Презентация на тему "Рослинні символи українців"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Рослинні символи українців

  Біологія - українознавство

• 
  Слайд 2

  Символи - святині

  Через віки пронесли українці любов до різних речей, тварин, а особливо рослин, тому що з давніх-давен вважали їх святинями свого народу. Їхні образи використовувалися в обрядах і звичаях, в пісенній народній творчості. Їх вишивали на рушниках, сорочках, серветках … Часто вони приходять до нас із легенд.

• 
  Слайд 3
  

  Калина, верба, дуб, вишня, барвінок, чорнобривці, любисток, соняшник, мальви.. здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

• 
  Слайд 4

  Калина

  Дерево нашого українського роду. Колись, вона уособлювала народження Всесвіту, була символом вогняної трійці: Сонця, Місяця й Зорі. Тому і назву свою одержала від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягідки калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Через це й весільні рушники рясніють її пишними гронами.

• 
  Слайд 5
  

  Її значна поширеність на теренах України, пов'язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами (весілля, похорони, осінній обряд «похід на калину» та ін.) зумовили перехід із світу номінативної одиниці у світ художнього образу. Найбільше цей давній фольклорний образ виступає словом-символом як домінанта в асоціативному зв'язку калина — дівчина, калина - мати, калина — Україна, калина — кров. Домінує загальнопоширена спорідненість «калина — дівчина».

• 
  Слайд 6
  

  Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові. Ця архаїчна значущість слів калина — кров за традицією зберігається і у піснях воєнної тематики нового часу: У діброві при долині вітер повіває, Там над стрільчиком калина слізоньки ковтає. Ой червоні тії сльози з стрілецької рани, Впав бідненький при долині, більше вже не стане Подібно, «калина на могилі» має стійке символічне значення: тужлива пам'ять за померлим на чужині молодим козаком чи хлопцем, сином, братом: А на тій могилі червона калина, За стрільцем ридає молода дівчина.

• 
  Слайд 7
  

  Шість віків ходить по світу легенда, що краплини дівочої крові, які бризкали з-під ворожого ятагана, були підхоплені вітром, рознесені по лісах і долах, по берегах рік озер... І де вони падали, там виростали кущі червоної калини. А на місці порубаних дівочих тіл виросли кущі калини –“гордовини” з червоними та чорними, мов запечені краплини дівочої крові, ягодами. З тих пір і ростуть кущі калини то над водою, то попід лісом, то десь над яром, а то й біля могили примостяться, навіваючи журбу, смуток, спогади.

• 
  Слайд 8
  

  В українській народній творчості калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив виборювати та відстоювати свободу й гідність людську. Цілу довгу холодну зиму палахкотять рубіновим намистом на калині яскраво-червоні плоди. А коли уважно глянути на зернину, вийняту з ягоди, то можна побачити, що вона нагадує маленьке серце.

• 
  Слайд 9
  

  Здавна на Україні калина вважалась символом любові, щастя, краси, багатства, здоров´я та символом зв´язку з потойбічним життям. На весіллях калиною оздоблюють коровай та вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту, дівочу невин-ність, а також одяг молодого та весі-льнівінки. На хрестини калину затикали у калачі, шишки для кумів, клали в першу купіль дитини. Дівчата садили цей кущ і на могилах коханих. Перед розлукою або, освідчуючись у коханні, дарували кетяг калини.

• 
  Слайд 10

  Верба

  За народними дохристиянськими повір´ями, верба – священне дерево. З нею в народі пов´язували уявлення про світове дерево, що єднає людину з небом. Це дерево життя. У древніх слов´ян воно уособлювало священного Бога сонця Ярило, що давав лю-дямвогонь.Мавка в “Лісовійпісні” Лесі Українки раптом перетворюється у вербу з сухим листям та плакучим гіллям.

• 
  Слайд 11
  

  Вздовж доріг, понад ставками і річками, біля хат – скрізь вона була прикрасою українського села. “Верба біля криниці – не будеш мати п´яниці, верба коло городу – відверне шкоду, верба біля брами – Господь з вами” – так говорили в народі.

• 
  Слайд 12
  

  Верба є природним фільтром. Недаремно люди найчастіше беруть воду біля криниць, поруч з якими росте верба. Ця рослина - народний прогностик. У жарку погоду вона “плаче” і це говорить про те, що погода ще буде сонячна і тепла. Людям із затяжною хворобою допомагала верба, їхній одяг вивішували на вербових гілках, поки він не зтлівав, пропаде одяг – пропаде і хвороба. 

• 
  Слайд 13
  

  Освяченою на вербному тижні вербовою гілочкою вперше виганяли на пашу худобу. З верби робили колиску, аби дитина сон гарний мала та злії духи їй не ввижалися. З неї витесували палицю, якою вимішували їжу, аби спокій всередині робився. “Вербичка молодить личко” – так говорили наші бабусі. Зібраних з верби хрущів хлопці кидали за пазуху, аби гроші водилися.

• 
  Слайд 14
  

  З верби робили сопілку. Вважалося, що сопілочка товар при куті тримає. А якщо перед тим сопілку намочити у джерельці, то корови даватимуть багато молока. Вважали, що коли виросте із освяченої на вербному тижні вербового прутика дерево, буде воно дуже помічним старим людям на схилі літ від усякої нечистої сили.

• 
  Слайд 15
  

  Під вербою намагалися зустрічатися, аби злий дух пару не розділив. Вважали, що коли вербовим віничком обмести стіни в хаті – все недобре, що є при ній, упаде додолу. Заметеш віничком долівку, винесеш на подвір´я, а ввечері спалиш, щоб в чотири кінці летіло – очиститься господа від усякого зла.

• 
  Слайд 16

  Дуб

  У багатьох народних традиціях існував культ дуба, який вважався священним деревом, оселею Богів, небесними вратами, крізь які божество може з'явитися перед людьми. Дуб виступає в ролі світового дерева: він символізує світову вісь, з'єднуючу верхній та нижній світи, живих та померлих предків, знаменуючи центр Всесвіту.

• 
  Слайд 17
  

  Дуб означав силу, мужність, витривалість, довголіття, родючість, шляхетність, вірність. Це дерево було присвячено верховним Богам-громовержцям: у Греції — Зевсу, у Давньому Римі — Юпітеру, у Німеччині — Донару, у литовців — Перкунасу, у слов'ян — Перуну.

• 
  Слайд 18
  

  Дуб символічно пов'язують із вогнем і блискавкою. За думкою Дж. Фрезера, давні люди вважали, що «великий бог неба, об'єкт їхнього культу, чий жахливий голос долітав до них у розкатах грому, полюбив дуб більше за інші дерева і часто сходив на нього з грозової хмари у вигляді блискавки, залишаючи на згадку про свій візит розщеплений, обвуглений стовбур та спалене листя. Такі дерева були оточені ореолом слави, тому що в їхньому руйнуванні бачили руку великого Громовержця». Місце, куди вцілювала блискавка, ставало священним.

• 
  Слайд 19
  

  Жінка, що незабаром мала народити, зривала листки із вершка дуба, висушувала на полудневому сонці. Робилося це для того, щоб силу свою хлопчик брав не лише від дуба, а й від сонця. Дубові листочки рвались з примовою, коли жінка підходила до дуба з кошиком, в якому святила на Великдень паску й уклонялася до дуба : “Гей дубе, мій діду любий, ходи в господу до мого роду, на мого сина дай свою силу, щоб злії духи його не косили, на мого сина дай свої моці, щоб був з Ісусом у кожному році.”

• 
  Слайд 20
  

  Коли народжувався хлопчик, біля хати садили дуба, а дубовими гілочками уквітчували хату, встеляли долівку з весни до осені. Щоб хлопець був сильним, як дуб, йому у першу купіль клали три дубових листочки. Ліжко обов´язково збивали з дубових дощок, щоб на ніч чоловік набирався сили від дуба.

• 
  Слайд 21

  Вишня

  Вишня за віруваннями українців - дерево взаємної любові, весни, краси, мужності. В українському фольклорі вишня символізує красу убогої дівчини, її молодість. З вишневих гілок українські предки варили ритуальний напій, який неодмінно вживали на Новий рік, Зелені Свята, Купала. В українському народі складено багато фольклорних та авторських пісень, в яких оспівуються вишні, вишневі садки.

• 
  Слайд 22

  Барвінок

  За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам'ять, садили й садять на могилах.

• 
  Слайд 23
  

  Збирання барвінку перед весіллям, коли з нього плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині — молодій, — було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в городець, де спеціально садили барвінок чи в сад, парк або до лісу, особливо грабово-букового, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні й балади.

• 
  Слайд 24
  

  На Коломиївщині записано легенди про те, що барвінок прополюють і доглядають красні діви (лісні), щоби він розкішно ріс і цвів. Ним обсаджували кринички-джерела, його садили в криницях поміж каміння, ним прикрашали посуд на Водохреща.

• 
  Слайд 25
  

  Почесне місце у вінку дівчини-українки належить барвінку. Він – символ вічного кохання, сімейного благополуччя, символ життя, безсмертя людської душі. Він прикрашає весільний вінок, груди нареченого, гостей, весільний коровай.

• 
  Слайд 26
  

  Поширеною є легенда про наречених, які брали шлюб у церкві, а в цей час налетіли татари і намагалися захопити молоду, аби продати її на невільничому базарі. За легендою, в сутичці гинуть гості, наречений, а дівчина у вінку втікає до лісу. Її наздоганяє татарин, ловить за стрічки, вінок падає, а разом з ним і дівоча голова, яка стає криничкою, а вінок довкола проростає барвінком. Такі кринички часто трапляються на Прикарпатті.

• 
  Слайд 27

  Чорнобривці

  Чорнобривці – з давніх-давенприкрашалисільськіподвір’я і так органічно ввійшли в сільський колорит, що їх стали вважати символом України. Вони згадані в ряді художніх творів, народних і сучасних піснях, казках, бувальщинах та вишиванках. На сьогоднішній день вони є головною прикрасою не лише сільської місцевості, але й міської, тому що дають яскраві, соковиті кольори протягом літа і осені.

• 
  Слайд 28
  

  Соняшник Соняшник - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів, що знайшов своє місце під Сонцем, бо постійно орієнтується на небесне Світило - повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень.

• 
  Слайд 29
  

  Соняшник Соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина - єдина і найвища цінність.

• 
  Слайд 30
  

  Любисток Любисток в Україні є символом кохання. Цезілля, якимможнапричаруватикогось. Через це в народіназиваютьйоголюбчик, люби мене, приворотнезілля.

• 
  Слайд 31
  

  Мальви МАЛЬВА - символ любові до рідноїземлі, досвого народу, до батьківськоїхати. Уособлюєдуховнекоріннялюдини, їївірністьдуховнійспадщиніпредків.

• 
  Слайд 32

  Мак

  У кожній маківці понад 30 000 насінин. Тому мак символізує щедре відтворення життя. Він постійний атрибут богині шлюбу і родючості. На Україні здавна існував оригінальний звичай: щоб паралізувати дію відьми - обсипали маком певні місця. Мак повинен бути дикий – самосій і освячений на св. Маковія - 14 серпня. Якщо таким маком обсипати дім, то можна бути спокійним – це захистить від усіляких відьомських хитрих підступів.

• 
  Слайд 33
  

  Люди вірили, що якщо нема довго дощу, то треба взяти освяченого на Маковія маку, піти десь у поле до кринички і посипати – то буде дрібний дощ. А як сипнути в криницю разом жменю – то буде злива. Вважають, що мак завжди щедро росте на полях битв. Народ стверджує: “ Це не квіти, це кров загиблих, котра піднімається до нас із землі і, перетворившись на криваві квіти маку, просить нас молитися за упокій їхніх грішних душ”. Звідси, мабуть, походить спосіб залякування дітей: не ходити на макові поля, оскільки ці квіти висмоктують кров.

• 
  Слайд 34

  Символи - святині

  Українці відтворюють ці символи у вишивці, у розписі посуду, в кованих виробах, у різьбленні, в барельєфному прикрашанні житла, у розписах печі в хатах, гончарних виробах, у гравюрі, а також, в окремому виді української творчості - в писанках.

• 
  Слайд 35

  Рослини - символи

  У калини китиці червоні, Білі-білі квіти у калини. Я тримаю китицю червону, А здається – усміх України. Посадіть калину в чистім полі! Хай вона освятить час! Вона любить дуже волю, Хай же воля любить нас!