Презентация на тему "Психологічні характеристики малої групи. Динамічні процеси в малій групі"

Содержание

• 
  Слайд 1
  

  Психологічні характеристики малої групи. Динамічні процеси в малій групі

  Підготувала старший викладач кафедри соціальної роботи к. псих .н. ВЕНГЕР АННА СЕРГІЇВНА

• 
  Слайд 2
  

  Теоретичні питання. План. 1.Мала група у контексті соціальної психології. 2.Історіядослідженнямалихгруп  3.Основніпідходи та напрями у вивченнімалоїгрупи 4. Види і структурні характеристики малоїгрупи:

• 
  Слайд 3

  Проблемне питання

  ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖАТЬ ДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ В МАЛІЙ ГРУПІ ?

• 
  Слайд 4

  ЛІТЕРАТУРА

  Андреєва Г. М. Социальнаяпсихология. – М.: Аспект Пресс, 1996.– 376 с.Аронсон Э., Уилсон, Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме.– СПб: ПраймЕврознак; М.: Олма-Пресс, 2004.–280 с. Москаленко В.В. Соціальна психологія. Підручник. Видання 2-ге, виправлене та доповнене К: Центр учбової літератури, 2008. – 688с. Орбан – Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Академ видав., 2005. – 448 с. (Альма-матер) Орбан – Лембрик Л.Є. Соціальна психологія: Підручник. У 2 кн.; Соціальна психологія особистості і спілкування. –К. Либідь, 2004. – 576с.  

• 
  Слайд 5

  Мета

  розкрити основні поняття, концепціїта типологію малої групи; поглибити знання про психологічні особливості малої групи

• 
  Слайд 6

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

  Мала група – невелика за чисельністю спільнота, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об’єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування. Структура малоїгрупи – сукупністьзв’язківміж членами групи. Груповадинаміка(грец. dunamicos - сильний) – сукупністьпроцесів, щовідбуваються в малійгрупі і характеризуютьїї з точки зоруруху, розвитку та функціонування. Формальна структура малоїгрупи —взаємини і зв'язкиміжіндивідами в групі, за допомогоюякихздійснюютьсяділовіконтакти, офіційнівідносини, спрямовані на виконаннягруповогозавдання. Неформальна структура малоїгрупи— емоційнозабарвлені  зв'язки, яківідтворюютьнеофіційнівзаєминиміж членами групи.

• 
  Слайд 7

  ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД

  Особлива роль у розвиткупсихологіїмалихгрупналежить К. Левіну, який став основоположником великого науковогонапрямку, широко відомогопідназвою "груповадинаміка". Підйогокерівництвомбулипроведенідослідження Р. Леппіта і Р. Уальта з вивченнягруповоїатмосфери і стилівкерівництва, змінистандартівгруповоїповедінки в процесідискусії та ін К. Левін одним з перших вивчав феномен соціальноївлади (впливу), внутрішньогруповіконфлікти, динамікугруповоїжиття. Друга світовавійна стала переломним моментом у розвиткупсихологіїмалихгруп за кордоном - в цейперіодвиникає практична потреба вивченнязакономірностейгруповоїповедінки і ефективнихприйомівуправліннягрупами.

• 
  Слайд 8

  Головною особливістю соціальної психології К.Левіна

  Головною особливістю соціальної психології К.Левіна є введення поняття «групова динаміка», яке застосовуване як по відношенню до індивідуальної, так і групової поведінки. Згідно з його поглядами, так само, як і індивідуум і його оточення формують психологічне поле, так і група і її оточення формують соціальне поле.

• 
  Слайд 9

  ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД

  У вітчизняній і закордоннійсоціальнійпсихологіїдаютьсявсіляківизначеннямалоїгрупи. Так, Д. Картрайт, А. Зінгер, Т. Ньюкомвказуютьнаступнікритеріївизначення й виділеннямалоїгрупи: частота й тривалістьвзаємодіїміжіндивідами в групі; число складовихїїчленів. Ш. Бюлервідносить до типовихособливостейгрупи: взаємини, взаємовпливиїїчленів, без чогогрупа не існує; визначеністьролей, яківиконуютьокремііндивіди; відокремленнялідерів, щовпливають на інших; спільністьцілей, діяльності й організації; наявністьу членівгрупипочуття "ми", єдностігрупи; згуртованість(ступіньякоїзалежить, з одного боку, відсиливзаємногопритяганняміжїї членами, а з іншого боку – відінтересу, викликаногодіяльністю в групі).

• 
  Слайд 10
  

  Група, відзначають відомі американські психологи М. і К. Шериф, являє собою соціальний союз, наділений такими властивостями, які можуть бути обмірювані й котрі мають значення для поведінки її членів. До цихвластивостей М. і К. Шериф відносять: по-перше, структуру й організацію ("силове" вимірефективностігрупи); по-друге, систему норм, щорегулюютьповедінкучленівгрупи, їхнєвідношення друг до друга й до іншихгруп й їхніхчленів (оціннийвимір того, щопідтримується, захищається, заохочується й затверджується в групі й щотрактується як відхилення). Згідно X. Томе й X. Фегеру,основнаознакагрупи - взаємодіяїїчленів. При цьомувирішальнимикритеріями для виділення "малоїгрупи" вони пропонуютьвважати число комунікативнихактів; частоту й тривалістьвзаємодіїіндивідів у групі. Г. Хоманстакожпідкреслює, що частота взаємодії, йоготривалість і порядок - головні характеристики поняття "мала група".

• 
  Слайд 11

  Є й іншітлумаченняпоняття"мала група", коли воновизначається як:

  а) збори людей, включених у послідовнокоординованудіяльність, свідомоабонесвідомопідлеглузагальної мети, досягненняякої приносить учасникамзадоволення; б) мініатюрнасоціальна система, за допомогоюдослідженняякоїможна прийти до розуміннясоціальноїбудови в цілому; в) життєвийпростірособистості

• 
  Слайд 12

  Стисла характеристика напряміву вивченнімалоїгрупи:

  Діяльніснийпідхід- заснований на принципідіяльності: стратометричнаконцепціягруповоїактивності А. Петровського; програмно – рольовийпідхід у дослідженнінауковогоколективу М. Ярошевського, модель соціально-перцептивнихпроцесів у спільнійдіяльності Г. Андрєєвої. Організаційно-управлінськийпідхід– ґрунтується на уявленні про соціальнуорганізацію та управлінськудіяльність. Численнідослідженнягруп і колективів, маютьяскравовираженийприкладний характер і зорієнтовані на вирішення задач психологічногозабезпечення у сферіпромисловоговиробництва. Параметричнийпідхід– основнаідеяполягає у передбаченні, щопоетапнийрозвитокмалої (контактноїгрупи за Л. Уманським) здійснюєтьсязавдякирозвиткуїїважливихсоціальнопсихологічнихпараметрів. Соціометричнийнапрям– асоціюєтьсяіз Дж. Морено, котрийвиходив з того, що в суспільствіможнавідокремитидвіструктуривідносин: мікроструктуру та макроструктуру.

• 
  Слайд 13

  Стисла характеристика напрямів у вивченнімалоїгрупи:

  Соціологічнийнапрям– базується на експериментальнійдіяльності Е. Мейо, - виокремленнядвох систем стосунків, щоіснують в групі, - формальних і неформальних, а такожуявленнями про роль неформальноїгрупи в задоволенніважливихсоціальних потреб індивіда (у прийнятті, належності до групи). Школа „груповоїдинаміки” – створена К. Левіном. В основу цьогопідходупокладено „теорію поля”, згідно з якоюповедінкалюдинивизначаєтьсявзаємодієюсоціальних і груповихдетермінантів. У працяхпредставниківцьогонапрямубуло представлено весь спектр проблем малоїгрупи: внутрішньогруповіконфлікти, способиухваленнягруповихрішень, груповазгуртованість, керівництво й лідерство, стилікерівництва, груповакомунікація, кооперація та ін. Психоаналітичнийнапрям– теоретичнимджерелом є психоаналіз З. Фрейда де дослідженнягруповихпроцесівбазується на теоретичному узагальненніданихпсихотерапевтичнихаботренінговихгруп: уявлення про групу як інваріантіндивіда з його проблемами, мотивами цілями, котрівін не усвідомлює. Інтеракціоністськийнапрямвиходить з того, щогруповаповедінказумовлюєтьсявзаємодією, активністючленівгрупи та взаєминамиміж ними. Вихідноюпозицієюаналізу є не окремийіндивід, як у психоаналізі, а соціальнийпроцес, якийрозглядається як інтеракція (взаємодія) індивідів у групіабо в суспільстві.

• 
  Слайд 14

  ФЕНОМЕН МАЛОЇ ГРУПИ

  Феномен малої групи безпосередньо стосується індивіда. Саме в малій групі відбувається формування людини як особистості, індивідуальності, набуття нею досвіду соціальної взаємодії, реалізується її вплив на процеси в різних ситуаціях соціуму.

• 
  Слайд 15
  

  Сутнісні ознаки малої групи. Можна посилатись на різні визначення малої групи, до вашої уваги: П. Сорокін визначає малу групу як «сукупність індивідів, які знаходяться у психічній взаємодії один з одним» Ф. Олпорт як « сукупність ідеалів, уявлень і навичок, що повторюються в кожній індивідуальній свідомості і існують тільки в цих свідомостях» Дж. Тернер визначає малу групу « як зібрання індивідів, які поділяють соціальну категоризацію себе і діють на її основі»

• 
  Слайд 16

  УКРАЇНСЬКІ СОЦІАЛЬНІ ПСИХОЛОГИ ДОТРИМУЮТСЯ ВИЗНАЧЕННЯ МАЛОЇ ГРУПИ

  Неможливо уявити собі визначення, яке б влаштувало всіх без винятку. Г.М. Андрєєва запропонувала визначення малої групи як нечисельної за своїм складом групи, члени якої об’єднані загальною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистісному контакті, що є основою для виникнення групових норм, процесів і міжособистісних стосунків. Такого ж напрямку у визначенні малої групи дотримуються українські соціальні психологи, визначаючи «малу соціальну групу як кількісно невелику групу, де люди об’єднані спільною діяльністю. Безпосередньо контактують один з одним, мають спільну мету та інтереси, які визначають певну організацію, тривалість існування та деяку однорідність поведінки її членів (М.Н.Корнєв, А.Б. Коваленко)

• 
  Слайд 17
  

  Соціально-психологічна наука, вивчаючи феномен міжособистісних відносин, почала досліджувати і групові взаємини. З часом їїпошуковийінтересзосередився на таких аспектах груповогожиття:

  — сприймання членами групиокремихіндивідів і групизагалом; — груповіцілі; — безпосередністьвзаємин; — частота і тривалістьвзаємодіїміж членами групи; — мотиваціяпредставниківгрупи; — структурні характеристики групи; — тривалістьіснуваннягрупи; — особливостіспілкування без посередників; — спільнадіяльність.

• 
  Слайд 18
  

  Механізмигруповоїдинамікизабезпечуютьзбалансованістьміж силами розвитку і стабілізації. За одним ізпідходів до психологічнихмеханізмівгруповоїдинамікизараховують:

  - ідіосинкразійний (грец. idios – особливий, незвичний і synkrasis - змішування) кредит лідера. Феномен «ідіосинкразійного кредиту» є своєріднимдозволомгрупи на поведінку, яка відхиляєтьсявідгрупових норм. Передусімйогонадаютьсуб’єкту з високим статусом у групі, оскількивважається, щовінбільше, ніжінші, орієнтується на групу, впроваджуєінновації, найкомпетентніший. - розв’язаннявнутрішньогруповихсуперечностей. Внутрішньогруповийконфлікт є потенційноюможливістюпросуваннягрупи до вищихрівнів і сприяєрозвиткугрупи для конструктивного розв’язаннясуперечностей; - психологічнийобмін. Полягає у наданнігрупоюбільшвисокогопсихологічного статусу індивідам, котрізробиливагомийвнесок в їїжиттєдіяльність. Різновидипсихологічногообміну є цінніснийобмін. Відповіднокориснідії, адресовані як окремим членам, так і групіпозначаютьпоняттям «цінніснийвнесокіндивіда». У процесігруповогофункціонування активна участь індивіда (індивідів) у досягненнігруповоїцілі, реалізаціїгруповихцінностей «обмінюється» на високийгруповий статус.

• 
  Слайд 19
  

  Класифікаціямалихгруп Переважнабільшістьзакордоннихсоціопсихологівосновнихознак "малоїгрупи" вважаютьбезпосередність контакту, особистий ("віч-на-віч") характер спілкуванняміжїї членами. Відповідно до цієїознаки, як зауважує Л.П. Буєва, і прийнятакласифікаціягруп на: первинні(у них відбуваютьсябезпосередніконтакти); вторинні(члени групи не зв'язаніінтимністювідносин); офіційні(породженоюофіційною структурою громадськоїорганізації); неофіційні(груписпілкування). При подальшійкласифікаціїгрупураховуютьсянаступніфактори: число членів у групі (щодозволяєвиділятивеликі і малігрупи); ступіньпідпорядкованостіособистості; тип контролю за груповоюдіяльністю; характер комунікацій у групі і т д.

• 
  Слайд 20

  Класифікація малих груп

  Американськийсоціальний психолог Е. Росс виявляє в суспільствінаступнігрупи: випадкові(маси, громадськість); природні(родина); групи, щоґрунтуються на психологічнійподобі (класи, партії, секти й т.п.); групи, щоґрунтуються на спільностіінтересів (держави, торговельнісоюзи). У роботах Ш. Бюлерагрупипідрозділяються на: природній штучні (створеніізприродних потреб і по "розрахунку"); формальніі неформальні (головне розходженняяких - в організаціївлади й типікерівництва); організованій неорганізовані.

• 
  Слайд 21

  КЛАСИФІКАЦІЯ МАЛОЇ ГРУПИ

  Свою класифікаціюгруп - по їхнійролі й місцю в структурісуспільствапропонує В. А. Гаврилов. Вінвиділяє: малісоціально-економічнігрупи людей, особистовзаємодіючих у сферіпраці, малітрудовіколективи; малісоціально-політичнігрупи людей, якіпредставляють в данійорганізаціїінтересипевнихсоціополітичнихінститутів, якіфункціонують у рамках аматорські (самодіяльні) малігрупи, щоіснуютьпереважно в сферідозвілля; малівіковігрупи, створені на основівідомогозбігу умов життя, потреб, звичок, інтересів і т.п.; групи, засновані на приналежності до певного полу (жіночі, чоловічі); територіально-побутовігрупи людей, об'єднаних за місцемпроживання й спільномувикористаннюнавколишньогоїхньогоматеріально-технічногосередовища.

• 
  Слайд 22

  СФЕРИ АКТИВНОСТІ ІНДИВІДІВ У МАІЙ ГРУПІ

• 
  Слайд 23

  ОЗНАКИ МАЛОЇ ГРУПИ

  Мала групарозвивається на основіспільної мети, яка породжуєспільнудіяльність, спільніцінності і способивзаємодії, а також за безпосереднього контакту осіб у групі, щостворюєможливості для міжособистісногоспілкування.   Дискусійнимзалишаєтьсяпитаннястосовнокількісних характеристик малоїгрупи. Одні психологи найменшоюїїкількістювважаютьдві особи (діада), аргументуючицетим, щобільшістьдослідженьособливостеймалоїгрупи проведена саме на діадах. Іншідоводять, щонайменшою малою групою є тріада, оскільки:— під час конфліктугрупа з двохосібможе легко розпастися. Третя особа можевзяти на себе роль “третейськогосудді” або, підтримавшичиюсьпозицію, зберегтигрупу;— діадафіксуєлишенайпростішу, первинну форму спілкування. В основійого — емоційний контакт, щоутруднюєрозгляддіади як суб'єктадіяльності, оскільки в нійнеможливовиокремитиспілкування, опосередкованеспільноюдіяльністю;— у діадібільшістьпроцесіврозгортається не в повномуобсязі.  

• 
  Слайд 24

  КОМУНІКАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГРУПИ

  Комунікативнийпотенціалгрупи —комунікативніможливостігрупи, щоможуть бути використані для забезпеченнявсіхїїреальнихвідносин і зв'язків (внутрішніх і зовнішніх).    Комунікативнийпотенціалгрупихарактеризуютьтакіознаки:— єдністькомпонентів, які в сукупностіутворюютьцілісність. Цяцілісність не є сумою чисукупністюкомунікативнихвластивостей і можливостейокремихіндивідів. Втратачивилученняїї компонента можезруйнуватицілісність, деформуватиіншіїїскладові, перетворюючи і їх, і цілісність на іншуданість. За сумарногопоєднаннякомпонентіввідсутність одного з них змінюєлишеїхкількість, але не впливає на іншічастини;— система психологічнихвластивостей та можливостей, які є основою комунікативногопотенціалуособистості. Ця система зумовленасоціально-психологічними характеристиками групи, в якійособистістьрозвивається, формується, обмінюєтьсяінформацією, реалізує себе професійно, розкриваєсвоїтворчіздібності;— співвідношенняідеальноможливого й існуючого. Механізмомреалізаціїкомунікативногопотенціалугрупи є реальнівзаємини, безпосереднійобмінінформацією, конкретна взаємодія. Розкриттяцьогопотенціалуполягає у розвиткукомунікативногопотенціалу кожного індивіда. Отже, комунікативніможливостігрупиз'являються і розвиваються з розкриттяміндивідуальнихкомунікативнихможливостей кожного учасникаспілкування.

• 
  Слайд 25

  РІВНІ РОЗВИТКУ МАЛОЇ ГРУПИ:

  Мала група проходить певністадіїсвогорозвиткувіднайнижчого до найвищогорівня, перетворюється на колектив. В основіїїрозвитку - соціальнапсихіка (СП).Мала соціальнагрупаможеперебувати на таких рівняхрозвитку:• початковому (дифузнагрупа);• низькому (асоціація);• середньому (кооперація);• високому (колектив).

• 
  Слайд 26

  СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ

  СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ відображаєвнутрішню і зовнішню силу тяжінняїїчленів один до одного, до групи як до окремого, «рідного» їмсоціуму. В основіцієїсили - соціальна, духовно-перцептивна, емоційна та вольоваєдність, яка, у свою чергу, залежитьвідрівнярозвитку СС.Соціально-психологічнуєдністьгрупи- соціальну, духовно-перцептивну, емоційну й вольовуйогоскладові - можнавиразити через сукупністьвідносносамостійних статико-динамічнихелементів (основнихсоціально-психологічнихявищ), щопередусімсприяє практичному розв'язаннюїїбагатьох проблем. Кожнесоціально-психологічнеявище, яке відбувається у групі, по-перше, генеруєпевнийенергетично-психологічнийпотенціал (різноїполярності); по-друге, впливаєтимчиіншим чином на всііншісоціально-психологічніявища; по-третє, «відчуває» на собівпливсоціальноїпсихікигрупи й змінюєтьсяпідцимвпливом.

• 
  Слайд 27

  СОЦІАЛЬНА ЄДНІСТЬ

  СОЦІАЛЬНА ЄДНІСТЬ - цеусвідомлення членами групи себе як єдиногоцілого, як певного, відмінноговідінших, соціуму на основісмислуспільності; для неїхарактернийсвій стиль діяльності та взаємодії (взаємин і спілкування).Соціальнаєдністьдаєзмогу кожному члену усвідомити себе в складігрупи, ідентифікувати себе з нею та сприйматигрупу як специфічний, свійсоціум, якийвідрізняєтьсявідусіхінших. Самезавдякиїйстворюютьсяумови для виробленняєдинихпідходів до розв'язаннярізнихгрупових проблем, у тому числі й реалізаціїсмислівспільності, поглядів на навколишнійсвіт і відповіднуоцінкуподій у світі, державі, групі.

• 
  Слайд 28

  ДУХОВНО-ПЕРЦЕПТИВНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ

  ДУХОВНО-ПЕРЦЕПТИВНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ - це сила нематеріального, не соціального, не політичногопоходження, яка забезпечує потяг членівгрупи один до одного через самоусвідомленнязалученості до світу, до буття в ньому, до народу і нації, до групи, до віри, до чогосьзначущого і важливого, без чоголюдськежиття не може бути людським, а група - ціліснимсоціумом.Духовно-перцептивнаєдність (ДПЄ) групи є певною духовною цілісністюлюдськоїспільноти. Вона полягає в однотипних способах духовно-практичного засвоєннясвіту, свогосенсубуття в ньому.Важливий компонент ДПЄ - світогляд, який є не тількивідтвореннямсвітузагалом, а світовідчуттям, світосприйняттям, світорозумінням, які є рушійною силою в соціальномубутті.

• 
  Слайд 29

  ЕМОЦІЙНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ

  ЕМОЦІЙНА ЄДНІСТЬ ГРУПИ - ценаявністьспільнихпочуттів, яківідчувають члени групи один до одного, до сенсусвоєїжиттєдіяльності та буття, до навколишніх, цеспільністьпереживань, досягнень і невдач, дій і вчинків, а такожоднорідністьемоційнихреакцій на зовнішні та внутрішніподразникижиттєдіяльностігрупи.Емоційнаєдністьзасвідчує, щогрупареагує на всівидиподразників і виявляєсвоїпочуття як єдинеціле. При цьомудомінуючий характер переживаньвиражає не тількидомінуючий тип емоційабо настрою, а передусімдомінуючий тип ціннісногоставлення до дійсності. Емоційнаєдністьсприяєзабезпеченнюгруповогопереживання СС та процесуйогореалізації. Емоції і почуття, відображаючидійсність у форміпереживань, не містятьїїобразів, а виражаютьїхнюцінність для групи. Переживаннярізні і за змістом, і за глибиноюпочуттів. На основіцієїєдностізабезпечуєтьсяемоційно-цінніснеставлення людей до групи, до неповторного «МИ», яке виокремлюється через поняття «ВОНИ», «ВСІ ІНШІ». Такеставленнявиражаєзначущість «МИ», а отже - актуалізаціюмотиваційнихпроцесів.

• 
  Слайд 30

  У ВОЛЬОВІЙ ЄДНОСТІ

  У ВОЛЬОВІЙ ЄДНОСТІ поєднується синтез розуму та емоцій, якіспрямовуютьгрупу на відповіднудіяльність і поведінку для подоланнявсіхперешкод, у тому числівнутрішньо-групових (розбіжності в поглядах і підходах до розв'язання тих чиіншихзавдань, страху, паніки, безвідповідальності, недостатньогонапруження сил тощо).Вольоваєдністьзабезпечуєсвідомий акт діяльності та поведінку через інтеріоризацію норм, включенняїх до системимотивів, прагнень і цінніснихорієнтацій. На ґрунтівольовоїєдностіформуєтьсяколективнадисципліна, яка забезпечуєвиконаннярішень, відповідний порядок та організованістьпід час реалізації СС.

• 
  Слайд 31

  ДЯКУЮ ЗА УВАГУ