Содержание
-
Література і мистецтво XIX століття
-
Літерату́ра пе́ршої полови́ни 19 столі́ття — період в історії літератури від кінця 18 століття до 1860-х років. З соціально-історичного погляду його межами є Велика французька революція (1789—1794) з одного боку та національно-визвольні рухи середини 19 століття з іншого.
-
Вплив науки на літературу
Наукова думка загалом розвивається у напрямку, що визначився наприкінці 18 століття. У різних областях математики та природознавства робляться основоположні відкриття. Численні географічні експедиції не лише допомагають краще пізнати земну кулю, а й сприяють змінам у світогляді людей.Звіти географів, натуралістів, записки мандрівників у перші десятиліття 19 століття стають помітною частиною духовного життя, впливають на вироблення естетичних уявлень.
-
Філософія літератури
На початку періоду у філософії панували ідеалістичні системи, що виникли у руслі німецької класичної філософії, вершиною якої стало вчення Гегеля та розроблений ним діалектичний метод. У наступні десятиліття посилюється вплив матеріалізму. Ще один напрям філософської думки — позитивізм, що склався у 1830-ті роки. Він вважав за достовірне лише те знання, що отримане спеціальними науками. Наприкінці доби виникає марксизм.
-
Різнорідність літератури
Період позначений великою різнорідністю літературної карти світу. На всіх континентах йдуть зовсім різні літературні процеси. Виникає багато нових літератур. Відроджуються літератури, чий розвиток був перерваний іноземним пануванням. У вирішальну стадію формування вступають літератури Латинської Америки, США таКанади. На Ближньому Сході розвиваються місцеві літератури. Найрозвинутіші «старі» літератури Західної Європи — французька, німецька, англійська, італійська — досягають значних вершин. Зокрема, формуються нові літературні напрями романтизму та реалізму.
-
Взаємозв'язок літератур
Саме в цей період з’являється поняття "всесвітня література", що відображає ту взаємну потребу культур у пізнанні та обміні. У цей період ще не можна говорити про всесвітню літературу як єдиний процес, але в цей час відбувся значний поступ на шляху до цього. Зближення літератур багато в чому стало визначатися усвідомленою, цілеспрямованою волею письменників. Посилились і стали частішими контакти літератур, зросла роль перекладів і переробок у світовому художньому процесі. Виникла і можливість засвоєння художніх цінностей, накопичених у різних куточках землі за попередні епохи.
-
Романтизм як напрям у літературі
Романтизм у цю добу широко поширився у літературах Європи, Північної та Південної Америк, Закавказзя. У країнах, де характер молодого суспільства ще недостатньо ясний, і особливо у народів, що звільняються від іноземного поневолення або страждають від тяжкого феодального ладу, романтиків значно більшою мірою цікавить спільна доля, аніж індивідуальна.
-
Ознаки романтизму:
Заперечення раціоналізму; Відмова від суворої нормативності в художній творчості; Культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах.
-
Реалізм як напрям у літературі
Розвиток реалізму у першій половині 19 століття було естетичною подією всесвітнього значення. Він увібрав і переробив реалістичні досягнення попередніх епох, а також романтизму, який розвивався паралельно. Реалізм означав новий етап у критичному осмисленні дійсності.
-
Ознаки реалізму:
правдиве, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей; принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності; характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем; драматизація як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди; вільна побудова творів; перевага епічних, прозових жанрів у літературі; розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.
-
В образотворчому мистецтві XIX ст. на перше місце висувається живопис. У ньому знайшли відображення і класицизм, і романтизм з реалізмом, і декаданс. Провідною країною в художньому житті Європи, як і в літературі, залишалася Франція.
-
Наймасштабнішою фігурою у живописі на рубежі XVIII–XIX ст. був іспанський художник і гравер Ф. Гойя, який повернув живопису своєї країни її минулу велич. Перші великі роботи його просякнуті любов'ю до життя, в них переважають світлі, веселі фарби. Але в 1792 р. Гойя важко захворів (він оглух і майже осліп), що позначилося і на творчості, зробивши її гостро трагічною.
-
Найзначнішим явищем романтизму виявився живопис Ежена Делакруа. У 1824 р. він виставляє в Салоні свою картину «Різня на Хіосі», сюжетом якої послужив справжній епізод визвольної війни грецького народу проти турецьких поневолювачів, які вбили в 1821 р. на цьому острові понад 40 тисяч чоловік.
-
Піднесення реалізму як художнього методу почалося у графіці. Велику роль зіграла тут творчість Оноре Дом'є, чиє мистецтво вважається спорідненим з реалізмом самого О. Бальзака. Дом'є завоював громадське визнання нещадною сатирою на короля-буржуа Луї Філіппа і правлячу буржуазну верхівку Франції. Його карикатури друкувалися в періодичних виданнях і розповсюджувалися окремими відтисками.
-
Позиції реалізму в живописі в середині сторіччя зміцнив Густав Курбе. Навколо його творчості і теоретичних робіт розгорнулися бурхливі суперечки. Так були сприйняті і «Каменярі», і «Похорон в Орнані». Він казав: «Бути спроможним виразити звичаї, ідеї, обличчя епохи… бути не тільки художником, але й людиною, одним словом — творити живе мистецтво — таким є моє завдання»
-
У другій половині XIX ст. центр реалістичного напряму в образотворчому мистецтві перемістився із Франції до Росії. Величезний внесок у нього зробили російські «передвижники». І. Є. Рєпін, В. І. Суриков, В. Г. Перов, О. К. СаврасовІ. І. ШишкінІ., І. Левітан, А. І. Куїнджі збагатили образотворче реалістичне мистецтво психологізмом і поетизацією рідної природи.
-
В останній третині сторіччя на грані реалізму і декадансу з'являється новий напрям — імпресіонізм (від французького «імпресіон» — враження). Імпресіонізм зайняв в історії мистецтва місце, яке дорівнює цілим живописним епохам, хоча сам рух охопив лише 12 років і 8 виставок.
-
Точкою відліку послужила творчість Едварда Мане. Його картини «Сніданок на траві» й «Олімпія» стали подією і вплинули на становлення майбутніх імпресіоністів, але сам художник офіційно до руху не прилучився. За рік до смерті в 1882 р. він написав одну з найбільш довершених своїх картин — Бар «Фолі-Бержер» .
-
Як ансамбль художників, які захищають спільні цілі в мистецтві, імпресіонізм заявив про себе у 1874 р., коли група молодих живописців влаштувала виставку своїх картин в одному з паризьких фотоательє. Група включала в себе Клода Моне, П'єра-Оґюста Ренуара, Каміля Піссарро, Альфреда Сіслея,Едґара Деґа, Берту Морізо. Назва представленого на виставці пейзажу Клода Моне «Враження. Схід сонця» і дало назву творчості цих художників.
-
Презентацію підготувала Лисик Вікторія учениця 9-А класу ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.