Содержание
-
Шкільний театр, зв’язокізвикладаннямпоетики та риторики, народнийляльковий театр вертепи.
~>зародження театру; ~> вертепнаскринька~> тематика вистав; ~>місцяпроведеннявертепних; ~> значеннявертепного театру;
-
Основою українського театру стали народніігри й обряди , в яких драматична діяпоєднувалася з діалогами ,співами , танцями , перерядженнямтощо. Театралізованівидовищавлаштовувалися на міських майданах і ярмарках , де збиралибагатоглядачівсеред селян , міщан , козаків , шляхти. В Острозькійшколі , Київськомуколегіуму ,братських школах влаштовувалисясвоїтеатралізованівистави – так званішкільнідрами. Ставилисядраматичні твори на релігійніабоміфологічні теми. Акторамивиступализдебільшогоучні й студенти. Серед таких виставбуливідомі на той час драминевідомихавторів – «Слово про збурення пекла» , «Трагедіяруська» , а також «Роздуми про муки Христа ,спасителя нашого» Іоаникія Волковича .В антрактах драм ставилисякомедійніінтермедії (п’єси- всавки ) на побутові теми.
-
Українськавертепна драма складалася з двохчастин: релігійної та інтермедійної з національно-побутовимиелементами. Починаласявиставарелігійноючастиною, яка відбувалася на горішнійсцені. Тут чергувалисяепізодинародженняІсусаХреста, поклонінняпастухів, винищеннянемовлят царем Іродом і йогосмерті. Потімдійство переходило на нижню сцену, де розігрувалисякомічні народно – побутові сценки з реального життя. СередперсонажівнайпопулярнішимибулиЗапорожець, Циган, Москаль, Шинкарка, Баба та інші. Персонажірозмовляли народною українськоюмовою, буливдягнені в українськінаціональнікостюми. Вертепна драма збагачуваласянароднимипіснями, обрядами, іграми.
-
У той час виник і вертеп – ляльковий театр .Цестаровиннийукраїнськийнароднийляльковий театр. В Українівідомийіз ХVІІ ст., поширився у ХVII-XVIII ст . Виставивідбувалися у скриньці (шопці), що мала вигляддвоповерховогобудиночкаабо церкви . Вертепник ,пересуваючи на дротиках дерев’яні ляльки й змінюючивідповідно голос ,говорив за кожнудійову особу. Виконавцямизазвичайбулимандрівнідякиабовихованцішкіл в т.пКиєво –Могилянськоїколегії ,якіпід час канікулрозходилися по Україні в пошукахзасобів до існування . Авторами й виконавцямивертепних драм булишколярі та студентиКиєво – Могилянськоїакадемії, які, не маючикоштів на навчання, тимчасово переставали навчатись. У п’єсах для вертепу вони зазвичайвикористовувализнання, набуті в школах. Отож вертеп мавбагатоспільногозішкільною драмою. Вертепна драма складалася з двохчастин: драми про Ірода, писаної книжною українськоюмовою, та інтермедійної – кількохінтермедійних сцен живою українськоюмовою. Збагачувалася вона народнимипіснями, обрядами, іграми. У другій, інтермедійнійдіїрозігрувалиськомічні сценки та діалоги з українськогожиття, виконувалисьнародніпісні й танці, грали «троїстімузики». Наприкінціз’являвсяголовний герой – народнийзахисниксміливийЗапорожець. Цю ляльку робиливищою за всіінші й одягали в яскравийукраїнський костюм. Запорожецьусіхперемагав і співаврішучуепічнупісню «Та не буде лучче, та не буде краще, як у нас та на Україні». Поляки танцюваликраков’як, російський солдат ,«москаль»,- камаринську, українціДід і Баба співали «Ой під вишнею, під черешнею» і танцювализапальнийкозачок. У такийспосібмузикаемоційнопідсилюваланаціональнусвоєрідністьобразів.
-
-
Відомо, щостуденти-мандрівники ходили під час Різдвяних свят із вертепом селами й хуторами, відвідувалипанськісадиби й козацькіоселі, заробляючисобі на хліб. Вертепнадрама стала улюбленимвидовищем широких кіл народу, предтечею демократичного театру. На Галичині, Буковині й Закарпаттінабувпопулярності так званий живий вертеп, в якомузамістьляльокграли люди - актори.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.