Презентация на тему "Презентаціяна тему:“ Громадянські права і свободи людини ”"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Презентаціяна тему:“ Громадянські права і свободи людини ”

  Учнів 5(9) – В класу Гімназії №3 Семенюка Владислава, Єфіменка Дениса, Орішечок Анастасії

• 
  Слайд 2

  Зміст

  Громадянські права 2. Загальнадекларація прав людини 3. Конвенція про захист прав людиниіосновоположних свобод 4. Європейський суд з прав людини

• 
  Слайд 3

  1. Громадські права

  Громадянські права — права та свободи, якізахищають особу віднесправедливостіз боку уряду йдержави та забезпечуютьможливістьбрати участь в громадянськомуйполітичномужиттісуспільства.

• 
  Слайд 4
  

  Громадянські права — права та свободи, якізахищають особу віднесправедливостіз боку уряду йдержави та забезпечуютьможливістьбрати участь в громадянськомуйполітичномужиттісуспільства.

• 
  Слайд 5
  

  Ідеягромадянських прав виростаєвідтрадиційноговизнанняправлюдини (таких як рівність перед законом, свобода слова ісовісті) до утвердження прав політичних (приміром права голосу на виборах) та соціальних (охороназдоров'я, пенсійнезабезпеченнятощо). Права́ люди́ни— права та свободи, якікожналюдинамаєвиключно на тійпідставі, що вона єлюдиною, іякі, таким чином єоднаковими для всіх людей.

• 
  Слайд 6
  

  Будь-якіобмеженнягромадянських прав за ознакамистаті, расової, класовоїчирелігійноїприналежностірозцінюються як порушення статусу громадянина, щосуперечитьідеаламдемократії. У правовому суспільствірозв'язаннясуперечок, щовиникають у зв'язкуіз проблемою громадянських прав, є прерогативою суду іздійснюється на засадах конституційноїзаконності.

• 
  Слайд 7

  2. Загальна декларація прав людини

  Зага́льнадеклара́ція прав люди́ни— рішенняГенеральноїАсамблеї ООН, прийняте у 1948 році, яке єнайбільшавторитетнимджереломміжнародних норм щодо прав людини.Загальнадекларація разом зМіжнародними пактами про права людиниінодіпозначається як МіжнароднийБілль про права людини.

• 
  Слайд 8
  

  «Загальнадекларація прав людини» булаприйнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 в паризькомупалаціШайо. Вона прекладенапринаймні 375 мовамийдіалектамимов. Деклараціябула прямим наслідкомдосвідуДругоїсвітовоївійниівпершесформулювалаті права, які повинна матикожналюдина.Вона складаєтьсяз 30 статей, змістякихбув уточнений ірозвинутий через інститутиміжнароднихугод, регіональних та національнихконституційтазаконів. «МіжнароднийБілль про права людини» бувприйнятий Генеральною Асамблеєю в 1966 післязатвердженнядвохМіжнароднихпактів: «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права».

• 
  Слайд 9

  А) Історіязагальноїдекларації прав людини

  ЄвропейськіфілософиепохиПросвітництварозвинулитеорію природного права, підвпливомякоїбулисформульованітакідокументи, як англійськийБілль про права 1689, американськийБілль про права та французькаДекларація прав людиниігромадянина. Під час Другоїсвітовоївійни потреба в прийняттіміжнародногобіллящодо прав людини. У своємузвертанні до нації 1941 президент США Франклін Рузвельт закликав до захисту того, щовін назвав істотнимичотирма свободами: свободи слова, свободисовісті, свободивід страху та свободивідзлиднів.Цядеклараціявідображалапереконання початку 1940-их, за якимизахист прав людини повинен бувстатиумовоюмирнихугодпіслязакінченнявійни. Статут ООН підтвердиввіру в фундаментальні права, гідністьіцінністьлюдськоїістотиізобов'язавусіхчленів ООН забезпечитиповагуйдотриманнялюдських прав та основних свобод для всіх без розрізненнящодораси, статі, мовичирелігії. Коли післяДругоїсвітовоївійнизлочиниНацистськоїНімеччини стали відомимисвітовійгромадськості, склався консенсус щодо того, що Статут ООН недостатньоючітковизначає права, про якійдемова. Виникла потреба прийняттязагальноїдекларації, яка б уточнила перелік прав людини, щодоякихдіяли б положення Статуту ООН. Концепція

• 
  Слайд 10
  

  За дорученням генерального секретаря ООН підготовку проекту Декларації очолив канадець Джон Петерс Гамфрі. Незадовго до того він був призначений директором Відділу прав людини ООН. Для роботи над підготовкою документу, що спочатку мислився як міжнародний білль про права була утворена комісія з прав людини. Членство в комісії за задумом повинно було представляти все людство. До комісії увійшли представники Австралії, Бельгії, Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки, Чилі, Китайської Республіки, Куби, Єгипту, Франції, Індії, Ірану, Лівану, Панами, Філіппін, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу, Уругваю та Югославії. Підготовка проекту

• 
  Слайд 11
  

  Загальна декларація прав людини була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 з 40 голосами «за». Голосів «проти» не було, а 8 делегацій утрималися: Білоруська РСР, Чехословаччина, Польща, Українська РСР, Радянський Союз, Югославія, Південна Африка та Саудівська Аравія). За декларацію проголосували: Афганістан, Аргентина, Австралія, Бельгія, Болівія, Бразилія, Бірма, Канада, Чилі, Китай, Колумбія, Куба, Данія, Домініканська Республіка, Еквадор, Єгипет, Сальвадор, Ефіопія, Франція, Греція, Гватемала, Гаїті, Ісландія, Індія, Іран, Ірак, Ліван, Ліберія, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Нікарагуа, Норвегія, Пакистан, Панама, Парагвай, Перу, Філіппіни, Таїланд, Швеція, Сирія, Туреччина, Сполучене Королівство, Сполучені Штати Америки, Уругвай і Венесуела. Незважаючи на значну роль канадця Джона Гамфрі в підготовці Декларації, канадський уряд спочатку утримався при голосуванні за прийняття проекту, однак проголосував за остаточний варіант. 9 грудня громадянин світу Ґеррі Девіс та його «Рада солідарності» зібрала на Зимовому велодромі 20 тис. парижан. «Рада солідарності» закликала до створення світового уряду, внаслідок чого країни комуністичного блоку утрималися при голосуванні, а не проголосували «проти». Прийняття

• 
  Слайд 12

  Б) Структура загальної декларації прав людини

  Структуру «Загальної декларації» запропонував Рене Кассен у другому варіанті проекту. Кассен працював із першим варіантом, підготовленим Джоном Гамфрі. На організацію документу вплинув Кодекс Наполеона. Вона починалася із преамбули, де були окреслені загальні засади. Кассен порівнював Декларацію з портиком грецького храму із фундаментом, східцями, чотирма колонами і фронтоном. Статті 1 та 2 закладають фундамент, наголошуючи на принципах гідності, свободи, рівності й братерства. Сім абзаців преамбули проголошують причини виголошення «Декларації» і є сходинками до неї. Основний текст «Декларації» формує чотири колони. Перша колона (статті 3-11) проголошує права індивіда, такі як право на життя і заборону рабства. Друга колона (статті 12-17) проголошує права індивіда в громадянському й політичному суспільстві. Третя колона (статті 18-21) проголошує духовні, публічні й політичні свободи, такі як свободу віросповідання й свободу асоціацій. Четверта колона (статті 22-27) визначає соціальні, економічні й культурні права. За моделлю Кассена останні три статті Декларації утворюють фронтон, що зв'язує всю структуру в одне ціле. Ці статті присвячені обов'язками індивіда перед суспільством і накладає заборону зловживання правами на шкоду тій меті, яку заклала в них Організація Об'єднаних націй.

• 
  Слайд 13

  3.Конвенція про захист прав людиниіосновоположних свобод

  Конвенція про захист прав людиниіосновоположних свобод прийнятаз метою додержаннякраїнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїйтериторії прав та основоположних свобод людини. Конвенціябула учинена в Римі 4 листопада 1950 року та вступила в силу в 1953 роціанглійськоюіфранцузькоюмовами, обидватекстиКонвенціїєоднаковоавтентичними, коженіснуєлише в одному примірнику, ізберігається в архіві Ради Європи. Генеральнийсекретар Ради ЄвропинадсилаєзасвідченікопіїКонвенціїкожнійкраїні, що до неїприєднується.

• 
  Слайд 14

  Права, якізахищаютьсяКонвенцією:

• 
  Слайд 15
  
• 
  Слайд 16

  4. Європейський суд з прав людини

  Європейський суд з прав людини — організація, створена для контролю та дотриманням прав і свобод людини і громадянина, закріплених в Європейській конвенції з прав людини, яка була ратифікована в 1953 році.

• 
  Слайд 17

  Склад Суду

  У статті 20 Конвенціївизначаєтьсякількістьсуддів Суду, яка відповідаєкількостіВисокихДоговірнихСторінКонвенції. Судді, якізасідають у Судіусвоїйособистійякості, повиннівідповідати таким критеріям: Суддіповиннімативисокіморальніякості, а такожматикваліфікацію, необхідну для призначення на високусудову посаду, чи бути юристами звизнаним авторитетом. Упродовж строку своїхповноваженьсудді не можутьзайматисяніякоюдіяльністю, щоє «несумісноюзїхньоюнезалежністю, безсторонністюабовимогамивиконанняпосадовихобов’язків на постійнійоснові». Усіпитання, яківиникають у зв’язкуіззастосуваннямцього пункту, вирішуються Судом. Парламентськаасамблея Ради Європиобираєсуддів до Європейського суду строком на шістьроків. Суддіможуть бути переобрані. Суддяможе бути звільненийз посади, якщорішення про йогоневідповідністьвстановленимвимогам буде ухваленаіншимисуддямибільшістю у двітретиниголосів (стаття 24).

• 
  Слайд 18

  Структура іюрисдикція Суду

  Стаття 27 Конвенціїпередбачаєстворення в межах Суду трьохрізнихтипіворганів: комісій, палат іВеликоїпалати. Комісія, до складу якої входить три судді, можевизнатинеприйнятноюабовилучитизреєстру справ індивідуальнузаяву, якщотакаухваламоже бути винесена без додатковоговивчення. Кожнатакаухвалає остаточною і особа, щозвернуласьіззаявою, не можевимагатиїї перегляду. В палатах, на другому рівніорганізаційноїструктури Суду, здійснюєтьсябільшачастинайогороботи. До складу палат входятьсімсуддів, включаючий члена палати за посадою — суддю, якогобулообрановідзаінтересованоїдержави-учасниці, або особу, яка призначається для участі в засіданняхвразівідсутності такого судді. Окрімствореннякомісій, про якійшлосьвище, палата приймаєухвалищодоприйнятності та сутіміждержавнихііндивідуальнихзаяв, які не буливизнанінеприйнятними у комісіях. Як правило, палата приймаєрішеннящодоприйнятностіокремовідрішення по суті. Велика палата — третійрівень, на якомуздійснюється робота Суду. До складу Великоїпалативходятьсімнадцятьсуддів. Окрім члена Великоїпалати за посадою, якийзасідає на тих же умовах, щовизначаються по відношенню до члена палати за посадою, пункт 3 статті 27 такожзараховує до складу Великоїпалати Голову Суду, заступниківГолови, голів палат та іншихсуддів, яківизначаютьсявідповідно до регламенту Суду.

• 
  Слайд 19
  

  Велика палата вповноважена розглядати лише ті справи, які були передані до неї і лише в трьох випадках. Відповідно до статті 30, палата може відмовитись від своєї юрисдикції на користь Великої палати за таких обставин:

• 
  Слайд 20

  Реформа

  В результаті росту обізнаностієвропейцівзїхніми правами згідноізКонвенцією, Суд став жертвою власногоуспіху. Необхідно до 5 років для того, щобпочатирозглядатидеякісправи; утвориласязначначергазі справ. Наприклад, згідноізІнформаційнимбюлетенемз прав людини (видається Радою Європи), в періодміж 1 листопада 2003 та 29 лютого 2004 Суд розглядав 7315 справ, зяких 6255 буловизнанонеприйнятними. Керуючись принципом «справедливістьіззатримкою — жодноїсправедливості», Рада Європи створила робочугрупу для пошукушляхівпокращенняефективності Суду. Результатом цієїроботи стали поправки до Європейськоїконвенціїз прав людини — Протокол №14.

• 
  Слайд 21
  

  Цей новий протокол, щовимагаєзагальноїратифікаціївсіма державами-членами Ради Європи для вступуйого в силу, запроваджує ряд змін: