Презентация на тему "Фет Афанасий Афанасьевич"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Фет Афанасий Афанасьевич

  «Добровольно иду к неизбежному…»  Портрет роботи І. Рєпіна (1882)

• 
  Слайд 2

  Біографія

  АфанасійАфанасійович Фет народився 23 листопада [5 грудня] 1820 р. в садибі Новоселки, Мценськогоповіту, Орловськоїгубернії.

• 
  Слайд 3
  

  Батько - Йоганн-Петер-Карл-Вільгельм Фет, асесорміського суду Дармштадта. Мати - Шарлотта-Єлизавета Беккер. Вітчим - ШеншинАфанасійНеофитович.  Батькочи не все своєжиттяпровів на військовійслужбі, брав участь у війніз Наполеоном. Афанасійбувйогопозашлюбнимсиномі в чотирнадцятьроків за ухвалоюдуховноїконсисторіїотримавпрізвищесвоєїматеріШарлотти Фет, одночасновтративши право на дворянство. Згодомвіндомігсявідновленнядворянськогозванняі повернув собіпрізвищеШеншин, алелітературнеім'я — Фет — залишилося за ним назавжди. У домі батька Фет прожив до чотирнадцятироків, про щопізнішезізнався: «…сам я ніколи не лину в дитинство».

• 
  Слайд 4
  

  1835 — 1837 — навчавшись в німецькому приватному пансіоні Крюммера в м. Верро (тепер р. Виру, Естонія), Фет починаєписативірші, проявляєінтерес до класичноїфілології. Потім в 1838 році вступив до Московськогоуніверситету, спочатку на юридичний факультет, потім - на історико-філологічне (словесне) відділенняфілософського факультету., там навчався 6 років: 1838-1844 роки.

• 
  Слайд 5
  

  У 1840 році - вихідзбіркивіршів Фета «Лирический пантеон» за участю А. Григор'єва, одного Фета по університету. У 1842 році - публікації в журналах«Москвитянин» і «Отечественные записки». У 1845 році - вступ на військову службу в кірасирськийВійськового ордена полк, стає кавалеристом. У 1846 роційомуприсвоєно перше офіцерськезвання. Обкладинка журналу номер 1 за 1845 р. Обкладинка журналу 1830 р.

• 
  Слайд 6
  

  Щепід час армійськоїслужби на Україні, гостюючи у своїхдрузівБржеських в Березівці, Фет познайомився в сусідньомумаєткузобдарованоюмузиканткоюОленоюЛазич, чий талант справив враженнянавіть на ФеренцаЛіста, щогастролювавтодінаУкраїні. Дівчинабула палкою прихильницеюпоезії Фета, а лірик, у свою чергу, захоплювавсяїї красою імузичнимиздібностями. Взаємнезахопленнянезабаром переросло в глибокепочуття, іздавалося, щоніщо не можеперешкодити молодим людям з'єднатисвоїдолі. 1849 - початок їхньогокохання. Про що говорили Фет іОленаЛазіч у хвилини перших зустрічей в автобіографічнійпоемі «Талисман» Фет докладно описав іродовиймаєток, і «сонные куртины », і атмосферу їхбесід «Мы говорили Бог знает о чем Скучают ли они в своем именье, О сельском лете, о весне, потом О Шиллере, о музыке и пенье…»

• 
  Слайд 7
  

    1850 року загинулаОленаЛазич, коханапоета, якійвінприсвятиввірші «Старые письма», «Ты отстрадала, я ещё страдаю…», «Нет, я не изменил. До старости глубокой…»

• 
  Слайд 8
  
• 
  Слайд 9
  

  1853 — Фета переводять у гвардійський полк під Петербургом. Поет часто буває в Петербурзі, тоді — столиці. Зустрічі Фета зТургенєвим, Некрасовим, Гончаровим та інЗближеннязредакцією журналу «Современник» Иван Александрович Гончаров Николай Алексеевич Некрасов Иван Сергеевич Тургенев

• 
  Слайд 10
  

  1854 — служба в Балтійському Порту описана в його мемуарах «Мои воспоминания» У 1856 роцівийшов указ, згіднозякимзвання дворянина давав лише чин полковника. У Фета бувтепертільки один вихідодружитися на багатійдівчині.

• 
  Слайд 11
  

  Післявиходу нового указу поет взяв річнувідпусткуі на гроші, отримані за свої твори, відправився в подорож по Європі. У 1857 році в Парижівінодружився на дочці вельми заможногомосковськоготорговцячаємМаріїПетрівніБоткіній, яка до того ж була сестрою літературного критика В.П. Боткіна. Про те, що Фет одружився на МаріїБоткінійтількизрозрахунку, красномовносвідчитьрозповідь брата Л.М. Толстого,СергіяМиколайовича. Якось поет прийшоввідвідатийого«они дружески разговорились» іСергійМиколайович запитав Фета «Афанасий Афанасьевич, зачем вы женились на Марии Петровне» Фет почервонів, низьковклонивсяімовчкипішов.

• 
  Слайд 12
  

  У 1858 році поет вийшов у відставкуіоселився в Москві. Мабуть, приданеМаріїПетрівниздалосяйомунедостатнім, івінвирішивпоповнитиотриманий «скринюзчервінцями» гонорарами відсвоєїлітературноїдіяльності. Фет виявлявприголомшливупрацездатність, видаючинеймовірнукількістьновихтворів, якістьякихзалишалобажатикращого. «Фет стоит на опасной дороге, — тривогою писав в 1859 роціДружинін Льву Толстому, — скаредность его одолела. Он уверяет всех, что умирает с голоду и должен писать для денег, не слушает никаких увещаний, сбывает по темным редакциям самые бракованные из своих стихотворений…»

• 
  Слайд 13
  

  Продовжувавписати Фет івірші, в 1863 роцівінвипустивновийзбірник у двохчастинах, який, на відмінувідшвидкорозійшовсязборів 1856 року, залишався, незважаючи на маленький тираж, до кінцяйогожиття в більшійсвоїйчастинінерозпроданим.

• 
  Слайд 14
  

  Господарем-землевласником Фет виявився хорошим, проявивши в цьому, зовсім новому для ньогосправінадзвичайнупрактичнутямущістьівластивійомувинятковіздібності. Він не тількипривівкуплене ним запущене село в належнийвигляд, алеіпридбавмлинікінний завод. Незабаром Фету стали належатище два маєтки, післячоговінзгордістю написав одному зісвоїхколишніхтоваришів-однополчан К. Ф. Ревеліоті «Я был бедняком, офицером, полковым адъютантом, а теперь, слава богу, орловский, курский и воронежский помещик, коннозаводчик и живу в прекрасном имении с великолепной усадьбой и парком. Все это приобрел усиленным трудом, а не мошенничеством» Сусіди-поміщикиставилися до Фета зповагоюі в 1867 роціобралийого на почесну посаду мирового судді, на якійвінзалишавсяпротягом 11 років.

• 
  Слайд 15
  

  1883-1891 - публікаціячотирьохвипусківзбірника «Вечерние огни».

• 
  Слайд 16
  

  Фет не переставав писативірші, навітьнезважаючи на старечі недуги, які все більше почали йогодолати у ньогорізко ослаб зір, загострилася «грудна хвороба», все частішесупроводжуваласянападамизадухиіболісними болями. Але Фет невтомнопрацював, боячись не встигнути, чиненаписати того, що задумав. Фонтан йогопоетичногонатхнення все ще било ключем. Однезйогоостанніхвіршівпочинається словами Полуразрушенный, полужилец могилы… Останнійтвір Фета, щодійшов до нас датоване 23 жовтня 1892. Меншеніж через місяць, 21 листопада, Фет помер від« грудноїхвороби », ускладненоюбронхітом» - так звучала офіційнаверсіясмертіпоета. Але насправді все булоінакше, Фет добровільнокинувсяназустрічсвоїйсмерті, зробившиспробусамогубства. Коли він став наближатися до 90-річного рубежу, то все частішеічастішеміркувавуголос про швидку смерть. Він часто казав дружині «Ты никогда не увидишь, как я умру»

• 
  Слайд 17
  

  21 листопада 1892 поет урочистовипивкелихшампанського, чималоздивувавшицим дружину, а потімзнайшовпривідівідіславїїз дому. Коли МаріяПетрівнапішла, Фет покликав свого секретаря іпродиктував «Не понимаю сознательного приумножения неизбежных страданий. Добровольно иду к неизбежному. 21 ноября, Фет (Шеншин). »

• 
  Слайд 18
  

  Фет вибігзкімнатиікинувся в їдальню. АфанасійАфанасієвичоднією рукою схопився за дверцята кухонного ящика, а іншийпотягнувся до ножа, але так і не зумівйоговзяти. Секретар застала Фета лежачим на підлозі. Нахилившись до нього, вона насилу розібрала в йогонезв'язномушепотітількиодне слово «Добровольно…». Сказавши це, поет втративсвідомістьі через кількахвилин помер.Похоронений в селіКлейменово, родинномумаєткуШеншиних. Вхід до склепу Фета Пам’ятник А.А. Фету в Орлі