Содержание
-
Презентація на тему: "Переяславська рада".
-
Перея́славська рáда 1654 року — загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою.
-
1.Передумови
У січні 1648 року на Запоріжжірозпочалосямасштабнеантипольськеповстанняпід проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Повстанціотримали низку перемог над урядовимивійськамиРечіПосполитої, їхпідтрималинароднімаси, розраховуючи на збільшеннякозацькогореєстру (якийутримувався коштом державноїскарбниці), послабленняпольськогопанськогогніту, утисківз боку євреїв — керуючихмаєтками, а такожвідновленняпозиційправославної церкви на своїх землях. ОднакздобутаБ.Хмельницькимавтономіяопинилась затиснутою між 3-ма великими державами СхідноїЄвропи: РіччюПосполитою, Османськоюімперією, Московським царством. Проголоситинезалежністьвін не міг, бобувлідеромповстання, аленемав права стати легітимним монархом, ітакоїкандидатурисередлідерівповстання не було.
-
Економічна і людська база Б.Хмельницького — відсталі Київське, а періодично також Брацлавське і Чернігівське воєводства. Вести тривалу війну в таких умовах було неможливо. Єдиний союзник — кримський хан — не був зацікавлений в остаточній перемозі козаків. Отже, первісно Хмельницький намагався побудувати автономне утворення в межах Речі Посполитої, просив військової допомоги у російського царя і його воєвод, з часом — схилявся до рішення стати васалом Османської імперії, що стало чинником, який вплинув на рішення Земського собору у 1653 р.
-
Фрагменти Земського собору
-
2.Підготовка
Восени 1653 р. Земський собор, який відбувався у Москві, прийняв рішення про включення України до складу Московії, а 23 жовтня (2 листопада) 1653 р. московський уряд оголосив війну Речі Посполитій. Для ведення переговорного процесу між обома державами в Україну з Москви 9 (19) жовтня 1653 р. вирушило велике посольство на чолі з боярином В.Бутурліним. У його складі були також окольничий І.Олфер'єв, дяк Л.Лопухін, представники духовенства.
-
Подорож тривала довго — майже три місяці! І не тільки через бездоріжжя та безлад: довелося виготовляти новий царський прапор і текст промови В.Бутурліна, з призначеної гетьману булави зникло кілька коштовних камінців, тому їх довелось відновити. Потім посольство ще тиждень чекало приїзду Б.Хмельницького, який затримався в Чигирині на похороні старшого сина, а потім не міг переправитися через Дніпро, бо крига на річці була недостатньо міцною. Місцем проведення генеральної військової ради було обрано м. Переяслав, куди посольство прибуло 31 грудня 1653 р. (10 січня 1654 р.). Б.Хмельницький разом з генеральною старшиною прибув 6 (16) січня 1654 р.
-
3.Проведення
У Переяславі відбулася 8 (18) січня 1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства. Під час публічної церемонії гетьман і козацька старшина присяглися на тім, «щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно». Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Б.Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Боярин В.Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу, у зв'язку з чим гетьман і старшини пішли на нараду, яка тривала декілька годин, а посли залишились чекати у соборі. В ході наради полковники переяславський П.Тетеря та миргородський Г.Лісницький приходили і просили В.Бутурліна скласти присягу, але безуспішно. Одночасно керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України і заявляв, що «царское слово переменно не бывает».
-
В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим. Ніякого письмового договору в Переяславі укладено не було. Після тривалої наради і враховуючи слова Бутурліна, які гетьман і старшина тлумачили як рівнозначній присязі царя, українська сторона склала присягу. Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор (хоругву), булаву та шапку. Після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького; було написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, якого привезли в Москву наприкінці березня 1654 р. переяславський полковник П. Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний.
-
ПісляПереяславської Ради представникимосковського посольства побували у 117 містахімістечкахУкраїни для прийняття присяги віднаселення на вірністьцареві. За їхнімиданими присягу склали 122 542 особи чоловічоїстаті. Безумовно, ця цифра булазавищенацарськимидяками. ВідмовилисьпідтриматиПереяславську угоду йприсягатимосковському царю ряд представниківкозацькоїстаршини, зокрема полковники ІванБогун, Осип Глух, ГригорійГуляницький, ІванСірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царськихпредставників там побили киями), Уманський козацькі полки, деякіміста, зокрема Чорнобиль, а такожукраїнське духовенство на чоліз митрополитом С.Косівим. Не присягала ЗапорізькаСіч. Іван Богун Осип Глух Григорій Гуляницький Іван Сірко Петро Дорошенко Михайло Ханенко
-
4.Наслідки
ЗгіднозПереяславськимидомовленостямиміжгетьманоміцарським урядом булоукладено Березневістатті 1654. У результатіПереяславської Ради та наступнихпереговорівміжгетьманськимтацарським урядами булоукладеновоєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідністьвиходуз-підпольськоїзалежностіспонукалаБ.Хмельницькогопіти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночаснобуло дано царськугарантіющодозбереженнядержавних прав України, яку згодомнеодноразовопорушувалиіврештірешт широка автономіяукраїнських земель іЗапоріжжязвеласяпротягом 120 роківнанівець. 300-у річницюПереяславської Ради широко відзначали в СРСР 1954 року, до цьогоювілеябулоприурочене, зокрема, передачу Кримськоїобластізі складу РРФСР до складу УРСР.
-
5.Висновок
Оцінка самої Переяславської ради, була і є предметом частих суперечок учених. Справа ускладнюється тим, що оригінальні документи втрачено, збереглися лише неточні копії чи переклади. До того ж російський архіваріус Петро Шафранов доводить, що навіть ці копії сфальсифіковані царськими переписувачами. Загалом пропонувалося п'ять основних тлумачень Переяславської угоди. На думку російського історика права Василя Сергєєвича (помер 1910), угода являла собою персональну унію між Московією та Україною, за якою обидві сторони мали спільного монарха, зберігаючи кожна свій окремий уряд. Інший фахівець із російського права Микола Дьяконов (помер 1919) доводив, що, погоджуючись на «особисте підкорення» цареві, українці безумовно погоджувалися на поглинення їхніх земель Московським царством, і тому ця угода була «реальною унією». Такі історики, як росіянин Венедикт Мякотін та українець Михайло Грушевський, вважали, що Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючися в її внутрішні справи; українці ж зобов'язувалися сплачувати цареві податки, надавати військову допомогу і т. д. Інший український історик — Вячеслав Липинський — пропонує думку, що угода 1654 р. була не чим іншим, як лише тимчасовим військовим союзом між Московією та Україною.
Нет комментариев для данной презентации
Помогите другим пользователям — будьте первым, кто поделится своим мнением об этой презентации.