерви і кредитнийпотенціал. Внаслідокцьогогрошовамаса в обігузростає. Провіднимиінструмен­тамивідкритого ринку грошей є скарбницькі і комерційніве­кселі, облігації, бони, депозитнісертифікати, банківськіак­цептитощо. їхкупівля-продаж забезпечуєзбалансуванняпопиту і пропозиції грошей та формуванняринкової ставки відсотка як ціни грошей. В економічнійлітературігрошовийринок за економічнимпризначеннямресурсівподіляють на ринок грошей і риноккапіталів. На ринку грошей купуютьсягрошовікошти на ко­роткий термін (до одного року), а на ринку капіталів — біль-­ ше одного року. Такийподілмаєумовний характер, аджеза­позичення грошей на строк до одного року зовсім не гарантує того, щонаявний в оборотіпозичальникакапітал не збільшитьсяпротягомцьогоперіоду. І навпаки, запозичення на строк більше року не гарантує того, щоцігроші не будутьвикористані для здійснення коротких платежів і не вплинуть на кон'юнктуру ринку грошей. На нашу думку, поділ за еко­номічнимпризначенням, як ознакоюструктуризації, більшевідповідаєкласифікаціїфінансового ринку за терміномобігуфінансовихактивів, де виділяють два сегментифінансового ринку — грошовийринок і риноккапіталів. Протенавітьумовнерозмежуванняцихринківнезалежновідознакимаєважливепрактичнезначення для їхфункціонування, оскількидаєможливістьїхсуб'єктамздійснювати свою діяльністьбільшцілеспрямовано й ефективно.

• 
  Слайд 11
  

  Інструменти грошового ринку.Інструментами грошо­вого ринку є векселі, казначейськізобов'язання, ощадні (де­позитні) сертифікати, банківськіакцепти та іншігрошовісу­рогати. Грошовісурогати — це будь-якідокументи у виглядігро­шовихзнаків, щовідрізняютьсявідгрошовоїодиниціУкраї­ни, і виготовлені з метою здійсненняплатежів у господарсь­комуобороті. На грошовому ринку обертаються в основному борговідокументи. Інструменти грошового ринку використо­вуються на основі ставки дисконтування. Найбільшпоширенимифінансовимиінструментамивітчизняного грошового ринку є казначейськізобов'язання, ощад­ні (депозитні) сертифікати, векселі. Казначейськізобов'язанняУкраїни — держаніборговіцінніпапери, щоемітуються державою в особіуповноваже­нихорганів, розміщуютьсявиключно на добровільних засадах середфізичнихосіб, посвідчують факт заборгованості Дер­жавного бюджету перед власникомказначейськогозобов'язанняУкраїни, даютьвласнику право на отримання грошово­го доходу та погашаютьсявідповідно до умов розміщенняказначейськихзобов'язаньУкраїни.

• 
  Слайд 12
  

  Казначейськізобов'язаннямають два основніспособиотриманнядоходів (як і облігації). Перший спосібполягає в тому, щоінвесторможепридбатиказначейськізобов'язан­нядержави, ставши йоговласником до моменту погашенняданогоцінногопапера. Коли дата погашеннянастає, власник такого зобов'язаннянадаєйого, абоінший документ, щопід­тверджує право власності на нього, і отримуєпевну суму го­тівкою. Суть другого способуполягає в тому, щовласникказна­чейськогозобов'язаннядержавиможезабажатипродатита­кий вид державнихціннихпаперів до настаннятермінуїхпо­гашення. На такерішенняможутьвплинутирізнічинники, але у такому випадкуцінаданогопапера повинна відобража­ти: дохідністьказначейськогозобов'язання за періодволо­дінняданимціннимпапером; суму, позиченудержавіпід час придбанняказначейськогозобов'язання; при змінікон'юнк­тури ринку державнихціннихпаперів — ринковурізницюміжвартістюказначейськогозобов'язання на момент прид­бання і ринковоювартістю в момент його продажу. Отже, прибутковістьказначейськихзобов'язаньдержавизалежитьвід таких чинників: номінальноївартостіданогоцінногопапера; дохідностіцінногопапера (відсотків на нього); строку, щозалишається до йогопогашення; змінринковоїкон'юнктуритощо.

• 
  Слайд 13
  

  Практика вивченняприбутковості такого виду ціннихпа­перівсвідчить, щозростанняефективноїдохідностіпервин-­ ногорозміщення не дозволяєобернутинаявніказначейськізобов'язання в готівку без збиткуабовтратидохідності. У цьомувипадкуочікуванняпогашеннявиявляєтьсянабагатокращим, ніж будь-яка оперативна діяльність. Коливанняпо­точноїдохідностідержавнихказначейськихзобов'язань в прин­ципі, не відрізняютьїхвідіншихціннихпаперів як методивиборуефективного портфеля. Такіцінніпаперивзагаліпри­ймаються як безризиковий актив. Такеприпущеннясправед­ливе для роботи на первинному ринку ціннихпаперів при отриманніномінальноїдохідностіпогашення. При діяльності на вторинному ринку ціннихпаперів, з метою отриманнябільшвисокоїдохідності, казначейськізобов'язаннястаютьдоситьризикованимиціннимипаперами і вжесуттєво не від­різняються в цьомупланівідакцій. Портфель казначейських зобов'язань, випуск яких здій­снюється державою, — це сукупність різних видів зобов'я­зань Казначейства України, що систематизовані таким чи­ном, щоб диверсифікувати ризик і отримувати стабільний дохід. Формування портфеля відбувається на основі дохідно­сті, безпечності і ліквідності. Портфель державних цінних паперів поряд з портфелем акцій, облігацій та інших цінних паперів формує інвестиційний портфель. Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійсню­ються відповідно до умов їх випуску, затверджених за дов­гостроковими та середньостроковими зобов'язаннями — Кабміном України, а за короткостроковими — Мінфіном України.

• 
  Слайд 14
  

  Ощадний (депозитний) сертифікат —ціннийпапір, якийпідтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власникасертифіката) на одержаннязіспливомвстановленого строку суми вкладу та процентів, встановле­нихсертифікатом, у банку, якиййоговидав. Угода про перепродаж — контракт, в якому одна зісторінзобов'язуєтьсяпродатицінніпапериіншійізобо­в'язковимвикупом в обумовлену дату за наперед обу­мовленою і зафіксованою в контрактіціною (наприклад, «РЕПО»). Банківський акцепт — форма короткостроковогобан­ківськогофінансування, при якому банк бере на себе відпові­- дальність за своєчасну оплату переказного векселя, якщо у векселедавцябудутьтруднощі. Євродолари — доларовідепозити, розміщені за межами США. Невід'ємноючастиноюділовогожиттясуспільствабув і є вексельнийобіг. Розвиток вексельного обігумаєбагатові­ковуісторію. Винахідникамивекселіввважаютьсясередньовіковібанкіри-міняли, щозаймалисьзберіганням і переказом грошей ізкраїни в країну, ізміста в місто. У результатіз'явивсяпереказний вексель. З розвитком і ускладненнямри­нковихвідносин вексель як засібпереказу грошей поступововтративсвоєзначення і став універсальнимінструментом кредиту, платіжнимзасобом, абстрактнимціннимпапером. Вексель виконуєдвіфункції: \) є інструментом кредиту, тому що з йогодопомогоюможнаоформитирізнікредитнізобов'язання (оплатитику­плений товар, повернутиотриманупозикутощо); 2) служить інструментом грошових розрахунків, так як є різновидом кредитних грошей.

• 
  Слайд 15
  

  Незалежновід того, яку функціювиконує вексель (засіб платежу, інструмент кредиту), взаємовідносиниучасників вексельного обороту регулюютьсяособливими нормами век­сельного права. Хоча вексель здавнавикористовувався в міжнароднихрозрахунках, національнізаконодавства, щорегулюютьвек­сельнийобіг у різнихкраїнах, суттєвовідмінніміж собою. У результатіцьогобулоуніфікованонорми вексельного права на Женевськійконференції 1930 року, щовиробилаконвенцію, якоюбуловстановленоЄдинийвексельний за­кон про переказний і простий вексель. Країни, щопідписалиабоприєднались до конвенції, прийняли на себе зобов'я­зання ввести в дію на своїхтериторіяхЄдинийвексельний закон. В Україніобігвекселівтакожздійснюєтьсявідповідно до Єдиного вексельного закону. На відмінувідросійськогозаконодавства, українське не передбачаєвипускувекселів в електроннійформі. Векселітакож не можутьзнерухомлюватись і виступати предметом угод на фондовійбіржі та ор­ганізованихфондових ринках.

• 
  Слайд 16

  3. Обліковийринок і йогоособливості

  Обліковийринок —частина грошового ринку, де корот­костроковігрошовіресурсиперерозподіляютьсяміжкреди­тнимиінститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цін­нихпаперів з терміномпогашення, як правило, до одного року. Обліковийриноквиник у XIX ст. в процесірозвиткуторгі­влі і банківськоїсправи. Його основа — облікові і переобліковіопераціїбанків, тобтокупівля-продаж основнихпершокласнихкомерційнихвекселів для мобілізаціїкоштів, отриманняпри­бутку, інвестування, регулюванняліквідностітощо. З кінця XIX ст. отримаврозвитокриноккороткостроковихказначейськихвекселів, яківикуповуються для фінансування державного боргу. їхпродають і купуютьіз дисконтом. По­няттяоблікового ринку в деякихкраїнахпоширюєтьсятакож на операції з державнимиоблігаціями, до погашенняякихза­лишилося не більше як 5 років. Облікові ставки значноюміроювизначаютьсяставкою Центрального банку, оскількиостаннійрегулюєоперації гро­шового ринку і розміргрошовоїмаси, щознаходяться в обі­гу. Операції на обліковому ринку маютьвеликезначення для управліннядержавним боргом.

• 
  Слайд 17
  

  Інституційна структура облікового ринкувключаєтакіелементи: центральний банк (в Україні — Національний банк України); комерційні банки; спеціальнікредитніінститути, коштиякихформуються за рахунокзалученняонкольнихкредитів і 7-денних позикбанків (підцінніпапери). Великезначення на обліковому ринку маютьонкольний та вексельнийкредити. Онкольний кредит (on-call credit) —короткостроковий кредит, якийпогашається на першу вимогу.Вінвидаєтьсяпідзабезпеченнякомерційними, казначейськими й іншими векселями, ціннимипаперами, товарами; погашаєтьсяпози­чальникомзвичайно з попередженням за 2-7 днів. Онколь­ний кредит вважаєтьсянайліквіднішоюстаттею активу банку післякасовоїготівки. Відсоткові ставки за онкольнимипози­каминижчіпорівняно з іншими видами позик. Обліковийринок і йогоінститутидопомагаютьпідприєм­ствамздійснюватифінансування на основікороткостроково­гозалученнякапіталу — вексельнихкредитів. За допомогоюкомерційнихвекселівзакуповуютьсясировина і товари; по­гашаються вони за рахуноквиручкивідпроданого готового товару. Вексельний кредит надаєтьсяздебільшогопостачаль­никам.

• 
  Слайд 18
  

  Вексельний кредит —цебанківськаоперація з урахуван­ням дисконту векселів і видачіпозик до запитанняпідзабез­печеннявекселів. Дисконт векселівполягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменниміндосаментом, негайнойогооплачуєпред'явникові, а платіжотримуєтільки з настаннямзазначеного у векселітерміну. За достроковийплатіж банк отримує з номінальноїсуми векселя певнувинагороду на свою користь, тобто вексель оплачуєтьсязізнижкою. Для підприємств, якіінтенсивновикористовуютьвекселі, найзручнішим видом вексельного кредиту є позики, щови­даютьсяпід заставу векселів. Банки можутьвідкриватикліє­нтам за їхньоюзаявоюспеціальніпозиковірахунки і відо­бражати на них суму наданоїпозикипідзабезпеченняприй­нятихвекселів. Векселіприймаються (депонуються) при цьому не на повнувартість, а на 60-90 відсотківїхньоїномі­нальноїсуми, залежновідрозміру, визначеного банком конк­ретному клієнтові, зважаючи на йогокредитоспроможність і надійністьпред'явлених ним векселів. Основнимиінструментами на обліковому ринку є банків­ські, казначейські і комерційнівекселі, іншівидикоротко­строковихзобов'язань.

• 
  Слайд 19
  

  Вексель —ціннийпапір, якийпосвідчуєбезумовнегрошовезобов'язаннявекселедавцяабойого наказ третійособіспла­титипіслянастання строку платежу визначену суму власни­ку векселя (векселедержателю). Вексель фактично є першою і найдавнішою формою цінногопапера, щовикористовувався в господарськомужитгі як зручнийінструментоформленнярозрахунковихвідносин, засіб платежу та засіботримання кредиту. Вексель також є дієвимринковимінструментом, щозабезпечуєвиконаннязобов'язань і поверненняборгів. Прообраз векселя у формідокументів, якізабезпечувалипереказ грошей, буввідомийще у Стародавньомусвіті. Однакширокезастосуваннявекселіотрималилише в середньовічнійІталії (в середині XII ст.). Саме в цейперіодбанкіри-мінялипоряд з операціямиобміну і розміну монет та прийняття грошей на збереження почали здійснюватиоперації по їхпереказуізоднієїкраїни в іншу. Прообразом переказноговекселя бувсупровідний лист одного банкіра-мінялиіншому з проханнямвиплатитивласникуцього листа (наприклад, торгівцеві, щоприїхав на ярмарок), замістьвиплачених ним грошей, відповідну суму в місцевійвалюті.

• 
  Слайд 20
  

  Казначейський вексель — один з видівдержавнихціннихпаперів, щозасвідчуєвнесенняїхвласникомкоштів до бюджету і дає право на одержанняфіксованого доходу протягом строку володінняцимипаперами.Цекороткостроковізобов'язаннядержави (терміном до 12 місяців). Казначейськівекселівипускаються на пред'явника і обертаються на ринку ціннихпаперів. Випускаютьїхцентральні банки за дорученнямМіністерствафінансів (казначейства) за ціною, меншоювідноміналу. Казначейськівекселіможутькупуватикомерційні банки, а такожЦентральний банк. Широка їхемісіяприховує в собізагрозуінфляції, оскількицесурогати грошей, які легко можутьперетворитись у капіталабодепозити.Для комерційнихбанківцевисоколіквідніактиви, що не приносятьвисокогоприбутку; вони є соло-векселями. В Україніказначейськівекселі до останнього часу не застосовувалися в обігу.

• 
  Слайд 21
  

  Банківський вексель —це вексель, щозасвідчує право йоговласникаодержати і безумовнезобов’язаннявекселедавцясплатити при настанніобумовленоготермінувизначену суму грошей особі, яка дача гроші в кредит банку. Банківський вексель допомагає банкам акумулюватигроші, авекселетримачем — одержатиприбуток. Виконуєфункціютермінового депозиту (від 1 тижня до 1 року) і є засобомнакопичення. Можевикористовуватисявекселетримачем як застава. Банківський вексель даєзмогувигіднорозміститикапіталзавдякибагаторазовійоборотності, а такожбільшвисокомувідсотку, ніж за депозитними вкладами. Банківськівекселіможуть бути засобами платежу. Комерційний вексель — вексель, якийвидаєтьсяпозича­льникомпід заставу товару, вони завждипов'язані з опла­тою реальнихтоварівчипослуг, коли у покупцятимчасововідсутнікошти. Вексель — цеборговезобов'язання, в основіякого лежать лишегроші. Предметом векселя не можуть бути іншізобов'язання, наприклад, розрахунок за електроенергію. Розрахунокяким-небудьмайном з векселетримачемможездійснюватись, але цевиходить за рамки вексельного права і обумовлюється в окремому порядку господарськимиугодами.

• 
  Слайд 22
  

  Розрізняютьвекселіпростий і переказний, якііснуютьви­ключно у документарнійформі.Простий вексельміститьпросте, нічим не обумовленезобов'язаннявекселедавцяза­платитивласнику векселя післязазначеного терм^ певну суму.Переказний вексель (тратта) міститьписьмовувказівкувекселетримача (трасанта), що адресована платнику (траса­ту), заплатититретійособі (ремітенту) певну суму грошей у визначенийтермін. Термін обороту тратти — до 90 днів. Переказний вексель повинен мати акцепт — зобов'язанняплатника (трасата) оплатитицей вексель (тратту) при настан­нівказаного в ньомутерміну. Передача векселівздійснюється за допомогоюіндосамен­ту — передатногонапису.Термін «індосамент» походить від лат. In dosso(на спині), так як за стародавньоютрадицієювіннадписується на звороті векселя або на додатковомулисті(алонжі). У випадкувикористанняалонжуостанній повинен бути приклеєний до векселя. Цевикликанодієюзагального для векселів правила: чого нема у векселі, того не існує. Відмінноюособливістю векселя є «вексельнамітка» — слово «вексель» — яка в сукупності з іншимиреквізитамихарактеризуєзастосуванняцьогоборговогоінструментасаме з характерними для векселя властивостями. Слово «вексель», як правило, пишеться два рази: перший — у назві документа, другий — у тексті векселя.

• 
  Слайд 23
  

  Найбільшпоширенимибанківськимиопераціями з вексе­лями є: а) видача кредиту за спеціальнимпозичковимрахунком, забезпеченим векселем.Спеціальнийпозичковийрахунок — церахунок до запитання. Безтерміновість кредиту дає банку право в будь-який момент вимагативід кредитора повногоабочастковогойогопогашеннячинаданнядодатковогозабезпечення. Цей кредит маєпостійний характер. Погашенняйогоможездійснюватись як самим позичальником, так і іншою особою, післячогоїмповертаєтьсяіззабезпечення векселя сума погашеного боргу. Якщо ж від самого позичальникакошти не надходять, то на погашення кредиту направляютьсягроші, якінадійшли на оплату векселів; б) інкасуваннявекселів —виконання банком дорученнявекселетримача при отриманні платежу за векселем при настаннітерміну оплати.Отримання в банку готівкових грошей за векселем — цеінкасація векселя.Банківськачерговість, яка полягає в отриманні банком грошей за різними документами (векселями, чеками тощо) відімені та за рахуноксвоїхклієнтів, називаєтьсяінкасо',

• 
  Слайд 24
  

  в) доміціляція(від лат.domicilium— місцеперебування,) векселя —призначенняплатником за векселем якої-небудьтретьої особи. Вексель, за якимпризначеноплатника, називаєтьсядоміцільованим векселем.Доміцільований вексель підлягаєоплатітретьою особою (доміціліатом) у місціпроживанняплатникаабо в іншомумісці. Як правило, платником за векселем призначається банк. У цьомувипадку банк на противагуінкасуванню векселя є не отримувачем платежу, а йогоплатником, тобтовінвиконуєдорученняплатника за векселем здійснитиплатіж за даним векселем у встановленийтермін. Як доміціліат банк не несеніякогоризику, тому щовіноплачує вексель, якщо на рахункуборжника за векселем є необхідна сума грошей. У зворотномувипадкувінвідмовить у платежі;

• 
  Слайд 25
  

  г) акцепт векселів. Акцепт (лат. acceptus— прийнятий) векселя — цепідтвердженняплатникомзгоди на оплату за переказним векселем.Вінвисловлюється словами: «Акцептовано», «Прийнято», «Заплачу», щозроблені на лицьовійстороні векселя.Банківський акцепт — згода банку на оплату платіжнихдокументів, форма гарантіїїх оплати; оформляються банком-акцептантом у виглядівідповідногонапису. Банківськіакцепти — цеакцептованікомерційними банками тратти з терміном оплати до 180 днів. Наприклад, у США ринокбанківськихакцептівхарактеризуєтьсявисокоюактивністю, а найціннішіпаперипридатні для переобліку у федера- льнихрезервних банках. Векселі, акцептовані банком, широ­ко застосовуються у зовнішньоторговельнихопераціях. Ак­цепт банком термінових тратт, щовиставляються на ньогоекспортеромабоімпортером, розглядається як одна із форм кредиту. Цеакцептований кредит. Акцептант несевідповіда­льність за оплату векселя у встановленийтермін. За допо­могою акцепту особа, щовказана у векселі як платник, стає акцептантом, тобтоголовнимвексельнимборжником. Ак­цептант відповідає за оплату векселя в зазначенийтермін, і у разінесплативласник векселя може подати позовпроти акцептанта. Акцептовані банками векселівикористовуються при наданні банками позик один одному. Можливийоблік (нотація) тратти — її продаж комерційному банку до настан­нятерміну платежу. При цьомунеобхідний аваль;

• 
  Слайд 26
  

  д) авалюваннявекселів. Аваль (фр. аvаl) векселя — гаран­тія платежу авалістом за траттою абовексельнедоручен­ня, щозабезпечуєплатіж за векселем.Такезабезпеченняздійснюєтьсятретьою особою (авалістом).Авалістами є бан­ки та кредитні установи. Чим вищеіміджаваліста, тимнадій­нішимвважається вексель. Аваль здійснюється у виглядінадпису на векселіабоалонжі («Як аваліст за ...», «Вважати за аваль») і підпис у аваліста. За видачу аваля стягується пла­та в процентах відсуми векселя. Цей процент називаєтьсянадписним процентом.Підписавши вексель, аваліствідпові­дає за ним так само, як і той, за кого вінпідписався; е) форфетування — кредитуваннязовнішньоекономічнихоперацій у формікупівлі в експортеравекселів, акцептованихімпортером. Здійснюєтьсякомерційними банками, а такожспеціалізованимиінститутами для кредитуванняекспорту;

• 
  Слайд 27
  

  є)обліквекселів — 1)купівля банком абоспеціалізованою кредитною установоювекселів до закінченняїхтерміну. При обліку банк достроковосплачуєтримачу суму, на яку випи­саний вексель, за відрахуваннямвідсотка, розмірякогови­значається на основінаявноговідсотка на позиковийкапітал. Банки приймають до обліку, як правило, векселіфірм, плато­спроможністьяких не викликаєсумніву. Векселі з гарантією великих банківобліковуються за більшнизькими ставками, ніжвекселіфірм, платоспроможністьяких не викликаєсум­ніву. Векселі з гарантією великих банківобліковуються за більшнизькими ставками відсотка, ніжвекселіфірм, що не маютьбанківськоїгарантії (банківського авалю); 2)операція банку абоіншогосуб'єктагосподарювання з викупувекселів у їхніхвласників за відповідноюціною, залежновідйогосуми, термінупогашення, ризикунеповернення боргу та обліковоївексельної ставки. Облікова ставка — відсотковазнижка з но­мінальноївартості векселя, яку банк стягує на свою користьізпред'явника векселя при йогообліку до настаннятерміну платежу за ним. Для тимчасовогозалученнякоштів на ринку банки засто­совуютьфінансовівекселі,які не маютьпід собою реальної поставки товару.

• 
  Слайд 28
  

  У практиці вексельного обігувиділяютьтакугрупу якфік­тивнівекселі,щовикористовують для обслуговуванняпроти­законнихугод, серед них розрізняють «дружні» та «бронзові» векселі. «Дружній вексель» — це вексель, виданий з дружнімина­мірами з надією, що не виникне потреби відповідати по зо­бов'язанняхцього векселя. Такий вексель можевидаватиськредитоспроможнимпідприємствомнеплатоспроможному в оплату непоставленихтоварівабоневиконанихробітчипо­слуг. Якщопідприємство не покращитьсвого становища, ві­дповідати по «дружньому векселю» доведеться тому підпри­ємству, яке є йогоемітентом. «Бронзовий вексель» — видаєтьсянеплатоспроможнимабовзагалі реально неіснуючимпідприємством, частіше у формі простого векселя, при цьомуотримувач векселя не підозрює про те, що вексель фіктивний. Такожскористатися «бронзо­вим векселем» можепідприємство, щознаходиться на межібанкрутства для того, щоб штучно збільшитисвої борги, ви­писавши вексель фіктивному кредитору. При банкрутствіча­стина майна, що мала б відійти до дійснихкредиторів, зали­шається в розпорядженніфіктивного кредитора і самого підприємства — банкрута. Фіктивнівекселіможуть бути емі­товані для подальшогоїхобліку банком.

• 
  Слайд 29
  

  Інструментом облікового ринку є ощадний (депозитний) сертифікат, який розміщується на певний строк (під відсот­ки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадний (депози­тний) сертифікат — це письмове свідоцтво банку про де­понування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання (після закінчення встановленого строку) депози­ту та відсотків на нього. На відміну від звичайних ощадних рахунків, вкладник отримує сертифікат, який є своєрідним борговим зобов'язанням банку. Ощадні сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні сертифікати не під­лягають обігу на ринку цінних паперів (на відміну від серти­фікатів на пред'явника), а їх продаж іншим способом є недій­сним. Ощадні сертифікати можуть бути строкові (надаватися під певні договірні відсотки та визначений термін) або до за­питання. При достроковому вилученні грошових коштів банк знижує відсотки виплат за ощадним сертифікатом. Сертифі­кати до запитання є більш ліквідними ніж строкові. Однак строкові корисніші, тому що на них встановлюються вищі ві­дсотки. Можливість дострокового вилучення грошових кош­тів є такою рисою ощадних сертифікатів, яка відрізняє їх від інших цінних паперів.

• 
  Слайд 30
  

  Суттєвою відміною є й те, що депози­тні сертифікати можуть бути використані як засіб платежу. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника — у документарній. В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній фор­мі зазначаються вид цінного папера, найменування і місцез­находження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку. Дохід за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сер­тифікати. У разі дострокового пред'явлення сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передба­чено інший розмір відсотків.

• 
  Слайд 31
  

  Як правило, депозитнісертифі­кативипускаються на великісуми. Ощаднісертифікати широко використовуються у світовійпрактиці. Вони є доситьнадійнимиціннимипаперами, оскі­льки банки контролюються державою. Ізміжнародногодос­відувипускудепозитнихсертифікатівможна навести досвід США, де інтенсивнийрозвиток ринку депозитнихсертифіка­тівприпадає на початок 60-х років. Цепояснюється широким розгортаннямекономічних реформ, а такожприділеннямособливоїувагирозвиткуфінансово-кредитноїсфери. Основ­нимиелементами ринку депозитнихсертифікатів у США ви­ступаютьнайбільшвідомі банки Чикаго та Нью-Йорка. За допомогоюсвоїх структур у Європі вони здійснюваливипускдепозитнихсертифікатів в євродоларах і посідалиміцніпо­зиції аж до 01.01.1999 року, коли була введена євровалюта. На світовому ринку депозитнихсертифікатіввідбувається складна взаємодіяміж ринками Європи, Америки, Азії, щозагаломсприяєрозвиткусвітового ринку ціннихпаперів — важливогоелементафінансового ринку.

• 
  Слайд 32
  

  До інструментівоблікового ринку відноситься і чек —скла­дений за встановленою формою документ, якийміститьпись­мовий наказ власникарахунка в комерційному банку заплатитипевну суму грошей особі, яка пред'являє чек, для одержання грошей. В Україні чеки використовуються для безготівковихрозрахунків, а також для отриманняготівки з рахунка (грошо­вий чек). Чеки буваютьордерні — виписані на певну особу з обов'язковимпопередженням про наказ заплатити; чеки на пред’явника — без найменуванняотримувача;іменні — на пев­ну особу. Чекодавець, як правило, пред'являє чек у свій банк на інкасо. Чек замінюєгроші в платіжномуобігу, виступає у ролікредитних грошей. Він повинен матипокриття. Обігчеків у різ­нихкраїнахрегулюється законами про чеки і Женевськоюкон­венцією. При обігубанківського чека не вказується, кому або за чиїм наказом необхідноплатити, тобто ставиться тількина­пис — індосамент. Чек може бути переданийіншійособі. Таким чином, на обліковому ринку обертається велика кіль­кістькороткостроковихціннихпаперів, основнірисияких — це велика ліквідність і мобільність.

• 
  Слайд 33
  

  . 4. Міжбанківський ринок та операції, що здійснюються на міжбанківському ринку

  Важливу роль у забезпеченнінормальних умов функціо­нування грошового ринку відіграєміжбанківськийринок. Його роль визначаєтьсятим, щоміжбанківськийринок: => є об'єктом державного регулювання; =>служить механізмомвпливудержавнихорганів на діяльністькомерційнихбанків, стан грошово-кредитної і валютноїсистеми і безпосередньо на економіку в цілому;=> є важливоюскладовоюфінансового ринку.Міжбанківськийринок —цечастина ринку позиковихкапіталів (грошового ринку), де тимчасововільнігрошовіресурсикредитнихінститутівзалучаються і розміщуються банками між собою переважно у формікороткостроковихміжбанківськихдепозитів на короткітерміни.

• 
  Слайд 34
  

  Найбільшпоширенітермінидепозитів — 1, 3, 6 місяців, граничні — від одного дня до 2 років. Коштиміжбанківського ринку використовуютьсякомерційними банками не лише для короткострокових, але й середньострокових та довгостроковихактивнихоперацій, регулюваннябалансів, виконаннявимогцентральнихбанків. Відсоткові ставки враховуютьвитратикомерційнихбанків, кредитнийризик, співвідношенняпопиту і пропозиції, кон'юнктуру ринку та іншіфактори і є базовими при розрахункувідсоткових ставок по інших, більшдовгострокових кредитах, на національному і міжнародних ринках позиковихкапіталів. Міжбанківськідепозитипов'язані з активнимидепозитнимиопераціямибанків, тобтовкладеннямтимчасововільнихкоштів одних банків у іншікредитні установи, у тому числіЦентральний банк. Внесеннядепозитівкомерційними банками у Центральний банк у межах обов'язковихрезервів є одним ізметодіврегулюваннясукупного грошового обігукраїни. Відповідно до чинного законодавства, в Українікомерційні банки мають право на одержаннявід НБУ, як банку останньоїінстанції, кредитів через кредитніаукціони, ломбардніоперації, переобліквекселів на умовахдвосторонніхугод.

• 
  Слайд 35
  

  Міжбанківськікредити — одне з основнихджерелформуваннябанківськихкредитів. Одержаннякредитів в інших банках даєможливістьбанківськимустановампоповнювативласнікредитніресурси. При надлишкуресурсів банк розміщуєїх на міжбанківському ринку, при нестачі — купує на ринку. На практицівикористовуютьсятакіосновнірізновидиміжбанківського кредиту: => овердрафт за кореспондентськимирахунками: на відповідномурахункуобліковуютьсясумидебетових (кредито-вих) залишків на кореспондентськихрахункахбанків на кі­нецьопераційного дня; овернайт — надані (отримані) іншим банком; надають­ся на термін не більше одного операційного дня, використо­вується для завершеннярозрахунків поточного дня; => операції РЕПО — пов'язані з купівлеюціннихпаперів на певнийперіод з умовоюзворотногоїхвикупу за заздале­гідьобумовленоюціноюабо з умовоюбезвідкличноїгарантіїпогашення у разі, якщотерміноперації РЕПО збігаєтьсяізтерміномпогашенняціннихпаперів. => «короткігроші» — короткостроковіміжбанківськікре­дити, щовидаються на термінвід одного дня до двохтижнів, переважають на кредитному ринку.

• 
  Слайд 36
  

  Однією з найпоширеніших форм господарськоївзаємодіїкредитнихорганізацій єміжбанківськіпозики.Поточна став­ка з міжбанківськихкредитів — найважливіший фактор, щовизначаєобліковуполітику конкретного комерційного банку з іншихвидівкредитів. Конкретна величина цієї ставки за­лежитьвід Центрального банку, який є активнимучасником і прямим координатором ринку міжбанківськихкредитів. Відсутністьрегулювання на ньомуможевикликати кризу міжбанківськихплатежів. В Українісуб'єктамиміжбанківського ринку є комерційні банки, яківиступають у роліфінансовихпосередників при перерозподілікоштів і здійсненніплатежів на фінансовому ринку. НБУ проводить операції з рефінансуваннякомерцій­нихбанків. Кредитніресурсинадаються у виглядіпрямих і ломбарднихкредитів, переоблікувекселів і проведеннякре­дитнихаукціонів. Ціопераціїпроводятьсятоді, коли комер­ційні банки зазнаютьтруднощів і не можуть у короткий час залучитиресурсів з іншихджерел. НБУ відіграє роль кредито­ра останньоїінстанції. Такікредитикороткострокові, вида­ютьсяпідвисоківідсотки і потребуютьзабезпечення заставою.

• 
  Слайд 37
  

  Комерційні банки, як економічнонезалежнікредитніін­ститути, самостійновстановлюютьрівеньвідсоткової ставки за міжбанківськими кредитами залежновідпопиту і пропо­зиції на міжбанківському ринку та рівняоблікової ставки. Кредитнівідносиниміжкомерційними банками визнача­ються на договірних засадах шляхом укладаннякредитнихугодізвизначенням прав і обов'язківсторін і відповіднимоформленням прав ізміжбанківськихкредитів. Наданняміж­банківського кредиту супроводжуєтьсявідкриттямрахунківвідповідно до плану рахунківбухгалтерськогооблікубанків України. Спірніпитаннявирішуються за законом або через третейський суд. Комерційні банки одержуютькредити в НБУ у форміпе­реобліку і перезаставиціннихпаперів, а також у результатікупівлівільнихкредитнихресурсів на міжбанківському рин­ку (у першу чергу, у того ж НБУ). Загальнийобсягміжбан­ківськихкредитівобмежуєтьсядворазовимрозміромвласнихресурсів банку. У такийспосібкомерційні банки розв'язуютьтактичніпроблеми, пов'язані з поточнимиопераціями.

• 
  Слайд 38
  

  Банки проводятьоперації на міжбанківському ринку через пасивніоперації, одержуючи доступ до кредитнихресурсів для швидкогопідвищеннярівняліквідності. Цейриноктра­диційно є джерелом таких ресурсів. Комерційні банки повин­нівикористовуватиїх за призначенням, інакшецепризводить до кризидовіри і занепаду ринку. Для банківкредити є термі­новимизобов'язаннями. Ценайдорожчіресурси, але прибут­ковістьвідопераційіз ними не дуже велика. За законодавст­вомУкраїни банки можутьбратикредити на міжбанківському ринку під заставу державнихціннихпаперів, щозанесені до ломбардного списку НБУ. З 1995 року в Україніувійшли в обігоблігаціївнутрішньоїдержавноїпозики і внутрішніхмісцевихпозик. НБУ дозволив ломбарднікредитикомерцій­нихбанківпідїхнєзабезпечення (сума таких кредитів не по­винна перевищувати 75 % номінальноївартості портфеля ціннихпаперів банку). Строк користуванняломбардним кре­дитом становив 10 днів. Плата за ломбардний кредит встано­влюваласярішеннямПравління НБУ і булавищою за обліко­ву ставку. З першоїполовини 1998 року у зв'язку з різкимзменшеннямобсягів ринку державнихціннихпаперів у такійформіломбардний кредит практично не надавався.

• 
  Слайд 39
  

  Ломбардний кредит — кредит, щонадається НБУ комер­ційному банку іиляхомрефінансуванняпід заставу державнихціннихпаперів, золотовалютнихзапасів та іншихцінностей, список якихзатверджуєтьсяПравлінням НБУ і які є власніс­тюкомерційного банку та обліковуються на йогобалансі. Проведенняоперацій на міжбанківському ринку впливає на платоспроможністькомерційнихбанків через можливістьрефінансування в НБУ. Ресурсиміжбанківського ринку нале­жать до сферизабезпеченняліквідностікомерційнихбанків, якщорозглядатицюліквідність як потіккоштів з урахуваннямможливості банку одержати кредит на міжбанківському рин­ку і забезпечитинадходженняготівкивідопераційноїдіяль­ності. Нестачаліквіднихкоштівпідштовхуєкомерційні банки до операцій на міжбанківському ринку і встановленнянормиліквідності на звітну дату.

• 
  Слайд 40
  

  О Грошовийринок — цеособливий сектор фінансово­го ринку, на якомуздійснюютьсякупівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар. Важливу роль на ринку відіграєпозичковий процент, якийвиступаєважливимелементомусієїгрошово-кредитноїполітикидержави, яка через НБУ визначає та регу­люєйогорівень. Основнимиінструментами грошового ринку є короткостроковіцінніпапери, грошовісурогати з терміномдії до одного року. Грошовийринокхарактеризуєтьсявисо­коюліквідністюфінансовихактивів, щообертаються на ньо­му, ефективнимвикористаннямтимчасововільнихкоштів, відносно простою системою ціноутворення; на ринку здійс­нюєтьсянакопичення, оборот, розподіл і перерозподіл гро­шового капіталуміж сферами національноїекономіки. Дер­жава використовуєресурси ринку для фінансуваннясвоїхвидатків і покриття бюджетного дефіциту. Церинок з най­меншимрівнемфінансовогоризику. Основнимисуб'єктами грошового ринку є кредитори, позичальники і фінансовіпо­середники.