Презентация на тему "Промисловий переворот України"

Содержание

• 
  Слайд 1

  Промисловий переворот України

  Ковіка Віталій МЕіМ 107

• 
  Слайд 2

  Промисловий переворот у НаддніпрянськійУкраїні

  У широкому розуміннітермін "модернізація" означаєзміни, покликаніосучаснитиумовижиттясуспільства. У сутонауковомусенсі - процес переходу відтрадиційного, аграрного суспільства до сучасного, індустріального. Основнірисимодернізаціїполягають: 1) у сферіекономіки - упровадженняновихтехнік, технологій, технічнийрозподілпраці, обміндіяльності, розвиток ринку товарів, грошей та праці; 2) в соціальній - на першомупланізнаходитьсяформування нового типу людини, підприємливої, активної; 3) в політичній - виникненняцентралізованих держав, централізація та уніфікаціяусіхгалузейсуспільногожиття, бюрократизаціяуправління, включення широких народнихмас у політичнийпроцес, встановленнядемократії та демократичнихінститутів у суспільстві; 4) в духовній - утвердженняновоїсвітськоїсистемицінностей, набуттяосвітимасового характеру, зростання культурного, правового рівнянаселення. Важливоювіхоюмодернізаційногопроцесу став промисловий переворот (промислова, технічнареволюція), суть якогополягала у переходівідручної до машинноїпраці. На українських землях (у більшзавершеномувигляді - на Наддніпрянщині) промисловий переворот пройшов у двістадії: перша, 40-50-ті рр. XIX ст., коли промисловий переворот розпочався в легкійпромисловостіібувініційований "знизу", завдякипідприємницькійактивностіокремих вихідців зрізнихсоціальнихгруп - дворянства, купецтва, міськогонаселення, кріпосних селян; друга, 60-80-ті рр. XIX ст., коли промисловареволюціяохопилагалузіважкоїпромисловості та транспорту. Тут ініціаторомзмін в економіцівиступив уряд, щобулозумовленоневдачами, прорахуйками в зовнішньополітичній та воєнній сферах (Кримська війна), котрі показали неефективність та застарілістьекономіки в Російськійімперії.

• 
  Слайд 3
  

  Промисловий переворот на Наддніпрянщинірозпочавсязцукровоїпромисловості. Вінбувпов'язанийздіяльністю "Торгового дому ЯхненківіСимиренка". Колишнікріпаки, братиКіндрат, Терентій, Степан Яхненки та їх зять ФедірСимиренко, вирвавшисьізневолі, почали займатисяторгівлею зерном, худобою, орендоюземлі та будівництвоммлинів. В 20-ті рр. XIX ст. цевжебулибагаті люди, вони мали мережу магазинів, крамниць та товарнихскладів у Одесі, Севастополі, Миколаєві. На 1840-ві рр. припадаєрозквітторгово-промисловоїдіяльностіфірмиЯхненків-Симиренка. Тодівнаслідокаграрноїкризиціни на зерно знизилисяіпідприємливікупціЯхненки-Симиренкипереключилися на реалізаціюцукру, виробленогонацукроварні графа О.Бобринського. Заробивши на цихопераціях 100 тис. прибутку, вони на орендованій в 1843 р. у поміщиківБерезовськихземлі в Ташликузбудували перший в Російськійімперіїпаровийцукрово-рафінадний завод. Завод бувустаткований за останнім словом технікизвикористаннямновітніх на той час французькихтехнологійцукровиробництва. Для обслуговуваннязавезеногозФранціїобладнаннябуло запрошено 30 іноземнихспеціалістів, а технічнимкерівникомфірми став Платон Симиренко, який у 1843 р. закінчивПолітехнічнийінститут у Парижі. У 1846 р. Яхненки-Симиренки взяли в оренду у князя Воронцова в Го-родищенськомумаєтку 260 дес. землі на 36 роківіпоблизу с. Млієвозбудувалинайпотужнішийінаймодернішийцукровий завод, розрахований на 400 тис. пудіврафінадущорічно. За технічнимоснащеннямМлієвський завод бувнайкращим в Російськійімперіїі не поступавсярафінадним заводам Європи, зокремаФранції. Вартість заводу українськихпідприємців, колишніхкріпаків, становила І млнкрбсріблом. Яхненки-Симиренкиспорудили перший на українських землях Горо-дищенськиймашинобудівний завод, щомав 8 парових машин, 38 горнів, 28 станківівповнівідповідавостаннімвимогамтехнічногопрогресу. Завод забезпечував машинами цукрові заводи краю ісприявїхтехнічномупереоснащенню, щозменшувалозалежністьїхвідзакордонноїтехніки та їїпостачальників, здешевлюваловиробництво.

• 
  Слайд 4
  

  Важливим результатом діяльностіфірмиЯхненків-Симиренка стало створення конкурентного середовища в галузіцукроваріння, що привело до технічногопереоснащенняцукровоїпромисловості в Україні. Цукроварніпідприємливихкупцівслугуваливзірцем для реконструкціїцукровиробництва в краї. Родовита знать - Бобринський, Енгельгардти, Сан-гушки, Браницькі, ПотоцькіпідвраженнямдосягненьзаводівкупцівЯхненків-Симиренків почали переводитисвоїцукроварні на паровеустаткування. Підприємницьке "щастя" та комерційнийрозмахфірмиЯхненків-Симиренкаспричинилисправжню "цукрову лихоманку" в центрально-українськихгуберніях 40-х рр. XIX ст. Кількістьцукровихзаводів на Київщиністрімкозростала. Так, якщо у 1843 р. їхбуло 20, то в 1847 р. вже 56. Київщинаперетворилася на лідерацукровоїпромисловості не лише в межах Російськоїімперії, а йвсієїЄвропи. ВідомимипредставникаминовоїгенераціїукраїнськихпідприємцівнедворянськогопоходженнябулиТерещенки - великіземлевласникиіпромисловці. Викупившисьзкріпацтва, вони розпочалисвійбізнесздрібноїторгівлі. З кінця 1850-х pp. почали освоюватицукровевиробництво. У 1870 р. братиТерешенки - Федір, Микола та Семен, заснувалитовариствоцукрових та рафінаднихзаводів, що на той час стало взірцемпідприємництвародинного типу. Високаякістьцукру, спирту, борошна та зразковеведеннягосподарства в маєткуМиколиТерещенканеодноразововідзначалися на промисловихвиставках в Парижі (1878), Москві (1882), Харкові (1887), Новгороді (1896). На Слобожанщинінайбільшвідомимиівпливовимипідприємцями нового типу булиХаритонснки. Вони походили звійськовихобивателів, щосвій перший капіталзаробили на чумацькомупромислі. ЗасновникдинастіїІван Герасимович уже в 1863 р. став купцем 1-ї гільдії. Протягом 60-80-х pp. XIX ст. Харитоненкипобудували 6 цукрових та 1 рафінадний заводи. Цукрові заводи Харитоненківбули одними знайпотужніших у галузі, а Павлівськомурафінадномузаводовівзагалі не булорівних в усійімперії.

• 
  Слайд 5
  

  Із 185 цукровихпідприємств у Росії в 1894-1895 pp. 154 знаходилися в Україні, на які припадало 87,4 % цукру, виробленого на цукрових заводах імперії. Наслідкомпромислового перевороту стало те, щоУкраїназалишаласяосновнимпостачальникомцукрорафінадноїпродукції на внутрішньому ринку, а в 1870-ті pp. починаєопановуватизовнішні ринки збуту, вивозячицукор до країнЄвропи - Німеччини, ВеликоїБританії, Франціїтощо. Ще одним результатом модернізаціїцукровоїпромисловості став процесконцентраціївиробництва, капіталів, робочоїсили, щовідбивалоосновнутенденціюіндустріальногосуспільства до створеннякорпорацій. В 1887 р. за підтримкою уряду бувстворений перший в Україніцукровий синдикат, якийоб'єднав 171 завод із 219. Якщо в 1887 р. синдикат об'єднував 78 % усіхцукровихзаводів, то в 1892-1893 pp. - 91 %. Синдикат став монополістом у цукропромисловійсфері, якийрегулювавціни на цукорнавнутрішньому ринку іздійснювавекспортнуполітику. На другому етапітриваєпроцесконцентраціївиробництваікапіталу. В 1902 р. створено синдикат рафінерів. У цейперіодоформлюєтьсядержавно-монополістична модель регулюваннягалузі. Виникненнятакоїмоделідиктувалосянеобхідністюзабезпеченнявисокихцін на цукровупродукціюнавнутрішньому ринку як запорукирентабельностіцукропромисловості. Наприкінці 1870-х pp. промисловий переворот захопивіхарчовупромисловість в Україні. Паровеустаткування активно впроваджувалося в такігалузі, як борошномельне, горілчане, тютюновевиробництво. В кінці 70-х pp. в них налічувалося 1827 паровиків. На кінець 70-х pp. промисловий переворот практично завершився.

• 
  Слайд 6

  Історія промисловості в Україні

  17 століття Формувалосямануфактурневиробництво, засноване на дрібнихселянськихпромислахіміськійремісничійтехніці (ззастосуваннямнайманоїробочоїсили). 18 століття У зв'язузрозвиткомтоварно-грошовихвідносин в Україніпочинаютьвирощуватитехнічнікультури (цукровийбуряктощо). У 80-х роках на Лівобережжібулопонад 3300 водянихмлиніві 12 тис. вітряків, багатогуралень.Наприкінцістоліттякількістьпоселеньміського типу досягла 200. 19 століття У 1824 р. в Україні (село Трощин, тоді — Канівськогоповіту на Київщині) булозбудовано перший цукровий завод, а загалом у першійполовиністоліттябулозбудованоблизько 200 цукроварень. Цукровагалузьпосідає перше місце у промисловостіУкраїниіУкраїназабезпечує 90% виробництвацукру в Російськійімперії. Друге місце належало суконнійпромисловості (160 фабрик). Розвивалосятакожвійськова (завод «Арсенал» у Києві, порохові заводи у Шостці, корабельніуХерсоні та Миколаєвітощо), металургійнапромисловість, машинобудування. Кількістьпромисловихпідприємстввже у першійполовиністоліттясягнула 649. Українськийекспорт (зерно, вовна, цукор) становив 60% загальноімперського. У 40-і рр. розгортаєтьсяперехідвід мануфактур до фабрик іззастосуванням машин (паровихтощо). У Києві, Луганську, Катеринославі, Ромнах, Кременчуцістворюютьсяпершімашинобудівні заводи, наприкладвже у 1840 р. ЯхненкоміСимиренкомзасновано у Млієві фабрику сільскогосподарських машин.

• 
  Слайд 7
  

  На середину 19 століттярозвитокринковихвідносинспричинивглибоку кризу феодальноїсистеми, включнозпоміщицькими мануфактурами. 1858 р. кількістьпідприємствзросла до 2473, у 1869 р. налічувалосявже 3712 промисловихікустарно-ремісничихзакладів, у 1900 р. — 5301. Самих лишемашинобудівнихпідприємств у 1884 р. налічувалося 75. Реформидругоїполовинистоліття (відмінакріпосного права і т.п.) прискорилирозвитокринковихвідносин, сприяли промисловому перевороту в Україні. Мануфактурневиробництво практично повністюбулозамінене на фабрично-заводськезвикористаннямнайманоїробочоїсили та різних машин (парових, потімдвигуніввнутрішньогозгоряння та електричних). Особливістьпромислового перевороту в Україніполягала , щоз 60-х років у першу чергу почало розвиватисябудівництво та використаннязалізниць. З 1863 р. почалосяспорудженняпершої в НаддніпрянськійУкраїнізалізниціміж Одесою і Балтою, а вже на кінецьстоліттядовжиназалізничнихколій в Україні становили 8400 км. За 1861 — 1900 р.. видобутоквугілля в Українізрісбільш, як у 115 разіві становив 691,5 млнпудів (70% всьоговидобутку в імперії), залізноїруди — відповіднов 158 разіві 210 млнпудів (більшеполовинивсьоговидобутку в імперії), виплавкачавуну — досягла 92 млнпудів (більшеполовинивсьоговидобутку в імперії), трохименшеполовини — заліза та сталі, 70% прокату металів. Слабкиммісцемпромисловостібуло те, щолише 15% промисловихпідприємств на територіїУкраїнивипускалиготовупродукцію, решта — давали сировину та напівфабрикати, яківивозилися в іншічастиниімперії.

• 
  Слайд 8
  

  У сільскомугосподарствітоварневиробництвонайінтенсивнішерозвивалося на Правобережжі (родючіґрунти, транспортнікомунікації до морськихпортів). В Українівирощувалося 90% експортноїпшениціімперії, 43% світового врожаю ячменю, 20% — пшениціі 10% — кукурудзи. Інтенсифікаціяпризвела до утвореннянадлишкуробочоїсили в сілськомугосподарстві — 7,3 млнчоловікз 10,7 працездатних. Чисельністьміськогонаселеннязросла у 2,5 рази і становила 1457 тис. чол. У 80-90-ті роки в Харкові, Києві, Одесі, Катеринославіз'явилисяелектростанції, в 1892 р. в Києві пущено перший в імперії трамвай, за ним — в Катеринославі, Житомирі, Єлісаветграді, Севастополі. На початку 80-х встановленотелефоннийзв'язок в Одесі, пізніше — вКиєві (перша в імперіїдержавнателефоннастанція), Маріуполі. В 1887 р. на облікузнаходилося 1480 тис. робітників, зяких 84% буликорінними жителями, з них понад 52% назвали рідноюмовоюукраїнську. 20 століття На початку століттятериторіюУкраїни як ііншічастиниРосійськоїімперіїохопилаекономічна криза, яка тривалаз 1900 по 1903 рр. іхарактеризуваласяперевиробництвомпродукції, відтак — зупинкоюдіяльності (частини) підприємств та накопиченнямпродукції на складах. З 1910 р. розпочалосяновеекономічнепіднесення. Щорічноекономічневиробництвозросталоприблизно на 10%. В Україніз 1910 по 1913 р. видобутоквугілляпідвищився в півтора, залізноїруди — в два рази, марганцевоїруди — в 4 рази. ПродовжуєзростатичасткаУкраїни в загальномупромисловомувиробництвіРосійськоїімперії — до 25%, частка в перевезенняхзалізничним транспортом досягла 31%.