Содержание
-
Створення держави Ізраїль. Близькосхідна проблема
-
Створення держави Ізраїль
Процес створення сучасного Ізраїлю почався з появи руху політичного сіонізму в 1897 році і завершився вже після проголошення 14 травня 1948 року Декларації незалежності та перемогою в війні за незалежність до середини 1949 року
-
Історичні передумови
Серед євреїв, що жили в діаспорі завжди було сильне прагнення повернутись до Сіону. Перша хвиля еміграції відома як “перша алія” почалась в 1881 році, коли євреї були змушені рятуватись втечею від погромів в Східній Європі
-
Політика сіонізму.
Сіонізм -рух який виступав проти дискримінації і гноблення, приниження і погромів євреїв. Засновником політичного сіонізму вважається Теодор Герцль. В 1896 році Герцль опублікував свою книгу «Єврейська держава», в якій виклав своє бачення майбутнього єврейської держави.
-
«Базельська програма»
В 1897 році Герцль керував першим Світовим єврейським конгресом в Базелі, де була заснована Всесвітня сіоністська організація (ВСО).«Базельська програма», що визначила мета міжнародного сіонізму як створення «притулку» для єврейського народу в Палестині, стала першою історичною віхою ізраїльської державності. Значення «Базельської програми» була в тому, що вона фактично поставила крапку в дискусії про місцезнаходження майбутнього єврейської держави, а саме в Палестині
-
Декларація Бальфура
Важливою подією в боротьбі євреїв за створення власної держави стала так звана Декларація Бальфура. Якщо до початку Першої світової війнибагато сіоністів орієнтувалися на Туреччину і Німеччину, то до 1915 — 1916 років неформальний політичний центр сіонізму перемістився в Великобританію.
-
2 листопада 1917 року секретар закордонних справ Великобританії Артур Бальфур направив офіційний лист лордові Уолтеру Ротшильду, представнику британської єврейської громади, для передачі Сіоністської федерації Великобританії. У ньому стверджувалося, що Британія «дивиться позитивно на заснування в Палестині національного дому для єврейського народу». У відповідь на підтримку Великобританією створення «єврейського дому» в Палестині, єврейські добровольці-сіоністи сформували «Єврейський легіон», який надав британським військам допомогу в завоюванні Палестини. У лютому 1918 року про свою згоду з «Декларацією» заявила Франція, 9 травня — Італія, 31 серпня того ж року її схвалив президент США Вільсон, а потім,30 червня 1922 року, конгрес США.
-
План ООН по розділу Палестини
В 1947 році британський уряд заявив про своє бажання відмовитися від мандата на Палестину, аргументуючи це тим, що воно не здатне знайти прийнятне рішення для арабів і євреїв. ООН 29 листопада 1947 року прийняла план розділу Палестини Згідно з цим планом Єрусалим мав стати міжнародним містом під управлінням ООН, щоб не допустити конфлікту за його статусу.
-
Проголошення незалежності і визнання Єврейської держави
Прийняття ООН плану розділу Палестини викликало різку негативну реакцію як палестинських арабів, так і в цілому в арабському світі. Сутички між єврейськими і арабськими збройними формуваннями стали переростати в повномасштабні військові зіткнення і британська влада не в змозі були перешкодити цьому. Обидві протиборчі сторони посилено закуповували озброєння і мобілізовували населення. Єврейські і арабські воєнізовані формування прагнули до максимального захоплення території та контролю над комунікаціями, заняття ключових пунктів відразу ж після відходу британських військ. 12 травня 1948 року відбулося історичне засідання Народного правління (тимчасового органу управління ішува) для розгляду заяви держсекретаря США Джорджа Маршалла, в якому він вимагав відкласти проголошення держави і оголосити припинення вогню на 3 місяці Заслухавши думку військових керівників Ісраеля Галілі та Ігаеля Юдіна Народне правління 6 голосами проти 4 за участю 10 з 13 членів прийняло рішення відхилити пропозицію США Єврейська держава була проголошена 14 травня 1948 року в будівлі музею на бульварі Ротшильда в Тель-Авіві , за один день до закінчення британського мандата на Палестину
-
Близькосхідна проблема
Основні етапи конфлікту: Арабо-ізраїльська війна 1947-48 років (Війна за незалежність) Суецька війна 1956 року Шестиденна війна 1967 року Війна на виснаження 1970 року Сирійсько-Йорданська криза (громадянська війна в Йорданії) 1970-1971 років Війна Судного дня (Йом Кіпур) 1973 року Громадянська війна в Лівані (1975-1990) Ірано-Іракська війна 1980-1988 років Ліванська війна 1982 року Конфлікт в південному Лівані 1982-2000 років Перша палестинська інтифада 1987-1993 років Війна в Перській затоці 1990-1991 років Друга палестинська інтифада 2000-2006 років Війна в Іраку 2003-2006 років Ліванська криза 2006 року
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.